Постанова
від 20.05.2020 по справі 200/6383/19-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року справа №200/6383/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. (у повному обсязі складено 3 лютого 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/6383/19-а (головуючий І інстанції суддя Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії відповідача 2 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні його з посади заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у зв`язку із скороченням штатів; зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток (грошове забезпечення) вихідну грошову допомогу за 3 роки 02 місяці 08 днів у сумі 6552 грн.; зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ УМВС України в Донецькій області за період з 14.01.2019 року по день винесення рішення судом; зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити йому компенсацію за всі (124) дні невикористаної відпустки за період з 2015 - 2019 роки у сумі 35143, 35 грн.; стягнути з відповідачів солідарно моральну (немайнову) шкоду, яку він поніс внаслідок незаконного його звільнення з посади у сумі 50 000 грн. (т. 1 а.с. 3-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 200/6383/19-а у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 98-100).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ст. 116 КЗпП України не встановлено обов`язку або порядку пред`явлення вимоги про розрахунок саме до роботодавця, а отже, він має право на звернення безпосередньо до суду в будь-якому разі, якщо вважає, що його права та законні інтереси були порушені роботодавцем, незалежно від того, чи вживав він заходів щодо врегулювання розбіжностей у безпосередніх переговорах із роботодавцем. Всупереч ст. 116 КЗпП України відповідач повинен письмово повідомити його перед виплатою про нараховані суми, які належали йому при звільненні, але жодного повідомлення від відповідача не надходило.

Таким чином вважає, що було порушено його право на своєчасний розрахунок при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вже є справа № 805/79/16-а щодо розгляду його позову до відповідачів, яка була залишена без змін Верховним Судом та якою частково було задоволено позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

19 травня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 05.08.1996 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 357 о/с його було звільнено з посади заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) згідно пункту 64 "г" за скороченням штатів.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 04.10.2018 року № 27 о/с лк позивача поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу з 07 листопада 2015 року на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 805/78/16-а (т. 1 а.с. 9-10).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 1 о/с лк від 14.01.19 рокупозивач звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби (через скорочення штатів) (т. 1 а.с. 8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в справі № 200/6391/19-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 року, а ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року позивачеві було відмовлено у відкритті касаційного провадження (т. 1 а.с. 215-219).

Предметом розгляду даної справи є питання повноти проведення розрахунку з позивачем при звільненні на підставі наказу № 1 о/с лк від 14.01.19 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262 (далі - Закон № 2262) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За унормуванням п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що позивач вже звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до тих же відповідачів, відповідно до якого просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 14.01.2019 № 1о/с лк про звільнення з посади згідно пункту 64 "г" за скороченням штатів із постановленням на військовий облік;

- поновити на посаді заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області або на інший рівнозначній посаді з 14 січня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління МВС України в Донецькій області врахувати час вимушеного прогулу до вислуги років на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, яка зараховується для призначення пенсії, до вислуги років в спеціальному званні підполковник , а також безперервної вислуги років на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, яка враховується для виплати грошового забезпечення та надання відпусток;

- стягнути з Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з 14.01.2019 року по день фактичного поновлення на посаді;

- зобов`язати ГУ МВС України в Донецькій області розглянути рапорт, поданий 05.11.2015 року, про звільнення з органів внутрішніх справ України у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 06 листопада 2015 року, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області розглянути рапорт для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію та працевлаштувати його в Головне управління Національної поліції в Донецькій області шляхом видання наказу про призначення на рівнозначну посаду (т. 1 а.с. 143-148).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в справі № 200/6391/19-а між тими ж сторонами, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 року, у задоволенні позову відмовлено та, серед іншого, було встановлені такі обставини. (т. 1 а.с. 215-219).

"... з текстом оскарженого позивачем наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 1 о/с лк від 14.01.2019 року про звільнення позивач ознайомився 15.04.2019 року, що підтверджується відповідної розпискою…

… Крім того, з пояснень сторін та матеріалів справи випливає, що ані після звернення до негайного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року в частині поновлення на попередній посаді, ані після набрання законної сили цим рішенням у вказаній частині постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, позивач до виконання своїх службових обов`язків не приступив, в розпорядження свого безпосереднього керівника не прибув.

Надані представником відповідача відомості про перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності вищевказаного висновку не спростовують, оскільки листки непрацездатності за місцем служби позивач не надавав, а щодо періоду з 17.12.2018 року до звільнення 14.01.2019 року відомостей про непрацездатність позивача суду не надано…

...Вказаний висновок підтверджується доказами про роботу ОСОБА_1 в ТОВ АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ з 01.11.2016 року до 12.04.2019 року на посаді начальника команди відділу охорони, а також заявленими позивачем вимогами до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, ухвалою якого від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі № 235/3393/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 18 Закону України Про міліцію визначено, що працівникам міліції було заборонено займатися будь-якими видами іншої оплачуваної (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) та підприємницької діяльності, так і відповідно до статті 66 Закону України № 580-VІІІ поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Таким чином, продовження позивачем трудових відносин з іншим підприємством після поновлення на посаді в органах МВС, та позов до суду з вимогою про поновлення на роботу у вказане підприємство, свідчать про свідоме ухилення позивача від продовження службі на посаді в органах МВС та відсутність порушень з боку відповідачів, якими позивач обґрунтував свої вимоги...".

За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Жодних доказів на спростування обставин, встановлених у вказаному рішенні, позивачем суду не надано.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні приписів КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.03.2020 року у справі № 808/2122/18.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, приймаючи до уваги те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в справі № 200/6391/19-а, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, встановлено, що станом на день останнього звільнення - 14.01.2019 року, позивач фактично не працював у відповідачів (не перебував на місці проходження служби), а працював у ТОВ АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ , тому, з огляду на положення ст. 116 КЗпП України, обов`язок щодо проведення розрахунку з позивачем виникає не у день звільнення позивача, а не пізніше наступного дня після пред`явлення позивачем вимоги про розрахунок.

Проте, жодних доказів звернення позивача до будь - кого з відповідачів з вимогою про проведення відповідного розрахунку у зв`язку зі звільненням зі служби за наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 1 о/с лк від 14.01.2019 року, позивачем судам ані першої ані апеляційної інстанцій не надано.

Суд звертає увагу на те, що статтею 116 КЗпП України чітко передбачено пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, а вже потім письмове повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед виплатою зазначених сум власником або уповноваженим органом.

Таким чином, строк виконання відповідачем обов`язку щодо розрахунку та виплати позивачу всіх сум, що йому належать, ще не настав, отже підстави для проведення таких виплат позивачу, станом на момент прийняття рішення у даній справі відсутні.

Посилання апелянта на справу № 805/79/16-а є безпідставним, оскільки предметом розгляду даної справи є питання проведення розрахунку з позивачем при звільненні на підставі наказу № 1 о/с лк від 14.01.19 року.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

І відповідачами доведено, що у спірних правовідносинах вони діяли правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 200/6383/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 20 травня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

СудПерший апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.05.2020
Оприлюднено24.05.2020
Номер документу89389376
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —200/6383/19-а

Постанова від 20.05.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Міронова Галина Михайлівна

Ухвала від 28.04.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Міронова Галина Михайлівна

Ухвала від 09.04.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Міронова Галина Михайлівна

Ухвала від 09.04.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Міронова Галина Михайлівна

Рішення від 23.01.2020

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

Ухвала від 24.12.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

Ухвала від 10.12.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

Ухвала від 25.11.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

Ухвала від 04.11.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

Ухвала від 04.11.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабіч С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні