Рішення

від 14.05.2020 по справі 640/11642/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Київ № 640/11642/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства Автотехсервіс до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство Автотехсервіс (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2019 №0009021406 на суму 241 122,46 грн. та №0009031406 на суму 9145,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно, в порушення норм податкового законодавства, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу). Відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товару, який реалізує позивач, висновки акту перевірки містять недостовірні дані. Крім того позивач вважає, що під час проведення фактичної перевірки відповідачем застосовано неналежну Інструкцію та зроблено необґрунтовані висновки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Головним управлінням ДФС у Київській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому не погодився із заявленими позовними вимогами та їх обґрунтуванням, оскільки позивач порушив норми законодавства під час провадження господарської діяльності. Відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, а також неналежне ведення обліку скрапленого газу на АГЗС. Таким чином, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у Київській області 06.03.2019 згідно направлень від 06.03.2019 №826№ 827 та у відповідності до наказу від 20.02.2019 № 354 проведено фактичну перевірку каси підприємства, разом з АГЗС, що знаходиться за адресою: Київська область. м. Буча, вул. Депутатська 3 та належить ПП Автотехсервіс (код ЄДРПОУ 24883565).

За результатами здійсненої перевірки складено акт №0403/1036/14/24883565 від 06.03.2019, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем: пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон №265/95-ВР); пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення №148); пункту 9 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспортування, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332); пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019:

№0009021406, яким, за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241 122,46 грн.;

№0009031406, яким, за порушення пункту 11 розділу ІІ Положення №148, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9145,70 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Враховуючи те, що контролюючий орган до початку фактичної перевірки вручив особам, які фактично проводять розрахункові операції копії наказу та направлень, а, відтак, у повній мірі дотримався вимог статей 80-81 Податкового кодексу України.

Що стосується порушення позивачем пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року №265/95-ВР книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

За приписами статті 2 вказаного Закону фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті;

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення №148),

Згідно пунктом 18 пункту 3 розділу І Положення №148 оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Тобто, вказана норма передбачає проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі або книзі обліку доходів і витрат.

Відповідно до пункту 58 розділу VI Положення №148, контролюючий орган під час проведення перевірки: 1) перевіряє виконання установою/підприємством вимог цього Положення щодо дотримання порядку ведення касової книги та оформлення операцій з приймання та видачі готівки з каси, ведення відповідних касових документів; 2) перевіряє повноту та своєчасність оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних установою/підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції). Готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (або РК), визначено в пункті 11 розділу II цього Положення.

Згідно із пунктом 11 розділу ІІ Положення №148 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Суб`єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для: 1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; 2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії; 3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.

Згідно з пунктом 13 Положення №148 підприємства та фізичні особи-підприємці, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО з використанням відповідних книг обліку і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів), оприбутковують готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у КОРО або РК.

Суми готівки, що оприбутковуються, повинні відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, суд зазначає, що надходження готівки від покупця з фіксуванням її через РРО і занесенням до КОРО на підставі фіскальних звітних чеків є оприбуткуванням готівки в касу. Використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, у тому числі, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової Книги обліку розрахункових операцій, відповідно до вимог Положення №148, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі, однак у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абзацу третього статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, обов`язковим для суб`єкта господарювання є роздрукування фіскального звітного чеку та заповнення КОРО.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №813/2229/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №805/1735/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП Автотехсервіс є роздрібна торгівля пальним, а саме скрапленим газом через автозаправні комплекси.

Автозаправка (АГЗС) розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мрія, вул. Мрія 1-Б.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, а саме: незважаючи на те, що протягом робочої зміни 23.07.2018 через РРО проведено розрахункових операцій на суму 2530,89 грн., з яких 1829,14 грн. готівкових. Фіскальний звітній чек за вказану робочу зміну сформовано не було.

Як вказано в акті перевірки, Z-звіт №857 за робочу зміну 23.07.2018, сформовано та роздруковано 24.07.2018.

Відомості щодо несправностей РРО у розділі 4 КОРО Облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО відсутні.

Відповідно до системи збору і обробки інформації від РРО на сервер ДФС, РРО ф.н. 3000215551 , який містить інформацію щодо проведених сум розрахунків, протягом зазначеного часу перебував у робочому стані, аварійних обнулінь оперативної пам`яті внаслідок ремонтів чи робіт з сервісного обслуговування РРО не проводилось. Ревізорами зроблено відмітку у розділі 4 КОРО.

Отже, перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 1829,14 грн.

В свою чергу, позивач не спростував жодними доказами вказані вище обставини та не пояснив причини неоприбуткування готівки у зазначеній сумі 1829,14 грн. у день її надходження.

Враховуючи викладене, оскільки контролюючим органом встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на суму 1829,14 грн. (не виконано щоденний друк Z-звіту за господарську операцію, проведену 23.07.2018, а грошові кошти, отримані від реалізації продукції, обліковані лише наступним днем (24.07.2018), суд вважає доведеним вчинення позивачем порушення пункту 11 Розділу ІІ Положення №138.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009031406, яким застосовано штрафні санкції за порушення пункту 11 розділу ІІ Положення №148, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9145,70 грн.

Щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009021406 суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 11, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Отже, згідно з вказаними приписами на позивача покладено обов`язок здійснювати реалізацію лише облікованих у бухгалтерському обліку нафтопродуктів.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту, фактичною перевіркою встановлено порушення ведення бухгалтерського обліку скрапленого газу на АГЗС за адресою реєстрації позивача: м . Буча, вул. Депутатська, 3. Зокрема, контролюючим органом встановлено розбіжності між даними обліку позивача, реалізацією продукції та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АГЗС.

Під час перевірки був присутній бухгалтер підприємства, який відмовився надавати документи, що були предметом перевірки та надавати будь-які пояснення ревізорам.

У зв`язку з тим, що бухгалтер ПП Автотехсервіс відмовився надати копії необхідних документів до перевірки, посадові особи відповідача зафіксували на особистий пристрій показники ЗВТ резервуарів АГЗС та змінного звіту №14-ГС. Внаслідок вжитих заходів встановлено, що змінний звіт за формою №14-ГС на початку робочої зміни 06.03.2019 (початок фактичної перевірки) не був завірений підписом матеріально-відповідальної особи, що прийняла зміну, також у вказаному звіті відсутня інформація щодо перевірки останнього бухгалтерією підприємства та містив недостовірну інформацію щодо року в якому його було сформовано: замість 05.03.2019 в ньому зазначено 05.03.2016 .

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів в спростування зазначених висновків перевірки, у тому числі копії змінних звітів, журналів обліку продукції та інших первинних бухгалтерських документів щодо відпуску та реалізації продукції на власній АГЗС.

Водночас позивач посилається на порушення відповідачем проведення перевірки та помилкового застосування стосовно нього Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332.

Позивач зазначив, що він не здійснює продаж скрапленого газу у балони, а здійснює господарську діяльність з відпуску палива для власників автомобільного транспорту. Вказана Інструкція №332, на думку позивача, не повинна була застосовуватись відповідачем під час перевірки. Водночас, господарська діяльність позивача в частині порядку приймання, зберігання, відпуску та обліку товару, який він реалізує регулюється Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі, також - Інструкція №281).

Відповідно до приписів пункту 1 Інструкції №281, ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно з підпунктом 4.2.5.6 Інструкції №281, обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Підпунктом 10.2.10 Інструкції №281 передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 Інструкції №281, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Підпунктом 10.4.1 Інструкції №281 передбачено, що на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП.

Згідно з підпунктом 16.1 Інструкції №281, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до підпункту 16.2 Інструкції №281, бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Слід зазначити, що посилаючись на вказану Інструкцію, яка, на думку позивача, регулює його діяльність, ним не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо ведення обліку на виконання вимог цієї Інструкції, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів на АГЗС за адресою реєстрації позивача: м. Буча, вул. Депутатська, 3.

Водночас, у позовній заяві позивач зазначає, що він здійснює господарську діяльність щодо відпуску СВГ власникам автомобільного транспорту.

Так, наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332 затверджено Інструкцію про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Тобто саме цією Інструкцією передбачено порядок, зокрема, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для автомобільного транспорту.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на Інструкцію №281, яка регламентує діяльність АЗС та при цьому не містить в собі посилання на АГЗС, оскільки дана інструкція регулює порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а не газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 9 цієї Інструкції передбачено, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: - визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, яке підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; - вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ; - роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; - передають по зміні залишок грошових коштів.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Згідно підпункту 10.4 пункту 10 Інструкції усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано жодних документів щодо ведення обліку на АГЗС, у тому числі змінні звіти за формою 14-ГС, як під час перевірки, так і до суду.

Ненадання звіту форми №14-ГС свідчить про відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання.

Як передбачено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Виходячи зі встановлених обставин, які не спростовано позивачем, контролюючий орган обґрунтовано дійшов до висновку про неналежне ведення позивачем обліку СВГ у зв`язку з неподанням до перевірки належних документів, а також інших належних первинних документів щодо ведення обліку продукції.

При цьому, посилання позивача на Інструкцію №281, яка регламентує діяльність АЗС і не містить в собі посилання на АГЗС, суд вважає необґрунтованими, оскільки дана інструкція регулює порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, а не газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 12 статі 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині неведення обліку товарних запасів, в порядку встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації.

Згідно зі статті 20 цього Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009021406.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реалізацію товарів, які обліковані у встановленому законом порядку.

При цьому, частиною 4 цієї статті Кодексу передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Автотехсервіс (08292, Київська область, м. Буча, вул. Депутатська, 3, код ЄДРПОУ 24883565) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко