Постанова

від 12.05.2020 по справі 910/14149/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 (судді: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.),

за позовом Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит банк"

до : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукс Інжиніринг Ком",

4. ОСОБА_1

про стягнення 10 655 828,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп", Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукс Інжиніринг Ком" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договорами кредитної лінії у загальному розмірі 10 655 828,22 грн.

1.2. 18.11.2019 Акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит банк" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову з вимогою накласти арешт на все майно відповідачів, яке буде виявлене в ході виконавчого провадження у межах ціни позову.

1.3. Вказана заява мотивована тим, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржників недостатньо для ефективного захисту порушених прав позивача та забезпечення виконання можливого рішення суду.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 задоволено вищезазначену заяву. Накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп", Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукс Інжиніринг Ком" та ОСОБА_1 у межах ціни позову в розмірі 10 655 828,22 грн.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 скасовано вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення в разі невжиття таких заходів.

Також апеляційна інстанція вказала на те, що накладаючи арешт на нерухоме майно, що належить відповідачам з метою забезпечення даного позову, місцевим господарським судом не враховано, що у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме майно не належить до предмета спору у даній справі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1 . У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит банк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду суперечать змісту та меті інституту забезпечення позову, адже недопущення відчуження майна та коштів і є метою застосування заходів забезпечення позову.

3.3. Також скаржник зазначає, що на момент подання заяви про забезпечення позову заявник мав, і має дотепер фактичні підстави вважати, що у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, виконання рішення суду може бути утруднено чи, взагалі, неможливим, адже відповідачі до застосування таких заходів могли вільно відчужувати своє майно і кошти з метою невиконання зобов`язання перед банком.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

4.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.5. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.6. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.7. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.8. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

4.9. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.10. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

4.11. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит банк" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договорами кредитної лінії у загальному розмірі 10 655 828,22 грн.

4.12. Переглядаючи справу в апеляційному порядку згідно з положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що накладаючи арешт на нерухоме майно, що належить відповідачам з метою забезпечення даного позову, місцевим господарським судом не враховано, що у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме майно не належить до предмета спору у даній справі.

4.13. Крім того, як з`ясовано апеляційним господарським судом, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

4.14. Щодо наявності інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є відповідачі, суд апеляційної інстанції з посиланнями на постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18, від 02.04.2019 у справі №918/702/18, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 10.10.2019 у справі №904/1478/19 вказав на те, що це не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

4.15. Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів з підстав, що зазначені позивачем у відповідній заяві.

4.16. Посилання скаржника у касаційній скарзі на низку постанов Верховного Суду, як на підставу скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2 . За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає оскаржувану постанову апеляційної інстанції у справі ухваленою із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

5.5. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1 . Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 у справі №910/14149/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова