Рішення

від 19.05.2020 по справі 607/476/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2020 Справа №607/476/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

-головуючого судді Сташків Н.М.,

-за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,

-у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолуцької сільської ради Тернопільського району, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до Великолуцької сільської ради Тернопільського району про визнання права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку, загальною площею 63,1 кв.м., підвалу, площею 20,1 кв.м., сходів, площею 3,3 кв.м., хліва, площею 50 кв.м., огорожі, площею 16,7 кв.м., воріт, площею 5,8 кв.м., хвіртки, площею 1,6 кв.м. Обґрунтовує позов тим, що зазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами належав на праві власності колгоспному двору, головою якого був її батько ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті батьків позивач звернулася до нотконтори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння їй відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказаний житловий будинок. З цих підстав позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому просила суд визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання 27 січня 2020 року на 14 год. 30 хв.

27 січня 2020 року представник відповідача Великолуцької сільської ради Тернопільського району подав заяву про розгляд справи без його участі, згідно з якою не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року залучено ОСОБА_2 як співвідповідача до участі у справі.

11 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, згідно з якою позовні вимоги визнала в повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні 11 березня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гонта М.С. уточнив підстави позову, зокрема вказав, що позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка як член колгоспного двору була власником 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та, крім того, разом із дочкою ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 вступили в управління спадковим майном, успадкувавши, таким чином 1/6 належної ОСОБА_3 частки у вказаному будинку. Відтак, частка ОСОБА_4 у будинковолодінні станом на дату її смерті становила Ѕ частки.

26 березня 2020 року, до початку розгляду справи по суті, позивач ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою А , загальною площею 44,6кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 22 квітня 2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 19 травня 2020 року на 10 год. 20 хв.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гонта М.С. в судове засідання подали заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримали з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог та просили розглядати справу в їх відсутності.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00024030835 від 24 вересня 2019 року.

18 червня 1994 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актвоого запису про шлюб №0024030913 від 24 вересня 2019 року.

Як убачається з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №1359 від 10 жовтня 2019 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, будинковолодіння по АДРЕСА_1 по обліку бюро рахується за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Крім цього, із вказаної довідки убачається, що загальна площа житлового будинку становить 44,6 кв.м., житлова площа - 33,6 кв.м.

Як слідує з інформаційної довідки №1361 від 10 жовтня 2019 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірнимим будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 16 травня 1991 року та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером 8.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 1994 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжуються існувати після набрання ним чинності. Тобто, до тих правовідносин, які виникли до прийняття чинного Цивільного кодексу України застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР (1963 року).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як убачається з інформації по спадковій справі ОСОБА_3 №759/01-21 від 24 жовтня 2019 року, наданої державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори - в.о. завідувачем державного нотаріального архіву Тернопільської області Рудніцькою А.Я., після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу №107 за 1996 рік. 04 квітня 1996 року ОСОБА_12 звернулася із заявою про прийняття спадщини. 04 квітня 1996 року за реєстровим №973 ОСОБА_12 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад зі всіма нарахованими процентами і компенсаціями, що зберігаються в філії Ощадного Банку №7939/021 на рахунку № НОМЕР_2 .

На запит суду Державним нотаріальним архівом Тернопільської області було надано копії матеріалів спадкової справи №107, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою в 1996 році після смерті ОСОБА_3 .

Як убачається з матеріалів спадкової справи №107, 04 квітня 1996 року ОСОБА_13 звернулася до нотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

04 квітня 1996 року за реєстровим №973 ОСОБА_13 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад зі всіма нарахованими процентами і компенсаціями, що зберігаються в філії Ощадного Банку №7939/021 на рахунку № НОМЕР_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказала, що належну ОСОБА_3 1/3 частку спірного будиноковолодіння успадкували в рівних частках по 1/6 її мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_14 , оскільки вони проживали разом із спадкодавцем та фактично вступили в управління спадковим майном. Зазначені твердження позивача узгоджуються з матеріалами справи, в тому числі, копіями погосподарських книг станом на дату смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якими станом на дату його смерті разом із ним проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Крім цього, у своїй заяві про прийняття спадщини і видачу свідоцтва ОСОБА_4 не вказувала до спадкового майна житловий будинок по АДРЕСА_1 і спадщина, на яку видане вказане свідоцтво, не включає цього житлового будинку, свідоцтво на нього ОСОБА_6 не видавалось, що підтверджується матеріалами спадкової справи №107.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 в силу ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) прийняли у спадщину після померлого ОСОБА_3 належну померлому 1/3 частку спірного будинокволодіння, оскільки фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, успадкувавши таким чином по 1/6 частині вказаного будинку.

Інші спадкоємці за законом та за заповітом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_15 , відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23 березня 2017 року.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

На запит суду приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. було надано копії матеріалів спадкової справи №172/2019 р., заведеної після смерті ОСОБА_4 .

Як убачається з довідки №647 від 19 червня 2017 року, виданої Великолуцькою сільською радою Тернопільського району, на час смерті ОСОБА_4 в житловому будинку по АДРЕСА_1 разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 - дочка та ОСОБА_16 - внук.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_1 в силу ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4 шляхом постійно проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Інші спадкоємці за законом та за заповітом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. від 24 жовтня 2019 року №1183/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З посиланням на зазначені норми закону позивач звернулася до суду за захистом її прав у судовому порядку.

Вирішуючи питання про те, чи дійсно ОСОБА_4 за життя належала Ѕ частка спірного житлового будинку, суд виходить із наданих доказів.

Як убачається з копії погосподарських книг, наданих Великолуцькою сільською радою на відповідний запит суду, станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 рахується як колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Аналогічні відомості містяться у довідці №35 від 22 січня 2020 року, виданій Великолуцькою сільською радою Тернопільського району.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснив, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Судом установлено, що житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, членами якого були - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 за життя належало по 1/3 частині вказаного будинку.

ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 успадкувала належну йому 1/6 частину спірного будинковолодіння, однак за життя не оформила своїх спадкових прав.

Таким чином, ОСОБА_4 за життя належала Ѕ частина вказаного будинку (1/3 + 1/6 = Ѕ)

Відповідачі права позивача на спірне майно не оспорюють.

Однак, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на належну їй частку житлового будинку, це стало перешкодою в оформленні позивачем своїх спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема шляхом отримання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом задоволення її позовних вимог - визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку під літерою А , загальною площею 44,6 кв.м. з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 392, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ст. ст. 89, 263, 264, 265, 273, ст. 354, ст. 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Великолуцької сільської ради Тернопільського району, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку під літерою А , загальною площею 44,6 кв.м. з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Велика Лука Тернопільського району, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідачі: Великолуцька сільська рада Тернопільського району, місцезнаходження: вул. Центральна, 22, с. Велика Лука Тернопільського району, код ЄДРПОУ 04393456;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Головуючий суддяН. М. Сташків