Постанова

від 21.05.2020 по справі 809/1051/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 809/1051/17

адміністративне провадження № К/9901/20376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 809/1051/17

за адміністративним позовом Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду (суддя Гундяк В. Д.) від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Улицький В. З., Запотічний І. І., Кузьмич С. М.) від 03 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просило:

- скасувати повідомлення Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21 червня 2017 року вих. № 12045, винесеного Долинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області;

- зобов`язати Долинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області повторно розглянути питання щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 809/359/17 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30 травня 2017 року про стягнення боргу з комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація Долинської міської ради в сумі 7323,36 грн.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовив Калуському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України, як стягувачу, у прийнятті виконавчого документа до виконання, оскільки згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 та від 21 грудня 2016 року № 988 правонаступником управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, яке зазначене стягувачем у відповідному виконавчому документі, є Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Відтак повідомлення відповідача від 21 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження та підлягає скасуванню.

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 18 жовтня 2017 року Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 12 лютого 2018 року касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 809/1051/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).

10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 676/0/78-20 від 27 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 травня 2017 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 809/359/17 про стягнення з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація Долинської міської ради на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі заборгованості в сумі 7323,36 грн.

14. Стягувачем у зазначеному виконавчому документі є Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (ідентифікаційний номер 20551038), боржником - Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація Долинської міської ради (ідентифікаційний номер 36609229).

15. 07 червня 2017 року Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 809/359/17.

16. Згідно повідомлення державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби від 21 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання за № 12045, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий лист № 809/359/17 повернуто заявнику без прийняття до виконання, через те, що стягував не подав заяву про примусове виконання рішення.

17. Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що при винесені спірного рішення державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

19. Також суди зазначили, що стягувачем за виконавчим документом № 809/359/17 є управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, відтак підстав для прийняття вказаного виконавчого листа до виконання без відповідної заяви саме управління Пенсійного фонду України в Долинському районі у відповідача не було.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України з 28 квітня 2017 року Долинське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, яке є правонаступником усіх прав, обов`язків, фінансових та інших зобов`язань Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, відтак зазначена юридична особа ліквідована, про що внесено відповідний запис в ЄДРПОУ.

22. Також скаржник зазначив, що відповідно до вимог КАС України, суд позбавлений можливості здійснити заміну позивача у справі № 809/359/17, оскільки рішення суду у цій справі набрало законної сили. Отже, питання про заміну стягувача можливо вирішити лише після відкриття виконавчого провадження, що ствердно свідчить про протиправність спірного повідомлення виконавчої служби та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

23. Також, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

26. За правилом п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

29. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. За ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

31. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

32. Згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно виконавчого листа № 809/359/17, виданого 30 травня 2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, стягувачем є управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, відтак вірними є висновки судів щодо відсутності підстав для прийняття вказаного виконавчого листа до виконання без відповідної заяви саме управління Пенсійного фонду України в Долинському районі.

34. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у п. 22 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що ст. 264 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було врегульовано порядок вирішення ситуацій, за яких вибуття однієї з сторін відбувалось після набрання судовим рішенням законної сили, але до відкриття виконавчого провадження.

35. Поряд з цим, чинний КАС України (ст. 379 Заміна сторони виконавчого провадження ) визначає, що суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

36. Положення ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

37. Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця.

38. З урахуванням того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України з 28 квітня 2017 року Долинське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, яке є правонаступником усіх прав, обов`язків, фінансових та інших зобов`язань Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, тобто відбулася ліквідація юридичної особи - стягувача за виконавчим документом № 809/359/17, відтак у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження. Напроти, у цьому випадку у Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виник обов`язок щодо вчинення дій направлених на приведення у відповідність до чинного законодавства своєї діяльності в частині правонаступництва у межах спірних правовідносин. Недолік процесуального законодавства, що діяло на момент пред`явлення виконавчого документа до виконання, не може трактуватись позивачем, як втрата можливості виконати судове рішення, оскільки основними засадами адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення, що передбачає можливість здійснення процесуального правонаступництва та/або заміни сторони виконавчого провадження.

39. За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

40. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

41. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Росії , Нєлюбін проти Росії ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

43. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

45. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

47. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 809/1051/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов