Ухвала

від 08.07.2020 по справі 711/5862/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 711/5862/18

провадження № 61-9569ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за фактичне користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовувала тим, що 22 січня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві спільної сумісної власності зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на комплекс, який складається із: магазину непродовольчих товарів, гаражів, офісу-складу, ангару, огорожі, що розташований на АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаської міської ради від 19 квітня 2016 року № 2-543 Про надання громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1 (у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі прощею 0,3726 га під комплекс нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та надано відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,3726 га в оренду на 49 років під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель ТОВ Нікос .

На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки в межах червоних ліній, та відповідно до генерального плану міста Черкаси земельна ділянка належить до території ринку та вулично-дорожної мережі.

11 липня 2016 року між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі терміном на 49 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав від 15 липня 2016 року.

Згідно з витягом міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 травня 2016 року № 31-28-0.5-3838/15-16 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3726 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136400:02:039:0010) складає 6 276 745,08 грн.

Річна сума платежу, яка підлягає до сплати відповідачем з урахуванням 3 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки складає за періоди:

з 22 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 156 705,05 грн;

з 01 січня 2016 року до 18 квітня 2016 року - 63 913,43 грн.

Загальна сума збитків за час фактичного користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем за період з 22 січня 2015 року до 18 квітня 2016 року становить 220 618,48 грн.

Позивач зазначав, що протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні обов`язку щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташованого на вищевказаній ділянці.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які позивач одержав би у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку за вказаний період.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10 квітня 2018 року № 275 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15 листопада 2017 року № 44-2017. Пунктом 2 цього рішення визначено, що зазначену суму збитків відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Черкаської міської ради акта комісії.

Позивач направляв письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), підтвердженням чого є лист від 08 листопада 2017 року, яким додатково повідомлялося про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Проте відповідач проігноровав всі вимоги та пропозиції позивача. Згідно з листом департамента фінансової політики Черкаської міської ради від 21 травня 2018 року відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та не відшкодував збитки в добровільному порядку.

Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь міського бюджету у м. Черкаси суму збитків у розмірі 220 618,48 грн за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси суму збитків у розмірі 220 618,48 грн за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем направлялися письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір відшкодування збитків (неодержаного доходу), проте відповідачем проігноровано всі вимоги та пропозиції позивача.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стягнення з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси суми збитків у розмірі 220 618,48 грн за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею призведе до подвійного стягнення на корись Черкаської міської ради плати за користування однією і тією ж земельною ділянкою.

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Черкаської міської ради, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову до двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за законом не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 220 618,48 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*250=525 500 грн).

Отже, зазначена справа відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має дня нього виняткове значення.

Проте таке посилання є загальним, без достатнього та належного обґрунтування, формальним.

Верховний суд також зауважує, що судова практика у цій категорії справ є сформованою та усталеною.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Черкаська міська рада подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С . О. Погрібний