Постанова

від 20.05.2020 по справі 711/5862/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Черкаси

справа № 711/5862/18, провадження № 22-ц/821/675/20 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи :

позивач: Черкаська міська рада

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача - адвокат: Гричаненко Олександр Миколайович

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка Олександра Миколайовича на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, головуючий суддя Кондрацька Н.М., дата складання повного тексту не вказано.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Черкаська міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що 22 січня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві спільної сумісної власності на комплекс, який складається із: магазину непродовольчих товарів, гаражів, офісу-складу, ангару, огорожі, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаської міської ради від 19.04.2016 № 2-543 Про надання громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3726 га під комплекс нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та надано відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,3726 га в оренду на 49 років під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель ТОВ Нікос .

На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки в межах червоних ліній, та відповідно до генерального плану міста Черкаси, земельна ділянка належить до території ринку та вулично-дорожної мережі.

11 липня 2016 року між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі терміном на 49 років, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав від 15.07.2016 року.

Згідно витягу міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.05.2016 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 6 276 745, 08 грн.

Річна сума платежу, яка підлягає до сплати відповідачем з урахуванням 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди:

з 22.01.2015 року по 31.12.2015 року складає 156 705,05 грн.;

з 01.01.2016 року по 18.04.2016 року складає 63 913,43 грн.

Загальна сума збитків за час фактичного користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем за період з 22.01.2015 року по 18.04.2016мроку становить 220 618,48 грн.

Зазначає, що протиправність поведінки відповідача полягає у невиконані свого обов`язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на вищевказаній ділянці.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав би у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку за вказаний період.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.04.2018 року № 275 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15.11.2017 № 44-2017. Пунктом 2 даного рішення визначено, що зазначену суму збитків відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Черкаської міської ради акту Комісії.

Позивачем направлялись письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), підтвердженням чого є лист від 08.11.2017 року, яким додатково повідомляли про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Проте, відповідачем проігноровано всі вимоги та пропозиції позивача. Згідно листа департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 21.05.2018 року відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та не відшкодував збитки в добровільному порядку.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь міського бюджету у м. Черкаси суму збитків у розмірі 220 618,48 грн. за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3 309,28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2018 року позов Черкаської міської ради про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси суму збитків у розмірі 220 618,48 грн. за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем направлялися письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), проте відповідачем проігноровано всі вимоги та пропозиції позивача.

Сума збитків підтверджується наданим позивачем розрахунком, який не був спростований відповідачем.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про фактичне стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Апеляційного суду скаргу, в якій просив заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач вважає заочне рішення районного суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що при ухваленні оскаржуванного заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 Земельного кодексу України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року.

Вважає, що вказана правова позиція суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та суперечить правовим висновкам Верховного Суду, щодо застосування норм законодавства про стягнення збитків у подібних справах.

На підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень від 22.01.2015 року № 30 відповідач придбав у власність комплекс нежитлових приміщень загальною площею 1170,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідно до п. 9 рішення Черкаської міської ради від 19.04.2016 року Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна) вирішено припинити ТОВ Нікос право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3726 га по АДРЕСА_1 .

Отже, вказаною земельною ділянкою до 19.04.2016 року користувалось ТОВ Нікос .

Крім того, вимоги позивача до ТОВ Нікос в тому числі щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 03.10.2006 року були визнанні такими, що підлягають до задоволення ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 року (справа про банкрутство).

Враховуючи той факт, що кредиторські вимоги позивача до ТОВ Нікос визнано як такі, що підлягають до задоволення в рамках справи про банкрутсво, стягнення з відповідача відповідно до заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси на користь міського бюджету м. Черкаси суму збитків у розмірі 220 618,48 грн. за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею призведе до подвійного стягнення на користь позивача плати за користування однією і тією ж земельною ділянкою.

Вказані обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції як при ухваленні оскаржуваного заочного рішення, так і при розгляді заяви при його перегляд.

Крім того, позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків за час фактичного користування земельною ділянкою та розрахунком збитків за період з 22.01.2015 року по 18.04.2016 року позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки період з 22.01.2015 року по 18.07.2015 року виходить за межі строків позовної давності.

Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, однак вказана заява залишена поза увагою суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від представника Черкаської міської ради Слинько М.Г., зазначено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують аргументів суду першої інстанції, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Зазначає, що при виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами (ч. 3 ст. 7 ЗУ Про оренду землі ). Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони зобов`язання.

На підставі викладеного, суд у вказаній справі прийшов до висновку, що в день купівлі-продажу нерухомості у минулого власника автоматично припинилося, а у нового власника автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.04.2018 № 275 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15.11.2017 № 44-2017. Пунктом 2 даного рішення визначено, що зазначену суму збитків відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Черкаської міської ради акту Комісії.

Позивачем направлялись письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), підтвердженням чого є листи-претензії від 02.08.2017 № 2951-01-25 та від 11.09.2017 № 3563-01-25 та лист від 08.11.2017 № 4516-01-25, яким додатково повідомляли про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Проте, відповідачем проігноровано всі вимоги та пропозиції позивача.

Згідно листа департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 21.05.2018 № 865/18-06 відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та не відшкодував збитки в добровільному порядку.

Сума збитків підтверджується наданим позивачем розрахунком, який не був спростований відповідачем.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка Олександра Миколайович підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на положення статей 22, 175, 792 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України Відшкодування збитків .

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін приписи статті 22 ЦК України, глави 24 ЗК України ( Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ), та Порядок № 284. Суд першої інстанції встановив склад цивільного правопорушення у бездіяльності відповідача - невжитті ним передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельними ділянками, - що призвело до неодержання доходів територіальною громадою.

Отже, суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін як приписи, які регламентують деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, так і приписи, що регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Встановлено, що відповідач з 22.01.2015 року є власником комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1170,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці, право користування якими припинене рішенням Черкаської міської ради № 2-543 від 19.04.2016 року для ТОВ Нікос у зв`язку з продажем нерухомого майна, зокрема, відповідачеві ОСОБА_1 . Законність рішення № 2-543 від 19.04.2016 року в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою ніким не оскаржувалося.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований комплекс нежитлових приміщень, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і не з`ясував усіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського міської ради від 19.04.2016 року № 2-543 Про надання громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3726 га під комплекс нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та надано відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,3726 га (кадастровий номер 7110136400:02:039:0010) оренду на 49 років під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель ТОВ Нікос (а.с. 8).

Суд першої інстанції при ухваленні рішенні не звернув уваги на те, що пунктом 9 вищезазначеного рішення вирішено питання про припинення ТОВ Нікос право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3726 га (кадастровий номер 7110136400:02:039:0010) по АДРЕСА_1 (а.с. 8 на звороті).

Крім того, суд першої інстанції не дослідив той факт, що позивачем, відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ Нікос від 19.04.2017 року № 566/18-08 здійснювалося нарахування орендної плати щодо спірної земельної ділянки по квітень 2016 року включно ТОВ Нікос відповідно до договору № 040677500389 від 03.10.2006 року (а.с. 152).

Вимоги Черкаської міської ради (як кредитора) до ТОВ Нікос (а.с. 147-148), в тому числі з орендної плати за договором № 040677500389 від 03.10.2006 року були визнанні такими, що підлягають до задоволення ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 року по справі про банкрутство № 05/925/29/13-г (а.с.173).

Даний факт був підтверджений в судовому засіданні представником Черкаської міської ради, який не заперечив, що, дійсно ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 року у справі про банкрутство були задоволенні вимоги Черкаської міської ради (кредитора) до ТОВ Нікос , в тому числі з орендної плати за договором № 040677500389 від 03.10.2006 року

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки кредиторські вимоги Черкаської міської ради до ТОВ Нікос визнано як такі, що підлягають до задоволення в рамках справи про банкрутство, стягнення з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси суму збитків у розмірі 220618,48 грн. за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею призведе до подвійного стягнення на користь Черкаської міської ради плати за користування однією і тією ж земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така заява може бути подана до винесення судом рішення. При цьому потрібно враховувати, що рішення по суті позовних вимог може бути ухвалене й апеляційним судом. Тому положення частини 3 статті 267 ЦК стосуються також і рішень апеляційного суду. У тих ситуаціях, коли відповідна сторона була позбавлена можливості заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції (внаслідок ухвалення заочного рішення), її не можна позбавляти цього права у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради про стягнення збитків за фактичне користування ділянкою, то в даному випадку підстав для застосування строку позовної давності та відмови в позові з цих підстав апеляційний суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, до скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, судові витрати слід стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4964,00 грн. за подачу апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією № 11_12 від 28 лютого 2020 року (а.с. 164).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка Олександра Миколайовича задовольнити.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою відмовити повністю.

Стягнути з міського бюджету м. Черкаси (рахунок № 33210815700002, банк отримувача - ГУДКС України у Черкаській області, отримувач УК у м. Черкаси ЗКПО 38031150, МФО 854018, код платежу 18010900) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 4964,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України (з урахуванням змін внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ).

Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак