Постанова

від 20.05.2020 по справі 560/4281/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4281/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

20 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент поліції охорони Національної поліції України, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент поліції охорони Національної поліції України, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано Висновок за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, затверджений Державним секретарем МВС України 07.08.2019; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідач зазначає, що МВС України повністю виконало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі 560/3605/18, затвердило 07.08.2019 висновок за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та матеріали ОСОБА_1 направлено до Національної поліції України для усунення виявлених недоліків та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України. Відповідач вважає, що МВС України повністю виконало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі 560/3605/18.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений з посади командира взводу Хмельницького МВ в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області з 24.12.2010.

14.03.2018 Хмельницькою обласною МСЕК позивачу встановлено втрату працездатності 70% та присвоєно ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

15.03.2018 позивач звернувся до Департаменту поліції охорони Національної поліції України, (в особі Управління поліції охорони у Хмельницькій області, яке є правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області) із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності.

Листом від 22.03.2018 Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області направило документи про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням йому II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, до Міністерства внутрішніх справ України.

Листом від 11.04.2018 №15/2-1280 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернені на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області з роз`ясненням, що виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснювати поліція охорони з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, а видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ не передбачені, покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних надходжень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в справі №560/3605/18 від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 адміністративний позов до МВС України було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно із вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Добровільно зазначене рішення суду Міністерством внутрішніх справ України виконано не було, у зв`язку з чим відповідно до звернення позивача 07.06.2019 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження ВП №59288656 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2018.

07.08.2019 державний секретар МВС України О.В. Тахтай затвердив Висновок за результатами розгляду матеріалів щодо призначення ОГД ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Зі змісту висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги вбачається, що МВС України не погодило виплату позивачу одноразової грошової допомоги та зазначило, що під час розгляду документів виявлено недоліки, у зв`язку з чим Міністерством за результатами повторного розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при призначенні одноразової грошової допомоги прийнято рішення матеріали скерувати до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайно вчинити дії із вирішення питання, за умови наявності передбачених підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, передбачених бюджетом для Національної поліції України.

Управління поліції охорони в Хмельницькій області 21.10.2019 після приведення у відповідність до вимог законодавства матеріалів звернення ОСОБА_1 , повторно направило на адресу МВС України матеріали щодо призначення ОГД, що підтверджується копією супровідного листа №2184/43/42/01-20.

МВС України листом №15/2-4474 від 20.11.2019 повернуло матеріали щодо призначення ОГД ОСОБА_1 для надсилання в Національну поліцію України.

На адвокатські запити від 04.12.2019, Управління поліції охорони повідомило, що після усунення недоліків, матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності направлені до Національної поліції України 21.10.2019 та 04.12.2019.

Вважаючи вказані дії відповідача по справі такими, що грубо порушують законні права позивача на своєчасний розгляд звернень і отримання виплати ОГД, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство внутрішніх справ України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності IІ групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) .

У зв`язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII , Закон № 565-ХІІ втратив чинність.

Пунктом 15 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Згідно пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно пункту 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку №850).

Згідно пункту 14 Порядку №850 призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2018 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Також судом встановлено, що позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком №850.

Враховуючи те, що законодавець встановив вичерпний перелік документів, які необхідно особі подати для призначення ОГД та перелік підстав для відмови у призначенні та виплаті такої ОГД, суд вважає, що доводи Міністерства внутрішніх справ у Висновку від 07.08.2019 про те, ОСОБА_1 подав копію довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) замість оригіналу такої довідки, а також те, що на відмітці органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_1 не визначені умови призначення та виплати допомоги згідно з Порядком та вказана відмітка не засвідчена печаткою, а також те, що у надісланих матеріалах відсутня інформація про наявність чи відсутність первинного встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності та раніше виплачених сум, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є безпідставними.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стосовно протиправності Висновку за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, затвердженого Державним секретарем МВС України 07.08.2019.

Разом з тим, як встановив суд, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в справі №560/3605/18 від 05.12.2018, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 Міністерством внутрішніх справ України 07.0.2019 затверджено висновок про розгляд документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Згідно з висновком прийнято рішення відповідно до якого МВС України не погодило виплату позивачу одноразової грошової допомоги та зазначило, що під час розгляду документів виявлено недоліки, у зв`язку з чим Міністерством за результатами повторного розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при призначенні одноразової грошової допомоги прийнято рішення матеріали скерувати до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайно вчинити дії із вирішення питання, за умови наявності передбачених підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, передбачених бюджетом для Національної поліції України.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" та обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Міністерство внутрішніх справ України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності IІ групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №825/1717/17, від 30.01.2108 у справі №822/1579/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання МВС України розглянути по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності додаткових видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ, а також стосовно того, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 "Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" замість підрозділів Державної служби охорони при МВС України було утворено нові юридичні особи публічного права - органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1139, яка набрала чинності з 05.01.2016 року, до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 внесено зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Водночас, підпунктом 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877, передбачено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат Державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Таким чином, вказаною постановою визначено (змінено) лише джерело виплати вказаної допомоги - кошти передбачені державним бюджетом для Національної поліції, проте, ніяким чином не визначено іншого порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, ніж встановленого Порядком №850.

Зокрема, грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (п. 9, 10 Порядку №850).

Стосовно посилання відповідача на те, що позивач повторно звернувся з позовною заявою з тим самим предметом, до тих саме сторін, то судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки в даному випадку предметом розгляду в адміністративній справі є оскарження Висновку МВС України від 07.08.2019 року, який є зовсім інший, аніж предмет розгляду в справі № 560/3605/18.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить закрити апеляційне провадження у зв`язку з відсутністю в особи, яка підписала апеляційну скаргу повноважень на представництво інтересів відповідача.

Дослідивши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України передбачено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, вимога частини четвертої статті 131-2 Конституції України для органів державної влади почала діяти з 1 січня 2020 року.

Водночас, частина п`ята статті 131-2 Конституції України містить також і винятки, щодо представництва в суді в окремих спорах. Так, зазначеною нормою передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частини другої статті 57 КАС у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 55 КАС Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у справах незначної складності, представником органу державної влади може бути фізична особа за довіреністю. В інших випадках участь органу державної влади у судовому процесі здійснюється через самопредставництво відповідно до частини четвертої статті 55 КАС.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Отже, для розгляду малозначних справ КАС передбачає спрощене позовне провадження, а для всіх інших - загальне позовне провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції розглянуто справу у спрощеному провадженні, оскільки ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС.

Тому, участь органу державної влади у даній справі може здійснюватися шляхом представництва за довіреністю відповідно до частини другої статті 57 КАС.

Із апеляційної скарги вбачається, що остання подана представником відповідача Какоркіною З.М. До апеляційної скарги додано довіреність № 8/2018. Довіреність підписана Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б.

Вказане свідчить про подання апеляційної скарги належним представником.

За таких обставин, клопотання позивача про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин справи, а також правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2020 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.