Рішення

від 12.05.2020 по справі 910/18532/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2020Справа № 910/18532/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харьківський Жиркомбінат"

про визнання недійсним договору поруки №4О14312И/П від 21.10.2016р.

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Тищенко А.В. - представник за довіреністю № 131 від 16.10.2019;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явився.

встановив:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки №4О14312И/П від 21.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір є недійсним на підставі ст. 215 та 230 ЦК України.

Ухвалою від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2020.

28.01.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2020 відкладено підготовче засідання на 17.02.2020.

03.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив.

17.02.2020 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив та два клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення третьої особи.

В судовому засіданні 17.02.2029 позивач повідомив суд, що 17.02.2020 через канцелярію суду подав клопотання про залучення третьої особи аналогічне клопотанню від 28.01.2020, підтримав подані клопотання, просив суд задовольнити.

Відповідач виніс вирішення питання щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача на розсуд суду, заперечив проти клопотань позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2020 витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" копію рішення Правління Національного Банку України №323/БТ від 05.10.2016, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський Жиркомбінат", відкладено підготовче засідання на 16.03.2020 та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

02.03.2020 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив (повторно) та два клопотання про витребування доказів (повторно).

В судовому засіданні 16.03.2020 року представник відповідача повідомив, що вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 17.02.2020 не виконано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомляла, хоча про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Суд залишив клопотання позивача про витребування доказів, що подані 02.03.2020 без розгляду, оскільки в попередньому судовому засіданні судом частково задоволено аналогічні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 06.04.2020 року.

30.03.2020 року з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформації щодо зняття з розгляду справ, призначених суддею Мудрим С.М. на 06, 13 та 14 квітня 2020. Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін 31.03.2020 року повідомлено телефонограмами.

07.04.2020 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 призначено судове засідання на 12.05.2020 року.

12.05.2020 року електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що у зв`язку з введенням із 12.03.2020 року та продовження до 22.05.2020 року карантину та відсутності транспортного сполучення між містами Київ та Львів, просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

12.05.2020 року електронною поштою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явилися.

Оскільки явка сторін у судове засідання 12.05.2020 судом обов`язковою не визнавалася, правова позиція сторін висловлена ними у заявах по суті справи та оголошена в ході підготовчого провадження уповноваженими представниками, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд відмовив в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

31.10.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті (позичальник) та публічними акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (банк) укладено ккредитний договір №4Л16028Г, згідно якого товариство Лайк Сіті отримало кошти у розмірі 1 750 000 000,00 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті та ПАТ КБ Приватбанк укладено такі договори поруки в забезпечення виконання таких осіб перед КБ Приватбанк :

- договір поруки №4А11494И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ АЯКС своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4А13446И від 15.07.2013 року. № 4А11494И від 06.12.2011 року та № 4А14345И від 25.11.2014 року;

- договір поруки №.4О16007Д/П , згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ДЕЛЬТА НОВА своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4О16005Д від 22.03.2016 року; №4О16007Д від 22.03.2016 року;

- договір поруки № 4К14306И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ КАТАНГА своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4К14307И від 09.09.2014 року; № 4К14306И від 05.09.2014 року,

- договір поруки № 4О14312И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ОПТІМУС ОЙЛ своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4О14312И від 19.09.2014 року; № 4О14313И від 22.09.2014 року,

- договір поруки № 4Т14304И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання TOB ТАРВІН своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Т14304И від 05.09.2014 року; № 4Т14305И від 09.09.2014 року,

- договір поруки № 4Т13585И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання TOB ТЕНАК своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4Т13585И від 15.10.2013 року; № 4Т15075И від 21.09.2015 року,

- договір поруки № 4Х16006Д/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ХАРКІВСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитним договором № 4Х16006Д від 21.03.2016 року,

- договір поруки № 4Х14309И/П, згідно якого ТОВ Лайк Сіті поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТOB ХАСТРОМ своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Х14309И від 05.09.2014 року та № 4X14310И від 11.09.2014 року.

Позивач стверджує, що кредитний договір №4Л16028Г від 31.10.2016 року укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема таким, що вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України, виходячи із наступних обставин.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті , ПАТ КБ "Приватбанк" володіючи повною фінансовою інформацією про товариство, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію, щодо можливості участі ТОВ "Лайк Сіті" у процедурі "трансформації" кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16 №323/БТ, ПАТ КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, ПАТ КБ "Приватбанк" наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на вебсайті ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, дії позивача із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4Л16028Г від 31.10.2016 року були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю Банку, ініційованого НБУ.

На виконання такого плану представники ПАТ "КБ Приватбанк" та компанії позивача погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору та договорів поруки.

Як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ТОВ "Лайк Сіті" прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед банком.

За твердженнями позивача, ТОВ "Лайк Сіті", як поручитель, виконав зобов`язання, а саме:

- ТОВ "Лайк Сіті",сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки №4А11494И/П (ТОВ АЯКС ) як виконання обов`язків по кредитних договорах: № 4А13446И від 15.07.2013 року. № 4А11494И від 06.12.2011 року та № 4А14345И від 25.11.2014 року на загальну суму 90 053 413,38 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки №4016007Д/П (ТОВ ДЕЛЬТА НОВА ) як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4016005Д від 22.03.2016 року; № 40 16007Д від 22.03.2016 року на загальну суму 1 972 263 031,85 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки №4К14306И/П (ТОВ КАТАНГА ) як виконання обов`язків по кредитних договорах №4К14307И від 09.09.2014 року; № 4К14306И від 05.09.2014 року на загальну суму 289 429 014,80 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки № 4014312И/П (ТОВ ОПТІМУС ОЙЛ ) як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4014312И від 19.09.2014 року, № 4014313 И від 22.09.2014 року на загальну суму 388 805 287,44 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті",сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки № 4Т14304И/П (TOB ТАРВІН ) як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4Т14304И від 05.09.2014 року та № 4Т14305И від 09.09.2014 року на загальну суму 506 166 666,66 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки № 4Т13585И/П (TOB ТЕНАК ) як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4Т13585И від 15.10.2013 року та № 4Т15075И від 21 вересня 2015 року на загальну суму 81 923464,60 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки № 4Х14309И/П (ТОВ ХАСТРОМ ) як виконання обов`язків по кредитних договорах: №4Х14309И від 05.09.2014 року та № 4Х14310И від 11.09.2014 року на загальну суму 506 166 666,68 гривень.

- ТОВ "Лайк Сіті", сплатило ПАТ КБ Приватбанк згідно договору поруки № 4Х16006Д/П (ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ХАРКІВСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ ) як виконання обов`язків по кредитним договором № 4X16006Д від 21.03.2016 року на загальну суму 602 762 618,61 гривень.

Загалом за вищевказаними договорами поруки ТОВ "Лайк Сіті", перерахувало ПАТ КБ Приватбанк загальну суму 3 982 020 164,01 грн.

Після завершення процесу переоформлення боргів боржників перед Банком, Рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р. ПАТ КБ "Приватбанк" визнано неплатоспроможним, у результаті чого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" ПАТ КБ "Приватбанк" перейшов у власність держави, при цьому зобов`язання банку, щодо передання товариству позивача документів, що посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання попередніх боржників банком не виконані, документи товариству не передані.

Протягом 2017 та 2018 років ТОВ Лайк Сіті намагалося у судовому порядку отримати зазначені документи від банку, проте як виявилося та встановлено судовими рішеннями (справи №№ 910/3740/18; 910/3736/18; 910/3750/18) банк і не був зобов`язаний передавати такі документи товариству, хоча саме отримання згаданих документів і було метою укладення кредитного договору та договорів поруки.

У зв`язку з тривалим невиконанням банком умов п.8 та п. 10 договорів поруки, позивач вважає, що банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для товариства активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання ТОВ "Лайк Сіті" укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів ТОВ "Лайк Сіті" в оману, щодо істотних умов договору.

Заперечуючи проти позову, банк під час судових засідань та у своєму відзиві зазначив, що всі наведені вище твердження та обґрунтування позивача не відповідають дійсності та приписам чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 Справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу (рішення) № 30/10/2016-1 від 30.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Лайк Сіті", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з ПАТ КБ Приватбанк кредитний договір на суму 1 750 000 000,00 грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність Позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 24.10.2016, що були надані ТОВ "Лайк Сіті" на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який Позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі №4Л16028Г від 31.10.2016 р., а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних прозивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Таким чином, товариство помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору №4Л16028Г від 31.10.2016 р. , вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідають дійсності та спростовується наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України."

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено обставин які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки № 4О14312И/П від 31.10.2016 недійним.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 21.05.2020 року.

Суддя С. М. Мудрий