Рішення

від 13.03.2020 по справі 640/9641/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2020 року №640/9641/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01 лютого 2019 року №0352615147 та №0362615147

Ухвалою суду від 10.06.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/9641/19 (далі - справа) , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, позивачем подано до суду письмову заяву про зміну предмету позову вх. №03-14/103141/19 від 30.09.2019 р., згідно якої у позовних вимогах позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0352615147 від 01 лютого 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0362615147 від 01 лютого 2019 року відповідача в частині зобов`язання відкоригувати в податкових деклараціях з ПДВ суму завищеного від`ємного значення з ПДВ в розмірі 272838,00 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової виїзної перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Стаття 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.1.11 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що головним управлінням ДФС у м. Києві, на виконання ухвали слідчого суді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О. від 22 червня 2017 року у кримінальній справі №757/32147/17-к, та на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 22 лютого 2018 року №2843, від 27 листопада 2018 року №17370, від 05 грудня 2018 року №17704 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2017 року, за результатами якої складено акт №312/26-15-14-07-01-10/38238804 від 18 грудня 2018 року.

В акті перевірки ( арк. 27 Акту перевірки) відповідачем зазначено, що за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2017 року встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 8 (7) Декларації Коригування податкових зобов`язань на загальну суму 1 906 000,00 грн. за грудень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане порушення вимог податкового законодавства виникло по взаємовідносинах з ТОВ Алєксандрія (код 38003909), які виникли на підставі попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року. Предметом договору є укладення в майбутньому договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 164, загальною площею 5280,2 кв.м. На виконання договору ТОВ Альянс Транссервіс передало на адресу ТОВ Алєксандрія податкові накладні на загальну суму 77 999 999,43 грн. Аналізом ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що позивачем подано Додатки №1 до податкових декларацій з ПДВ, якими відкориговано податкові зобов`язання згідно зі ст. 192 розділу V Кодексу на загальну суму 13 000 000,00 грн. Згідно інформаційно-аналітичної системи Архів електронної звітності підсистема Єдиний реєстр податкових накладних, не встановлено реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 1 906 000, грн. Таким чином, перевіркою ТОВ Альянс Транссервіс в порушення п. 192.11. ст. 192 ПК України, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 8 (7) Декларації Коригування податкових зобов`язань на загальну суму 1 906 000,00 грн. за грудень 2014 року.

Перевіркою відображених у рядку 16 податкових декларацій Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2017 року у загальній сумі 2 655 550 грн. встановлено, що даний показник сформовано за рахунок від`ємного значення, яке перенесено з декларацій за попередні звітні (податкові) періоди.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме: п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 336 722,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 633 162,00 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, всього у загальній сумі 2 655 550,00 грн.; п. 4. ч. 2. ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, несвоєчасне подання звіту за жовтень 2015 року.

П. 86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Позивач частково не погодившись з актом перевірки 18 січня 2019 року подав до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення, в яких зазначив, що висновок відповідача, в частині неправомірності заниження податку на додану вартість в розмірі 1 633 162,00 грн., яке виникло внаслідок неправомірного завищення задекларованих Товариством показників у рядку 8(7) Декларації з податку на додану вартість Коригування податкових зобов`язань на суму 1 906 000,00 грн. за грудень 2014 року - є помилковим та необґрунтованим. Оскільки відповідно до змісту ст. 192 Податкового кодексу України в редакції від 08 листопада 2014 року, позивач зобов`язаний був здійснити коригування та зменшити на суму коригування зобов`язання зі сплати ПДВ. До заперечення додав листи ТОВ Алєксандрія разом з копіями декларацій ПДВ, поданих ТОВ Алєксандрія за період з 2014 року по 2016 року та прийнятих відповідачем, в яких відображається коригування податкового кредиту в розмірі 13 000 000,00 грн. по взаємовідносинах з позивачем, які виникли на підставі попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року, а також копію розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 18 грудня 2014 року до податкової накладної №3 від 25 червня 2014 року на суму повернутого авансу в розмірі 11 436 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 906 000,00 грн.

