Постанова

від 17.03.2020 по справі 373/288/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 373 /288 /18

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/458/2020

.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Іванченка М.М., Лапчевської О.Ф.

при секретарі Кемському В.В.

за участі: представника позивача - Заяць Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Керекези Я.І.,

по цивільній справі № 373/288/18 за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Переяслав -Хмельницьке лісове господарство до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним в частині розпорядження та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

в с т а н о в и л а :

У лютому 2018 року Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Переяслав-Хмельницьке лісове господарство звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2010 року №233 Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам України для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради загальною площею 3,6 га в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ №816484 від 06.04.2010 року на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223387200 :06:018:0060 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на ім`я ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та частково накладається на земельну ділянку ДП Переяслав -Хмельницьке лісове господарство (28 виділ кварталу № 32 Стовп`язького лісництва), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Вважав, що оспорюване рішення сільської ради прийнято поза межами її компетенції без згоди постійного землекористувача, а також з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, а тому подальша видача державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог законодавства.

Крім того, в позовній заяві прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши права та інтереси держави. Пославшись на те, що про виявлені порушення у процедурі відчуження земель лісового призначення прокурору стало відомо лише у 2015 році під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42015110000000394, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, Заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про його скасування та ухвалення нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Посилаючись на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано норми матеріального права, обмежено право держави на судовий захист її інтересів. Судом не враховано, що предметом спору по суті є земля лісогосподарського призначення, стосовно якої законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові, на те, що земельна ділянка ОСОБА_1 лише частково накладається на землі ДП Переяслав -Хмельницьке лісове господарство , позивач вважає необґрунтованим, оскільки вказана обставина не заперечує незаконність розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА, а визнання державного акту на право власності на землю недійсним в частині не вбачається за можливе.

Переяслав-Хмельницькою РДА Київської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилаючись на те, що позивач не довів факт накладення земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 , на землі ДП Переяслав - Хмельницьке лісове господарство .

У судовому засіданні представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку за адресами визначеними в матеріалах справи. В судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_1 , накладається на землі ДП Переяслав -Хмельницьке лісове господарство лише частково, а тому позбавлення відповідача права власності на всю земельну ділянку порушить принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та правом власності конкретної особи.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч.1,2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2010 року №233 Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам України для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради загальною площею 3,6га затверджено проект землеустрою щодо виділення безоплатно у власність земельних ділянок громадянам, зокрема і ОСОБА_1 , для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано йому земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована на землях державної власності та перебувають у запасі Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №816484 від 06.04.2010 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223387200:06:018:0060. Акт зареєстровано з Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 01.02.2017 року за №1162/17-41 у кримінальному провадженні №42015110000000394 від 21.08.2015 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:018:0060 частково накладається на земельні ділянки ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство . Площа накладення становить 0,0496 га.

Аналогічна інформація вбачається і із відповіді, наданої Українським державним проектним виробничим об`єднанням Укрдержліспроект №563 від 10 листопада 2017 року, та фрагменту з публічної кадастрової карти з кадастровим номером земельної ділянки 3223387200:06:018:0060 з нанесеними межами 16 виділу кварталу №32, а саме: вказана земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебували на час передачі їх у приватну власність громадянам та на даний час у користуванні ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство .

Відповідно до інформації, наданої ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство від 03.11.2017 за №610, будь-яких дозволів на вилучення земельної ділянки лісового фонду ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство з кадастровим номером 3223387200:06:018:0060 не надавало.

Згідно відомостей Київського обласного та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства від 11.12.2017 за №04-22/36/2662, погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:018:0060 управління не надавало.

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького ДЛГ ДЛО Київліс 2004 р., на кварталі №32 присутні елементи лісу (сосна звичайна).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч.1 та ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу (далі - ЛК) України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е ч.1 ст. 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:018:0060 до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини Державного лісогосподарського об`єднання Київліс 2004 року, фрагментом з публічної кадастрової карти з кадастровим номером земельної ділянки 3223387200:06:018:0060 з нанесеними межами 16 виділу кварталу №32, а також висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 01.02.2017 року за №1162/17-41 у кримінальному провадженні №42015110000000394 від 21.08.2015 року.

Вказані документи відповідачами будь-яким чином не спростовані.

Спірна земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення та щодо неї не надавалося погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Переяслав-Хмельницке лісове господарство . Відтак, висновок полягає в тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Щодо повноважень Переяслав-Хмельницької РДА Київської області на розпорядження землями лісогосподарського призначення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці 3 пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац 1 пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Відповідно до пункту 2 ч.1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 5 ч.1 ст. 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає ст. 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина 6 ст. 149 ЗК України, встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч.5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 ЗК України.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Київської ОДА.

Матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення спірної ділянки з лісогосподарського на будь-яке інше.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2010 року №233 є незаконним як таке, що прийняте за відсутності волевиявлення власника - держави, а тому не створює правових наслідків.

Відсутність спрямованого на зміну цільового призначення та відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава, як власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Таким чином, земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, тобто без прийняття ним відповідного рішення. Згоди на таке відчуження не давав і постійний користувач спірної земельної ділянки - ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство .

Посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови у позові на те, що спірна земельна ділянка лише частково (на 0,0496 га при загальній площі 0,12 га) накладається на землі ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство , не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки жодним чином не спростовує порушення Переяслав-Хмельницькою РДА Київської області норм земельного законодавства при винесенні розпорядження №233 від 03.03.2010 року, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:018:0060 хоч і частково, але відноситься до земель лісогосподарського призначення, розпоряджатися якими відповідач не має права в силу закону.

Щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст. 79 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Таке формування здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Спірна земельна ділянка є наразі сформованою, їй присвоєно кадастровий номер з встановленими межами згідно розробленого і затвердженого проекту землеустрою, що підтверджується відповідним державним актом.

Статтею 56 Закону України Про землеустрій передбачено можливість виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, однак обов`язковою умовою такого поділу є згода власника земельної ділянки, при цьому, ініціатива стосовно такого поділу і повернення до державної власності виділеної земельної ділянки лісогосподарського призначення має виходити безпосередньо від власника цієї ділянки, а відновлення порушених прав та інтересів держави на повернення лісів без визнання недійсними оскаржуваного розпорядження та правовстановлюючих документів є неможливим.

Отже, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку в частині, навіть за умови встановлення площі та каталогу координат і поворотних точок земельних ділянок, не відповідає вимогам законодавства, так як такий спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав, оскільки механізм реалізації його законодавством не передбачено.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 370/251/15-ц.

Поза увагою суду першої інстанції залишились і правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц) про те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі Hamer проти Бельгії (заява № 21861/03), яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із зобов`язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво.

Відтак , у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною Держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч.1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст.1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості порушити перед власником земельної ділянки питання про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження земельної ділянки, про відшкодування завданих збитків або у встановленому законом порядку оформити у власність ту частину земельної ділянки, яка не перебуває у постійному користуванні ДП Переяслав-Хмельницьке лісове господарство .

Таким чином, позовні вимоги прокуратури, викладені в позовній заяві, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України лише сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Питання щодо пропуску строку позовної давності учасниками справи не порушувалося.

Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури Київської області підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 8810 гривень в рівних частках по 4 405 гривень з кожного.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 372, 376, 381-383, 384,387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Переяслав -Хмельницьке лісове господарство до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2010 року №233 Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам України для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради загальною площею 3,6 га в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ №816484 від 06.04.2010 року на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223387200 :06:018:0060 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на ім`я ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 травня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: