Рішення

від 21.05.2020 по справі 908/389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/15/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 справа № 908/389/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут В.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/389/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА" (03110, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 5/1)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 327849,98 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 327849,98 грн., які складаються з: 288000,00 грн. основного боргу за договором №20/2019/2467 від 10.06.2019, 32051,63 грн. пені, 4044,87 грн. 3% річних та 3753,48 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 справу № 908/389/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/389/20, присвоєно справі номер провадження 18/15/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України), якщо судове засідання не проводиться, сплив 25.03.2020, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплинуло 24.04.2020.

Суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях КМУ 22.04.2020 та 04.05.2020 строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня та 22 травня 2020 року.

Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи. За період дії карантину по теперішній час звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.05.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором №20/2019/2467 від 10.06.2019, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором. ТОВ АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА виконало свої зобов`язання за договором та згідно видаткової накладної від 19.08.2019 передало ПАТ Запоріжсталь систему мікрохвильову Минотавр-2 загальною вартістю 288000,00 грн. з ПДВ та виставило рахунок на оплату. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, вартість отриманого обладнання у визначений договором строк - 29.08.2019 не сплатив. Направлені на адресу відповідача претензії щодо погашення заборгованості залишені без задоволення. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо дотримання строків оплати, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 712 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 216-218, 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 28.02.2020 та повноважному представника відповідача 28.02.2020.

Від відповідача 19.03.2020 (згідно штемпелю відділення зв`язку на конверті відправлено 17.03.2020) надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав, що позивачем порушено умови п. 6.3 договору щодо передачі відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. В даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі договору, повинен починатися з моменту отримання відповідачем документів, передбачених п. 6.3 договору. Оскільки у позивача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через несвоєчасність надання позивачем документів передбачених п. 6.3 договору, відповідач вважає нарахування пені, інфляційних втрат та річних процентів безпідставним. Таким чином, позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошових зобов`язань з боку відповідача на оплату обладнання за договором №20/2019/2467 настав. Крім того, заявлена до стягнення сума не відповідає дійсності, оскільки за поставку обладнання згідно платіжного доручення № 250367 від 28.02.2020 сплачено суму 50000,00 грн. Також відповідач вказав на неправильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат. Згідно Специфікації № 1 від 10.06.2019 ціна вказана у гривнях за курсом НБУ на 07.06.2019, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, тому частина друга статті 625 ЦК України не підлягає застосуванню. Згідно наданого відповідачем контррозрахунку суми пені та 3% річних складають 31755,74 грн. та 4000,44 грн., відповідно. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Також, 23.03.2020 відповідачем подано суду заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач із посиланням на скрутне матеріально-фінансове становище ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", на підставі статей 238, 331 ГПК України просить суд при прийнятті рішення у справі № 908/389/20 відстрочити його виконання на один рік.

Крім того 23.03.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач, посилаючись на скрутне матеріально-фінансове становище ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить суд зменшити суму пені, заявлену позивачем до стягнення, на 90%.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що згідно умов п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання обладнання повний пакет товаросупровідних документів. При цьому, згідно п. 6.4 договору покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору. Відповідач прийняв поставлене обладнання без будь-яких зауважень, претензій щодо відсутності необхідних документів від нього не надходило. Також позивач просить суд врахувати, що у своєму електронному листі, який отримано 03.12.2019, представник відповідача, що здійснював приймання обладнання, з посиланням на тяжкий фінансовий стан просив відізвати претензію і в листі також відсутні будь-які скарги щодо ненадання необхідних документів. Відносно твердження відповідача про те, що договір № 20/2019/2467 від 10.06.2019 укладено в іноземній валюті, тому не застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач вказав, що наведене спростовується наявними документами - видатковою накладною № 32 від 19.08.2019 та рахунком № 55 від 19.08.2019, в яких вартість обладнання зазначена у гривнях. Щодо поданої відповідачем заяви про відстрочку виконання судового рішення, позивач заперечив та вказав, що поставлене за договором обладнання іноземного виробника і імпортовано в Україну зі сплатою всіх передбачених законодавством мит та зборів, вартість його позивачем сплачено за власний рахунок, тому неотримання вчасно суми заборгованості від відповідача поставило підприємство у скрутне фінансове становище.

Від позивача 06.04.2020 отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судового збору. В своїй заяві позивач, вказавши часткову сплату відповідачем заборгованості та подання нового розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 238000,00 грн. основного боргу, 38645,95 грн. пені, 4976,02 грн. 3% річних та 3459,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана після спливу тридцятиденного терміну з дня відкриття провадження у справі, наданого сторонам на вчинення процесуальних дій, разом з тим не порушує інтересів інших осіб і з огляду на встановлений згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 карантин та внесення 30.03.2020 у зв`язку з цим змін до законодавчих актів України, в тому числі ГПК України, щодо продовження строків, тому прийнята судом до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 327849,98 грн., які складаються з: 238000,00 грн. основного боргу за договором №20/2019/2467 від 10.06.2019, 38645,95 грн. пені, 4976,02 грн. 3% річних та 3459,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА" (позивачем у справі, Постачальником) та ПАТ "Запоріжсталь" (відповідачем у справі, Покупцем) 10.06.2019 укладений договір № 20/2019/2467 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору).

В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами.

Умовами пунктів 3.2, 3.3 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний поставити обладнання на умовах поставки, визначених у специфікації у відповідності із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Строк поставки обладнання визначається специфікацією.

Право власності на обладнання і ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки обладнання (п. 3.6 Договору)

Згідно із пунктами 4.1, 4.3 Договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, визначеними у специфікації, та включає в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою обладнання. Загальна сума Договору визначається як сумарна власність обладнання, поставка якого здійснюється згідно специфікацій, доданих до Договору.

В пунктах 5.1-5.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 Договору. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках). Постачальник зобов`язаний надати Покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникають у Постачальник, у дань виникнення податкових зобов`язань по ПДВ.

Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 Договору. (п. 6.4 Договору).

За змістом п., п. 10.4, 10.5 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін про необхідність надання погодження на укладення органами управління Сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). Даний договір діє до 05.03.2020. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором.

На виконання умов Договору сторонами складена і підписана Специфікація № 1 від 10.06.2019 до Договору, якою сторони узгодили, що Постачальник поставляє Покупцю систему мікрохвильову Минотавр-2 у кількості 1 штук, загальною вартістю 288000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 від 10.06.2019 до Договору обладнання постачається на умовах поставки DAP - склад ПАТ "Запоріжсталь", у відповідності із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Згідно з пунктами 5, 8 Специфікації № 1 від 10.06.2019 до Договору строк оплати поставленого обладнання: протягом 10 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання повного пакету документів згідно п. 6.3 Договору. Датою поставки вважається дата поставки на склад ПАТ "Запоріжсталь" з відміткою представника Покупця у видатковій накладній Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що позивачем згідно видаткової накладної № 32 від 19.08.2019 поставлено відповідачу обумовлене договором обладнання (Система мікрохвильова Минотавр-2 ) на загальну суму 288000,00 грн. з ПДВ.

Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств. Так, у графі "Отримав" підпис особи уповноваженої на отримання матеріальних цінностей ( Кононіхіна Н.А. ) скріплений прямокутним відбитком складського штемпеля ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь".

В матеріалах справи також міститься копія довіреності № 97216707/5598 від 19.08.2019 форма № М-2, видана Кононіхіній Ніні Анатоліївні на отримання від ТОВ "АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА", м. Київ цінностей за договором № 20/2019/2467 від 10.06.2019, а саме: СВЧ мінералізатор Минотавр-2 у кількості 1 штук.

На адресу відповідача позивачем 19.08.2019 виставлено рахунок № 55 для здійснення оплати поставленого обладнання - Системи мікрохвильової Минотавр-2 на загальну суму 288000,00 грн. з ПДВ.

Як вказує позивач, у визначений п. 5 Специфікації строк (29.08.2019) відповідачем свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за отримане обладнання не виконані, у зв`язку з чим на адресу відповідача 08.10.2019 листом за вих. № 08/10-2019 направлено Претензію про сплату 288000,00 грн. заборгованості, яка відповідачем отримана 15.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Відповіді на неї відповідач не надав.

Повторно 18.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Претензію № 2, в якій позивач просив відповідача здійснити оплату за отриманий товар та сплатити 12885,04 грн. пені, 4046,11 грн. інфляційних втрат та 1941,04 грн. 3% річних. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення претензія отримана повноважним представником відповідача 20.11.2019. Відповіді на неї позивач також не отримав.

Позивачем 06.12.2019 листом за вих. № 06/12-2019 направлено відповідачу Претензію №3 щодо погашення заборгованості в сумі 311961,50 грн. з урахуванням нарахованих штрафних санкцій. Дану Претензію відповідачем отримано 09.12.2019, відповідь відсутня.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо розрахунків за поставлене обладнання стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами пункту 5 Специфікації № 1 від 10.06.2019 до Договору сторони погодили, що оплата поставленого обладнання здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання повного пакету документів згідно п. 6.3 Договору.

Отже, з моменту поставки (19.08.2019 - дата вказана у видатковій накладній) та отримання вказаного в ній обладнання, враховуючи встановлений п. 5 Специфікації № 1 строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлене обладнання є 29.08.2019.

Відповідачем оплата обладнання у передбачені строки не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого обладнання, не сплатив кошти за обладнання, що призвело до виникнення боргу за поставлене обладнання. На момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі (згідно штемпелю відділення зв`язку позовна 14.02.2019) заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором № 20/2019/2467 від 10.06.2019 становила 288000,00 грн.

У зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості після подання позову в сумі 50000,00 грн. платіжним дорученням № 250367 від 28.02.2020 позивач зменшив розмір позовних вимог.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за отримане обладнання в сумі 238000,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Заперечуючи проти позову відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого обладнання за Договором № 20/2019/2467 від 10.06.2019 у нього не настав, оскільки позивачем порушено умови Договору щодо передачі повного пакету товаросупровідних документів.

Доводи відповідача суд визнає безпідставними та зазначає наступне.

За змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що покупець вправі відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 даного договору. Також, за змістом п. 6.5 Договору, передбачено прийняття покупцем обладнання на зберігання у разі поставки обладнання з порушеннями.

Як встановлено судом, факт отримання обладнання відповідачем не заперечується, доказів прийняття на зберігання обладнання, відмови від приймання обладнання та/або його повернення відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупровідних та інших зазначених у п. 6.3 договору документів. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлене обладнання не надавалось. Крім того, в платіжному документі, який свідчить про здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого обладнання підставою для оплати зазначено номер та дату рахунку, пред`явленого позивачем для оплати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання по оплаті вартості обладнання, поставленого за договором № 20/2019/2467 настав.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення ним умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд визнає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 238000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 38645,95 грн. пені, 4976,02 грн. 3% річних та 3459,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 38645,95 грн. нараховані позивачем за загальний період з 28.09.2019 по 30.03.2020 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Позивач обґрунтовує їх умовами п. 7.2 договору № 20/2019/2467, яким передбачено, що у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" суд встановив, що період нарахування визначено позивачем неправильно.

По-перше, розрахунок пені позивачем виконано за 185 днів, починаючи з 28.09.2019, без врахування передбаченого ч. 6. ст. 232 ГК України граничного строку для нарахування штрафних санкцій при розрахунку.