За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки відповідачем залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

01 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення: №0342615147 про порушення п. 44.1,44.2,44.6 ст.44, п.п.134.1.1, п.134.1, с. 134 п.1.3.5.1, ст. 135 ПК України, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1336722,00 грн.; №0352615147 про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України та зобов`язано сплатити грошове зобов`язання в розмірі 2 041 453,00 грн., з яких ПДВ складає - 1 633 162 грн., штрафні санкції - 408 291,00 грн.; №0362615147 про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України та зобов`язано відкоригувати в податкових деклараціях з ПДВ суму завищеного від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2 655 500,00 грн.

22 лютого 2019 року позивач, керуючись ст. 56 ПК України, на адресу ДФС України подав скаргу на податкові повідомлення-рішення №0352615147, №0362615147 від 01 лютого 2019 року, за результатами розгляду якої оскаржувані в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 13 червня 2014 року між позивачем та ТОВ Алєксандрія (код ЄДРПОУ 38003909), було укладено попередній договір купівлі-продажу бази технічного обслуговування, загальною площею 5280,2 кв.м., що знаходиться в Київський області, Броварському районі, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 164. Сторони договору домовились, укласти та нотаріально посвідчити Основний договір не пізніше 01 вересня 2014 року. Продаж майна здійснюється за ціною 75 000 000,00 грн.

Договором про внесення змін від 25 червня 2014 року до попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року були внесені зміни про збільшення вартості бази технічного обслуговування до 80 000 000,00 грн. з ПДВ.

Виконуючи умові попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року ТОВ Алєксандрія у період з 18 червня 2014 року по 21 липня 2014 року сплатило на рахунок позивача аванс в розмірі 78 000 000,00 грн.

Згідно зі ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку зокрема: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України, в редакції що діяла на момент отримання позивачем авансу, встановлено що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Отже, на виконання зазначених вимог ПК України позивач за період червень, липень 2014 року, відобразив в податкових деклараціях з ПДВ податкові зобов`язання Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів на суму 78 000 000,00 грн.

07 серпня 2014 року попередній договір купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року був достроково розірваний, про що між позивачем та ТОВ Алєксандрія було укладено договір про внесення змін №2 до попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року. За договором про внесення змін №2 від 07 серпня 2014 року сторони дійшли згоди, що з моменту його укладення, припиняється дія попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року. У зв`язку з достроковим припиненням дії попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року позивач зобов`язався повернути ТОВ Алєксандрія грошові кошти в розмірі 78 000 000,00 грн. з ПДВ на банківський рахунок ТОВ Алєксандрія .

Позивач на виконання обов`язків, передбачених договором про внесення змін №2 від 07 серпня 2014 року, у період з 25 листопада 2014 року по 19 жовтня 2016 року, повернув на користь ТОВ Александрія грошові кошти в розмірі 78 000 000,00 грн.

18 грудня 2014 року позивач на рахунок ТОВ Алєксандрія здійснив повернення частини авансу в розмірі 11 436 000 грн., у тому числі ПДВ 1 906 000,00 грн.

У пункті 44.1 статті 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1.1, 1.2. розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (в редакції від 12 липня 2013 року) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

В підтвердження здійснення господарської операції по поверненню ТОВ Алєксандрія попередньої оплати за попереднім договором купівлі-продажу бази технічного обслуговування позивачем до матеріалів справи долучені копії належним чином засвідчених документів: банківської виписки за 18 грудня 2014 року, попереднього договору бази технічного обслуговування від 13 червня 2014 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу Мойсиком Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №657, договір про внесення змін №1 до попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 25 червня 2014 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу Мойсиком Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №709, копія договору про внесення змін №2 до попереднього договору купівлі-продажу бази технічного обслуговування від 07 серпня 2014 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу Мойсиком Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №875.

Факт здійснення позивачем господарської операції, щодо наміру продажу ТОВ Алєксандрія бази технічного обслуговування, що знаходиться в Київський області, Броварському районі, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 164, та укладення з цією митою 13 червня 2014 року попереднього договору купівлі-продажу, а також факт його розірвання і повернення позивачем попередньої оплати, отриманої від ТОВ Алєксандрія в розмірі 78 000 000,00 грн., встановлений за результатами перевірки, відображений в акті перевірки та не спростовується відповідачем.

Проте відповідач, у відзиві зазначає, що оскільки під час перевірки позивачем не надано квитанції до розрахунку коригування на загальну суму 1 906 000 грн., то відповідно позивач і не мав права відображати цю суму в Додатку №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової накладної з податку на додану вартість в декларації з ПДВ від 20 січня 2015 року та зменшувати зобов`язання зі сплати ПДВ. Відповідач вважає, що позивач повинен керуватися п. 20 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №957 яким передбачено, що у разі здійснення коригування податкових зобов`язань відповідно до ст. 192 ПК України постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних та вартісних до податкової накладної за формою згідно з Додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування - аналогічний порядку, передбаченому до податкової накладної. Якщо розрахунок коригування складається до податкової накладної, яка відповідає вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та/або яка складена в електронній формі, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту), встановлюються ст. 192 ПК України.

Згідно п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, в редакції від 08 листопада 2014 року, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. 192.1.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

192.1.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Враховуючи зміст ст. 192 податкового кодексу України платник податку при зміні суми компенсації вартості товарів, повинен здійснити коригування та зменшити суму зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. При цьому коригування здійснюється на дату зміни суми компенсації, в тому числі, на дату повернення товарів та/або передоплати за товари.

Позивачем до матеріалів справи додана копія розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 до податкової накладної №3 від 25 червня 2014 року на суму 11 436 000 грн., у тому числі ПДВ 1 906 000,00 грн., складена позивачем 18 грудня 2014 року. Тобто в день повернення авансу ТОВ Александрія в розмірі 1 906 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 18 грудня 2014 року. Розрахунок коригування, заповнений відповідно до Додатку №2 до податкової накладної, затвердженого Порядком заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №957. Вказаний розрахунок коригування був отриманий контрагентом ТОВ Алєксандрія , що підтверджується копією листа ТОВ Алєксандрія на ім`я позивача за вих. №165 від 15 грудня 2016 року.

Судом встановлено, що позивач відобразив зменшення податкового зобов`язання на підставі розрахунку-коригування №1 від 18 грудня 2014 року в розмірі 1 906 000,00 грн. в декларації з ПДВ за грудень 2014 року. Податкова декларація зі ПДВ за грудень 2014 року, відповідно до квитанція №2 від 20 січня 2014 року була зареєстрована та прийнята відповідачем. З моменту прийняття податковим органом декларації з ПДВ за грудень 2014 року та до моменту складення акту перевірки пройшло більше 1095 днів.

На період, складення позивачем розрахунку-коригування №1 від 18 грудня 2014 року існувала колізія між нормами ст. 192 ПК України, в редакції від 08 листопада 2014 року, та нормами п. 20 Наказу №957 Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року Про затвердження форми податкової накладної .

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. (пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На переконання суду, колізію норм ст. 192 ПК України та п. 20 Наказу №957 Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року Про затвердження форми податкової накладної , слід розглядати як ієрархічну колізію, яка долається шляхом надання пріоритету норм права, який має вищу юридичну силу.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення цього суду від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011року у справі "Серков проти України") щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

Суд погоджується з доводами позивача, що відсутність реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляла платника податку права на зменшення суми податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Відповідно до положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючі законність зменшення позивачем податкових зобов`язань зі спати ПДВ в розмірі 1 906 000,00 грн. в грудні 2014 року, а також визнане зобов`язання відкоригувати в податкових деклараціях з ПДВ завищене від`ємне значення з ПДВ на суму 2 382 713,00 грн., то на кінець перевірки позивач мав суму від`ємного значення ПДВ в розмірі 272 837,81 грн.

Таким чином, відповідачем неправомірно встановлено завишення позивачем відображених у рідку 16 податкових декларацій Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2017 року у сумі 272 837,81 грн., яка була сформована за рахунок від`ємного значення, перенесеного з декларацій за попередні звітні (податкові) періоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними (Постанова Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 р. по справі №К/9991/38114/12).

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 19210,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13-В, оф. 42; код ЄДРПОУ 38238804) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0352615147 від 01 лютого 2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0362615147 від 01 лютого 2019 року в частині суми завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 272 838,00 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень нуль копійок).

4. Стягнути на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко