Постанова

від 21.05.2020 по справі 924/1213/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 травня 2020 року Справа № 924/1213/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матощука Олександра Васильовича

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2020р.

(ухвалене о 11:07 у м. Хмельницькому, повний текст складено 28.02.2020р.)

у справі № 924/1213/19 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Хмельницької міської ради

до фізичної особи - підприємця Матощука Олександра Васильовича

про стягнення 117 194,76 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Матощука Олександра Васильовича 117194 грн. 76 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач з 2015 року є власником складу загальною площею 333,6 кв. м., прохідної загальною площею 10,2 кв. м., магазину та офісних приміщень загальною площею 736,6 кв. м. по АДРЕСА_1, однак з моменту оформлення права власності на зазначене нерухоме майно і до звернення до суду, відповідач права на землю не оформив та користувався земельною ділянкою по АДРЕСА_1, для обслуговування нерухомого майна, без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснював, що підтверджується листами Хмельницького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.05.2019р. та від 17.10.2019р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2020р. у справі №924/1213/19 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Матощука Олександра Васильовича на користь Хмельницької міської ради 117194 грн. 76 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Вирішено питання розподілу судових витрат.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нерухомого майна - магазину площею 345,2 кв. м., прохідної площею 10,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,0654 га, кадастрові номери 6810100000:06:002:0046, 6810100000:06:002:0045 та складу площею 333,6 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 0,2302 га, кадастровий номер 6810100000:06:002:0045. Право власності на нерухоме майно Матощука Олександра Васильовича виникло на підставі договору про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 23.11.2015р. та свідоцтв №5028/451 від 19.12.2015р., №50282250 від 19.12.2015р.

Суд констатував, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, розроблення нормативно-технічної документації, укладення відповідного договору оренди з Хмельницькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 01.11.2016р. по 01.04.2019р.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 117194 грн. 76 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , без належних правових підстав є правомірними, а тому ухвалив рішення про їх задоволення.

При ухвалені вказаного рішення суд застосував відповідні положення ст. ст. 22, 204, 328, 377, 1166, 1212 ЦК України, ст. ст. 79, 79-1, 80, 116, 120, 122, 123, 124, 152, 206 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ст. 2, 12, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Матощук Олександр Васильович звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2020р. у справі № 924/1213/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Однак матеріали справи не містять встановлених обставин щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:04:005:0121 в період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. відповідачем чи Хмельницькою міською радою, яка є власником земельних ділянок, за користування якою заявлені до стягнення суми.

Також, матеріали справи не містять встановлених обставин щодо формування земельної ділянки площею 350 кв. м. в період з 11.10.2018 р. по 01.04.2019 р. відповідачем - Матощуком О.В. чи позивачем - Хмельницькою міською радою, яка є власником земельних ділянок, за користування якою заявлені до стягнення суми.

Окрім того, матеріали справи не містять встановлених обставин щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:06:002:0046 площею 430 кв. м. в період з 01.11.2016 р. по 25.10.2019р. Матощуком О.В. чи Хмельницькою міською радою, яка є власником земельних ділянок, за користування якою заявлені до стягнення суми.

Позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Судом першої інстанції було проігноровано, що Хмельницька міська рада не мала права нараховувати для Матощука О. В. та стягувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати до 25.10.2019 р., адже припинення права користування зазначеною земельною ділянкою попереднім орендарем - ТОВ "Аскона ЛТД" було зареєстроване Хмельницькою міською радою у реєстрі лише 25.10.2019 р.

Судом безпідставно не взято до уваги заперечення відповідача про те, що відсутність державної реєстрації припинення права оренди попереднього землекористувача з об`єктивних причин перешкоджало йому у реєстрації прав користування земельними ділянками, оскільки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено підставу для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Враховуючи вищевикладене, Фізична особа - підприємець Матощук Олександр Васильович вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити, з огляду на наступне.

Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що, набувши у власність нерухоме майно, відповідач повинен оформити своє право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, у встановленому законом порядку, тобто звернутися до відповідної ради (у випадку комунальної власності) із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування або у власність або без складання відповідної документації якщо земельна ділянка, зареєстрована в Державному земельному кадастрі без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки. Натомість, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками, зокрема, розроблення нормативно-технічної документації, укладення відповідного договору оренди з Хмельницькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 01.11.2016р. по 01.04.2019р.

Сторони договору про поділ визначили право власників виділених об`єктів з нерухомого майна на оформлення речових прав на земельні ділянки, на яких розташовані виділені об`єкти, в уповноважених органів. У вказаному договорі визначено розміри земельних ділянок та їх кадастрові номери, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, які набув у приватну власність відповідач.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем або ТОВ "Аскона ЛТД" у заявлений позивачем період з 01.11.2016р. по 01.04.2019р. орендної плати за користування спірними земельними ділянками.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що на підставі Договору купівлі-продажу від 04.08.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. за реєстраційним №3189, Матощук Олександр Васильович та ОСОБА_2 придбали у ТОВ "Аскона ЛТД" у спільну часткову власність нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

23.11.2015р. між гр. Матощуком Олександром Васильовичем та гр. ОСОБА_2 укладено Договір про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності (далі- Договір) (а. с. 63).

Відповідно до п. 1 Договору він укладається на предмет поділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін Договору, а саме: магазин площею 345,2 кв. м.; прохідна площею 10,2 кв. м.; склад площею 333,6 кв. м.; склад площею 333,6 кв. м., при якому припиняється право спільного часткового володіння, користування і розпорядження в межах наявних прав і повноважень нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 386376968101.

Згідно із п. 3 Договору нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2956 га відповідно до Договору оренди землі № 04107400095 від 26.05.2010 р., зокрема магазин площею 345,2 кв. м. розташований на земельній ділянці площею 0,0654 га з кадастровим номером 6810100000:06:002:0046; прохідна площею 10,2 кв. м. та два склади площею по 333,6 кв. м. кожний розташовані на земельній ділянці площею 0,2302 га з кадастровим номером 6810100000:06:002:0045.

Відповідно до п. 7 Договору за згодою сторін цього договору зазначені об`єкти поділені та відокремлені в натурі та складаються і розподіляються між сторонами таким чином: Матощук О.В. володіє, користується і розпоряджається магазином площею 345,2 кв. м., прохідною площею 10,2 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,0654 га, кадастрові номери 6810100000:06:002:0046, 6810100000:06:002:0045 наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; складом площею 333,6 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 0,2302 га, кадастровий номер 6810100000:06:002:0045 наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У п. 10.2 Договору передбачено, що сторони, як власники виділених об`єктів з нерухомого майна, за цим договором набувають права оформити речові права на земельні ділянки, на яких розташовані виділені об`єкти, присвоїти поштові адреси кожному із зазначених об`єктів в уповноважених органів.

Договір про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О. від 23.11.2015 року за р. №4889. Після підписів державним реєстратором зроблено відмітку про оформлення права власності на магазин площею 345,2 кв. м., свідоцтво №5028/451 від 19.12.2015р., та прохідну площею 10,2 кв. м., свідоцтво №50282250 від 19.12.2015р. Допис скріплено підписом та печаткою державного реєстратора Ачкасова А.З.

Фізична особа - підприємець Матощук Олександр Васильович є власником магазину та офісних приміщень площею 736,6 кв. м. (дата державної реєстрації 15.12.2015р.), розташованих на земельній ділянці площею 0,0654 га з кадастровим номером 6810100000:06:002:0046; прохідної площею 10,2 кв. м. (дата державної реєстрації 15.12.2015р.) та цегельного складу площею по 336,3 кв. м. кожний розташовані на земельній ділянці площею 0,2302 га з кадастровим номером 6810100000:06:002:0045 по АДРЕСА_1 на підставі договору про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 23.11.2015р., що підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №183800624 від 07.10.2019р. (а. с. 13-15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №192414474 від 10.12.2019р. земельна ділянка, площею 0,0654 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:06:002:0046, власником якої є територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, код: 33332218, перебувала на праві оренди у ТОВ "Аскона ЛТД" (код: 19165672) на підставі додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №041074200095 від 26.05.2010р. строком дії речового оправа до 07.11.2022р. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49399459 від 29.10.2019. Цією ж датою 29.10.2019р. внесено запис про припинення речового права на підставі витягу з рішення п`ятої сесії, серія та номер: 60, виданий 16.03.2016, видавник: Хмельницька міська рада (а. с. 76-78).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №192578876 від 11.12.2019р. земельна ділянка, площею 0,0654 га, адреса: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6810100000:06:002:0045, власником якої є Хмельницька міська рада, код: 33332218, перебувала на праві оренди у ТОВ "Аскона ЛТД" (код: 19165672) на підставі договору оренди землі віл 26.05.2010р. та додаткової угоди від 21.12.2013р. строком дії речового права до 07.11.2022р. з правом пролонгації. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9354916 від 21.12.2013 р. Опис об`єкта іншого речового права - оренда земельної ділянки площею 2656 кв. м. 31.07.2018 р. внесено запис про припинення речового права на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 60, виданий 16.03.2016 р., видавник: Хмельницька міська рада. Відомості внесено до реєстру: 06.08.2018р. Хмельницькою регіональною філією ДП "ЦДЗК", індексний номер рішення: 42397037 (а. с. 79-81).

Рішенням п`ятої сесії Хмельницької міської ради від 16.03.2016р. №60 вирішено припинити право користування земельними ділянками шляхом розірвання договорів оренди землі №041074200095 від 26.05.2010р. за згодою сторін та надати земельну ділянку в оренду юридичній особі, передати земельні ділянки в запас міста згідно з додатком 2, у якому визначено як юридичну особу, з якою припиняється право користування земельною ділянкою - ТОВ "Аскона ЛТД", місце розташування та кадастровий номер - АДРЕСА_1, 6810100000:06:002:0045, 6810100000:06:002:0046, площа, що припиняється 2956 кв. м., в т.ч. діл. №1-2302, діл. №2-654, в запас міста. Відповідальність за виконання рішення покладено на заступника міського голови та управління земельних ресурсів та земельної реформи (а. с. 64-66).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2019р. відомості про державну реєстрацію земельної ділянки 6810100000:04:005:0121 по АДРЕСА_1 зареєстровано 10.10.2018р. на праві власності територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 25.07.2018. Щодо земельної ділянки 6810100000:06:002:0046 державна реєстрація відбулась 26.05.2010р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 12.12.2008р. До витягів як додатки додано кадастрові плани земельної ділянки (а. с. 30-35).

На запит Управління земельних ресурсів та земельної реформи від 23.05.2019р., Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надало 29.05.2019р. та 09.10.2019р. витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до змісту яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 654 кв. м., кадастровий номер 6810100000:06:002:0046 у 2016 році становила 1283648 грн., 2017-2018 роки - 1360667 грн., а земельної ділянки площею 894 кв.м., кадастровий номер 6810100000:04:005:0121 нормативна грошова оцінка у 2016 році становила 1754712 грн., 2017-2018 роки - 1859995 грн. (а. с. 20-22).

Працівниками Управління земельних ресурсів та земельної реформи зроблено розрахунок розміру орендної плати за користування земельними ділянками Матощуком О.В. лише на площу земельних ділянок під будівлями, які перебувають у власності останнього, тобто 430 кв. м. та 350 кв. м. за періоди з 01.11.2016р. по 01.04.2019р. у розмірах 52587 грн. 41 коп. та 64607 грн. 35 коп. (а. с. 27-28).

19.06.2019р. працівниками Управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів було проведено обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1, за результатом даного обстеження комісією складено акти обстеження земельних ділянок пл. 0,0894 га, 6810100000:04:005:0121 та пл. 0,0654 га, 6810100000:06:002:0046, відповідно до яких встановлено, що Матощук Олександр Васильович є власником прохідної пл. 10,2 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 50282250 від 19.12.2015р., складу пл. 333,6 кв. м. на підставі договору про поділ в натурі нерухомого майна від 23.11.2015р. (земельна ділянка огороджена і на ній знаходяться будівлі), а також магазину та офісних приміщень пл. 736,6 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності від 19.12.2015р. та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХМ 141181722028 від 21.06.2018р. (земельна ділянка не огороджена і на ній знаходяться будівлі) (а. с. 18-19).

Відповідно до листів Хмельницького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.05.2019 р. та від 17.10.2019р. за Матощуком О.В. рахуються зареєстровані земельні ділянки в тому числі: земельні ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0654 га та 0,0894 га (кадастрові номери 6810100000:06:002:0046 та 6810100000:04:005:0121) не зареєстровані, плата за землю не проводиться, за період 2016 р. -2019 р. не звітує про сплату оренди (а. с. 17, 23).

Матеріали справи також містять Договір оренди землі №412/01 від 01.11.2019р. укладений між Матощуком О.В. та Хмельницькою міською радою, за змістом якого відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку, площею 894 кв. м. (кадастровий номер 6810100000:04:005:0121), яка розташована в АДРЕСА_1 на підставі рішення 34 сесії міської ради від 09.10.2019р. №63. До договору додано кадастровий план та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.10.2019р., розрахунок розміру орендної плати, витяг з рішення 34 сесії Хмельницької міської ради від 09.10.2019р. №63, акт встановлення меж в натурі/на місцевості та акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 67-72).

З посиланням на гл. 83 та ст. 1212 ЦК України, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 117194 грн. 76 коп. шкоди як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 у період з 01.11.2016р. по 01.04.2019р. без належних правових підстав та без оплати за землю.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом пункту "д" частини першої ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

За змістом п. 3 вищезазначеного Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційними зобов`язаннями є зобов`язання, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі укладеного Договору про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 23.11.2015 р. набув у власність нерухоме майно, а саме:

- магазин площею 345,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 0,0654 га, кадастровий номер 6810100000:06:002:0046;

- прохідну площею 10,2 кв. м. та склад площею 333,6 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,2302 га, кадастровий номер 6810100000:06:002:0045.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула право власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Разом з тим, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для автоматичного виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, розроблення нормативно-технічної документації, укладення відповідного договору оренди з Хмельницькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 01.11.2016р. по 01.04.2019р.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 06.02.2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі №686/18993/17-ц.

Таким чином, судова колегія зазначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного, судова колегія відзначає, що оскільки до спірних правовідносин мають бути застосованим приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.02.2019 р. у справі № 922/391/18, від 11.06.2019 р. у справі №922/551/18).

За змістом ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом ч. 1 ст. 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0654 га сформована за кадастровим номером 6810100000:06:002:0046 (а. с. 76-78).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 сформована за кадастровим номером 6810100000:06:002:0045 (а. с. 79-81).

Щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:06:002:0045, то суд звертає увагу на те, що з аналізу Договору про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 23.11.2015р. та рішення п`ятої сесії Хмельницької міської ради від 16.03.2016р. №60 з додатком вбачається, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:06:002:0045 становить 0,2302 га (а. с. 63-66).

Також, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0894 га сформована 10.10.2018р. за кадастровим номером 6810100000:04:005:0121.

Апеляційний господарський суд бере до уваги п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (в редакції станом на 10.10.2018 р.) відповідно до якого кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Тобто, вказаним спростовуються доводи позивача про те, що земельні ділянки, орендну плату за які нарахував позивач, не були сформовані.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 р. № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З 01.01.2017 р. у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З урахуванням зазначених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на звернення управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради надано витяг №18-22-0.33-1366/116-19 від 25.09.2019 р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в якому зазначено наступні відомості: кадастровий номер 6810100000:06:002:0046, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа земельної ділянки - 654 кв.м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік - 1283648 грн., а за період 2017-2018 роки - 1360667 грн. (а. с. 21).

Відповідно до витягу №18-22-0.33-1366/116-19 від 25.09.2019 р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в якому зазначено наступні відомості: кадастровий номер 6810100000:04:005:0121, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа земельної ділянки - 891 кв. м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік - 1754712 грн., а за період 2017-2018 роки - 1859995 грн. (а. с. 22).

Враховуючи те, що об`єкти нерухомого майна відповідача розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 183800624 від 07.10.2019 (а. с. 13-15), суд дійшов до висновку що вказані вище витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є належним та допустимим доказом для визначення розміру заборгованості відповідача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

Працівниками Управління земельних ресурсів та земельної реформи здійснено розрахунок розміру орендної плати за користування земельними ділянками Матощуком О.В. лише на площу земельних ділянок під будівлями, які у власності останнього, тобто 430 кв. м. та 350 кв. м. за періоди з 01.11.2016р. по 01.04.2019р. у розмірах 52587 грн. 41 коп. та 64607 грн. 35 коп. (а. с. 28-29)

Проаналізувавши зазначені розрахунки суд звертає увагу на те, що останні здійснені з врахуванням площ земельних ділянок на котрих знаходяться об`єкти відповідача, без врахування інших площ, а сам розрахунок є арифметично вірним.

Доводи скаржника, що останній не зміг би оформити право оренди у встановленому законом порядку, оскільки право оренди до 31.07.2018 р. було зареєстроване за ТОВ "Аскона ЛТД", а тому реєстратор міг відмовити відповідачу у вчиненні реєстраційної дії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не беруться судом до уваги, оскільки такі доводи не спростовують того, що відповідачем не вчинялися дії щодо як укладання договору оренди (який є підставою виникнення речового права) так і подальшої реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2020р. у справі № 924/1213/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матощука Олександра Васильовича - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матощука Олександра Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2020р. у справі № 924/1213/19- без змін.

2. Справу № 924/1213/19 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" травня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.