Рішення

від 14.05.2020 по справі 640/19007/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Київ № 640/19007/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів (далі - відповідач 1), Київської міської ради (далі - відповідач 2,) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №431211640 від 21.09.2018 року, прийнятого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:78:111:0012, що розташована в Оболонскому районі міста Києва, загальною площею 0,0912 га - за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в порушення норм Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень , постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011 №1141.

Також зазначає, що відповідач не мав права вчиняти протиправні дії з реєстрації права власності за іншою особою, зокрема за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, оскільки позивачем здійснювалось користування земельною ділянкою довгий час та у відповідності до закону вчинено дії з реалізації права власності за набувальною давністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст.262 КАС України; запропоновано відповідачам з дня отримання копії зазначеної ухвали у 15 денний термін надати відзив на позовну заяву.

10 грудня 2018 року від представника Київської міської ради надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позову з підстав необґрунтованості, вважає дії державного реєстратора в частині винесення оскаржуваного рішення правомірними.

21 лютого 2019 року від представника Департаменту земельних ресурсів також надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволені позову, оскільки Департамент жодним чином не порушував права позивача та норми чинного законодавства, які стосуються державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У лютому 2017 року позивач звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 34,7 м 2 , житловою площею 22,9 м 2 за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, за яким продавцем була ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сексістовою Т. І.

Згідно рішення Мінського районного суду міста Києва від 17.11.1997 року будинок, який розміщений за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:111:0012, площею 0,0912 га був наданий в користування попередньому власнику ОСОБА_3 , яка добросовісно і безперервно користувалася земельною ділянкою, а після продажу будівлі та земельної ділянки позивач продовжує користуватись ділянкою на протязі 20 років і продовжує користуватись. Відповідач своїми діями, а саме стягненням земельного податку за 0,0912 га, визнає той факт, що позивач є власником вказаної земельної ділянки.

30 червня 2015 року мж ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір куплі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 32,9 м 2 , житловою - 12,5 м 2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сексістовою Т.І.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку- задоволено. Визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0912 га кадастровий номер 8000000000:78:111:0012, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0963 га кадастровий номер 8000000000:78:111:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішенням Мінського районного суду міста Києва від 17.11.1997 року спірну земельну ділянку, на якій знаходиться домоволодіння, власниками якого є позивачі, вже було передано в користування попереднім власникам, тому позивачі у даній справі набули право власності за набувальною давністю.

Постановою Апеляційного суду мста Києва від 06.08.2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - Репецького С.В. в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04.04.2017 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - залишено без задоволення.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, Апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про те, що спірну земельну ділянку у відповідності до статі 17 ЗК України (в редакції, чинній станом на 1997 рік) було передано позивачам у користування. Спірні земельні ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804 Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року за функціональним призначенням відносяться до території громадських будівель та споруд. Доказів щодо передачі земельних ділянок позивачам та зміни їх цільового призначення матеріали справи не містять.

На підставі рішення Апеляційного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 №756/2560/17 від 06.08.2018 року, право власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:111:0012 було скасовано державним реєстратором Депаратменту земельних ресурсів Пилипчуком В.А. 18.09.2018 року.

21 вересня 2018 року державним реєстратором Урдюк О.Ю. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43121640 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:111:0012 за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду, просить його скасувати, оскільки відкрито провадження у Касаційному цивільному суді Верховного суду за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 06.08.2018 року, про що свідчить ухвала про відкриття касаційного провадження від 01.10.2018 року №61-4366ск18.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.9 ЗК України пунктів а, б ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

При цьому, за приписами ст.119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що доказів звернення позивача до відповідача з клопотанням саме у порядку ст.119 ЗК України, зважаючи на твердження про користування земельною ділянкою площею 0,0912 га у Оболонському районі м. Києва тривалий час, позивачем суду не подано.

Згідно з положеннями п. г ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, окрім іншого, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Таким чином, передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, за приписами статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції на час прийняття спірного рішення).

Згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, У тому числі, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом постановою Апеляційного суду мста Києва від 06.08.2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - Репецького С.В. в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04.04.2017 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного суду від 01.10.2018 року відкрито касаційне провадження у справі №756/2560/17 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду мста Києва від 06.08.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

У зв`язку з набранням чинності постанови Апеляційного суду мста Києва від 06.08.2018 року право власності позивача на земельну ділянку 8000000000:78:111:0012 було скасовано державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів Пилипчуком В.А.

Відповідно до ч.2 ст.28 вище зазначеного Закону під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 року №5245-VI (в редакції на час прийняття спірного рішення).

Відповідно до п.п.б) п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу

Оскільки, на час вчинення реєстраційних дій право власності на земельну ділянку не було зареєстровано за жодною особою, така земельна ділянка підлягала реєстрації на праві комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч. 5 ст. 26 цього Закону внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

З урахуванням викладеного, у разі прийняття Верховним судом рішення про задоволення касаційної скарги та скасування постанови Апеляційного суду м. Києва від 06.08.2018 року позивач не позбавлений права на звернення до відповідного органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі рішення. Обов`язок в частині скасування реєстраційного запису, внесеного на підставі рішення та скасованого у судовому порядку, є законодавчим обов`язком відповідного органу державної реєстрації.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій