Ухвала

від 21.05.2020 по справі 520/6355/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питань забезпечення адміністративного позову

"21" травня 2020 р. № 520/6355/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши адміністративний позов ТОВ "Адеона" (63707, м. Куп`янськ, вул. Космодем`янської Зої,61, ЄДРПОУ 42983845) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м.Харків, вул. Алчевських, 40, код 39779919), про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2020 № ХК 74525/296/4НП/СП ТД-ФС

Разом з адміністративним позовом подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2020 № ХК 74525/296/4НП/СП ТД-ФС та зупинення виконавчого провадження міжрайонного відділу ДВС по Куп`янському, Шевченківському районах та м. Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 21.04.2020 № 6186952 за постановою відповідача від 30.01.2020 № ХК 74525/296/4НП/СП ТД-ФС.

В обґрунтуванні заяви наводяться аргументи стосовно того, що спірна постанова, у розумінні Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, є виконавчими документом, примусове виконання якого здійснюється органами державної виконавчої служби, які, у разі відкриття виконавчого провадження, накладають арешт на кошти, банківські рахунки і майно боржника й це, в свою чергу, враховуючи розмір накладного на товариство штрафу, який є значним і непомірним, призведе до завдання значної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, невиконання ним взятих на себе зобов`язань у межах податкових правовідносин, спричинить невиплату заробітної плати особам, які працюють у заявника. Вказує заявник і на те, що спірна постанова відповідача є незаконною та порушує його права, при цьому, у разі незабезпечення позову ефективний захист або поновлення прав, на захист яких спрямовано даний позов, буде ускладнений або неможливий; наявність ознак очевидної протиправності рішення відповідача.

Згідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Враховуючи положення ч. 1 ст. 154 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заявлене клопотання суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано положеннями ст.ст.150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Приписами ч.1 ст.151 КАС України передбачено види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Положеннями ч.2 ст.150 КАС України в якості підстав для вжиття заходів забезпечення позову передбачено:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову - як сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд зауважує, що клопотання про забезпечення позову, не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені.

Суд зазначає, що позивачем не доведено те, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, може істотно унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист його порушених прав або інтересів, оскільки не вбачається, які саме негативні наслідки можуть наступити для нього та чому його права не можуть бути відновлені.

Щодо посилань позивача на те, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у вигляді понесення несприятливих економічних насідків, суд зазначає, що позивачем до клопотання не долучено жодного доказу на підтвердження можливості настання негативних наслідків, не зазначено, які саме матеріальні ресурси мають бути додатково задіяні, також позивачем не зазначено навіть приблизного розміру можливих матеріальних збитків.

Суд також звертає увагу на те, що за приписами ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

В світлі указаних вище положень правових норм Закону №1404-VIII твердження про те, що внаслідок звернення спірних постанов до примусового виконання відбудеться арешт усіх коштів та/або майна товариства, як боржника у виконавчому провадженні, є помилковим.

Суд також зазначає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення товариством порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення спірної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому ст. 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 серпня 2019 року по справі № 200/3887/19, яка враховується судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Суд зазначає, що позовні вимоги заявлені про скасування рішення відповідача про застосування штрафу, отже, надання оцінки ознакам протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, тоді як ознак явної протиправності оскаржувана постанова не містить.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативних актів , суд дійшов висновку, про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови та виконавчого провадження, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

ухвалив:

Заяву ТОВ Адеона про забезпечення адміністративного позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення ухвали. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Строки, визначені в ухвалі суду, обчислюються з урахуванням положень п.3 Прикінцевих положень КАС України

Суддя Зоркіна Ю.В.