Постанова

від 04.08.2020 по справі 910/18532/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 910/18532/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Шубак М.І. ( ордер серія ВС №1028949 від 03.08.20);

від відповідача: Самсонович О.А. ( довіреність №7 від 03.03.210);

від третьої особи: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020

у справі № 910/18532/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський Жиркомбінат"

про визнання недійсним договору поруки №4О14312И/П від 21.10.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі №910/18532/19 в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- отримання кредиту позивачем відбулось для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулось не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- як поточна так і будь-яка діяльність ТОВ Лайк-Сіті , як і у кожного суб`єкта підприємництва, здійснюється з метою отримання прибутку. Відтак висновок суду першої інстанції, що мета отримання коштів для фінансування поточної діяльності , вказана у кредитному договорі №4Л16028Г від 31.10.2016, пртоколі техніко-економічного обґрунтування повернення коштів, заявці на отримання кредиту та протоколі загальних зборів учасників ТОВ Лайк-Сіті , не є метою, направленою на отримання прибутку, не відповідає дійсності;

- помилковом є висновок суду про те, що умови кредитного договору не містять посилання на план трансформації , редакції договорів є суто банківськими, а тому, ані кредитний договір, ані договори поруки не мають посилання на процедуру трансформації кредитного портфеля ПАТ КБ Приватбанк , яка зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Однак вказане не спростовує того, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, ПАТ КБ Приватбанк зобов`язано було розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, і саме на вимогу та під наглядом Національного банку України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Буравльов С.І., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", справу № 910/18532/19 призначено до розгляду на 04.08.2020.

Від відповідача (30.07.2020) надійшоів відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача;

- жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обгрунтування свого позову;

- позивач помилково та навмисно стверджує про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матареіалах справи, підтверджують зворотнє - отримання кредиту позивачем відбулось для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулось не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, у справі №910/18532/19 призначено повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 у справі № 910/18532/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 колегією суддів у складі головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Кропивна Л.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі №910/18532/19.

В судове засідання апеляційного господарського суду 04.08.2020 не зявився представник третьої особи.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/18532/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Преображенська, буд.34, офіс 208, Приморський район, м.Одеса, Одесская область, 56000.

Однак, конверт з ухвалою суду від 13.07.2020 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "вибули".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання третьої особи до суду не надходило.

У даному випадку судовою колегією враховано, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 13.07.2020 про призначення до розгляду справи №910/18532/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням наведеного, оскільки судом було вчинено всі дії для належного повідомлення учасників справи про час та місце судових засідань, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

31.10.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк- Сіті", як позичальником, та публічними акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено кредитний договір №4Л16028Г, згідно якого товариство "Лайк-Сіті" отримало кошти у розмірі 1 750 000 000,00 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договори поруки в забезпечення виконання обов`язків третіх осіб перед КБ "Приватбанк":

- договір поруки №4А11494И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "АЯКС" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4А13446И від 15.07.2013 року, № 4А11494И від 06.12.2011 року та № 4А14345И від 25.11.2014 року;

- договір поруки №.4О16007Д/П , згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "ДЕЛЬТА НОВА" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4О16005Д від 22.03.2016 року; №4О16007Д від 22.03.2016 року;

- договір поруки № 4К14306И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "КАТАНГА" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4К14307И від 09.09.2014 року; № 4К14306И від 05.09.2014 року,

- договір поруки № 4О14312И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "ОПТІМУС ОЙЛ" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4О14312И від 19.09.2014 року; № 4О14313И від 22.09.2014 року,

- договір поруки № 4Т14304И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання TOB "ТАРВІН" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Т14304И від 05.09.2014 року; № 4Т14305И від 09.09.2014 року,

- договір поруки № 4Т13585И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання TOB "ТЕНАК" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: № 4Т13585И від 15.10.2013 року; № 4Т15075И від 21.09.2015 року,

- договір поруки № 4Х16006Д/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ХАРКІВСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитним договором № 4Х16006Д від 21.03.2016 року,

- договір поруки № 4Х14309И/П, згідно якого ТОВ "Лайк-Сіті" поручився перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТOB "ХАСТРОМ" своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Х14309И від 05.09.2014 року та № 4X14310И від 11.09.2014 року.

Звертаючись з позовом, позивач стверджує, що кредитний договір №4Л16028Г від 31.10.2016 року укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема таким, що вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України, виходячи із наступних обставин.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", ПАТ КБ "Приватбанк" володіючи повною фінансовою інформацією про товариство, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію, щодо можливості участі ТОВ "Лайк-Сіті" у процедурі "трансформації" кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16 №323/БТ, ПАТ КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

За твердженнями позивача, ПАТ КБ "Приватбанк" наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на вебсайті ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, дії позивача із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4Л16028Г від 31.10.2016 року були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю Банку, ініційованого НБУ.

На виконання такого плану представники ПАТ "КБ Приватбанк" та компанії позивача погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору та договорів поруки.

Позивач зазначає, що обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ТОВ "Лайк-Сіті" прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед банком.

Так, за твердженнями позивача, ТОВ "Лайк-Сіті", як поручитель, виконав зобов`язання, а саме:

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки №4А11494И/П (ТОВ "АЯКС"), як виконання обов`язків по кредитних договорах: № 4А13446И від 15.07.2013 року. № 4А11494И від 06.12.2011 року та № 4А14345И від 25.11.2014 року, загальну суму 90 053 413,38 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки №4016007Д/П (ТОВ "ДЕЛЬТА НОВА"), як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4016005Д від 22.03.2016 року; № 40 16007Д від 22.03.2016 року, загальну суму 1 972 263 031,85 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки №4К14306И/П (ТОВ "КАТАНГА"), як виконання обов`язків по кредитних договорах №4К14307И від 09.09.2014 року; № 4К14306И від 05.09.2014 року, загальну суму 289 429 014,80 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4014312И/П (ТОВ "ОПТІМУС ОЙЛ"), як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4014312И від 19.09.2014 року, № 4014313 И від 22.09.2014 року, загальну суму 388 805 287,44 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті",сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4Т14304И/П (TOB "ТАРВІН"), як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4Т14304И від 05.09.2014 року та № 4Т14305И від 09.09.2014 року, загальну суму 506 166 666,66 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4Т13585И/П (TOB "ТЕНАК"), як виконання обов`язків по кредитних договорах № 4Т13585И від 15.10.2013 року та № 4Т15075И від 21 вересня 2015 року, загальну суму 81 923464,60 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4Х14309И/П (ТОВ "ХАСТРОМ"), як виконання обов`язків по кредитних договорах: №4Х14309И від 05.09.2014 року та № 4Х14310И від 11.09.2014 року, загальну суму 506 166 666,68 гривень.

- ТОВ "Лайк-Сіті", сплатило ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4Х16006Д/П (ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ХАРКІВСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ"), як виконання обов`язків по кредитним договором № 4X16006Д від 21.03.2016 року, загальну суму 602 762 618,61 гривень.

Загалом за вищевказаними договорами поруки ТОВ "Лайк-Сіті", перерахувало ПАТ КБ "Приватбанк" загальну суму 3 982 020 164,01 грн.

Після завершення процесу переоформлення боргів боржників перед Банком, Рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р. ПАТ КБ "Приватбанк" визнано неплатоспроможним, у результаті чого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" ПАТ КБ "Приватбанк" перейшов у власність держави, при цьому зобов`язання банку, щодо передання товариству позивача документів, що посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання попередніх боржників банком не виконані, документи товариству не передані.

Протягом 2017 та 2018 років ТОВ "Лайк-Сіті" намагалося у судовому порядку отримати зазначені документи від банку, проте як виявилося та встановлено судовими рішеннями (справи №№ 910/3740/18; 910/3736/18; 910/3750/18) банк і не був зобов`язаний передавати такі документи товариству, хоча саме отримання згаданих документів і було метою укладення кредитного договору та договорів поруки.

У зв`язку з тривалим невиконанням банком умов п.8 та п. 10 договорів поруки, позивач вважає, що банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для товариства активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання ТОВ "Лайк-Сіті" укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів ТОВ "Лайк-Сіті" в оману, щодо істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу (рішення) № 30/10/2016-1 від 30.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Лайк-Сіті", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір на суму 1 750 000 000,00грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 24.10.2016, що були надані ТОВ "Лайк-Сіті" на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі №4Л16028Г від 31.10.2016 р., а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних прозивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Таким чином, товариство помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору №4Л16028Г від 31.10.2016 р., вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 ЦК України.

Таким чином, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідають дійсності та спростовується наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Таким чином, позивачем не доведено обставин які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі №910/18532/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18532/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

С.І. Буравльов