Постанова

від 23.05.2019 по справі 160/1434/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1434/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року

у адміністративній справі № 160/1434/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо визнання протиправною та скасування постанови №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року, винесеної уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на ТОВ «Владіс Груп» у розмірі 335 070,00 гривень.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі з підстав неповного з`ясування обставин справи, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та доказів на їх підтвердження, а також неправильної кваліфікації правовідносин, які випливають із встановлених обставин та неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, що у сукупності призвело до неправильного вирішення справи по суті, у зв`язку з чим просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити, а саме, визнати протиправною та скасувати винесену уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області постанову про накладення штрафу №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.19 р., якою на ТОВ ВЛАДІС ГРУП накладено штраф в розмірі 335070,00 грн.

Апеляційна скарга позивача мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про не відповідність укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договорів про виконання робіт № 0111/1 та № 0111/2 від 01.11.2018 року ознакам цивільно - правових договорів лише з тих підстав, що в цих цивільно-правових договорах про виконання послуг від 01.11.2018 року з гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 не було визначено обсяг виконуваної ними роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, шо повинні бути відображені в акті їх приймання, не було зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результата та строку виконання робіт, а також тим, що після проведення інспекційного відвідування з 07.12.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були прийняті до ТОВ Владіс Груп на посади різноробочого за трудовим договором та продовжують виконувати роботу до наступного часу.

Проте, як зазначає апелянт висновки суду першої інстанції повністю суперечать змісту Договорів та додаткових угод до цих договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.51, 52, 56, 57), які були укладені: з ОСОБА_1 . Договір про виконання робіт № 0111/1 від 01.11.2018 року (а.с.49,50), Додаткові угоди до Договору про виконання робіт № 1 від 20.11.2018 р. (а.с.51) і № 2 від 06.12.2018 р. (а.с.52); а також укладені із ОСОБА_2 . Договір про виконання робіт № 0111/2 від 01.11.2018 р. (а.с.54,55) та до цього договору Додаткові угоди № 1 від 20.11.2018 року (а.с.56) і № 2 від 06.12.2018 р. (а.с.57) - свідчать про те, що в дійсності було встановлено конкретний обсяг і результати робіт, кінцевий результат у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню (зокрема кв.м.) та відображені в актах виконаних робіт, строк виконання робіт, розмір винагороди, порядок виконання робіт на власний ризик і самостійно (ремонт штукатурки та фарбування стелі і стін арки), а також відсутність меж робочого часу для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, Актами приймання-передачі виконаних робіт було прийнято обсяг конкретно виконаних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 робіт за цивільно-правовими договорами, внаслідок чого ними було отримано від позивача винагороду за її результат, а не за процес їх праці, що у сукупності підтверджує про найм вказаних фізичних осіб за цивільно-правовими угодами, які насправді не містять ознаки трудового договору. Вказує на те, що укладені між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 цивільно-правові договори №№ 0111/1, 0111/2 разом з додатковими угодами до них надавались відповідачу під час проведення перевірки, що підтверджується відміткою про виконання у Вимоги відповідача (а.с.14-15), за змістом яких є очевидним, що цивільно-правові угоди укладалися з зазначеними фізичними особами у зв`язку з потребою додаткових (підсобних робітників), що виникла у позивача на тимчасовий період задля своєчасного виконання зобов`язань ТОВ ВЛАДІС ГРУП за укладеним з Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради договору підряду № 143/18 від 27 листопада 2018 року на виконання поточного ремонту фасаду будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а після виконання своїх зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільно-правовим договорам, позивач з урахуванням їх якісної роботи прийняв за їх заявами на роботу до ТОВ ВЛАДІС ГРУП , про що були видані відповідні накази та направлено повідомлення до ДПІ про прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на роботу на ТОВ ВЛАДІС ГРУП для участі в процесі праці на підставі трудового договору вже на інших об`єктах. Стосовно твердження відповідача та висновків суду першої інстанції про допущення фізичної особи ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення, позивач зауважує на тому, що вказану особу не допускало до роботи взагалі і не укладало ні цивільно-правового договору ні трудового, 07 листопада 2018 року ОСОБА_4 вперше з`явився на співбесіду з директором ТОВ ВЛАДІС ГРУП і очікував останнього, що саме і пояснює його присутність за адресою м. Дніпро, вул. АДРЕСА_1 4 під час проведення інспекційного відвідування до моменту прибуття директора, що підтверджується актом опитування ОСОБА_4 проведеним 07.12.2018 року адвокатом в порядку передбаченому ст. 20 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність (а.с61), якому суд першої інстанції не надав взагалі оцінки, та наданими інспектору з питань праці поясненнями ОСОБА_4 у присутності великої кількості працівників СБУ (а.с.128), в яких у графі що визначає час початку роботи зазначено з цього дня , в графі, що визначає обсяг роботи вказано нічого не робити , в графі, щодо розміру заробітної плати вказано не обговорював , а в графі, щодо порядку виплати заробітної плати вказано не обговорював .

Крім того, позивач акцентує увагу судової колегії на тому, що інспекційне відвідування, в тому числі вхід до приміщення та опитування осіб, які в ньому знаходились, було проведеного без участі Директора ТОВ ВЛАДІС ГРУП , наявність у інспектора службового посвідчення під час проведення перевірки уповноваженими особами позивача не перевірялося, а саме направлення на перевірку формально було вручено Інспектором вже після фактичного проведення перевірки, яка вже була проведена, що є грубим порушенням прав позивача та вимог Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . А внаслідок надіслання відповідачем Акту з порушенням п.п. 21, 24 Порядку №295, позивач був позбавлений можливості надати зауваження по викладеному у Акті інспекційного відвідування неправильному відображенні обставин по взаємовідносинам позивача з фізичними особами і про допущенні процедурні порушення, які призвели до безпідставного притягнення позивача до відповідальності, у тому числі і стосовно того, що під час проведення перевірки інспектор вийшов за межі інспекційного відвідування та здійснив оцінку правовідносин, які не мав повноважень перевіряти, оскільки у Направленні на проведення інспекційного відвідування № 480 від 07.12.2018 року були визначені межі проведення перевірки: контроль за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин , а не проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин , як це передбачено п.8, п.п.1 п.11 Порядку №295, що у сукупності свідчить про неправомірність оскаржуваної у цій справі постанови відповідача, яка винесена на підставі безпідставних висновків Акту інспекційного відвідування, які ґрунтуються на недостовірних фактах, що не відповідають дійсним обставинам. Відповідно і рішення суду першої інстанції у цій справі, яке ґрунтується тільки на доводах відповідача, апелянт вважає помилковим та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач вказує на правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і юридичної кваліфікації порушень позивача, виявлених під час інспекційного відвідування, а також посилається на безпідставність твердження апелянта про порушення процедури проведення інспекційного відвідування ТОВ Владіс Груп та порушення його прав під час розгляду зібраних матеріалів, оскільки в дійсності позивач звертався 20.12.2018 року до відповідача зі скаргою на Припис про усунення виявлених порушень № ДН2246/964/АВ/П від 10.12.2018 р, і рішенням Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про розгляд скарги ТОВ Владіс Груп на Припис головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Драган Я.А. від 10.12.2018 року № ДН2246/964/АВ/П, згідно якого скаргу товариства на припис від 10.12.2018 року №ДН2246/964/АВ/П було залишено без задоволення . А зафіксовані в акті №ДН2246/964/АВ порушення позивачем вимог чинного трудового законодавства у зв`язку з фактичним виконанням будівельно-монтажних робіт 07 грудня 2618 року о 10.45 год. за адресою АДРЕСА_1 , трьома працівниками, які були вдягнуті в спецодяг, підтверджено особистими поясненнями ОСОБА_2 (працюючого на підприємстві ТОВ Владіс Груп на посаді монтажника водостічних систем на об`єкті АДРЕСА_2 Троїцька АДРЕСА_3 будинок 4, з режимом роботи з 9.00 год. до 17.00 год.); ОСОБА_1 (працюючого на підприємстві ТОВ Владіс Груп на посаді монтажника водостічних систем на об`єкті площа Троїцька, будинок 4, з режимом роботи з 9.00 год. до 17.00 год.) та ОСОБА_4 (який стажується перший день на посаді монтажника у ТОВ Владіс Груп на об`єкті площа Троїцька, будинок 4, з режимом роботи з 9.00 год. до 17.00 год.), які надавалися ними у присутності співробітйиків Управління Служби безпеки України.

При цьому, відповідач у відзиві акцентує увагу судової колегії на тому, що всупереч вимог ч.3 ст.24 КЗпП України позивач допустив працівників Стрілець О.М., ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зокрема, накази ТОВ Владіс Груп про прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ Владіс Груп на посади різноробочого з 07 грудня 2018 року були видані 06 грудня 2018 року, а згідно до квитанції № 2 Повідомлення про прийняття цих працівників на роботу було направлено 07 грудня 2018 року о 12.57 год., тобто вже після фактичного допуску працівників до роботи та надання ними пояснень. При тому, що направлення на проведення інспекційне відвідування від 07 грудня 2018 року № 460 уповноважена посадова особа позивача отримала 07 грудня 2018 року об 11.25 год., про що свідчить особистий підпис директора позивача Стрільця А.М.

Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд звернути увагу на те, що укладені між позивачем та фізичними особами Стрільцем О.М. та ОСОБА_1 цивільно-правові договори за змістом є фактично трудовими договорами, а вказані особи позивачем були прийняті до ТОВ Владіс Груп на посади різноробочого після проведення інспекційного відвідування з 07 грудня 2018 року та продовжують виконувати роботу вже за трудовим договором. За вказаних обставин просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин у справі та правильність їх юридичної кваліфікації, судова колегія дійшла висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу позивача, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю надісланого листом Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області (вх.№ 18395 від 30.11.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) та відповідно до положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 925, відповідачем по справі згідно внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця за №ДН-2296 було винесено наказ Про проведення інспекційного відвідування №1109-1 від 07.12.2018 року (а.с.111), яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Драган ОСОБА_5 Анатоліївні та головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Аладіній Олені Геннадіївні і головному державному інспектору відділу з питань одержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Константиновій Ірині Ігорівні було доручено у період з 07.12.2018 року по 10.12.2018 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Владіс Груп за юридичною адресою: 49000 м. Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 48, оф. 102, код ЄДРПОУ 38984104, за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: м.Дніпро, вул. Осіння, будинок 4; м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 4; м.Дніпро, вул. Солідарна, будинок 4; м. Дніпро, площа Троїцька, будинок 4.

На підставі вказаного наказу, 07.12.2018 року на посадових осіб, визначених у цьому наказі №1109-1 від 07.12.2018 року, було виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №460 у термін з 07.12.2018 року по 10.12.2018 року (а.с.112), в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю у ТОВ Владіс Груп з питань оформлення трудових відносин в період з 07.12.2018 року по 10.12.2018 року

Крім того, 07.12.2018 року відповідачем також було винесено Вимогу про надання документів №ДН2269/964/НД (а.с.113-114), з якої вбачається, що директора ТОВ Владіс Груп ОСОБА_6 відповідно до пп.2 п.11 та пунктів 12, 18 Порядку №295 було зобов`язано у строк до 09 год. 00 хв. 10.12.2018 року надати відповідні документи для проведення інспекційного відвідування, а саме: договорів ЦПХ за період з 01.01.2018 року - 07.12.2018 року; табелю обліку використання робочого часу працівників за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; наказів на призначення, звільнення (переведення, щорічні відпустки) за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; актів прийняття-здачі виконаних робіт за договорами ЦПХ за період з 01.01.2018 року по 07.12.2018 року та про відповідну оплату за цими актами; пояснень директора відносно виконавців робіт за договорами ЦПХ; штатного розпису на момент отримання Дозволів № 0911.17.12, № 0912.17.12 та Ліцензії № 280642 (Серія НОМЕР_1 ); повідомлення до ДФС про прийняття працівників на роботу за період 01.01.2018 р. -07.12.2018 р.; посадових інструкцій, особистих даних керівника, головного бухгалтера (копію паспорта, ідентифікаційного коду); довідки облстату; звіту 1 ДФ за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; звіту ЄСВ за період з 01.01.2018 року по 07.12.2018 року. При цьому, зазначена Вимога № ДН2269/964/ДН від 07.12.2018 року була направлена на адресу товариства рекомендованим листом із повідомленням про вручення, але інформації про отримання позивачем вказаної вимоги, відповідачем до суду не надано взагалі.

Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному позивачем рішенні суду, інспекційне відвідування ТОВ Владіс Груп посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено 10.12.2018 р., і за результатом цього було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН2246/964/АВ від 10.12.2018 року (а.с.115-116), за висновками якого було встановлено порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України внаслідок допущення до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником або уповноваженим ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також було винесено Припис про усунення виявлених порушень №ДН2246/964/АВ/П від 10.12.2018 року (а.с.117-118), яким товариство зобов`язано усунути порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України у термін до 20.12.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт інспекційного відвідування №ДН2246/964/АВ від 10.12.2018 року був направлений на адресу позивача 11.12.2018 р. о 17.43 год (а.с.119). Проте, інформації про отримання позивачем вказаного Акту поштою відповідачем до суду не надано. В наявному у відповідача екземплярі Акту (а.с.115-116), підпис керівника позивача також відсутній, не враховуючи на це, відповідач прийняв Рішення № ДН2246/964/АВ/ТД (а.с.120) щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 03.01.2019 р. о 09.00 год., яке згідно поштових було відправлено позивачу 20.12.2018 р. та повернулося на адресу відповідача у зв`язку з неправильним зазначенням адреси одержувача (а.с.123).

Незважаючи на неотримання ТОВ Владіс Груп Акту інспекційного відвідування №ДН2246/964/АВ від 10.12.2018 року та Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН2246/964/АВ/ТД від 03.01.2018 р., уповноваженою особою відповідача було розглянуто справу стосовно ТОВ Владіс Груп разом з іншими підприємствами (за вказаними в протоколі переліком), та визнано встановленим, що позивач про дату розгляду був повідомлений належним чином, але його представник не з`явився. При цьому, спираючись в протоколі від 03.01.2019 р. (а.с.124) на правильність складеного Акту інспекційного відвідування, відсутність недоліків які б перешкоджали або робили неможливим об`єктивний розгляд справи, та на відповідність фактичним обставинам висновків інспекторів і підтвердження їх зібраними у процесі перевірки документами, т.в.начальника ГУ визнав, що у діях роботодавців (за переліком), у тому числі і ТОВ Владіс Груп наявні порушення вимог законодавства про працю, у зв`язку з чим вбачаються підстави для застосування передбачених ст.259 КЗпП, ст.53 Закону Про зайнятість населення , ст.34 Закону Про місцеве самоврядування , п.8 Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ № 509 та на підставі відповідних абзаців ч.2 ст.265 КЗпП.

На вищеописані обставини, суд першої інстанції взагалі не звернув уваги, а відмовляючи у задоволені позову ТОВ Владіс Груп обговорив лише факт вручення директору позивача 07.12.2018 р. направлення на інспекційне відвідування № 460 від 07.12.2018 р., що на думку суду з урахуванням проведення інспекційного відвідування у присутності директора ТОВ Владіс Груп , про що свідчить його особистий підпис в Акті перевірки, свідчить про проведення відповідачем заходу державного нагляду у вигляді інспекційного відвідування на підставі та у спосіб, визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року.

На підтвердження правильності своїх висновків стосовно відсутності процедурних порушень з боку відповідача, суд першої інстанції послався на аналогічний висновок, викладений в постанові ВС від 23.03.2018 року у справі №697/2073/17(провадження №К/9901/2769/18).

При цьому, більшу частину своєї уваги, суд першої інстанції приділив у цій справі виявленому інспектором праці під час інспекційного відвідування факту порушення позивачем положень ст.24 та ст.26 КЗпПУ у взаємовідносинах з фізичними особами Стрілець О.М., Гончаренко С.В. та Карман Р.А., вказуючи на те, що укладені з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори про виконання робіт по поточному ремонту фасаду за адресою АДРЕСА_4 від 01.11.2018 року № 0111/1 та 0111/2, з внесенням до них змін додатковими угодами № 1 та № 2 від 20.11.2018 р. та від 06.12.2018 р. (а.с.49-50, 54-55) - мають ознаки договорів трудового характеру, оскільки в укладених договорах про виконання послуг від 01.11.2018 року із гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 взагалі не було визначено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, а лише було обумовлено зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Крім того, суд звернув увагу на те, що у вказаних договорах не було зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлено строку виконання робіт, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на те, що предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

З урахуванням наведених вище обставин та з огляду на те, що основним видом діяльності ТОВ Владіс Груп відповідно до Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) є Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) за кодом КВЕД 41.20, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після проведення інспекційного відвідування з 07.12.2018 року були прийняті на посади різноробочих ТОВ Владіс Груп та продовжують виконувати роботу вже за трудовим договором з окладом, згідно штатного розкладу, про що позивач спрямував 07.12.2018 року до ДПІ Шевченківського району м. Дніпра повідомлення про прийняття на роботу, суд першої інстанції дійшов висновку правомірність притягнення відповідачем до відповідальності ТОВ Владіс Груп за недотримання останнім порядку прийняття на роботу працівників внаслідок фактичного допущення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи з 07.12.2018 року без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області (а.с.131). Порушенням також суд визнав і допущення до стажування працівника ОСОБА_4 на посаді монтажника ТОВ Владіс Груп без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого цим органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади, оскільки трудовим законодавством не передбачено проходження перевірки, кваліфікації та навиків роботи або отримання таких особою, яка бажає працевлаштуватися, без укладання трудового договору, що прописано у ст. 26 КЗпП України.

За таких обставин та приписів абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України і п.8 Порядку №509, суд першої інстації визнав, що відповідачем було правомірно винесеного постанову №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року про накладення на ТОВ Владіс Груп штрафу в розмірі 335 070,00 гривень.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі в повному обсязі як в частині законності так і обґрунтованості постанови відповідача №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року про накладення штрафу на ТОВ «Владіс Груп» у розмірі 335 070,00 гривень за порушення вимог ч.1 ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки у даному випадку суд першої інстанції погодившись з твердженням відповідача про наявність ознаків трудових відносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якими 01.11.2018 р. було укладено цивільно-правові угоди № 0111/1 та № 0111/2 та додаткові угоди № 1 від 20.11.2018 р. і № 2 від 06.12.2018 р., а також з ОСОБА_4 , допущеного 07.12.2018 р. до стажування на посаді монтажника ТОВ Владіс Груп без укладення трудового договору - суд взагалі не звернув уваги на грубі порушення відповідачем положень чиного законодавства, яким регулювалися спірні правовіносини станом на час призначення і проведення інспекційного відвідування позивача, а також на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 259 КЗпП).

На виконання ст.259 КЗпП постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. І саме відповідно до першого Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок контролю), який діяв на час призначення та проведення інспекційного відвідування позивача, Держпраці відповідно до покладених на неї п.1, п.7, пп.9 п.4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96) завдань, уповноважений на: здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; за використанням праці іноземців та осіб без громадянства; за найманням працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; за дотриманням прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; а також за провадженням діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування, і тощо.

Зокрема, пп. 2.5 Порядку контролю передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів та виконавчих органів місцевих рад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Дійсно, Порядком контролю було визначено повноваження інспекторів праці при проведенні відвідувань/інспектувань: починаючи від можливості проведення інспекційного відвідування без попередження у будь-який час та закінчуючи перевіркою будь-яких трудових документів та можливістю проводити співбесіди з працівниками суб`єкта господарювання. Разом з тим, судова колегія зауважує на тому, що за відсутності спеціального закону, який би регулював питання трудового державного нагляду (контролю), органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, здійснюючи заходи нагляду (контролю) зобов`язані керуватися в першу чергу положеннями Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на сферу здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення, та вказує на обов`язок органів, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку, забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, ч.1- ч.4 статті 5, частини третьої статті 6, ч.1- ч.4 та ч.6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 статті 22 Закону № 877-V.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що проведення заходу державного нагляду у вигляді інспекційного відвідування здійснено відповідачем на підставі та у спосіб, визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року.

Тобто, управління Держпраці повинна здійснювати державний нагляд (контроль) на підставі Закону № 877, який є основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і встановлює особливості його діяльності.

Із долученого до матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні підтверджено поясненнями представників учасників по справі, що направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об`єкту відвідування від 07.12.2018 року № 460 (а.с.112) підставою для видання якого став лист Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області вх.№ 18395 від 30.11.2018 року - дійсно було вручено позивачеві 07.12.2018 року, але інспекційне відвідування було проведено у присутності працівників служби безпеки та фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), з якими ТОВ «Владіс Груп» було укладено цивільно-правові угоди. Фактично уповноважена особа ТОВ «Владіс Груп» 07.12.2018 року отримала лише вимогу відповідача про надання документів №ДН2269/964/НД у строк до 09 год. 00 хв. 10.12.2018 року, а саме: договора ЦПХ за період з 01.01.2018 року - 07.12.2018 року; табеля обліку використання робочого часу працівників за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; накази на призначення, звільнення (переведення, щорічні відпустки) за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; акти прийняття-здачі виконаних робіт за договорами ЦПХ за період з 01.01.2018 року по 07.12.2018 року та відповідна оплата за цими актами; пояснення директора відносно виконавців робіт за договорами ЦПХ; штатний розпис на момент отримання Дозволів № 0911.17.12, № 0912.17.12 та Ліцензії № 280642 (Серія НОМЕР_1 ); повідомлення до ДФС про прийняття працівників на роботу за період 01.01.2018 року-07.12.2018 року; посадові інструкції, особисті данні керівника, головного бухгалтера (копію паспорта, ідентифікаційного коду); довідку облстату; звіт 1 ДФ за період 01.01.2018 року по 07.12.2018 року; звіт ЄСВ за період з 01.01.2018 року по 07.12.2018 року. Які були надані відповідачу у встановлений строк.

Відповідно до наказу Про проведення інспекційного відвідування №1109-1 від 07.12.2018 року (а.с.111), головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Драган Яні Анатоліївні та головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Аладіній Олені Геннадіївні і головному державному інспектору відділу з питань одержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Константиновій Ірині Ігорівні - було доручено у період з 07.12.2018 року по 10.12.2018 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю саме за додержанням законодавства про працю у ТОВ Владіс Груп за юридичною адресою: 49000 м. Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 48, оф. 102, код ЄДРПОУ 38984104, за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: м.Дніпро, вул. Осіння, будинок 4; м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 4; м.Дніпро, вул. Солідарна, будинок 4; м. Дніпро, площа Троїцька, будинок 4. В направленні на проведення інспекційного відвідування №460 також зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю у ТОВ Владіс Груп з питань оформлення трудових відносин в період з 07.12.2018 року по 10.12.2018 року.

Тобто, відповідач під час інспекційного відвідування в першу чергу повинен був перевірити наявніть у позивача трудових договорів та правильність їх оформлення.

Проте, у даному спірному випадку як відповідач під час інспекційного відвідування, так і суд першої інстанції під час судового розгляду цієї адміністративної справи не досліджували надані представником позивача документи (що витребувалися відповідачем), обмежилися дослідженням тільки цивільно-правових договорів, що укладалися між ТОВ Владіс Груп та трьома фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ), і саме за результатом аналізу цих цивільно-правових договорів дійшли висновку про порушення позивачем вимог ч.1 ч.3 ст.24 КЗпП України, фактично визнавши цивільно-правові договори з фізичними особами такими, що містять в собі ознаки трудових відносин.

Водночас, ні відповідач по справі ні суд першо інстанції не звернули уваги на інформацію, яка міститься у вищезгаданих цивільно-правових договорах про: термін початку і закінчення (який є меншим за календарний рік); вид і обсяг роботи (послуг) які надавалися позивачу фізичними особами; винагороду за кожний вид роботи і загальну винагороду - суму договору.

Тобто, відповідач та суд першої інстанції фактично у даному випадку проігнорували предмет договорів між позивачем та фізичними особами, який був спрямований на надання певного обсягу послуг, виконання певного обсягу робіт, обумовленого ЦПД (ст. 837, 901 ЦК). Не звернув уваги суд першої інстанції також на те, що ці договори не містять в собі обов`язку виконавців дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку і робочого часу, правил охорони праці, обов`язку виконувати накази і розпорядження керівництва, обов`язку замовника забезпечувати виконавця будь-чим та будь-яких згадок щодо колективного договору і профспілки.

В даному спірному випадку, судова колегія акцентує увагу на тому, що чинним законодавством не визначено чіткого переліку робіт, при виконані яких не можна укладати цивільно-правові угоди, оскільки такі угоди застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється, а предметом трудового договору в свою чергу - є виконання певноі? роботи за конкретною кваліфікацією - за професією (посадою), передбаченою штатним розписом (ст. 21 КЗпП).

Тобто, розуміючи, що предметом трудового договору є безпосередньо праця працівника в процесі виробництва, метою якого є виконання певних трудових функцій, з відображенням часу роботи у табелі обліку робочого часу, судова колегія вважає, що взяття на себе фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) обов`язків лише виконання визначеного в договорі обсягу робіт і лише в той час як надання послуг за цивільно-правовим договором до отриманням кінцевого матеріального результату, саме і свідчить про характер укалдени ними з позивачем цивільних договорів.

Судова колегія звертає увагу на те, що у даному спірному випадку залучення позивачем осіб до виконання підрядних робіт на умовах цивільно - правових договорів було обумовлено саме з метою своєчасного виконання робіт, та вважає суттєвим, що до трудових книжок фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) не вносилося жодних відомостей про їх роботу у позивача і вони не забезпечувалися жодними гарантіями, передбаченими для найманих працівників КЗпП.

Загальний аналіз фактичних обставин у цій справі свідчить, що всі проведенні фізичними особами роботи були направленні на кінцевий результат, що повністю узгоджується з положеннями ст.873 і ст.903 ЦК України. Отже, мета досягнення кінцевого результату про відсутність якої стверджує контролюючий орган, як раз і мала місце під час виконання підрядних робіт особами, на що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги.

Стосовно дотримання позивачем порядку виплати винагороди, подачі звітності та сплати податків, судова колегія звертає увагу на те, що для виплати винагороди осбам за цивільно-правовими договорами позивачем отримувалися від банківської установи грошові кошти (що підтверджується прибутковими касовими ордерами в яких вказано підставу та мету використання коштів винагорода за ЦПХ ), а також складалися відомості на виплату готівки та під розпис видано готівку (винагороду) фізичним особам. При цьому, позивач подавав звітність за формою 1 - ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Також, всі ці розрахунки про відрахування ПДФО, ЄСВ та військового збору є в кожному Акті виконаних робіт, чому суд першої інстанції також не надав належної оцінки, внаслідок чого припустився помилки при вирішенні спору у цій справі по суті.

Формуванню помилкової позиції суду у цій справі стосовно того, що укладені позивачем цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання робіт (надання послуг) містять ознаки, притаманні трудовому договору - сприяло також не врахування судом першої інстанції того, що позивач, як суб`єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Позиція відповідача та суду першої інстанції про допущення позивачем фізичних осіб без укладення трудового договору не може бути визнана правильною у даному випадку, оскільки затвердження штатного розпису належить до компетенції суб`єкта господарювання і жодна із вище перелічених фізичних осіб не входить штатного розпису позивача, накази чи розпорядження про прийняття їх на роботу не видавалися.

Судова колегія також наголошує на тому, що жодна із вище перелічених фізичних осіб не подавала паспорт або інший документ, що посвідчує особу, чи документів про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та відповідно не укладала трудових договорів в розумінні ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, також як і не зобов`язувалася виконувати визначену ЦПД роботу з додержавнням внутрішньому трудовому розпорядку, а позивач в свою чергу не зобов`язувався виплачувати цим особам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Оскільки наведені у ст.21 та ст.24 Кодексу законів про працю України законодавчі приписи передбачають, що трудовим договором вважається угода щодо здійснення та забезпечення трудової функції, і за трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не конкретну індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, а після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється, а також виходячи з правовідносин, які виникли у 2018 році між позивачем та зазначеними в Акті інспекційного відвідування фізичними особами, які мають цивільно-правовий характер (виконання стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг)), судова колегія визнає, що у суду першої інстанції не було правових підстав вважати, що спірному випадку фактично мають місце приховані трудові договори, які були нібито виявлені інспектора праці під час інспекційного відвідування позивача

Крім того, судова колегія наголошує на тому, що на законодавчому рівні не визначені ознаки, за якими цивільно-правові відносини підлягають перекваліфікації у трудові, а відповідач по справі та його посадові особи не наділені повноваженнями перекваліфікації цивільно-правових відносин у трудові.

Правові засади й гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці визначає Кодекс законів про працю України. Також цей документ регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, зміцненню трудової дисципліни тощо. Крім того, загальні засади трудового законодавства передбачають необхідність встановлення високого рівня умов праці, оскільки будь-які умови договорів про працю, які погіршують становище працівників, у порівнянні із законодавством України про працю, є недійсними.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме, чітко визначено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, цивільно-правовим договором є угода між сторонами - громадянином і підприємством - на виконання першим певної роботи (а саме договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці. Однак у разі укладення цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У ст.628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, оскільки цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, що саме і встановлено у даному спірному випадку, а згідно зі ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які в даному випадку не визнавалися недійсними відповідно до ст. 215, ст.203 ЦК України, судова колегія з огляду на положення ст. 204 ЦК України, відповідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, визнає протиправною прийняту відповідачем по справі постанову №ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року про накладення штрафу на ТОВ «Владіс Груп» у розмірі 335 070,00 гривень.

Органи Держпраці, здійснюючи контроль за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування та/або невиїзного інспектування юридичними особами (включаючи їхні структурні й відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, не мають повноважень на визнання укладених суб`єктами господарювання цивільно-правових договорів недійсними або визнання їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їхні умови, а чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких - цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин та на власний розсуд можуть визначати вид такого договору. Укладання цивільно-правового договору є виключним правом суб`єктів господарювання, що забезпечено Конституцією України та ЦК України, а визнавати цивільно-правові відносини трудовими можна лише в судовому порядку у разі виникнення спору щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) за позовом особи, чиї права порушено.

Враховуючи неодноразово висловлені Верховним Судом правові позиції по даній категорії справ, судова колегія детально перевіривши під час апеляційного перегляду даної адміністративної справи зміст укладених між позивачем та фізичними особами договорів і додаткових угод та актів і інш., встановила, що: предметом цих ЦПД є кінцевий результат, а не сам процес праці; обсяг виконуваної фізичними особами робіт збігається з описаним в цивільно-правових договорах, а їх обов`язки не збігаються з колом обов`язків за відповідними посадами; фізичні особи під час виконання робіт по ЦПД не керувалися внутрішніми положеннями суб`єкта господарювання не ознайомлювалися з будь-якими посадовими інструкціями, а в судовому засіданні апеляційного суду наполягали на тимчасовості виконання ними конкретно визначених ЦПД робіт; вказані фізичні особи не отримували матеріальну допомогу та щомісячні виплати, як і працівники Товариства, їх час роботи не зазначався в табелі обліку робочого часу і ни не передавалися до керівництва Товариства трудові книжки, оскільки їх робота тривала ЦПД у конкретно визначений період. Спір щодо правомірності укладених цивільних договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не ініціювався і у судовому порядку за позовом вказаних осіб (чиї права могли би бути порушеними) - не вирішувався.

Підсумовуючи вищенаведене по тексту постанови у сукупності, судова колегія не вбачає підстав вважати укладені між ТОВ Владіс груп та фізичними особами цивільно-правові відносини прихованими трудовими , а відповідно і підстав для визнання таких цивільно-правових договорів удаваним у суду відсутні, тим більш, що недійсність таких угод прямо не передбачена законом, тому висновки суду першої інстанції про підтвердження в суді наміру позивача приховати реально існуючі трудові відносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - не ґрунтуються на вимогах закону, що в свою чергу свідчить про незаконість та необгрунтованність прийнятого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28 березня 2018 року рішення у цій справі, яке судова колегія вважає за необхідне скасувати, прийнявши інше рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03.01.2019 року, винесену уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» у розмірі 335 070,00 гривень.

Стягнути за рахунок фінансування з державного бюджету Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» сплачений під час судового розгляду справи позивачем судовий збір в загальній сумі 13 141, 46 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов