Постанова

від 13.05.2020 по справі 902/546/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Справа № 902/546/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

за апеляційною скаргою Споживчого товариства "Продторг-К" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 р. (ухваленого суддею Міліціановим Романом Валерійовичем, повний текст складено 24.02.20) у справі № 902/546/19

за позовом Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області

до Споживчого товариства "Продторг-К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козятинське міське споживче товариство

про стягнення 197 544 грн. 09 коп. заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 15.12.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Козятинська сільська рада Козятинського району Вінницької області (надалі - позивач) звернулась в Господарський суд Вінницької області з позовом до Споживчого товариства Продторг-К (надалі - відповідач) про стягнення 148218,38 грн. коштів за користування земельною ділянкою, 40715,71 інфляційних, 8610,81 грн річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.02.20 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 81 863,09 грн. - безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з 06.07.2016 по 01.07.2019 рр.; 8 555,71 грн. - 3% річних та 34 913,05 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.07.2016 по 31.05.2019 р. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці комунальної власності, набутого на підставі договору купівлі-продажу. Однак, відповідач не вчинив визначених законом дій щодо належного оформлення та державної реєстрації права на землю, що є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Водночас, визначення остаточної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд вважав за необхідне здійснити з урахування перебігу строків позовної давності. Таким чином, вимоги про стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.03.2013 по 05.07.2016 рр. пред'явлені за межами трирічного строку позовної давності. А тому, задоволенню підлягають вимоги у межах предмету позову за період з 06.07.2016 року по 01.07.2019 р.

Оскільки, судом встановлено, що за межами строків давності заявлено суму 66 355,29 грн., однак позивачем не змінено підстави позову, тому за період з 06.07.2016 по 01.07.2019 рр. розмір інфляційних втрат та 3% річних слід визначити з огляду на суму вказану позивачем у позові, яка є меншою, ніж встановлена судом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 13.02.20 року та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стверджує, що в силу ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України до відповідача перейшло право постійного користування земельною ділянкою, що відповідає Конституційному принципу верховенства права.

Враховуючи відсутність правовстановлюючих документів, в силу приписів ст. 125 ЗК України, відповідач стверджує, що не використовує земельну ділянку саме площею 0,0823 га. В даному випадку можливо стверджувати лише про використання земельної ділянки безпосередньо під будівлею та площі необхідної для її обслуговування.

Апелянт зазначає, що в період з 01.07.17 р. по даний час відповідач звільнений від обов'язку сплачувати земельний податок, оскільки останній входить до складу сплачуваного ним єдиного податку.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розглядуапеляційної скарги були повідомлені належним чином. Будь-яких клопотань від представників сторін не надходило. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки апеляційного перегляду рішень, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2013 року між Козятинським міським споживчим товариством та Споживчим товариством "Продторг- К" укладено договір купівлі-продажу (а.с.16-17, т.1).

Відповідно п. 1 Договору продавець на підставі протоколу загальних зборів працівників-пайовиків Козятинської районної спілки споживчих товариств від 10.07.2012 року, постанови Вінницької обласної спілки споживчих товариств № 131-р від 16.07.2012 року, постанови Козятинської районної спілки споживчих товариств № 20 від 22.11.2012 року та протоколу засідання аукціонної комісії, затвердженого головою аукціонної комісії від 08.02.2013 року з відчуження нерухомого майна, передає у власність (продає), а покупець набуває у власність (купує) нежитлову будівлю кафе-бар, а саме: будівлю кафе-бар літ. "А" з прибудовою літ. "а", загальною площею 129,5 кв. м., основною площею - 83,3 кв.м., що розташована за адресою: Вінницька область, Козятинський район, село Козятин, вулиця Жовтнева, 92.

Згідно п. 2 Договору нерухоме майно, що відчужується, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності № 11, виданого Козятинською сільською радою Козятинського району Вінницької області 21.05.2012 року на підставі рішення виконком Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 27.04.2012 року № 31, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Козятинським районним структурним підрозділом комунального підприємства 2 Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 14.08.2012 року номер запису 1 в книзі: № 4, реєстраційний номер : 37371967 та зареєстрованого державним реєстратором Молявчик О.В. приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності : 152925, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 9773705214.

За змістом п. 3 Договору земельній ділянці площею - 0,0945 га, на якій розташована відчужувана нежитлова будівля, присвоєно кадастровий номер: 0521482800:01:002:1305. Державний акт на праві постійного користування землею серії ВН 22 виданий Козятинською районною Радою народних депутатів Вінницької області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 44.

Рішенням 11 сесії 6 скликання Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 28.03.2013 року № 13-11-06 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Споживчому товариству "Продторг-К", надано дозвіл голові Споживчого товариства "Продторг-К" Куценку Денису Володимировичу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0945 га, на якій розташована нежитлова будівля кафе-бар "Адлен" в с. Козятин по вул. Жовтневій, буд. 92 та зобов'язано Споживче товариство "Продторг-К" замовити у землевпорядній організації, яка має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для оформлення права оренди на земельну ділянку (а.с.18, т.1).

14.05.2014 року підписано акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, за змістом якого межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Жовтнева, 92, м. Козятин, закріплені межовими ознаками в кількості 5 штук і проходять по кутах повороту земельної ділянки (а.с. 24, т.1).

Рішенням 16 сесії 6 скликання Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 24.06.2014 року № 14-16-06 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для комерційного використання" (а.с. 19, т. 1) затверджено Споживчому товариству "Продторг-К" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для комерційного використання під розміщення об'єкту торгівлі в с. Козятин, вул. Жовтнева, 92 - 0,0823 га.

Зобов'язано Козятинську сільську раду укласти договір оренди з Споживчим товариством "Продторг-К" на земельну ділянку протягом 5 років; встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 12% від її нормативно-грошової оцінки; зобов'язано Споживче товариство "Продторг-К" зареєструвати укладений договір згідно діючого законодавства в реєстраційній службі Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області.

На виконання вищевказаного рішення, 15.12.2014 року позивачем підписано договір оренди землі та акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки, примірники яких передано голові Споживчого товариства "Продторг-К" Куценко Д.В. для подальшого оформлення та державної реєстрації (а.с. 21-23, 24 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що Споживче товариство Продторг-К договір оренди не підписало, вищенаведені рішення сільської ради не виконало.

Рішенням 3 сесії 7 скликання Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 16.02.2016 року "Про перейменування вулиці Жовтневої на території Козятинської сільської ради та впорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна даної вулиці" вулицю Жовтневу перейменовано на вулицю Центральну та визначено адресу нежитлової будівлі, яка належить Споживчому товариству "Продторг-К" - с. Козятин, вул. Центральна, буд. 98, замість колишньої адреси - с. Козятин, вул. Жовтнева, буд. 92 (а.с. 20, т.1).

Господарським судом першої інстанції установлено, що Споживче товариство "Продторг-К" користується земельною ділянкою по вул. Центральна, буд. 98, с. Козятин, Козятинський р-н, Вінницька обл. без виникнення права власності, користування на неї та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А" з прибудовою літ. "а", загальною площею 129,5 кв.м., що розташована на земельній ділянці по вул. Центральна, 98 с. Козятин, Козятииський район, Вінницька область, безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно розміщено.

Право власності на об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі - продажу від 15.02.2013 року, укладеним Козятинським міським споживчим товариством та Споживчим товариством "Продторг- К", відповідно до якого до відповідача перейшла у власність нежитлова будівля літ. "А" з прибудовою літ. "а", загальною площею 129,5 кв. м., основною площею - 83,3 кв.м., що розташована за адресою: Вінницька область, Козятинський район, село Козятин, вулиця Жовтнева, 92. Договір зареєстрований у встановленому законом порядку.

За змістом п. 3 Договору земельній ділянці площею - 0,0945 га, на якій розташована нежитлова будівля, присвоєно кадастровий номер: 0521482800:01:002:1305. Державний акт на праві постійного користування землею серії ВН 22 виданий Козятинською районною Радою народних депутатів Вінницької області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 44.

Доводи відповідача про те, що він не використовує земельну ділянку площею 0,0823 га , а лише користується землею під будівлею та частиною, необхідною для її обслуговування, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Відповідачем самостійно визначено розмір земельної ділянки у процесі оформлення у 2014 році договору оренди землі, замовлено технічну документацію, погоджено межі даної земельної ділянки, що підтверджується наявними у справі доказами (том. 1 а.с. 91-171), а тому факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0823 га (кадастровий номер: 0521482800:01:002:1305), розташованої за адресою: вул. Центральна, буд. 98, с. Козятин є підтвердженим.

Крім того, згідно умов п. 3 Договору купівлі-продажу вбачається, що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею - 0,0945 га, що перевищує зазначену позивачем для розрахунку орендної плати у даній справі.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зміну складу нерухомого майна після набуття 15.02.2013 року Споживчим товариством Продторг-К права власності та не містять таких відомостей і матеріали інвентаризаційної справи, котрі було оглянуто судом (том 1 а.с. 203-225), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том. 1 а.с. 195, 196).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд констатує те, що межі вказаної земельної ділянки співпадають з відомостями Державного земельного кадастру (том. 1 а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, Споживчим товариством "Продторг-К" у період з 01.03.2013 по 01.07.2019 не сплачено за користування земельною ділянкою плата у встановленому розмірі.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому кошти від орендної плати.

З огляду на викладене Споживче товариство "Продторг-К" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17.

Разом з тим, колегія суддів оцінює критично доводи відповідача про автоматичний перехід до відповідача права постійного користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України, оскільки.

Рішенням Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області №12-11-06 від 28.03.2013 року (т. 1 а.с. 94) припинено право постійного користування попереднього власника нерухомого майна - Козятинського міського споживчого товариства, дане рішення не оскаржено в установленому законом порядку.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

В силу ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент переходу права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом е частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить відображення у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак, передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, оскільки стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

Ч. 2 ст. 92 ЗК України (в редакції, яка була чинною на моменту переходу права власності) закріплено вичерпний перелік суб'єктів, які можуть набувати права постійного користування на землю. Однак, відповідач не належить до осіб, зазначених в ст. 92 ЗК України.

А відтак, перехід права власності на нерухоме майно є підставою припинення, у тому числі права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2225цс16 від 12.10.2016.

Враховуючи викладене, відповідач, набувши право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, котра перебувала у постійному користуванні, на підставі ч. 5 ст. 79 1 ЗК України зобов'язаний оформити правовстановлюючі документи за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, процедура з оформлення яких була розпочата відповідачем, доказом чого є рішення 16 сесії 65 скликання Козятинської сільської ради від 24.06.2014р.

В силу ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Однак, відповідач не вчинив визначених законом дій щодо належного оформлення та державної реєстрації права на землю, що є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням СТ Продторг-К , що з 01.07.17 р. відповідач звільнений від обов'язку сплачувати земельний податок, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

П. 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно п. 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №№ 826/14615/16, 814/3427/13-а, 826/10930/13-а, 826/9948/16, 820/3488/16.

Визначаючи розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, що розташована на території Козятинської сільської ради за № 6682, який виданий 13.12.2014 року управлінням Держземагенства у Козятинському районі, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 823 кв. м. по вул. Жовтнева, 92 в с. Козятин, складає 12 0047 грн. Тобто, сума недоотриманого доходу внаслідок використання земельної ділянки в розмірі 12% від її нормативно-грошової оцінки становить 14 405,64 грн. (120047 х 0,12) в рік, а в місяць - 1200,47 грн (а.с. 27, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, використання земельної ділянки відповідачем без достатньої правової підстави відбулось з 15.02.2013 року, а тому нарахування орендної плати в 2013 році повинно здійснюватись з 01.03.2013 року на протязі 10 місяців. Отже, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за 2013 рік складає 12004,70 грн. (1200,47 х 10); за 2014 рік - 14405,64 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №386/0/197-18 від 17.07.2018 року, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 823 кв. м. (кадастровий номер: 0521482800:01:002:1305), що розташована за адресою: вул. Центральна, 98 (колишня Жовтнева, 92) в с. Козятин, за 2015 рік складає 215521 грн. А відтак, сума недоотриманого позивачем доходу внаслідок використання земельної ділянки в розмірі 12% від її нормативно-грошової оцінки становить 25 862,52 грн.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №387/0/197-18 та № 385/0/197-18 від 17.07.2018 року, нормативно- грошова оцінка земельної ділянки площею 823 кв. м. (кадастровий номер: 0521482800:01:002:1305), що розташована за адресою: вул. Центральна, 98 (колишня Жовтнева, 92) в с. Козятин, за 2016 та 2017 роки складає 228452 грн.

Тобто, сума недоотриманого доходу внаслідок використання земельної ділянки за використання земельної ділянки в розмірі 12 % від її нормативно-грошової оцінки становить 27 414,24 грн. в рік. За таких обставин, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за 2016-2017 роки складає 54 828,48 грн.

Крім того, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 371/0/197-18 від 27.06.2018 року, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 823 кв. м. по вул. Центральна, 98 (колишня Жовтнева, 92) в с. Козятин, на час розгляду справи в суді першої інстанції складала 228428 грн. А тому, плата за використання земельної ділянки в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки становить 27 411,36 грн. в рік, в місяць - 2284,28 грн.

Отже, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за 2018 рік складає - 2 741 1,36 грн., а за 6 місяців 2019 року - в сумі 13705,68 грн.

Враховуючи наведене, суд погоджується з розрахунком позивача, що загальна сума недоотриманого позивачем доходу через використання земельної ділянки за період з 01.03.2013 по 30.06.2019 складає 148 218,38 грн.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права -позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для застосування позовної давності та наслідків її спливу до спірних правовідносин наявні, оскільки позовні вимоги є обгрунтованими, про що засвідчено судом за наслідками розгляду даної справи.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості про перехід права власності на нерухоме майно до Споживчого товариства "Продторг-К" є офіційними та загально доступними, містились у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 15.02.2013 року (том. 1 а.с. 195).

28.03.2013 року Козятинською сільською радою надавався дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач достеменно був обізнаний про факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 15.02.13 р..

Оскільки, позивачем визначено суму безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2013 року шляхом щомісячного обчислення сум, які підлягають сплаті, то строк позовної давності за вимогами, що є предметом позову, починає перебіг з 01.04.2013 року зі спливом кожного місяця нарахування безпідставно збережених коштів за кожним платежем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в господарський суд з даним позовом 06.07.2019 року, що підтверджується штемпелем поштового відправлення, а тому, строк позовної давності слід відраховувати відносно позовних вимог з 06.07.2016 року.

Таким чином, вимоги про стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів, за період з 01.03.2013 по 05.07.2016 рр. пред'явлені за межами трирічного строку позовної давності, задоволенню підлягають вимоги у межах предмету позову за період з 06.07.2019 року по 01.07.2019 рр.

Здійснивши розрахунок сум безпідставно збережених коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81 863,09 грн - безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Центральна, 98 (Жовтнева 92) у с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область за період з 06.07.2016 по 01.07.2019 рр.

Крім того, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних в зв'язку з прострочення перерахування коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Згідно ч. 2 статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

А відтак, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості станом на 05.07.2016 року, незалежно від спливу строку позовної давності до основної вимоги є обгрунтованим.

Здійснивши розрахунок інфляційних та річних, враховуючи межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку суду першої інстанції про стягнення з відповідача 8 555,71 грн - 3% річних та 34 913,05 грн - інфляційних втрат.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Продторг-К" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 р. у справі № 902/546/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 р. у справі № 902/546/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/546/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 19.05.2020

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.