Рішення

від 22.05.2020 по справі 280/2404/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2020 року Справа № 280/2404/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 17, кв. 68; код ЄДРПОУ 38955314)

до Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164; код ЄДРПОУ 00022504),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164),

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-КІЧКАС-1 (69067, м. Запоріжжя, вул. Каспійська, буд. 41; код ЄДРПОУ 32416354),

Товариство з обмеженою відповідальністю СІГМАТРАНС (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ 39167640),

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ТРАНС (69114, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 20-А, кв. 204; код ЄДРПОУ 32963251)

про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 (далі - позивач або ТОВ ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 ) до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-КІЧКАС-1 (далі - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю СІГМАТРАНС (далі - третя особа-3), Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ТРАНС (далі - третя особа-4) , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.01.2020 №17 Про недопущення перевізника - претендента до участі в конкурсах з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області ;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.02.2020 №40 Про визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, а також тих, хто зайняв друге місце .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 17.01.2020 №17 Про недопущення перевізника - претендента до участі в конкурсах з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області підприємство позивача не допущено як перевізника-претендента до участі у конкурсах з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області. Вважає, що оскільки рішення відповідача про недопущення позивача до участі у конкурсі є незаконним, то й розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.02.2020 №40 Про визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, а також тих, хто зайняв друге місце має бути визнано протиправним та скасованим. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2404/20. Сторін повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Встановлено відповідачу та третім особам строк для подання відзиву та пояснень.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 06.05.2020 до суду відзив на адміністративний позов (вх.№21075), в якому зазначено, що жодне з оскаржуваних рішень по жодному з перелічених об`єктів конкурсу не встановлює для позивача ніяких обов`язків та не зачіпає його права. В позові не вмотивовано, яким саме чином і в який спосіб оскаржуване розпорядження зачіпає права та інтереси позивача, в чому полягає незаконність і протиправність цього розпорядження і чому саме позивач вимагає його скасування. Вказує на те, що вимоги позивача виходять за межі його реальних прав та інтересів. Також звертає увагу суду на те, що позивач намагається шляхом судового рішення втрутитися у власні владні (дискреційні) повноваження відповідача. Вважає, що дії по недопущенню позивача до участі в конкурсі відповідали чинному законодавству, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Від представників третіх осіб жодних пояснень щодо позову до суду не надходило.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана справа є справою незначної складності, та згідно статей 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

25.11.2019 головою Запорізької обласної державної адміністрації було видано розпорядження № 565 Про проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області , яким, зокрема, було затверджено Перелік об`єктів конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області.

Оголошення про проведення конкурсу 28.11.2019 було розміщено на веб-сайті Запорізької обласної державної адміністрації за посиланням: https://www.zoda.gov.ua/news/48049/ogolosheno-konkursi-z-perevezennya-pasazhiriv-na-avtobusnih-marshrutah-zaporizkoji-oblasti.html.

У вищевказаному оголошенні було встановлено критерії, яким обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, має відповідати, а саме:

1) Для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах, згідно з Порядком визначення класу комфортності автобусів, сфери їх використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.04.2007 № 285, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2007 за № 499/13766, на міжміських маршрутах протяжністю до 150 км допускається використання автобусів категорій М2 (повна маса не більше ніж 5 т) та М3 (повна маса понад 5т), а на маршрутах протяжністю більше 150 км - автобусів тільки категорії М3, на приміських маршрутах - автобусів категорій М2 та М3. Клас автобусів: на міжміських маршрутах до 150 км - А, В, II, III; понад 150 км - В, II, III; на приміських маршрутах - А, В, І, II, III.

2) Рухомий склад, що пропонується перевізником-претендентом для перевезення пасажирів на маршрутах, повинен за технічними та екологічними показниками, пасажиромісткістю відповідати вимогам чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Перевезення пасажирів на маршрутах здійснюються відповідно до державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування населення.

Для участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, перевізник-претендент повинен мати достатню кількість транспортних засобів, необхідних для виконання перевезень, та достатню кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків необхідної кількості автобусів для виконання перевезень.

Автотранспортні засоби, які пропонуються перевізниками-претендентами для резерву, повинні бути не нижче за показниками категорії, класу, комфортності основних автотранспортних засобів, які пропонуються для обслуговування маршруту.

Крім того, перелік об`єктів конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, разом з критеріями відповідності було визначено в додатку до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 25.11.2019 № 565 Про проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області серед яких зокрема об`єкти конкурсу №№ 9. 27 та 30.

Так, з метою прийняття участі в даному конкурсі позивачем було подано відповідні пакети документів, серед яких, зокрема, перелік автобусів, які планувались використовуватися на об`єктах конкурсу №№ 9, 27, 30, із зазначенням марки, моделі транспортного засобу, державного реєстраційного номеру транспортного засобу, статусу автобусу (основний, резервний), номеру маршруту (рейсу), на якому працюватиме відповідний автобус.

17.01.2020, з урахуванням рішень, які викладені у протоколі засідання конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників від 14.01.2020 №3/13/2020, головою Запорізької обласної державної адміністрації було видано розпорядження за № 17 про недопущення ТОВ ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 як перевізника-претендента до участі в конкурсах з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області , за об`єктами конкурсу №№ 9, 27, 30.

Вважаючи рішення про недопущення позивача, як перевізника-претендента до участі у конкурсах з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, та, як наслідок, рішення про визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, а також тих, хто зайняв друге місце незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України Про автомобільний транспорт визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно з ст. 44 Закону України Про автомобільний транспорт організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об`єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедура визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) визначена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.12.2008 (далі - Порядок №1081), який є обов`язковим до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1081 умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу.

Пунктом 8 Порядку № 1081 визначено, що переможця чи переможців конкурсу визначає організатор перевезень на підставі рішення конкурсного комітету окремо щодо кожного об`єкта конкурсу.

Згідно з п. 10 Порядку № 1081 організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно з п. 29 Порядку № 1081 для участі у конкурсі перевізник-претендент подає окремо щодо кожного об`єкта конкурсу документи, визначені статтею 46 Закону України Про автомобільний транспорт , за формою згідно з додатками 1- 4.

Відповідно до ст. 46 Закону України Про автомобільний транспорт для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; відомості за підписом суб`єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.

Згідно з п. 37 Порядку № 1081 достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Відповідно до п. 46 Порядку № 1081 організатор перевезень визнає переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах того перевізника-претендента, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів, підготовлених конкурсним комітетом.

Згідно з п. 49 Порядку № 1081, рішення про результати конкурсу оформляється протоколом, який підписується головуючим, секретарем та присутніми членами конкурсного комітету і подається організатору перевезень протягом п`яти робочих днів.

Організатор перевезень протягом десяти робочих днів від дати надходження протоколу конкурсного комітету опрацьовує матеріали проведеного конкурсу з перевезення пасажирів та у разі відсутності зауважень до порядку проведення конкурсу приймає рішення окремо за кожним об`єктом щодо переможця чи переможців конкурсу, а також того, хто зайняв друге місце у разі проведення конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах.

Суд встановив, що для участі у конкурсі, оголошеному Запорізькою обласною державною адміністрацією 28.11.2019, з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області. №№ 1, 2, 26, 31, позивач документи не подавав. Проте подавав заяви на маршрути №№ 9, 27, 30.

Обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги є неправомірне недопущення його до участі у конкурсі.

Так, рішення відповідача про недопущення позивача до участі у конкурсі обґрунтовані наступним:

- за об`єктом конкурсу № 9, відповідач як на підставу для недопущення до участі в конкурсі ТОВ ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 посилається на пп. 6 п. 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, при цьому зазначає, що основний автобус Богдан А-09201 ( НОМЕР_1 ) не відповідає Умовам проведення конкурсу з перевезення на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, затвердженим розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 07.05.2012 № 207, зареєстрованим у Головному управлінні юстиції у Запорізькій області 23.05.2012 за № 26/1551 (далі - Умови проведення конкурсу), тому що на маршруті Запоріжжя (АС-1) Мелітополь (АС-1), ч/з Василівську АС повинні використовуватися автобуси класів А, В, II, III, до яких зазначений автобус не відноситься;

- за об`єктом конкурсу № 27, відповідач як на підставу для недопущення до участі в конкурсі ТОВ ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 посилається на пп. 4 п. 12 Порядку, при цьому зазначає, що перевізник-претендент не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов`язковими Умовами проведення конкурсу, а саме кількість резервних транспортних засобів становить менше 10% необхідної кількості автобусів для виконання перевезень (на об`єкті згідно з Умовами проведення конкурсу необхідно 11 основних автобусів і 2 резервних, натомість подано 11 основних автобусів і 1 резервний), також зазначає, що запропонований основний автобус Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI ( НОМЕР_2 ) на маршрут Запоріжжя (АС-1) - Приморськ (АС), ч/з Мелітопольську АС-1 . протяжність якого складає 200 км, не відповідає за 3 категорією Умовам проведення конкурсу та вимогам Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їх використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.04.2007 № 285. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2007 за № 499/13766 (далі - Порядок № 285). На автобусних маршрутах з протяжністю понад 150 км використовуються автобуси виключно категорії М3, максимальна маса яких перевищує 5 т. Максимальна маса зазначеного автобуса - 5 т, автобус відноситься до категорії М2 та не може використовуватися на маршруті протяжністю більше 150 км;

- за об`єктом конкурсу № 30, відповідач як підставу для недопущення до участі в конкурсі ТОВ ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 посилається на пп. 6 п. 12 Порядку, при цьому зазначає, що автобуси Богдан А-091 ( НОМЕР_3 ), MAN А12 ( НОМЕР_4 ), які запропоновані в якості резервних, не відповідають характеристикам об`єкта конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, за класом у режимі маршрутного таксі та вимогам Порядку визначення класу комфортності автобусів. Зазначені автобуси не мають права працювати на маршруті Запоріжжя (АС-2) - Біленьке у режимі маршрутного таксі, оскільки вони не відносяться до класів А, В.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на об`єкт конкурсу №9 (Запоріжжя (АС-1) - Мелітополь (АС-1), ч/з Василівську АС ) позивачем було запропоновано, зокрема основний автобус Богдан А-09201 (АР0262ЕМ). В умовах конкурсу до класу комфортності автобусів виставлялася вимога - Клас автобусу - А, В, II, III .

Відповідно до п.п. 4.1.1.- 4.1.3. 4.1.1. Порядку № 285, автобуси за максимальною масою поділяються на дві категорії:

категорія М 2 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу не більше ніж 5 тонн;

категорія М 3 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу, що перевищує 5 тонн.

Автобуси місткістю не більше 22 пасажирів, крім водія, поділяються на два класи:

клас А: автобуси, призначені для перевезення сидячих пасажирів та мають місця для стоячих пасажирів;

клас В: автобуси, призначені для перевезення виключно сидячих пасажирів.

Автобуси місткістю понад 22 пасажири, крім водія, поділяються на три класи:

клас І: автобуси, призначені для перевезення сидячих і стоячих пасажирів, конструкція яких дає змогу пасажирам безперешкодно переміщуватись по салону;

клас II: автобуси, призначені для перевезення головним чином сидячих пасажирів, а також стоячих пасажирів у проході проміж рядами та (або) на площадці для стоячих пасажирів, розмір якої не перевищує 1,5 м 2;

клас III: автобуси, призначені для перевезення виключно сидячих пасажирів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує належність автобуса Богдан А-09201 ( НОМЕР_5 ) до класу комфортності А та II.

Проте суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки автобус Богдан А-09201 ( НОМЕР_5 ) не може відноситися до класу А оскільки його пасажиромісткість більше 22 пасажирів.

Суд встановлено, що на сайті виробника вказаної моделі автобусів Богдан , АТ ЧЕРКАСЬКИЙ АВТОБУС , за посиланням http://bus.ck.ua/download/models_of_buses.pdf розміщена інформація про моделі автобусів, що виготовлялися та виготовляються, зокрема про модель автобусу Богдан А-09201 зазначено, що вказана модель відноситься до класу І.

Так, до проведення конкурсу облдержадміністрацією було направлено на адресу ПАТ ЧЕРКАСЬКИЙ АВТОБУС лист від 17.12.2019 за вих.№08-22/3764 з проханням про надання відомостей про класність моделей автобусів, що випускаються ними. Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, ПАТ ЧЕРКАСЬКИЙ АВТОБУС було телефоном повідомлено, що дані, розміщені на їх сайті, є офіційними, і запропоновано користуватися ними.

Враховуючи наведене, суд вважає позицію позивача хибною та необґрунтованою.

Позивачем на об`єкт конкурсу № 27 запропонувало кількість резервних транспортних засобів менше 10% необхідної кількості автобусів для виконання перевезень.

Згідно з умовами проведення конкурсу, на зазначеному об`єкті необхідно 11 основних автобусів, оскільки кількість резервних автобусів для виконання перевезень становить 10% необхідної кількості автобусів, на кожні 10 автобусів, які використовуються на маршруті, має знаходитися 1 запасний.

У даному випадку 10% від 11 автобусів дорівнює 1,1. 3 огляду на те, що до складу об`єкту конкурсу № 27 входить 5 маршрутів (Запоріжжя (АС-1) - Приморськ (АС), ч/з Мелітопольську АС-1; Різдвянка - Запоріжжя (АС-3), ч/з Зірницю, Барвінівку, Ніженку, 3.Діброву, Розівку, Терсянку, Новомиколаївську АС, Вільнянську АС; Любицьке - Запоріжжя (АС-3), ч/з Мирівку, Василькове, Барвінівку, Терсянку, Новомиколаївську АС, Вільнянську АС; Запоріжжя (АС- 3) - Веселянка; Запоріжжя (АС-3) - Наталівка), необхідна кількість автобусів по об`єкту конкурсу становитиме 2 (по 1 резервному автобусу на кожні 10 основних автобусів).

На маршрут Запоріжжя (АС-1) - Приморськ (АС), ч/з Мелітопольську АС-1 з об`єкту конкурсу № 27, позивачем було запропоновано основний автобус Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI ( НОМЕР_2 ). У вимогах конкурсу було зазначено, що категорія автобусу за цим маршрутом має бути М3, клас автобусу В, II, III.

Відповідно до Порядку № 285, автобуси за максимальною масою поділяються на дві категорії:

категорія М2 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу не більше ніж 5 тонн;

категорія М3 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу, що перевищує 5 тонн.

На автобусних маршрутах з протяжністю понад 150 км використовуються автобуси виключно категорії М3, максимальна маса яких перевищує 5 т. Максимальна маса автобуса Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI складає рівно 5 т, автобус відноситься до категорії М2.

Твердження позивача, що даний автобус знаходиться рівно по середині категорій М2 та М3 є необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях, а тому судом до уваги не приймаються.

По об`єкту конкурсу № 30 за одним з маршрутів, які входять до об`єкту конкурсу, а саме маршруту Запоріжжя (АС-2) - Біленьке, частина рейсів має здійснюватися в режимі маршрутного таксі, класність автобусів визначена клас А та клас В.

Відповідно до Порядку № 285, автобуси місткістю не більше 22 пасажирів, крім водія, поділяються на два класи:

клас А: автобуси, призначені для перевезення сидячих пасажирів та мають місця для стоячих пасажирів;

клас В: автобуси, призначені для перевезення виключно сидячих пасажирів.

Разом з тим, підприємство позивача на об`єкт конкурсу № 30 запропонувало в резерв автобуси Богдан А-091 ( НОМЕР_3 ), MAN А12 ( НОМЕР_4 ).

Відповідно до п. 10 Умов проведення конкурсу, автотранспортні засоби, які пропонуються перевізниками-претендентами для резерву, повинні бути не нижче за показниками категорії, класу, комфортності основних автотранспортних засобів, які пропонуються для обслуговування маршруту.

Автобус ОСОБА_1 -091 за інформацією розміщеною на сайті http://bus.ck.ua/download/models_of_buses.pdf AT ЧЕРКАСЬКИЙ АВТОБУС відноситься до класу І та відповідно до Порядку № 285 не відноситься до класу А, В, оскільки його пасажиромісткІсть більше 22 пасажирів (22 сидячих та 24 стоячих місця).

Автобус MAN А12, відповідно до сертифікату відповідності, який був оглянутий 20.12.2019 робочою групою з питань аналізу матеріалів, наданих перевізниками - претендентами на участь у конкурсах з перевезення пасажирів на внутрішньообласних маршрутах загального користування, має клас І та відповідно до Порядку не відноситься до класу А, В оскільки його пасажиромісткІсть більше 22 пасажирів (36 сидячих та 60 стоячих місць).

Таким чином, зазначені автобуси не відповідають характеристикам об`єкта конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, за класом в режимі маршрутного таксі та вимогам Порядку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було запропоновано жодного автобусу, еквівалентного, або такого, що є кращим за автобуси класів А та Б, а відтак, недопущення його до участі в конкурсі і за об`єктом конкурсу № З0 було обґрунтованим.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.02.2020 №40 Про визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, а також тих, хто зайняв друге місце , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних з прийняттям розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.02.2020 №40 Про визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, а також тих, хто зайняв друге місце . Цей інтерес позивача полягає у незаконному визначенні переможців конкурсу щодо визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування.

За своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: Дозволено все, що передбачено у законі , а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: Дозволено все, що не забороняється законом .

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Наведеною правовою нормою встановлено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її ); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Під час судового розгляду спору позивач належними засобами доказування не підтвердив, що оскаржуваними розпорядженнями порушено його персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, не навів, в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Оскаржуваними розпорядженнями Запорізької обласної державної адміністрації від 17.01.2020 №17 та від 04.02.2020 №40 не порушені індивідуально визначені права чи інтереси позивача, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРОЖГРАДТРАНС-1 (69123, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 17, кв. 68; код ЄДРПОУ 38955314) до Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164; код ЄДРПОУ 00022504), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164), Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-КІЧКАС-1 (69067, м. Запоріжжя, вул. Каспійська, буд. 41; код ЄДРПОУ 32416354), Товариство з обмеженою відповідальністю СІГМАТРАНС (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ 39167640), Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ТРАНС (69114, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 20-А, кв. 204; код ЄДРПОУ 32963251) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.05.2020.

Суддя М.С. Лазаренко