Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/11642/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11642/19 Головуючий у І інстанції - Шулежко В.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Автотехсервіс на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Автотехсервіс до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство Автотехсервіс з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 року № 0009021406 на суму 241122,46 грн. та № 0009031406 на суму 9145,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що контролюючим органом протиправно, в порушення норм податкового законодавства, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

На думку Позивача, Відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення Позивачем порядку ведення обліку товару, який він реалізує, висновки акту перевірки містять недостовірні дані. Крім того Позивач вважає, що під час проведення фактичної перевірки Відповідачем застосовано неналежну Інструкцію та зроблено необґрунтовані висновки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Приватне підприємство Автотехсервіс подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство Автотехсервіс посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був дослідити та встановити на підставі яких даних та документів було винесено Відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення, надавши оцінку Акту проведення перевірки та даним які він містить і які в ньому відсутні, оскільки Акт перевірки виступає носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення і обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Також Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009031406 (щодо застосування штрафної санкції шляхом винесення податкового повідомлення - рішення на суму 9145,70 грн.) є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що прийняте на підставі Акту перевірки, описовою частиною якого не зафіксовано обставини на підтвердження вчинення такого порушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009021406 Позивач вказує, що перевіряючи розпочали перевірку на початку робочого дня підприємства, коли формувався, серед іншого і змінний звіт за формою № 14-ГС, який став ключовим доказом під час формування висновку щодо неправильності ведення Позивачем на підприємстві обліку товару. Як зазначалося у позові, і як це може підтвердити бухгалтер підприємства і оператор, які були присутніми під час початку перевірки - представник Відповідача розпочав перевірку із фотографування всіх наявних документів та паперів, які містилися на робочих місцях працівників підприємства. Не виключенням став і помилково зіпсований оператором змінний звіт за формою № 14- ГС, датований оператором помилково 05.03.2016 замість 05.03.2019 , який став для перевіряючого доказом порушення Позивачем введення обліку товару на підприємстві.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач звертає увагу, що Позивачем не заявлялись позовні вимоги ні щодо оскарження наказу на проявлення перевірки, ні щодо акта перевірки, ні щодо дій контролюючого органу при проведенні вказаної Фактичної перевірки, а тому дані обставини не є предметом спору у цій справі.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0009031406 Відповідач зазначає, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової Книги обліку розрахункових операцій, відповідно до вимог Положення № 148, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: Фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі, однак у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Відповідач зазначає, що невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абзацу третього статті 1 Указу Президенка України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0009021406 Відповідач зазначає, що Позивачем не подано жодних документів щодо ведення обліку на АГЗС, у тому числі змінні звіти за формою 14-ГС, як під час перевірки, так і до суду, що у свою чергу свідчить про відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання.

Головне управління ДФС у Київській області звертає увагу, що Позивач не спростував жодними доказами вказані вище обставини та не пояснив причини неоприбуткування готівки у зазначеній сумі 1829,14 грн. у день її надходження, а також не надав жодних доказів в спростування неведення обліку товарних запасів, в порядку встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації.

Таким чином, на думку Відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Київській області 06.03.2019 згідно направлень від 06.03.2019 № 826 та № 827. у відповідності до наказу від 20.02.2019 № 354 проведено фактичну перевірку каси підприємства, разом з АГЗС, що знаходиться за адресою: Київська область. м. Буча, вул. Депутатська 3 та належить ПП Автотехсервіс (код ЄДРПОУ 24883565).

За результатами здійсненої перевірки складено акт № 0403/1036/14/24883565 від 06.03.2019, згідно з висновками якого встановлено порушення Позивачем: пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР); пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення № 148); пункту 9 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспортування, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332); пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019:

№ 0009021406, яким, за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241122,46 грн.;

№ 0009031406, яким, за порушення пункту 11 розділу ІІ Положення № 148, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9145,70 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, проте Позивачем, у свою чергу, не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б слугували підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, контролюючий орган до початку фактичної перевірки Позивача вручив особам, які фактично проводять розрахункові операції копії наказу та направлень, а, відтак, у повній мірі дотримався вимог статей 80-81 Податкового кодексу України.

Щодо порушення Позивачем пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

За приписами статті 2 вказаного Закону фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті;

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення № 148),

Згідно пунктом 18 пункту 3 розділу І Положення № 148 оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Тобто, вказана норма передбачає проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі або книзі обліку доходів і витрат.

Відповідно до пункту 58 розділу VI Положення № 148, контролюючий орган під час проведення перевірки: 1) перевіряє виконання установою/підприємством вимог цього Положення щодо дотримання порядку ведення касової книги та оформлення операцій з приймання та видачі готівки з каси, ведення відповідних касових документів; 2) перевіряє повноту та своєчасність оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних установою/підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції). Готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (або РК), визначено в пункті 11 розділу II цього Положення.

Згідно із пунктом 11 розділу ІІ Положення № 148 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Суб`єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для: 1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; 2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії; 3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.

Згідно з пунктом 13 Положення № 148 підприємства та фізичні особи-підприємці, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО з використанням відповідних книг обліку і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів), оприбутковують готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у КОРО або РК.

Суми готівки, що оприбутковуються, повинні відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, суд зазначає, що надходження готівки від покупця з фіксуванням її через РРО і занесенням до КОРО на підставі фіскальних звітних чеків є оприбуткуванням готівки в касу. Використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, у тому числі, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової Книги обліку розрахункових операцій, відповідно до вимог Положення № 148, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі, однак у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абзацу третього статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, обов`язковим для суб`єкта господарювання є роздрукування фіскального звітного чеку та заповнення КОРО.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 813/2229/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 805/1735/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП Автотехсервіс є роздрібна торгівля пальним, а саме скрапленим газом через автозаправні комплекси.

Автозаправка (АГЗС) розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мрія, вул. Мрія 1-Б.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, а саме: незважаючи на те, що протягом робочої зміни 23.07.2018 через РРО проведено розрахункових операцій на суму 2530,89 грн., з яких 1829,14 грн. готівкових. Фіскальний звітній чек за вказану робочу зміну сформовано не було.

Як вказано в акті перевірки, Z-звіт № 857 за робочу зміну 23.07.2018, сформовано та роздруковано 24.07.2018.

Відомості щодо несправностей РРО у розділі 4 КОРО Облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО відсутні.

Відповідно до системи збору і обробки інформації від РРО на сервер ДФС, РРО ф.н. 3000215551, який містить інформацію щодо проведених сум розрахунків, протягом зазначеного часу перебував у робочому стані, аварійних обнулінь оперативної пам`яті внаслідок ремонтів чи робіт з сервісного обслуговування РРО не проводилось. Ревізорами зроблено відмітку у розділі 4 КОРО.

Отже, перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 1829,14 грн.

Враховуючи викладене, оскільки контролюючим органом встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на суму 1829,14 грн. (не виконано щоденний друк Z-звіту за господарську операцію, проведену 23.07.2018, а грошові кошти, отримані від реалізації продукції, обліковані лише наступним днем (24.07.2018), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те Відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами вчинення Позивачем порушення передбаченого пунктом 11 Розділу ІІ Положення № 138.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0009031406, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за порушення пункту 11 розділу ІІ Положення № 148, у розмірі 9145,70 грн.

Щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0009021406 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 11, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що на Позивача покладено обов`язок здійснювати реалізацію лише облікованих у бухгалтерському обліку нафтопродуктів.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту, фактичною перевіркою встановлено порушення ведення бухгалтерського обліку скрапленого газу на АГЗС за адресою реєстрації Позивача: м. Буча, вул. Депутатська, 3, проте, контролюючим органом встановлено розбіжності між даними обліку Позивача, реалізацією продукції та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АГЗС.

Так, під час перевірки був присутній бухгалтер підприємства, який відмовився надавати документи, що були предметом перевірки та надавати будь-які пояснення ревізорам.

У зв`язку з тим, що бухгалтер ПП Автотехсервіс відмовився надати копії необхідних документів до перевірки, посадові особи Відповідача зафіксували на особистий пристрій показники ЗВТ резервуарів АГЗС та змінного звіту № 14-ГС.

Внаслідок вжитих заходів встановлено, що змінний звіт за формою № 14-ГС на початку робочої зміни 06.03.2019 (початок фактичної перевірки) не був завірений підписом матеріально-відповідальної особи, що прийняла зміну, також у вказаному звіті відсутня інформація щодо перевірки останнього бухгалтерією підприємства та містив недостовірну інформацію щодо року в якому його було сформовано: замість 05.03.2019 в ньому зазначено 05.03.2016 .

Щодо доводів Позивач про порушення Відповідачем проведення перевірки та помилкового застосування стосовно нього Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Позивач стверджує, що він не здійснює продаж скрапленого газу у балони, а здійснює господарську діяльність з відпуску палива для власників автомобільного транспорту. Вказана Інструкція № 332, на думку Позивача, не повинна була застосовуватись Відповідачем під час перевірки.

Проте, господарська діяльність Позивача в частині порядку приймання, зберігання, відпуску та обліку товару, який він реалізує регулюється Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Так, з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі, також - Інструкція № 281).

Відповідно до приписів пункту 1 Інструкції № 281, ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно з підпунктом 4.2.5.6 Інструкції № 281, обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Підпунктом 10.2.10 Інструкції № 281 передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 Інструкції № 281, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Підпунктом 10.4.1 Інструкції № 281 передбачено, що на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП.

Згідно з підпунктом 16.1 Інструкції № 281, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до підпункту 16.2 Інструкції № 281, бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Колегія суддів зазначає, що посилаючись на вказану Інструкцію, яка, на думку Позивача, регулює його діяльність, ним не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо ведення обліку на виконання вимог цієї Інструкції, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів на АГЗС за адресою реєстрації Позивача: м. Буча, вул. Депутатська, 3.

Водночас, у позовній заяві Позивач зазначав, що він здійснює господарську діяльність щодо відпуску СВГ власникам автомобільного транспорту.

Так, наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 затверджено Інструкцію про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Тобто саме цією Інструкцією передбачено порядок, зокрема, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для автомобільного транспорту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що посилання Позивача на Інструкцію № 281, яка регламентує діяльність АЗС є необґрунтованими та не містить в собі посилання на АГЗС, оскільки дана інструкція регулює порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а не газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 9 Інструкції № 332 передбачено, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: - визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, яке підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; - вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ; - роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; - передають по зміні залишок грошових коштів.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Згідно підпункту 10.4 пункту 10 Інструкції № 332 усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивачем не було подано жодних документів підтверджуючих ведення обліку на АГЗС, у тому числі змінні звіти за формою 14-ГС, ані під час перевірки контролюючим органом, ані до суду першої або апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що ненадання звіту форми № 14-ГС свідчить про відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання.

Як передбачено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган обґрунтовано дійшов до висновку про неналежне ведення Позивачем обліку СВГ у зв`язку з неподанням останнім до перевірки належних документів, а також інших належних первинних документів щодо ведення обліку продукції.

Згідно зі статті 20 цього Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0009021406.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, Позивач не навів жодних переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Приватного підприємства Автотехсервіс , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Автотехсервіс залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко