Постанова

від 18.05.2020 по справі 920/951/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа № 920/951/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан та Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро

на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 (повний текст складено 05.03.2020)

у справі №920/951/19 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан

до Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро

про стягнення 662 589,56 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ Агрофірма Лан : Касьяненко Д.С. - адвокат, посв. №000598 від 18.06.2019;

- ТОВ Софаро : Цимбал Б.П. - адвокат, посв. №212 від 09.07.2016;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро про стягнення 662 589,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку оплачених будівельних матеріалів, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість на спірну суму.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан про стягнення 662 589,56 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд 1 інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що між сторонами взагалі виникли зобов`язальні правовідносини, не доведено наявність правової підстави перерахування спірної суми

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан , не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 скасувати і прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом 1 інстанції не було враховано позиції Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, і як наслідок - невірно надано оцінку спірним правовідносинам.

Товариство з обмеженою відповідальністю Софаро також звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 з врахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі, та виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду Сумської області у даній справі висновки щодо відсутності у позивача господарського зобов`язання зі сплати коштів перед відповідачем. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом 1 інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, наголошуючи при цьому, що відмова у позові повинна була бути з підстав недоведеності позивачем факту невиконання з боку відповідача обов`язку відвантажити будівельні матеріали, а не з підстав відсутності у позивача господарського зобов`язання зі сплати коштів на користь відповідача.

При цьому відповідач зазначає, що факт наявності між позивачем та відповідачем господарських відносин визнається сторонами та не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 статті 75 ГПК України. Однак, суд 1 інстанції в порушення вимог ч. 2 статті 86 ГПК України не надав оцінки податковим накладним №179 від 16.03.2017 на суму 211 395,30 грн.; №455 від 07.06.2017 на суму 101 250,40 грн.; №537 від 03.07.2017 на суму 144 033,00 грн.; 748 від 31.08.2017 на суму 55 033,49 грн. №987 від 01.11.2017 на суму 50 001,50 грн.; №1049 від 15.11.2017 на суму 50 486,46 грн.; №1109 від 01.12.2017 на суму 50 389,39 грн. та показам свідків. Також судом залишено поза увагою видаткову накладну №179 від 16.03.2017. Крім того, надані копії ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2019 у справі №592/12165/19, постанови слідчого від 31.07.2018 у кримінальній справі №12018200260000348 та заяви директора ТОВ Агрофірма ЛАН ОСОБА_1 є доказом отримання позивачем будівельних матеріалів від відповідача та використання цих матеріалів колишнім директором для власних потреб.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №920/951/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро . Розгляд справи №920/951/19 призначено на 18.05.2020.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан . Розгляд апеляційної скарги позивача також призначено на 18.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Позиції учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що будівельні матеріали не були поставлені, а наявні в матеріалах справи податкові накладні можуть бути належним доказом поставки лише в сукупності з іншими доказами, про що вказав Верховний Суд у своїх постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Позивач також заперечує проти показів свідків, оскільки громадянин ОСОБА_2 не був працівником підприємства, а покази ОСОБА_3 ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, а тому вони не можуть бути доказом в силу статті 87 ГПК України. Щодо рахунків-фактур, то відповідні рахунки надсилались колишнім директором ТОВ Агрофірма Лан колишньому бухгалтеру ТОВ Агрофірма Лан за допомогою месенджера Viber, рахунки-фактури на даний час на підприємстві відсутні через звільнення колишнього директора та бухгалтера.

Стосовно посилань на кримінальні провадження, то відповідач не є їх стороною, тому йому достовірно не може бути відомо про всі обставини справи, а отримані ним докази в рамках кримінального провадження є порушенням статті 222 КПК України. Доводи, які ґрунтуються на посиланнях на документи досудового слідства у кримінальному провадженні 12018200260000348 є лише припущеннями відповідача, оскільки відсутній вирок суду.

Щодо видаткової накладної №179 від 16.03.2017, посилання про яку містяться у листуванні за допомогою месенджера Viber, то відповідно до постанови Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 електронне листування не є належним доказом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як було встановлено судом І інстанції, з метою придбання будівельних матеріалів позивач перерахував відповідачу 662 589,56 грн. згідно платіжних доручень №3865 від 16.03.2017 на суму 211 395,30 грн., №4815 від 08.06.2017 на суму 101250,40 грн., №5038 від 03.07.2017 на суму 144 033,00 грн. та згідно банківських витягів від 01.06.2018 на суму 50 001,50 грн., на суму 50 389,39 грн., на суму 50 486,48 грн. та на суму 55 033,49 грн.

В подальшому, 09.07.2019 позивач надіслав на адресу відповідача лист б/н від 04.07.2019 щодо поставки оплачених будівельних матеріалів, у разі неможливості поставки оплаченого товару в 7-денний строк, повернути грошові кошти в сумі 662 589,56 грн.

Лист надіслано на адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною №4001400148857 від 09.07.2019 та поштовим описом від 09.07.2019. Лист відповідачем не отримано, про що свідчить витяг з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ч. 1 статті 205 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Апеляційним судом встановлено і зазначене не спростовано сторонами, що між сторонами у справі наявні господарські відносини, а тому, в силу ч. 1 статті 75 ГПК України, цей факт не потребує доказуванню.

За таких обставин висновок суду 1 інстанції про відсутність зобов`язальних відносин між сторонами є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем відповідачу спірної суми; такими доказами є платіжні дорученнями №3865 від 16.03.2017, №4815 від 08.06.2017, №5038 від 03.07.2017 та банківські витяги від 01.06.2018, призначення платежу - за будівельні матеріали.

Доказів поставки будівельних матеріалів у встановленому законодавством порядку, як-то видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський обліг та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження факту поставки товару відповідачем надано податкові накладні №179 від 16.03.2017 на суму 211 395,30 грн.; №455 від 07.06.2017 на суму 101 250,40 грн.; №537 від 03.07.2017 на суму 144 033,00 грн.; 748 від 31.08.2017 на суму 55 033,49 грн. №987 від 01.11.2017 на суму 50 001,50 грн.; №1049 від 15.11.2017 на суму 50 486,46 грн.; №1109 від 01.12.2017 на суму 50 389,39 грн.

Відповідно до статті 201.1 Податкового кодексу України (в ред. чинній на момент складення відповідачем податкових накладних) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Вимогами статті 201.10. Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавця про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Однак доказів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і їх отримання контролюючими органами, матеріали справи не містять.

За наведених обставин, враховуючи те, що податкові накладні у встановленому законодавством порядку не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначені податкові накладні не можуть підтверджувати здійснення операції з поставки.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №917/877/17 відступила від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17, та дійшла висновку, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Стосовно показів свідків, то відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Матеріали справи містять заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , із яких вбачається, що вказані особи допомагали колишньому керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан у питаннях, пов`язаних з проведенням ремонтно-оздоблювальних робіт в будинку за адресою: м. Суми, Березова, 8 та в господарських і офісних приміщеннях ТОВ Агрофірма Лан . З березня по грудень 2017 року ОСОБА_2 присилав вантажні автомобілі за необхідними матеріалами на склад ТОВ СОФАРО , будівельні матеріали доставлялись вчасно за адресою: м. Суми, Березова, 8. ОСОБА_4 стверджує, що під час зустрічей з теперішнім керівником ТОВ Агрофірма Лан ОСОБА_1 , останній запевнив про відсутність претензій щодо поставки будматеріалів, оскільки колишній директор витратив їх на власні потреби (реконструкція та ремонт будинку).

Разом з тим слід зазначити, що вказані заяви не містять даних щодо переліку будівельних матеріалів, ідентифікаційні ознаки та їх вартість. Вказані свідчення не можуть слугувати належним та допустимим доказом поставки будівельних матеріалів на спірну суму, так само, як і їх витрачання колишнім керівником ТОВ Агрофірма Лан для власних потреб.

Стосовно доводів апелянта (відповідача) щодо видаткової накладної №179 від 16.03.2017 на суму 211 395,30 грн., яка відображена у реєстрі, який міститься в переписці за допомогою месенджера viber, то такий доказ не є належним та допустимим доказом поставки товару (апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду у постанові від 28.12.2019 у справі №922/788/19, в якій міститься висновок касаційної інстанції, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом).

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження №12018200260000348, то за відсутності вироку суду, надані відповідачем копія ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2019, постанови слідчого від 31.07.2018 та заяви директора ТОВ Агрофірма Лан не мають доказової сили, оскільки відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому, у частині 6 статті 75 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення у справі) зазначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 612 ЦК України та ч. 2 статті 220 ГК України.

Відповідно до ч. 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з п.п. 4, 5 ч. 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

З огляду на наведене, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем відповідачу 662 589,56 грн., належними та допустимими доказами, якими є платіжні доручення та банківські витяги. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази поставки будівельних матеріалів на спірну суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала .

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведені обставини, незважаючи на неправильне обґрунтування позивачем своїх позовних вимог та посилання не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції самостійно здійснив правову кваліфікацію правовідносин між сторонами у справі, застосував для прийняття рішення відповідні норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (стаття 1212 ЦК України), та дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан і про скасування рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у даній справі з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольняє.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро , яке просило змінити мотивувальну частину оскаржуваного ним рішення та виключити з неї певні висновки, оскільки в даному випадку скасовується рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у даній справі в цілому і вся мотивувальна частина цього рішення викладається в іншій редакції.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача та прийняття нового рішення, яким задоволено позовні вимоги, судові витрати відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/951/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро (код 36437687, 40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан (код 30811351, 42315, Сумська область, Сумський район, с. Кіндратівка, вул. Центральна, 4) 662 589 (шістсот шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 56 коп. грошових коштів, 9 938 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 84 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Софаро (код 36437687, 40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан (код 30811351, 42315, Сумська область, Сумський район, с. Кіндратівка, вул. Центральна, 4) 14 908 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісім) грн. 26 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи №920/951/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 20.05.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков