Постанова

від 14.05.2020 по справі 539/409/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/409/18 Номер провадження 22-ц/814/1287/20Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

імена (найменування) сторін:

позивачі: ОСОБА_1

відповідачі: Новооріхівська ЗШ І-ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області, Лубенська районна рада Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Новооріхівської ЗШ І -ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області, Лубенської районної ради Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа відділ освіти, сім`ї, молоді і спорту Лубенської районної державної адміністрації, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка, Лубенської районної ради Полтавської області в солідарномупорядку на її користь 925,25 грн. витрат на лікування, 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої її малолітньому сину ОСОБА_4 та 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої особисто їй; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на її користь 925,25 грн. витрат на лікування, 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої її малолітньому сину ОСОБА_4 та 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої особисто їй.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2017 році навчався у 5-му класі Новооріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г.Лелеченка.

Зазначала, що 10 квітня 2017 року близько 14 год. 15 хв. на території Новоріхівської ЗШІ-Ш ст. ім. О.Г.Лелеченка, поблизу погребу учениця 6 класу ОСОБА_6 під час ігор кинувши дерев`яну палицю, попала в праве око ОСОБА_4 , чим спричинила йому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 254 від 30 серпня 2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вважає, що шкода здоров`ю її малолітнього сина завдана ученицею ОСОБА_6 з вини її батьків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та з вини учбового закладу Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка.

Вказувала, що нею було витрачено кошти на лікування сина. Окрім того, протиправними діями відповідачів її сину та їй особисто було заподіяно моральної шкоди.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ведеться досудове розслідування кримінального провадження № 12017170240000517, внесеного до ЄРДР 11 квітня 2017 року на підставі повідомлення лікаря ЦМЛ про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_4 , 2006 року народження, мешканець с. Новооріхівка, якому під час ігор, при необережному поводженні з гілкою, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді тупої травми правого ока, контузії очного яблука, геофоми правого ока та ерозії рогівки правого ока.

Відомості за даним фактом слідчим внесено до ЄРДР та розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 12017170240000517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

У постанові слідчого Лубенського ВП від 05 січня 2018 року, якою закрито кримінальне провадження № 12017170240000517 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, вказано, що в ході досудового розслідування було встановлено, що 10 квітня 2017 року , близько 14 год.15 хв. на території Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів, поблизу погребу учениця 6 класу ОСОБА_6 під час ігор кинула дерев`яну палицю та влучила в праве око учню 5 класу ОСОБА_7 , 2006 р.н., чим спричинила йому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 254 від 30 серпня 2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Постановою прокурора від 11 травня 2018 року постанову слідчого від 05 січня 2018 року про закриття кримінального провадження було скасовано.

Згідно акту про нещасний випадок № 2/17, що стався з учнем Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка, ОСОБА_4 , причиною даного випадку стало необережне поводження під час ігор, а саме, кидок палицею учениці 6 класу ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 14).

Згідно акту про нещасний випадок № 1/18, що стався з учнем Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г.Лелеченка ОСОБА_4 , причиною даного випадку стала особиста необережність (т.1 а.с. 123).

Відповідно до показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , допитаних місцевим судом, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження внаслідок ігор після занять у Новооріхівській ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка.

Сторонами у справі визнано, що отримання тілесних ушкоджень сталось на території Новооріхівській ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка після занять та прибирання території школи.

Факт та характер тілесних ушкоджень підтверджується доказами по справі, зокрема актами про нещасний випадок № 2/17 (т. 1 а.с. 14) та № 1/18 (т.1 а.с. 123), а також судово-медичної експертизи № 254 від 30 серпня 2017 року, якою встановлено, що 10 квітня 2017 року у ОСОБА_4 мала місце поверхнева травма правого ока у вигляді ерозії рогівки, яка супроводжувалася травматичним розширенням зіниці (мідрізмом). Окрім того, вказаною експертизою встановлено, що дана травма утворилась від безпосередньої дії на цю анатомічну ділянку тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути паличка розміром з олівець, гілка дерева тощо.

Положенням Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах , затвердженого наказом Міносвіти № 563 від 01 серпня 2001 року, та чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об`єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_4 отримав травму ока перебуваючи під наглядом Новооріхівській ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка, оскільки подія травмування відбулась одразу після завершення прибирання території школи, тобто під час навчально-виховного процесу.

Закон України "Про загальну середню освіту" визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Статтею 17 Закону визначено, що виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними. Цілі виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах визначаються на основі принципів, закладених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону заклад загальної середньої освіти забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців).

Стаття 36 Закону до основних завдань органів управління системою загальної середньої освіти відносить забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та захисту прав, крім інших осіб, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів.

Згідно статті 38 Закону загальноосвітній навчальний заклад, крім іншого, охороняє життя і здоров`я учнів (вихованців).

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про освіту , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Частиною 1 ст. 51 вказаного Закону визначено, що вихованці та учні мають гарантоване державою право на безпечні і нешкідливі умови навчання.

Відповідно до п. 4.1.1 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, керівник (ректор, директор, завідувач) відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, цим Положенням; не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов для здоров`я учасників навчально-виховного процесу.

Відповідно до п. 4.6.1 Положення викладач, учитель, класовод, куратор групи, вихователь, класний керівник несе відповідальність за збереження життя і здоров`я вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів під час навчально-виховного процесу.

Згідно п. 3.13 посадової інструкції № 9 класного керівника Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка, класний керівник забезпечує дотримання правил безпеки життєдіяльності під час здійснення навчального процесу та проведення виховних заходів.

Отже, враховуючи, що під час виховного процесу ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, школа не організувала належний виховний процес і нагляд за учнями під час перебування на території школи. Залишившись без контролю працівників навчального закладу, діти, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , гралися, використовуючи дерев`яну палку.

Зі змісту актів про нещасний випадок № 2/17 (т. 1 а.с. 14) та № 1/18 (т.1 а.с. 123) вбачається, що причиною нещасного випадку під час навчально-виховного процесу було визначено необережність дітей, у тому числі ОСОБА_4 . Така необережність під час ігор на території стала наслідком залишення учнів без контролю з боку працівників школи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

У зв`язку із заподіянням ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, його матері ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди.

Відповідно до копій фіскальних чеків (т. 1 а.с. 18), товарних чеків (т. 1 а.с. 19), квитанцій (а.с. 21), ОСОБА_1 було понесено витрати, пов`язані з лікуванням дитини та закупівлі лікарських препаратів та засобів на загальну суму 1 463,49 грн.

Заподіяна матеріальна шкода має бути відшкодована ОСОБА_1 .

Посилання місцевого суду на невстановлення в межах кримінального провадження № 12017170240000517 вини ОСОБА_8 у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , є помилковим, оскільки позивачем не заявлялись вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому необхідно мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний моральний розвиток.

В матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстав вважати, що матеріальна та моральна шкода ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заподіяна з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (батьків малолітньої ОСОБА_8 ).

Високий рівень успішності навчання, підтверджений Табелями навчальних досягнень та відвідування школи ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 85-88) свідчить про те, що її батьки приділяють належну увагу її освіті.

Окрім того, належне та сумлінне виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків підтверджується грамотою за перемогу у конкурсі Краща Новорічна іграшка - власними руками , Сертифікатом за 3 місце у районному етапі олімпіади з математики для початкових класів, Нагородою адміністрації Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка за високий рівень навчальних досягнень, Грамотою Відділу освіти Лубенської РДА за 3 місце у районних предметних олімпідадах учнів початкових класів з математики, Похвальним листом за високі досягнення у навчанні у 2013-2014 навчальному році, Похвальним листом за високі досягнення у навчанні у 2014-2015 навчальному році, Дипломом за перемогу у Міжнародному учнівському конкурсі юних істориків Лелека , Дипломом фестивалю-конкурсу хореографічного мистецтва Student Dance Star 1 квітня 2016 року, Сертифікатом за 2 місце у змаганнях районної Спартакіади школярів 2016-2017 навчального року з легкоатлетичного чотириборства (т.1 а.с. 89 - 108).

Характеристики ОСОБА_8 та її батьків, підписана директором Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка та класним керівником учениці, вказують на те, що остання характеризується позитивно, є врівноваженою та неконфліктною, її батьки займають вихованням дочки, займають свідому громадянську позицію та участь в житті навчального закладу (т. 1 а.с. 109-111).

Видані навчальним закладом характеристики повною мірою підтверджуються довідкою-характеристикою за підписом секретаря Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (т. 1 а.с. 112).

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довели, що заподіяна шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Новооріхівською ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка не доведено, що шкода була заподіяна не з вини школи.

Статтею 43 ЗУ "Про загальну середню освіту" встановлено, що фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до цього Закону, законів України Про освіту , Про місцеве самоврядування в Україні , Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Згідно статті 47 Закону посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 27.08.2010 року.

Пунктом 103 Положення встановлено, що фінансування закладу здійснюється його засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Згідно п. 4 Розділу І Статуту Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. О.Г. Лелеченка (т. 1 а.с. 61-79), засновником школи є Лубенська районна рада Полтавської області.

Таким чином, шкода, заподіяна внаслідок неналежного забезпечення школою безпеки навчально-виховного процесу, підлягає відшкодуванню за рахунок її засновника, тобто Лубенської районної ради Полтавської області.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з з Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка, Лубенської районної ради Полтавської області в солідарномупорядку на її користь 925,25 грн. витрат на лікування. Отже, апеляційний суд не може вийти за межі заявлених вимог та приходить до висновку про необхідність стягнення з Лубенської районної ради Полтавської області саме 925,25 грн., як того вимагав позивач.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, від 27.02.2009 року № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом та підтверджується медичними документами, внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 відчував фізичний біль, головокружіння, слабкість. Окрім того, ОСОБА_1 відчувала сильні душевні переживання за здоров`я сина та вимушена була змінити звичний ритм життя задля його лікування та реабілітації.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_1 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_4 має бути відшкодовано заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а ОСОБА_1 - 5 000 грн., які підлягають стягненню з Лубенської районної ради Полтавської області.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в межах 38%, то Лубенською районною радою Полтавської області має бути відшкодовано позивачу 38 % судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору (т. 1 а.с. 28), оплатою проведення експертизи (т. 2 а.с. 213), а також витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 24, т. 2 а.с. 28), а саме 7 009,60 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Новооріхівської ЗШ І-ІІІ ст. ім. О.Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області, Лубенської районної ради Полтавської області про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 925,25 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 5 000 грн. заподіяної їй моральної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, заподіяної малолітньому ОСОБА_7 .

Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 009,60 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль