Постанова

від 21.05.2020 по справі 120/3588/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3588/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

21 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інстал Енерго Трейд до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстал Енерго Трейд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови №UA401010/2019/00015 від 16 серпня 2019 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000066/1 від 16 серпня 2019 року;

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Картку відмови №UA401010/2019/00015 від 16 серпня 2019 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000066/1 від 16 серпня 2019 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстал Енерго Трейд" сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 02 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСТАЛ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (далі - Покупець) та компанією UAB "Defence Project" (Литва) (далі - Продавець) було укладено договір № АА_44_2019 (разом з додатком № 1), відповідно до умов якого Продавець зобов`язаний здійснити продаж товару по договірній ціні в порядку та на умовах, обумовлених в договорі.

В рамках договору Продавець здійснив продаж Покупцю товару, а саме: 12-метрові стовпи для освітлення гальванізовані з гарячим оцинкованим покриттям (3 мм) у кількості 40 од., 12-метрові стовпи для освітлення гальванізовані з гарячим оцинкованим покриттям (4 мм) у кількості 40 од.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору загальна сума контракту складає 210 647,80 Євро.

Згідно пункту 4.2. умови оплати 100% передоплати перед початком виготовлення кожного замовлення на підставі наданого рахунку.

Пунктом 4.2.3.визначено, що валюта платежу Євро.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 05 липня 2019 року та платіжним дорученням в іноземній валюті №4 від 02 серпня 2019 року підтверджується факт переказу коштів Покупцем в сумі 20 262,00 євро та 9 000,00 євро на рахунок Продавця.

З метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до Вінницької митниці ДФС була подана електронна митна декларація UA401010/2019/011264, з доданими документами, а саме: договір АА_44_2019 від 02 липня 2019 року; додаткова угода до договору; специфікація до договору; пакувальний лист від 08 серпня 2019 року; інвойси від 02 липня 2019 року та від 31 липня 2019 року; платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 05 липня 2019 року; платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 02 серпня 2019 року; договір - доручення на транспортно-експедиторське обслуговування №01/08-1 від 01 серпня 2019 року; довідка про транспортні витрати №1208/1 від 12 серпня 2019 року; рахунок-фактура послуг №СФ-152/260 від 12 серпня 2019 року; вантажна накладна країни відправлення №000668.

16 серпня 2019 року Вінницькою митницею ДФС витребувано оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку копій; документи, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД; документи, які підтверджують митну вартість товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за можливості, калькуляцію на товар, що імпортується; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; а також інші документи, що підтверджують рівень митної вартості товару, що імпортується.

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації UА401010/2019/011264 та доданих документів до неї, 16 серпня 2019 року Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення №UA 401000/2019/000066/1 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, про складові митної вартості товарів. А також, відсутність відомостей про транспортну накладну, вантаж та інші товаротранспортні документи.

Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати №0059 від 07 жовтня 2019 року було підтверджено, що ціни на Товар, поставлений Покупцю згідно договору №АА_44_2019 від 02 липня 2019 року відповідають цінам Продавця.

Підставами прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA 401000/2019/000066/1 від 16 серпня 2019 року є спрацювання профілю ризику системи управління ризиками 105-2, 106-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів - Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" та 117-2 "Можливе заниження митної вартості - Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України".

Декларанту на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару, що імпортується було запропоновано надати наступні документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за можливості, калькуляцію на товар, що імпортується; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за бажанням подати інші документи, що підтверджують рівень МВ товару, що імпортується. Крім того, було запропоновано надати оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій та інші документи які підтверджують митну вартість товару.

В результаті опрацювання наданого до митного оформлення договору №АА_44_2019 від 02 липня 2019 року було виявлено розбіжності та неточності, а саме:

1) відповідно пункту 2.3 необхідною умовою продажу товару є проведення необхідних планових перевірок і випробувань на заводі. Разом із тим, відповідно до пункту 3.3 договору в ціну товару не включається вартість таких випробувань. Інформація та документи щодо вартості таких випробувань декларантом не надана;

2) відповідно пункту 6 затверджені креслення та технічні характеристики мають бути включені в доповнення до угоди. В наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо вартості таких креслень. Таким чином, в поданих документах відсутня складова митної вартості товарів, вартість якої необхідно включати до митної вартості товару, зважаючи на положення підпункту "г" пункт 2 частини 10 статті 58 МКУ (з врахуванням пункту 2,3 контракту). Таким чином, відсутність зазначених складових митної вартості товару унеможливлюють визначення митної вартості товару (частини 1 статті 58). Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, в результаті опрацювання інформації про проведені митні оформлення було встановлено, що задекларований рівень митної вартості є мінімальним по системі, відповідно не відповідає інформації про митну вартість товару в тому числі аналогічних товарів виготовлених тим самим виробником. В результаті опрацювання інформації наявної у вільному доступі в мережі ІНТЕРНЕТ (сайт www.defenceprojects.eu) компанія-контрагент не займається реалізацією вуличних стовпів. Митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог статті 58 МКУ, в зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Декларантом не було надано всі документи, що вимагалися митним органом відповідно до пункту 3 статті 53 МКУ. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 та частини 1 статті 55 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до пункту 2 статті 53 МКУ одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення в тому числі: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Враховуючи, що документи, зазначені у частині другій статті 53 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій і вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (Також рекомендовано надати документи що містять відомості про вартість вищезгаданих відсутніх складових митної вартості). Декларант не надав документи, що вимагалися митним органом. У відповідності до статті 54 МКУ митний орган відмовляє у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, тому що відомості не підтверджені документально (митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку). В усній формі було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог статті 59 МКУ. Митна вартість товару не може бути визначеною відповідно до статті 58 МКУ в зв`язку з тим, що в поданих до митного оформлення документах відсутні вищезгадані складові митної вартості товару, а також декларантом не надані документи, що вимагатися органом доходів і зборів, відповідно митну вартість товару не було підтверджено документально. Джерелом числового значення митної вартості є МД №UА500060/2019/015673 від 29 травня 2019 року.

Відмову у митному оформленні товару відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401010/2019/00015 від 16 серпня 2019 року.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача та відмовою у прийнятті митної декларації, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішення.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано належні документи у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на усі вище викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що позивачем було подано електронну митну декларацію №UA 401010/2019/011264 з товаро супровідними документами.

У зв`язку із спрацюванням профілю ризику системи управління ризиками 105-2, 106-2 та 117-2 декларанту на підставі частини 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару, що імпортується було запропоновано надати відповідні документи.

В результаті опрацювання наданого до митного оформлення договору №АА_44_2019 від 02 липня 2019 було виявлено розбіжності та неточності. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в поданих документах відсутня складова митної вартості товарів, вартість якої необхідно включати до митної вартості товару. Тому, відсутність зазначених складових митної вартості товару унеможливлюють визначення митної вартості товару.

Таким чином, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Позивач правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористався.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості визначення митної вартості товарів та методи такого визначення врегульовані розділом 3 Митного кодексу України (надалі - МК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 МК України).

Стаття 50 МК України передбачає, що відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів; водночас, застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цієї частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документів, відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Згідно частини 1статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом із тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що в результаті опрацювання наданого до митного оформлення договору №АА_44_2019 від 02 липня 2019 року було виявлено розбіжності та неточності, а саме:

1) відповідно пункту 2.3 необхідною умовою продажу товару є проведення необхідних планових перевірок і випробувань на заводі. Разом з тим, відповідно до пункту 3.3 договору в ціну товару не включається вартість таких випробувань. Інформація та документи щодо вартості таких випробувань декларантом не надана;

2) відповідно пункту 6 затверджені креслення та технічні характеристики мають бути включені в доповнення до угоди. В наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо вартості таких креслень. Таким чином, в поданих документах відсутня складова митної вартості товарів, вартість якої необхідно включати до митної вартості товару, зважаючи на положення підпункту "г" пункту 2 частини 10 статті 58 МК України (з врахуванням пункту 2, 3 контракту).

Проте, колегія суддів критично оцінює наведені відповідачем підстави для винесення рішення про коригування митної вартості з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 2.3 Договору продаж включає в себе проведення необхідних планових перевірок перед відвантаженням та випробувань на заводі виробника.

Згідно пункту 3 Договору передбачено, що послуги та товари, які не входять в сферу діяльності продавця та ціну за товар. Серед таких послуг зазначено: всі послуги після продажу, будь-які втрати чи пошкодження після продажу, будь-який тип випробувань, будь-який додатковий елемент, послуга чи поставка, які не погоджені договором.

Пунктом 5 Договору визначено, що виробник здійснює перевірку та випробування товару перед відвантаженням товару та несе відповідальність щодо усунення несправностей.

З аналізу зазначених положень договору можливо зробити висновок, що у вартість товару входять планові перевірки та випробування товару перед відвантаженням, проте у пункту 3 Договору мова йде про додаткові послуги та товари.

Разом із тим, у відповідача немає достатніх відомостей, що такі додаткові послуги чи випробування мали місце при продажу саме такого товару.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем помилково зроблено висновки про необхідність надання декларантом інформації та документів щодо вартості таких випробувань.

Окрім того, що стосується пункту 6 Договору, то в ньому йде мова про стандарти матеріалів, гальванізації та виготовлення, що не має відношення до вартості товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано всі належні документи у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

На необґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, вказують і інші обставини, зокрема наступні.

Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 МК України).

При цьому, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

З аналізу положень статей 54 та 55 МК України слідує, що рішення про коригування митної вартості товарів приймається, якщо органом доходів і зборів за наявності одного з таких випадків: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Водночас, таке рішення повинно відповідати вимогам, що до нього встановлені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції про те, що відповідачем в даному випадку зроблено безпідставний висновок щодо того, що вартість випробувань та креслень не входить до ціни товару за договором, а тому позивачу необхідно подати документи, які б підтверджували вартість таких випробувань та креслень. Такі припущення не надають митному органу права витребувати додаткові документи у декларанта.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості отриманої із зовнішніх джерел, зокрема інших митних декларацій, може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості.

З урахування вище зазначеного, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Також колегія суддів враховує і положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якими суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні "Соумінен проти Фінляндії" (№37801/97, п. 36, від 01.07.2003) Європейський суд з прав людини вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції..

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2020 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.