Ухвала

від 19.05.2020 по справі 910/6612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/6612/20

За позовом Адвокатського об`єднання "ОЛЕНА МАХМУДОВА ТА ПАРТНЕРИ" (код ЄДРПОУ: 43109349; вул. Георгія Тороповського, 39, офіс 17, м. Києва, 02100)

До Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" (код ЄДРПОУ: 23362711; Контрактова площа, 10-А, 21, м. Київ, 04112), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Луньо Іллі Вікторовича

Про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

Суддя Бондаренко Г.П.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання "ОЛЕНА МАХМУДОВА ТА ПАРТНЕРИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Луньо Іллі Вікторовича (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що ним, з метою надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ДБК-ПАРТНЕР" за договором про надання правових послуг № 03/09/2019-06, 20 березня 2020 року, за вихідним номером 141, був направлений адвокатський запит (далі - адвокатський запит) на адресу відповідача.

У вказаному адвокатському запиті було викладено прохання про надання інформації та копій документів, з наступних питань:

(1) Яка сума грошових коштів знаходиться на накопичувальному рахунку ПАТ "ДІАМАНТБАНК" у національній валюті, у іноземній валюті та у банківських металах станом на дату надання інформації?;

(2) Яка сума грошових коштів витрачена за період з дати запровадження процедури ліквідації до дати надання інформації, за виключенням витрат на оплату праці та нарахувань на фонд оплати праці? На які цілі витрачені ці кошти?;

(3) З якою метою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб укладені договори на проведення рецензування звітів з незалежної оцінки активів? З яким/якими суб`єктом/суб`єктами господарювання укладені такі договори? Як здійснювався відбір такого чи таких суб`єктів господарювання? Яка вартість послуг на проведення рецензування звітів з незалежної оцінки активів?;

(4) Надати перелік всіх активів (з детальним розшифруванням) ПАТ "ДІАМАНТБАНК", що залишилися в розпорядженні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб станом на дату надання інформації?;

(5) Про структуру портфелю цінних паперів, що належать ПАТ "ДІАМАНТБАНК", з визначенням виду, емітентів, серії, номіналу на дату надання відповіді, а також на дату введення процедури ліквідації?;

(6) Надати копію банківської виписки по накопичувальному рахунку ПАТ "ДІАМАНТБАНК" у національній валюті, у іноземній валюті та у банківських металах про рух грошових коштів за період з дати початку ліквідації Банку по дату надання відповіді на цей адвокатський запит?;

(7) Надати перелік нерухомості (з детальним розшифруванням), що обліковується на балансі ПАТ "ДІАМАНТБАНК", її вартість, адреса місцезнаходження?;

(8) Надати перелік основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, що обліковуються на балансі ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (з детальним розшифруванням), з визначенням їх вартості?;

(9) Надати перелік всіх активів (з розшифруванням), що були передані з неплатоспроможного банку - ПАТ "ДІАМАНТБАНК" на користь приймаючого банку - АТ "ТАСКОМБАНК"?

Позивач зазначив, що вказаний адвокатський запит був отриманий відповідачем 27 березня 2020 року, проте, станом на дату звернення з позовною заявою до суду, відповідь на вказаний адвокатський запит відповідачем надано не було.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок надання інформації у відповідь на адвокатський запит (стаття 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), відповідно до яких орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

У зв`язку з цим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит та зобов`язати відповідача надати відповідь на запитання та копії документів, які викладені (визначені) в адвокатському запиті.

Як підставу звернення до Господарського суду м. Києва, позивач зазначив наявність у нього статусу юридичної особи, з посиланням на частину 1 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Розглянувши подану заяву, Суд приходить до висновку, що у прийнятті позовної заяви слід відмовити, оскільки даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, з огляду на наступне.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Іноді обов`язок виникає не на підставі договірних відносин (діючого зобов`язання), а й вказівки закону.

Відповідно до пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 908/1568/18, 05.06.2019), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин ; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Така позиція Суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18).

В силу приписів ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Отже діюче законодавство не визначає адвокатську діяльність, як господарську.

Крім того, здійснюючи звернення з адвокатським запитом адвокат діє в інтересах клієнта, а отже цивільне право саме адвоката (чи адвокатського об`єднання) не може бути порушене, оскільки надаючи професійну правничу допомогу адвокат/адвокатське об`єднання діє не у власних правах чи інтересах, а надає професійну правничу допомогу своєму клієнтові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок надання інформації у відповідь на адвокатський запит (стаття 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), при цьому позивач не зазначає про наявність між сторонами будь - яких господарських відносин, які б ґрунтувалися на договорі та/або законі. В позовній заяві позивач зазначає, що адвокатський запит був направлений ним з метою надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю ДБК - Партнер .

Ураховуючи відсутність між позивачем та відповідачем господарських відносин та господарських зобов`язань, визначених чи то договором чи то законом, а також спору про право, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, лише наявність у позивача статусу юридичної особи не є підставою для розгляду позовної заяви за правилами господарського судочинства.

Визначене позивачем в позовній заяві право на отримання відповіді (та/або копій документів) на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку господарського, адміністративного або цивільного судочинства, виходячи з наступного:

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у інших Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" ("Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany") від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання інформації на адвокатський запит та зобов`язання вчинити дії, то відсутність регламентації такого права у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.

Зокрема, в спеціальному законі, у відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом , крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність (1) за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; (2) за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Відповідно до Рішення Ради адвокатів України від 19.11.2013 № 238 "Про затвердження у новій редакції Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення" (далі - Порядок), цей Порядок розроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, та інших актів законодавства з метою визначення процедури складання головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, або уповноваженим радою членом ради адвокатів протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення.

Порядок, зокрема, містить підстави для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, рух протоколів про адміністративне правопорушення, в тому числі й передання матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідного суду.

Згідно частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Однак, ураховуючи викладене вище, суд роз`яснює позивачу, що розгляд визначених в позовній заяві вимог не віднесений до юрисдикції судів (визначене позивачем в позовній заяві право на отримання інформації у відповідь на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку позовного провадження), оскільки спеціальним законодавством встановлено особливий порядок відновлення права адвоката (адвокатського об`єднання) на отримання інформації на відповідь на адвокатський запит.

Крім того, суд зазначає, що отримання інформації на адвокатський запит можливо тільки в рамках надання правової допомоги адвокатом (адвокатським об`єднанням) клієнту на підставі договору про надання професійної допомоги.

Отже, процесуальним законом передбачено, що у разі не можливості самостійно отримати докази (інформацію), необхідну для розгляду справи по суті, учасник справи заявляє клопотання про витребування доказів, що також є способом захисту права адвоката на надання правової допомоги клієнту.

Таким чином, спеціальною нормою закону (статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) встановлено інший, ніж визначений ст. 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту права адвоката на отримання інформації на адвокатський запит, відповідно для захисту такого порушеного права застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою, а отже позовна заява Адвокатського об`єднання "ОЛЕНА МАХМУДОВА ТА ПАРТНЕРИ" не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Адвокатського об`єднання "ОЛЕНА МАХМУДОВА ТА ПАРТНЕРИ" до Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. У відповідності до ч. 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, повернути позовну заяву та додані до неї документи заявнику.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

4. Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 19.05.2020

Суддя Г. П. Бондаренко