Постанова

від 20.05.2020 по справі 120/531/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/531/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

20 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Вінницької області, Вінницького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчих проваджень № 60936693, 60936722, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих судом у даній справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчих проваджень та заяви про постановлення окремої ухвали.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду, апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ № 14/08-03к від 14.01.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області;

зобов`язано апеляційний суд Вінницької області з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України та ст. 87 Закону України "Про державну службу", запропонувати та надати ОСОБА_1 іншу роботу, яку вона може виконувати в апеляційному суді Вінницької області та/або Вінницькому апеляційному суді;

зобов`язано апеляційний суд Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

в решті позовних вимог відмовлено.

04.12.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчих проваджень № 60936693, 60936722, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих судом у даній справі. Подана заява мотивована тим, що державним виконавцем протиправно закінчено виконавчі провадження без виконання у зв`язку з припиненням юридичної особи - апеляційного суду Вінницької області. Крім того зазначає, що Вінницький апеляційний суд є правонаступником апеляційного суду Вінницької області та стверджує, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Також заявницею подано заву про винесення окремої ухвали внаслідок умисного невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року, яке набуло законної сили 15.10.2019 року, службовими особами органу судової влади.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність виконавчого провадження, а, отже, відсутність і його сторін (стягувач і боржник), виключає можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Також судом першої інстанції зазначено, що на даний час матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно приписів ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частиною 1 ст. 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ч. 4 ст. 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відтак, процесуальним законодавством врегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На переконання суду, необхідними передумовами заміни судом сторони виконавчого провадження, є, серед іншого, наявність чинного (не завершеного, не закінченого) виконавчого провадження, у процесі здійснення якого відбулося вибуття сторони, як учасника цього виконавчого провадження, та об`єктивна потреба у заміні сторони з огляду на неможливість подальшого провадження виконавчих дій без такої заміни. При цьому правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його завершення (закінчення).

Так, згідно ст. 15 вказаного Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що задля вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні чи стягувача має існувати саме виконавче провадження, що відкривається на підставі відповідного виконавчого документа, у зв`язку із чим особа може набути статусу сторони у такому виконавчому провадженні.

Як свідчать матеріали справи, виконавчі провадження № 60936693, 60936722, 27.01.2020 року закінчено з підстав п. 3 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме припинення юридичної особи апеляційного суду Вінницької області без правонаступництва.

Доказів скасування постанов державного виконавця та відновлення виконавчого провадження на момент розгляду заяви до суду не надано.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що відсутність виконавчого провадження, а, отже, відсутність і його сторін (стягувач і боржник), виключає можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилання апелянта щодо можливості застосування судом ч. 4 ст. 379 КАС України також не можуть бути взяті до уваги, оскільки положенням вказаної норми визначено, що застосовується вона у випадку необхідності заміни боржника або стягувача саме у виконавчому листі та до відкриття виконавчого провадження.

Отже, в даному випадку стадія відкриття виконавчого провадження не можлива, оскільки виконавчі провадження закінчені.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, відносно якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд позбавлений можливості застосовувати норми ч. 4 ст. 379 КАС України та замінювати стягувача у виконавчому листі.

У даному випадку заявниці слід вирішувати питання про відновлення виконавчих проваджень на підставі ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання апелянта на те, що Вінницький апеляційний суд є правонаступником Апеляційного суду Вінницької області колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно із п.п. 14, 15 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань")

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вінницький апеляційний суд не є правонаступником будь-яких юридичних осіб, в тому числі й апеляційного суду Вінницької області.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 127/3201/19.

До того ж постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, на яку посилається позивач, не встановлено факту правонаступництва вищевказаної юридичної особи.

Стосовно заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З системного аналізу викладених норм прослідковується, що окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.

На даний час матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали.

Відтак, з огляду на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для винесення окремої ухвали, а тому вимога позивача у зазначеній площині не підлягає задоволенню.

Стосовно того, що розгляд справи відбувся 10 березня 2020 року, а в ухвалі суду першої інстанції зазначено 11 березня 2020 року, то колегія суддів вважає це опискою в рішенні суду. При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмовлення у задоволенні заяв ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчих проваджень та заяви про постановлення окремої ухвали.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2020 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.