Ухвала

від 21.05.2020 по справі 7/072-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" травня 2020 р. м. Київ Справа № 7/072-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.11.2012 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКЗ ГРЕЙН"

до Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод"

про стягнення 793007,03 грн

за участю представників сторін:

від стягувача: не прибув;

від боржника: Овсієнко Р.М. (довіреність від 15.05.2020);

від органу ДВС: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18.10.2012 Господарський суд Київської області задовольнив позов у справі № 7/072-12 в повному обсязі. Стягнув з Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (07541, Київська область, м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12, код ЄДРПОУ 04529944) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) 793007 (сімсот дев`яносто три тисячі сім) грн 03 коп заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та судові витрати: 15860 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн 15 коп судового збору.

На виконання вищевказаного рішення суду 05.11.2012 було видано наказ.

Ухвалою від 06.02.2020 Господарський суд Київської області замінив у справі №7/072-12 позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "БКЗ Грейн" (07541, Київська обл., місто Березань, вул. Маяковського, будинок 12, код ЄДРПОУ 36999894).

27.04.2020 до суду від боржника - Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" надійшла скарга від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.11.2012 у справі №7/072-12.

В зазначеній скарзі скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на загальну суму 814,76 грн у виконавчому провадженні № 35503785.

Водночас, зважаючи на те, що у зв`язку зі скасуванням проведення особистого прийому структурними підрозділами Міністерства юстиції України, яким є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), пов`язаним з оголошенням КМУ карантину у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, боржник не має можливості отримати для ознайомлення матеріалами виконавчого провадження, зробити необхідні копії та надати їх до суду, боржник просить суд витребувати у органу ДВС, дії якого оскаржуються, документи, підтверджуючі проведення відповідних дій та здійснення витрат, зазначених у постанові від 14.04.2020.

Ухвалою від 28.04.2020 Господарський суд Київської області прийняв скаргу до розгляду, розгляд скарги призначив на 21.05.2020, зобов`язав скаржника (боржника) у строк до 14.05.2020 надати: додаткові докази в обґрунтування обставин, викладених у скарзі (в разі їх наявності); докази направлення скарги від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 у справі № 7/072-12 Товариству з обмеженою відповідальністю "БКЗ ГРЕЙН"; зобов`язав стягувача надати письмовий відзив на скаргу, в разі наявності заперечень, обґрунтувати їх письмово з посиланням на закон. Копію відзиву надіслати боржнику та органу ДВС, докази надіслання (вручення) відзиву надати суду; зобов`язав заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати в строк до 14.05.2020 включно: письмовий відзив на скаргу, в разі наявності заперечень, обґрунтувати їх письмово з посиланням на закон; належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 35503785 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.11.2012 у справі № 7/072-12, в яких містилися б документи, підтверджуючі проведення відповідних дій та здійснення витрат, зазначених у постанові заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича від 14.04.2020, з обґрунтуванням їх тарифікації за цінами станом на момент їх понесення; зобов`язав учасників процесу та уповноважену особу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у випадку неможливості направлення в судове засідання своїх повноважних представників, до дня судового засідання подати через канцелярію господарського суду витребувані ухвалою документи (копії належним чином завірити).

20.05.2020 до суду від скаржника надійшло клопотання вих.№19/05-1 від 19.05.2020 про долучення до матеріалів справи тарифів на послуги з доставки листів Укрпошти.

На день розгляду скарги стягував та орган ДВС повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час і місце її розгляду були повідомлені вчасно та належним чином, доказом чого є поштові повідомлення про вручення відправлень. Правом на подачу відзиву на скаргу не скористалися.

Враховуючи те, що неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов`язком учасника процесу, господарський суд вважає, що неявка стягувача, боржника та представника органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Врахувавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що скарга Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 у справі № 7/072-12 підлягає задоволенню виходячи з такого.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв`язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник (Приватне акціонерне товариство "Березанський комбікормовий завод") звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії органу ДВС у справі №7/072-12.

Предметом скарги є оскарження дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича по винесенню постанови від 14.04.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на загальну суму 814,76 грн у виконавчому провадженні № 35503785.

Як стверджує скаржник, Приватне акціонерне товариство "Березанський комбікормовий завод" ознайомившись з переліком та розмірами витрат, зазначеними у вищевказаній постанові, не погоджується як з їх переліком, так і з тарифами на їх виконання.

Так, в обґрунтування скарги Приватним акціонерним товариством "Березанський комбікормовий завод" вказано, що боржник не отримував за весь час виконавчого провадження № 35503785 поштових рекомендованих повідомлень та виконавцем не виносилося та не надсилалося йому процесуальних документів у кількості, що вказана у постанові. Також, на думку боржника, виконавцем було завищено вартість відправлення простих листів, необґрунтовано вартість канцелярських товарів, а зазначені в постанові витрати на паливо взагалі є безпідставні, оскільки виконавцем не вчинялися виконавчі дії, пов`язані з виїздом на транспортних засобах.

Оцінивши доводи скаржника на предмет відповідності їх обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, господарський суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в процесі розгляду скарги з огляду на таке.

Так, згідно з ч.1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як зазначено у п. 1 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України Про виконавче провадження .

У відповідності до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження , кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Також, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать: 1) виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), 2) пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій), 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою, 8) сплата судового збору, 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Згідно з розділом ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження , розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта . Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.

Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Судом встановлено, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови від 14.04.2020 містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження № 35503785 відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5.

При цьому суд враховує, що хоча закон не покладає на державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження, однак такий обов`язок може бути покладений на виконавця за ухвалою суду у разі оскарження сторонами правомірності та обґрунтованості зазначених у постанові видів та розмірів витрат виконавчого провадження, понесених виконавцем при здійсненні конкретного виконавчого провадження.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2020 було зобов`язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати до суду в строк до 14.05.2020 включно, зокрема, документи, підтверджуючі проведення відповідних дій та здійснення витрат, зазначених у постанові заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича від 14.04.2020, з обґрунтуванням їх тарифікації за цінами станом на момент їх понесення.

Однак ні в строк до 14.05.2020 включно, ні станом на день прийняття рішення по скарзі Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 державний виконавець вимог вищевказаної ухвали суду не виконав, витребуваних документів не подав, доводи скаржника не спростував, проігнорувавши ухвалу суду, в якій містилися вимоги про необхідність подачі відзиву на скаргу та належних документів.

Як зазначено у ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд зазначає, що в наявних в матеріалах господарської справи № 7/072-12 копіях матеріалів виконавчого провадження № 35503785 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.11.2012 у справі № 7/072-12, відсутні докази в підтвердження проведення заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелицею Артемом Володимировичем відповідних дій та здійснення витрат, зазначених у постанові від 14.04.2020, з огляду на що суд не може підтвердити правомірність їх зазначення у постанові в кількості та на суму, про відшкодування якої зазначено у постанові.

Поряд з іншим, як вже зазначалося раніше в силу положення ч. 4 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження постанова про стягнення виконавчих витрат виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

Натомість оскаржувана постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження прийнята 14.04.2020, незважаючи на те, що відповідно до даних, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження за № 35503785, до якої обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень, виконавче провадження № 35503785 значиться в стані примусове виконання .

У відповідності до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З врахуванням викладеного, суд вбачає наявними підстави для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" від 22.04.2020 вих. № 22/04-1, визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на загальну суму 814,76 грн у виконавчому провадженні № 35503785.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1-3, 18, 74, 123, 126, 339-345 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" від 22.04.2020 вих. № 22/04-1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.11.2012 у справі 7/072-12 задовольнити.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича від 14.04.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на загальну суму 814,76 грн у виконавчому провадженні № 35503785.

3. Копію ухвали надіслати всім учасникам процесу та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

Повний текст ухвали підписано 22.05.2020

Суддя В.М. Антонова