По-друге, як вже зазначалось вище, останнім днем виконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманого товару є 29.08.2019, відповідно, право на нарахування пені у позивача за порушення відповідачем грошового зобов`язання виникло з наступного дня - 30.08.2019. Таким чином, період, за який у позивача виникло право на нарахування пені - з 30.08.2019 (перший день прострочення виконання зобов`язання) по 28.02.2020 (граничний строк нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог, а саме визначеного періоду нарахування пені з 28.09.2019, судом здійснено розрахунок пені з урахуванням діючого законодавства за період з 28.09.2019 по 28.02.2020, розмір пені за цей період складає 34284,65 грн. на суму заборгованості 288000,00 грн. та 143,06 грн. на суму заборгованості 238000,00 грн., тому вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково в сумі 34427,71 грн., в решті заявлених вимог про стягнення 4218,24 грн. пені слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, значну дебіторську заборгованість контрагентів перед ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та світовою кризою у галузі металургійного виробництва.

Враховуючи положення ст.ст. 74, 76-80, 236 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором № 20/2019/2467 від 10.06.2019.

Судом встановлено, що з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтованою визнано суму 34427,71 грн. пені.

Отже, враховуючи приписи ст. 551 ЦК України , ст. 233 ГК України , суд визнав, що сума пені є співрозмірною між фактичним порушенням та його наслідками, тому у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого обладнання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4976,02 грн., нарахованих за загальний період з 28.08.2019 по 30.03.2020, та 3459,98 грн. інфляційних втрат за період з 28.08.2019 по 27.02.2020.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" , суд визнав його неправильним, оскільки останнім днем виконання грошового зобов`язання є 29.08.2019, тому прострочення починається з 30.08.2019, а не з 28.08.2019, як вказує позивач. За період з 30.08.2019 по 30.03.2020 сума 3% річних складає 4928,67 грн. і в цій сумі вимоги про стягнення 3% річних судом задовольняються, в решті (47,35 грн. 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.

Розрахунок заявлених до стягнення 3459,98 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 28.08.2019 по 27.02.2020, судом перевірено в межах заявленого періоду.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., відповідно до яких розрахунок втрат від інфляції грошових коштів здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць .

Суд визнає вимоги про стягнення інфляційних втрат обґрунтованими у визначеному позивачем розмірі.

Доводи відповідача, що частина друга статті 625 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки в даному випадку у Специфікації № 1 від 10.06.2019 ціна вказана у гривнях за курсом НБУ на 07.06.2019, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, суд визнав необґрунтованими.

За мовами Специфікації № 1 від 10.06.2019 передбачено корегування як в сторону збільшення так і в сторону зменшення суми у разі зміни курсу НБУ, проте, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за виставленим відповідачу рахунком № 55 від 10.06.2019, в якому сума боргу зазначена у гривні, і жодних корегувань (курсової різниці) позивачем не проводилось. Отже, підстави для незастосування ст. 625 ЦК України відсутні.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 238000,00 грн. основного боргу, 34427,71 грн. пені, 4928,67 грн. 3% річних та 3459,98 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (4218,24 грн. пені та 47,35 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4274,47 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 285081,65 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 4276,22 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 45 від 11.02.2020 позивачем сплачено 4918,00 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 641,78 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог заявив клопотання про повернення з Державного бюджету 641,78 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 641,78 грн.

Відповідач письмовою заявою від 17.03.2020 просив суд надати відстрочку виконання рішення суду на один рік.

Розглянувши клопотання ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища та світової кризи у галузі металургійного виробництва не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення на один рік.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що відповідач, в порушення ст.ст. 74, 77 ГПК України, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду по даній справі у встановлений строк.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Прикінцевими положеннями ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69035, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНАЛІТ СИСТЕМС УКРАЇНА" (03110, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 5/1, ідентифікаційний код 30777541) 238000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 34427,71 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 71 коп.) пені, 4928,67 грн. (чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім грн. 67 коп.) 3% річних, 3459,98 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 98 коп.) інфляційних втрат та 4212,24 грн. (чотири тисячі двісті дванадцять грн. 24 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 21.05.2020.

Суддя В.В. Левкут