Постанова

від 21.05.2020 по справі 904/1130/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1130/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Стратієнко Л.В., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Фірма Медсервіс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Первушин Ю.Ю.)

від 12.08.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Подобєд І.М.)

від 18.11.2019

у справі № 904/1130/19

за позовом Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради"

до Приватного підприємства "Фірма Медсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору: Дніпропетровська обласна рада

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило зобов`язати Приватне підприємство "Фірма Медсервіс" звільнити займане нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 29 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця 50 років НЗФ, будинок 2А та передати приміщення Комунальному підприємству "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умов договору (п.4.4., 4.5., п. п. 5.2.13 п. 5.2.), дій щодо повернення об`єкту оренди та складання відповідного акту приймання - передачі не вчинив.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1.Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 позовні вимоги Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" задоволено повністю. Суд зобов`язав Приватне підприємство "Фірма Медсервіс" звільнити займане нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 29 кв.м. розташоване на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця 50 років НЗФ, будинок 2А та передати це приміщення Комунальному підприємству "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.

Між Комунальним закладом "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" (орендодавець) та Приватним підприємством "Фірма Медсервіс" (орендар) 01.01.2013 укладено договір оренди №2 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.1. договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно для розміщення буфету.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об`єктом оренди є нерухоме майно загальною площею 29 кв. м., розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Краснодонська, 2а, на 1 (першому) поверсі будинку, приміщення, споруди.

Вартість об`єкта оренди згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на 29 жовтня 2012 року становить 89 056 гривень 00 копійок (пункт 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що опис технічного стану об`єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання - передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 2).

Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. договору на орендодавця покладено обов`язок передати орендарю в оренду об`єкт оренди згідно з цим договором за актом приймання -передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. В разі не підписання акту приймання - передачі (додаток 2) договір вважається неукладеним.

Орендодавець передав орендарю нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 29,0 кв.м. розташоване на першому поверсі 3-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Краснодонська, 2А, балансова вартість якого 13030 гривень, а вартість згідно з експертною оцінкою становить 89056 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 01.01.2013.

Пунктом 11.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01 січня 2013 року до 01 грудня 2015 року.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що після закінчення терміну дії цього договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий строк.

Пунктом 12.5. договору передбачено, що він припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; банкрутства орендаря; знищення об`єкта оренди; у випадку передбаченому в п.11.2. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання - передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

В акті приймання - передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення.

Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на сторону, яка передає об`єкт оренди іншій стороні цього договору (п.4.5 договору).

Підпунктом 5.2.13. пункту 5.2. договору на орендаря покладено обов`язок у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки з у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини Орендаря.

У зв`язку з закінченням строку дії договору, орендодавець, листом №2466 від 1 грудня 2015 року, звернувся до орендаря з вимогою про звільнення об`єкта оренди з 02 грудня 2015 року.

Орендар на вказану вимогу орендодавця не відреагував.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради №774 від 13 грудня 2017 року "Про затвердження переліку вулиць, провулків, парків та майданів м. Нікополя" змінено назву вулиці з Краснодонська на 50 років НЗФ.

Рішенням Дніпропетровської міської ради "Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" №342-13/УН від 22.06.2018 Комунальний заклад "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради".

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №388-14/УІІ від 19.10.2018 "Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" затверджено статут Позивача.

Пунктом 1.3. Статуту передбачено, що позивач є правонаступником усіх немайнових та майнових прав та обов`язків Комунального закладу "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради".

Згідно з пунктом 4.2. Статуту позивача, підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, на праві оперативного управління.

Відповідно до Передавального акту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 року №388-14/УП, об`єкт нерухомого майна (будівля хірургії) розташована за адресою: м. Нікополь, вул. 50 років НЗФ, 2А передана позивачу.

Однак, відповідач, продовжує користуватися об`єктом оренди.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди №2 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01 січня 2013 року припинений, а отже, у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні.

При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення відповідачем дій щодо повернення об`єкту оренди та складання відповідного акту приймання-передачі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019, Приватне підприємство "Фірма Медсервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Приватним підприємством "Фірма Медсервіс" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладені в постановах від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 та від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19. Згадана правова позиція зводиться до того, що саме власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. При цьому скаржник зазначає, що спірне нерухоме майно належить територіальній громаді Нікополя в особі Нікопольської міської ради. Позивач є комунальним підприємством Дніпропетровської обласної, а не Нікопольської міської ради, а отже не має жодного стосунку до спірного приміщення. Також суди попередніх інстанцій не врахували постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 904/4122/18, прийнятій за результатами розгляду спору в аналогічних правовідносинах;

-стверджуючи про порушення норм процесуального права, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали мотивованої оцінки його доводам щодо того, що договір оренди фактично не був укладений, приміщення не передавалось, а строк найму не розпочався, в акті приймання-передачі відсутня дата його укладення та точна адреса місцезнаходження орендованого приміщення. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі основних засобів від 01.01.2013, відповідно до якого орендарю передано нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 29, 0 кв.м., розташоване на першому поверсі 3-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Краснодонська, 2А , суперечить матеріалам справи. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на аргументи відповідача, що підпис директора Драгуна Д.В. на рахунках, фіскальних чеках, банківських виписках, є підробленим, оскільки він не підписував ці документи, крім того, на них відсутнє посилання на спірний договір оренди. Крім того, позивач не надав доказів надсилання на його адресу та доказів отримання відповідачем листа КЗ "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради від 01.12.2015 № 2466 про необхідність звільнення приміщення. Також суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача, що фактично на першому поверсі будівлі за адресою: вул. 50 років НЗФ, 2А, Нікополь, Дніпропетровська область, відсутнє приміщення площею 29 кв.м, на підтвердження чого суду було надано технічний паспорт на вказану будівлю.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" до Приватного підприємства "Фірма Медсервіс" про зобов`язання звільнити займане нежитлове приміщення та передати його Комунальному підприємству "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

4.3. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На момент виникнення спірних правовідносин, а також ухвалення рішень судами попередніх інстанцій був чинним Закон України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 1 статті 1 якого було передбачено, що цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як встановили суди попередніх інстанцій, листом №2466 від 01.12.2015, який отриманий відповідачем 02.12.2015, позивач повідомив відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій щодо повернення об`єкта оренди та складання відповідного акту приймання-передачі.

З огляду на те, що відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди №2 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.01.2013 припинений, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

4.4. Доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Фірма Медсервіс" зводяться до того, що спірне нерухоме майно належить територіальній громаді Нікополя в особі Нікопольської міської ради, при цьому, позивач є комунальним підприємством Дніпропетровської обласної, а не Нікопольської міської ради, а отже не має жодного стосунку до спірного приміщення і не мав права вимагати повернення цього майна від відповідача.

Обґрунтовуючи наведені доводи, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19, згідно з якою саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Колегія суддів зазначає, що така правова позиція Верховного Суду сформульована щодо застосування норми права в спірних правовідносинах, які є відмінними від правовідносин у даній справі.

Так, у наведеній постанові Верховного Суду вирішувалось питання про те чи може балансоутримувач майна вимагати його повернення від орендаря. І Верховний Суд, з урахуванням того, що лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів, зазначив, що оскільки чинне законодавство не надає балансоутримувачу права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 надавала правову кваліфікацію відносинам, що виникли між сторонами у справі - міською радою та прокуратурою, щодо нерухомого майна, та з урахуванням того, що власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів, дійшла висновку, що у цій справі між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна міськрадою прокуратурі у безоплатне користування (позичка).

Разом з тим, хоча в даній справі спір виник з правовідносин оренди комунального майна, проте його учасники мають інший правовий статус, а спірне майно - інший правовий режим.

Так, як встановили суди попередніх інстанцій між Комунальним закладом "Нікопольська міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" (орендодавець) та Приватним підприємством "Фірма Медсервіс" (орендар) 01.01.2013 укладено договір оренди №2 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 4.2. Статуту позивача, підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Отже, суб`єкт господарювання, за яким закріплено майно на праві оперативного управління, на відміну від балансоутримувача майна, володіє, користується і розпоряджається таким майном, а його право захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин правові позиції Великої палати Верховного Суду, викладені в постановах від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 та від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19, колегією суддів відхиляються.

4.5. З огляду на предмет спору у справі та зміст спірних правовідносин, колегією суддів також відхиляються доводи касаційної скарги про те, що спірне нерухоме майно належить територіальній громаді Нікополя в особі Нікопольської міської ради, а позивач не має жодного стосунку до спірного приміщення.

Так, між сторонами існують відносини зобов`язального характеру, що виникли з договору оренди, а позов спрямований на захист порушених прав позивача, саме як орендодавця спірного майна, внаслідок не виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем, тобто, предмет спору не пов`язаний з визнанням або оспорюванням права власності чи права управління спірним майном, а відповідач не є особою, яка вважає себе власником або управителем такого майна.

Аналогічні висновки підтримані Верховним Судом в постанові від 22.03.2018 у справі № 904/6787/17.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів визнання недійсним договору оренди №2 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.01.2013 в установленому порядку відповідачем до суду не надано.

4.6. У касаційній скарзі Приватне підприємство "Фірма Медсервіс" також посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.08.2019 в аналогічній справі 904/4122/18.

Колегія суддів зазначає, що в згаданій справі господарські суди встановили, що договір оренди не був нотаріально посвідчений, а отже такий договір є недійсним. При цьому підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про виселення із нежитлового приміщення стало те, що позивач не довів належними доказами у справі факту передачі відповідачеві будь-якого приміщення, у тому числі спірного і користування ним, при цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач орендує приміщення, співвласником яких є фізична особа - ОСОБА_1 .

У даній справі мають місце інші встановлені господарськими судами фактичні обставини.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі основних засобів на підставі договору оренди № 2 від 01.01.2013, відповідно до якого орендарю (відповідачу) передано нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 29,0 кв.м., розташоване на першому поверсі 3-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Краснодонська, 2А , тобто нежитлове приміщення, повернення (звільнення) якого є предметом спору у справі.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких зауважень щодо прийняття в оренду нежитлового приміщення, в тому числі й щодо конкретизації цього приміщення відповідачем.

4.7. З врахуванням викладеного, оскільки скаржником не було доведено тієї обставини відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, то інші доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при дослідженні доказів, колегією суддів відхиляються в силу положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, такі доводи касаційної скарги в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Медсервіс" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі № 904/1130/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач