Постанова

від 14.05.2020 по справі 927/77/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/77/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Чорногуз М. Г., Михальська Ю. Б.)

за касаційною скаргою Фермерського господарства "Крупський" у справі

за позовом Фермерського господарства "Крупський"

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

про визнання укладеними додаткових угод,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У січні 2019 року Фермерське господарство "Крупський" (далі - ФГ "Крупський") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області) про визнання укладеними додаткових угод до відповідних договорів оренди земельних ділянок згідно з переліком та у редакціях, наведених позивачем у прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування позову ФГ "Крупський" зауважило про наявність у наведеному випадку правових підстав для внесення змін до цих договорів оренди в частині зміни орендаря, зокрема зазначення замість ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача) ФГ "Крупський" у зв`язку із переходом прав та обов`язків землекористувача від засновника фермерського господарства до створеного ним господарства. Позивач наголосив, що звертався до відповідача із заявами про внесення таких змін до договорів оренди землі та проєктами додаткових угод, проте відповідач відмовив в їх укладенні, внаслідок чого фермерське господарство не може користуватися землями до проведення державної реєстрації за ним права оренди на відповідні земельні ділянки.

1.2. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 18.04.2019 позов задовольнив повністю; додаткові угоди до відповідних договорів оренди земельних ділянок у редакціях, наведених у резолютивній частині рішення, визнав укладеними.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що у спірних правовідносинах фактично відбулася зміна (правонаступництво) орендаря, обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства із дня його державної реєстрації.

1.3. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області оскаржило зазначене судове рішення місцевого господарського суду до суду апеляційної інстанції.

1.4. Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019, призначено апеляційну скаргу до розгляду.

1.5. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 зупинено провадженння у справі № 927/77/19 за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18 та надати відповідні докази (копію судового рішення).

Апеляційний господарський суд аргументував свої висновки тим, що спір у справі № 927/77/19 виник із правовідносин, подібних правовідносинам у справі № 922/989/18, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі № 927/77/19 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

2.1. ФГ "Крупський" подало касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, як незаконну, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано безпідставністю зупинення апеляційним господарським судом провадження у справі № 927/77/19, що розглядається, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. ФГ "Крупський" наголошує, що зупинення розгляду цієї справи призводить до порушення принципу розумності строків розгляду справи апеляційним господарським судом.

2.2. Від ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про законність та обґрунтованість оскарженої у справі ухвали суду апеляційної інстанції, просить її залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

3.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції, аргументуючи свою ухвалу, виходив із того, що як у справі № 922/989/18, так і у справі № 927/77/19 правовідносини щодо визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, є подібними, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі № 927/77/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

3.3. У справі № 927/77/19, що розглядається, предметом позову ФГ "Крупський" до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є визнання укладеними додаткових угод до відповідних договорів оренди земельних ділянок в частині заміни орендаря. У межах такого спору досліджуватиметься питання, чи може фермерське господарство (у зв`язку із переходом обов`язків землекористувача від засновника фермерського господарства до створеного ним фермерського господарства з дня його державної реєстрації) вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря та чи може суд, у разі фактичної заміни орендаря у таких правовідносинах втручатися у договірні відносини між орендодавцем та орендарем шляхом визнання укладеними договорів (додатків до них), згідно з якими здійснюється заміна орендаря. Отже, у зазначеній справі предметом розгляду є правовідносини щодо користування спірними земельними ділянками саме на правах оренди на підставі відповідних договорів оренди землі.

3.4. Натомість у справі № 922/989/18, яка перебуває на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, предметом позову Селянського фермерського господарства "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу уповноваженого органу щодо припинення права постійного користування зазначеною ділянкою . Отже, у цьому спорі вирішуватиметься питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи, оскільки засновник, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, за життя вийшов зі складу селянського фермерського господарства, в якому залишився інший член господарства (онука засновника), а селянське фермерське господарство упродовж тривалого часу продовжувало користуватися зазначеною земельною ділянкою після виходу засновника із селянського фермерського господарства по дату його смерті та, у подальшому, по дату прийняття оспорюваного наказу.

3.5. Зазначене свідчить, що об`єкт і предмет правового регулювання у цих справах не є тотожними, фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, відмінні, різним також є і законодавче регулювання, що виключає подібність правовідносин у справі № 922/989/18, яка перебуває на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, та у справі № 927/77/19, що розглядається.

Стосовно посилань суду апеляційної інстанції на те, що до аналогічного висновку про необхідність зупинення провадження у справі з цих підстав дійшов Верховний Суд, зокрема у справах № 922/804/19, № 912/1201/19, колегія суддів наголошує, що правовідносини у цих справах стосуються права постійного користування землею для ведення фермерського господарства, натомість як у справі № 927/77/19, що розглядається, як уже зазначалося, предметом розгляду є правовідносини щодо користування земельними ділянками саме на правах оренди на підставі відповідних договорів оренди землі.

3.6. Отже , з огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 927/77/19 у зв`язку з вирішенням спору у подібних правовідносинах у справі № 922/989/18, яка перебуває на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, є помилковим і суперечить наведеним положенням законодавства .

3.7. Водночас за відсутності правових підстав для зупинення розгляду справи порушено право позивача на розгляд справи у розумні строки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16).

4. Висновки Верховного Суду

4.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до частин 3, 4 статті 304 зазначеного Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у цій справі.

4.4. З огляду на викладене оскаржувану ухвалу необхідно скасувати як постановлену без дотримання норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Розподіл судових витрат

5.1. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України не вирішував.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Крупський" задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 927/77/19 скасувати. Справу № 927/77/19 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак