Рішення

від 22.05.2020 по справі 904/1598/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020м. ДніпроСправа № 904/1598/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення шкоди у розмірі 7 885,09 грн. завданої недостачею вантажу.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" шкоду у розмірі 7 885,09 грн. завдану недостачею вантажу у вагоні № 52740735 за залізничною накладною № 40161820 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 6 072,65 грн.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (7 885,09 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.05.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов`язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу (вантажоодержувачу), була спричинена шкода у розмірі 7 885,09 грн. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на норми статей 526, 924 Цивільного кодексу України, статтю 314 Господарського кодексу України, статті 27, 31, 105, 110, 113, 114, 131 Статуту залізниць України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Щодо нарахованої суми витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач вважає, що, враховуючи незначну складність даної справи, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеністю затрат того часу, який вказав Позивач, затрати часу загальною тривалістю 6 годин є необґрунтованими та свідомо завищеними, а сума у розмірі 6 072,65 грн. заявлена Позивачем у якості гонорару адвоката є спробою покласти на Відповідача цілком не співмірні з ціною позову витрати, у зв`язку чим не підлягають задоволенню.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

15.09.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (далі - покупець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 0103/11436 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору сировинні, паливо-енергетичні, матеріально-технічні ресурси.

Згідно зі специфікацією № 388 від 18.09.2019 (далі - специфікація) до цього договору сторони домовились щодо купівлі-продажу наступних ресурсів - коксівного вугілля SEMI SOFT у кількості 10 373,05 тонн (+/- 10%) за ціною 3 642,41 грн. за тонну (без ПДВ) на загальну суму 45 339 481,26 грн. (з ПДВ).

20.09.2019 в межах Договору та Специфікації № 388 від 18.09.2019 на адресу Позивача (вантажоодержувач) була направлена партія вугілля кам`яного (далі-вугілля) в вагонах за залізничною накладною № 40161820 (основний перевізний документ), у тому числі у вагоні № 52740735.

28.09.2019 на ст. Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/1318 про виявлення поглиблення, нестачі вантажу, а саме:

у комерційному акті № 460005/1318 від 28.09.2019 зафіксовано, що вагон № 52740735 вантажопідйомністю 70 т прибув поїздом № 2457. Вагон у технічному стані несправний.

У розділі "Д" (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено:

На підставі акта загальної форми № 36098 від 26.09.2019 ст. Запоріжжя Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшего по груповій відправці, приймальником поїздів Кочубей О.Ю. , прийомоздавальником заводу Любасенко Т.Є. , у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. , зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача під № 085, огляд - перевірка 15.08.2019 р. Згідно групового документу значиться 3 вагона, загальна вага 208950 кг. У вагоні № 52740735 значиться вага: тара 23 050 кг, нетто 69 600 кг. Фактично виявилось брутто 90 150 кг, тара з документу 23 050 кг, нетто 67 100 кг, що менше документу на 2 500 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні нерівномірне, нижче рівня бортів 30-50 см., ущільнено. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Ліворуч над 5,6 люками маркування порушене, воронкоподібне поглиблення діаметром 170 см. глибиною до дна вагону. На деталях вагону сліди просипання вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено технічний акт форми ГУ-106 № 11-Р від 28.09.2019 ліворуч нещільне прилягання кришки 6 люка до армованого листу поперечної балки, зазор довжиною 130 см шириною 5-7 см. Зазор з зовнішньої сторони закладені дрантям. Вагон бездверний, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися.

ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" надано Позивачу рахунок-фактуру № 92847542 від 20.09.2019 на суму 4 530 429,56 грн. (з ПДВ) щодо оплати вартості вугілля загальною кількістю 1 036,5 т (ціна без ПДВ 3 642,41 грн. за 1 т). Позивачем було сплачено ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" у повному обсязі, що підтверджено копією платіжного доручення № 4500026436 від 29.10.2019 на суму 100 600 646,77 грн.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі.

За розрахунком позивача з врахуванням зазначеної норми, загальна недостача партії вугілля у вагоні № 52740735 складає 7 885,09 грн. (вартість недостачі з ПДВ), у тому числі:

2 500 кг (виявлена недостача) - 696 кг (норма недостачі) = 1804 кг.

Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає:

3 642,41 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури № 92847542 від 20.09.2019 р.) х 1,804 т (розмір недостачі) = 6 570,91 грн. (вартість недостачі без ПДВ).

Позивач вважає, що нестача вантажу у вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, що й стало причиною звернення з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.

Згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011р.) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за №765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу.

За приписом частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися також Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (із змін. і доп.) та визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Указані в комерційному акті № 460005/1318 від 28.09.2019 відомості свідчать про незбереження вантажу під час перевезення.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті щодо порушення маркування вантажу, а також цілісності вантажу, відповідальність за його збереження з часу прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачу покладається на залізницю.

Відповідно до статті 114 Статуту що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 862/5083), норма природної втрати ваги для спірного вантажу становить 1% маси вантажу.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

За результатом розрахунку здійсненого позивачем та перевіреного судом сума недостачі складає 7 885,09 грн.

У вагоні №52740735 на суму 7 885,09 грн. (2500кг - виявлена недостача) - 696кг (норма недостачі 1% маси вантажу) = 1804кг. 1804кг х 3 642,41 грн. (сума ціна за тону) + 1 314,18 грн. (розмір ПДВ) = 7 885,09 грн.

В той же час, за змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів

За таких обставин, підставою для визначення ступеню вини вантажовідправника у недостачі вантажу внаслідок його просипання під час перевезення є акти про технічний стан вагону та комерційний акт. інші будь-які докази стороннього доступу до вантажу вантажовідправником не надано.

За викладеного заявлена позивачем до стягнення сума вартості нестачі вантажу підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 7 885,09 грн. у рівних частинах із кожного з відповідачів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню частково в сумі 3 942,55 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо витрат на правничу допомогу

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 970,65 грн.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано копію договору про надання юридичних послуг № 180316-МІХ/3КС/1 від 16.03.2018; копію додаткової угоди № 1 від 03.12.2018; копію додаткової угоди № 5 від 05.11.2019; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.

Проте, позивач не надав ані платіжне доручення про оплату надання правової допомоги, ані акт приймання-передача наданих послуг, ані будь-яких інших доказів на підтвердження понесення витрат по оплаті на правничу допомогу, що є частиною судових витрат.

Враховуючи викладене, в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті на правничу допомогу відмовити.

Щодо судового збору

Судовий збір у сумі 1 051,00 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код ВП 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, код ЄДРПОУ 00191224) шкоду, заподіяну нестачею вантажу, у сумі 3 942,55 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2020

Суддя В.Г. Бєлік