Постанова

від 21.05.2020 по справі 812/896/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №812/896/16

адміністративне провадження №К/9901/31307/18, К/9901/31310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (колегія суддів: Ястребова Л.В., Васильєва І.А., Компанієць І.Д.) у справі №812/896/16 за позовом Державного підприємства Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у місті Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

У серпні 2016 року Державне підприємство Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом, в якому просило (згідно з останньою редакцією позовних вимог):

визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС);

зобов`язати Державну податкову інспекцію у місті Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ДПІ у м. Лисичанську) вчинити дії з підготовки висновку про повернення надміру сплачених коштів на загальну суму 594613,14 грн та направити його до Управління державної казначейської служби України в м. Лисичанську Луганської області.

Позивач вважав безпідставною й такою, що порушує його права, відмову контролюючого органу у поверненні Підприємству надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов Підприємства задоволено:

визнано протиправною бездіяльність СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС щодо ненаправлення висновку Управлінню державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області про повернення надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 594613,14 грн;

зобов`язано ДПІ у м. Лисичанську сформувати та направити органу державної казначейської служби висновок про повернення ДП Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 594613,14 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, ДПІ у м. Лисичанську звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Серед доводів касаційної скарги її заявник звертає увагу на те, що ухвалою суду першої інстанції від 18 січня 2017 року визнано неналежним відповідачем СДПІ у м. Луганську, виключено її зі складу учасників справи та здійснено її заміну ДПІ у м. Лисичанську. Також, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не надали оцінки тій обставині, що позивач не звертався до ДПІ у м. Лисичанську із заявою про повернення надміру сплачених коштів. Більш того, наголошує, що зміна місця обліку позивача не може свідчити про правонаступництво ДПІ у м. Лисичанську обов`язків СДПІ у м. Луганську щодо повторного розгляду заяв Підприємства.

Офіс великих платників податків ДФС (як правонаступник СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС) також не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскаржив їх до суду касаційної інстанції. У своїй скарзі Офіс, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скаргу обґрунтовує тим, що у розумінні Податкового кодексу України поняття переплата та надмірна сплата є різними, а тому для набуття сумами переплати статусу надмірно сплачених грошових коштів такі суми повинні бути сплачені платником податку понад суми нарахованих податкових зобов`язань.

Відзиву (заперечень) на касаційні скарги не надходило.

Ухвалами Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи на 21 травня 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ДП Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації зареєстроване як юридична особа із місцезнаходженням у Луганській області, м. Лисичанськ, вул. Революційна, буд. 21.

В ході розгляду справи суди виявили, що станом на час звернення до суду з цим позовом Підприємство обліковувалось як платник податку на прибуток у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську ГУ ДФС, а починаючи з 1 січня 2017 року позивач обліковується в ДПІ у м. Лисичанську.

16 червня 2016 року позивач звернувся до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС із заявою, в якій просив повернути надмірно сплачений до державного бюджету податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 49990,00 грн та надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 3324,98 грн.

Також, 16 червня 2016 року позивач звернувся до МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВПП та СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ із заявою про повернення надміру сплачених податків, в якій просив повернути надмірно сплачений до державного бюджету податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 544623,00 грн.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську ГУ ДФС листами від 18 липня 2016 року запропонувала позивачу розглянути питання щодо можливості залишення переплати з податку на прибуток, яка обліковується за підприємством на особовому рахунку, в рахунок сплати майбутніх платежів.

Судами встановлено, що між позивачем та СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС було проведено звірення розрахунків платника за період з 1 січня по 30 квітня 2016 року з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11020100), за результатами якого складено та підписано акт №465-07 від 16 травня 2016 року. Згідно з актом, позитивне сальдо розрахунків з бюджетом, за даними контролюючого органу, складає 594613,14 грн.

Окрім того, відповідно до інформації, що міститься в обліковій картці платника податків ДП Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , станом на 31 грудня 2016 року та 31 березня 2017 року за позивачем обліковується переплата у розмірі 594613,14 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом було порушено гарантоване Податковим кодексом України право платника податку на отримання надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 ПК України передбачено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

За приписами пунктів 43.1 - 43.6 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

За приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року (справа №640/7371/19), від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16).

Як встановили суди попередніх інстанцій, за позивачем обліковується переплата з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 594613,14 грн. Сторонами ця обставина не заперечується.

Станом на час звернення позивача до контролюючого органу із відповідними заявами щодо повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, як і станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у позивача був відсутній податковий борг.

У поданих до контролюючого органу заявах позивач вказав рахунок платника податку, на який необхідно перерахувати суму, та код бюджетної класифікації, за яким рахується переплата податку.

Досліджуючи дотримання позивачем строку подання заяв, суди встановили з інтегрованої картки платника податків ДП Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , що за позивачем рахується переплата з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, яка виникла частково у період до 1 січня 2016 року, а також після цієї дати. При цьому до податкового органу із заявами про повернення надмірно сплачених коштів позивач звернувся у червні 2016 року, тобто в межах встановленого ПК України строку.

Отже, оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмові заяви, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган не підготував висновок про їх повернення та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах саме податковий орган, не виконавши покладені на нього статтею 43 ПК України обов`язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, чим, відповідно, вчинив протиправну бездіяльність.

Доводи касаційної скарги ДПІ у м. Лисичанську зводяться лише до відсутності у нього обов`язку щодо вчинення спірних дій з огляду на те, що позивачем заявлено до відшкодування надміру сплачені суми податку на прибуток, які виникли у період до перебування його на обліку у відповідача. Водночас, такі доводи є безпідставними, оскільки, як встановили суди, починаючи з 1 січня 2017 року позивач обліковується як платник податку на прибуток саме в ДПІ у м. Лисичанську, відтак саме до цього органу перейшов обов`язок щодо відновлення порушених прав позивача.

Стосовно посилань ДПІ у м. Лисичанську на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині виключення із складу відповідачів СДПІ у м. Луганську та подальшим його залученням у якості співвідповідача, то суд апеляційної інстанції правильно вказав, що положеннями статті 52 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачалось право позивача звернутися із заявою про залучення до участі у справі іншого відповідача та обов`язок суду у разі наявності підстав для задоволення заяви, залучити таку особу як співвідповідача.

Офіс великих платників податків ДФС у своїй касаційній скарзі зазначає, що наявна у позивача сума переплати не може вважатися сумою надмірно сплачених грошових коштів, у розумінні податкового законодавства.

Аналізуючи такі доводи, колегія суддів вважає, що вони не змінюють правову природу коштів, про які йде мова в цьому спорі, оскільки в даному випадку переплата виникла у позивача внаслідок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Більш того, питання щодо статусу й розміру коштів, про повернення яких і звертався позивач до контролюючого органу, підтверджується належними у справі доказами й не було спірним під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Не заперечувала й СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську ГУ ДФС, до якої позивачем подавалися відповідні заяви, що такі суми є надмірно сплаченим грошовим зобов`язанням ДП.

Решта доводів касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цілому касаційні скарги відповідачів не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін, а касаційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська