Постанова

від 19.05.2020 по справі 915/180/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/180/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Молодов В.С.,

за участю представників учасників справи:

Від прокуратури - Пашаєв Г.В., посвідчення № 047785, дата видачі : 04.09.17;

Від відповідача-2 - Поляков І.В., ордер ОД № 493143, дата видачі : 19.05.20; Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС";

Представник Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року

у справі № 915/180/20

по розгляду заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1,

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 в інтересах держави

до відповідача-1: Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області,

вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453 (код ЄДРПОУ 04375748)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС",

вул. Черняховського, б. 4, м. Одеса, 65009 (код ЄДРПОУ 38848881)

про: визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави із позовом №31-2206вих-20 від 14.02.2020 року до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС", в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №39 від 23.05.2019 про затвердження проекту землеустрою, вилучення із земель, не наданих у власність та користування, та надання Товариству з обмеженою відповідальність "ТРИА ПЛЮС" земельної ділянки площею 0,1100 га (землі житлової та громадської забудови) з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним укладений 30.05.2019 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" повернути Коблівській об`єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 нормативною грошовою оцінкою 519013,00 грн.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву №31-2309вих-20 від 18.02.2020 року про забезпечення позову, в якій прокурор просить вжити заходи до забезпечення позову Миколаївської місцевої прокуратури №1 та з цією метою:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї;

- заборонити Коблівській сільській раді (вул. Одеська, буд. 4, с, Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) змінювати адресу земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019, здійснювати її поділ та об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо її відчуження;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" (вул. Черняховського, б. 4, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848881) проводити будь - які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп . Курортному, 7 /4 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року у справі №915/180/20 (суддя Ржепецький В.О.) заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї.

Заборонено Коблівській сільській раді (вул. Одеська, буд. 4, с, Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) змінювати адресу земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019, здійснювати її поділ та об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо її відчуження.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" (вул. Черняховського, б. 4, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848881) проводити будь - які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп. Курортному, 7/4 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Судове рішення мотивоване тим, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення відчуження земельної ділянки, щодо якої існує спір, пов`язаний із порушенням інтересів держави, а також на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення) у спосіб, визначений законом.

Застосування зазначених заходів пов`язується з обставинами, на які прокурор послався в обґрунтування позовних вимог та їм відповідає.

У разі, якщо до закінчення розгляду даної справи стосовно спірної земельної ділянки будуть здійснені ті чи інші реєстраційні дії, здійснено її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, на ній буде розміщено об`єкти нерухомості, її буде відчужено тощо, це істотно ускладнить чи взагалі унеможливить як виконання судового рішення в цій справі, так і буде унеможливлено захист або поновлення права, про яке йдеться в позові, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

19.03.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року у справі №915/180/20, в якій апелянт просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати, із посиланням на те, що вона суперечить положенням чинного матеріального та процесуального законодавства, постановлена за невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт наголошує на тому, що у даному випадку відсутні підстави для накладення арешту, оскільки позивачем не доведено, що відсутність арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, такі обставини та докази їх наявності у справі відсутні.

Скаржник вважає, що обґрунтування накладення арешту порушеннями під час процедури надання спірної земельної ділянки в оренду є свідченням майбутнього вирішення справи на користь позивача.

Відсутність належних письмових доказів по справі щодо можливого розпорядження спірною земельною ділянкою обмежує права Коблівської сільради як власника земельної ділянки, а також права ТОВ ТРИА ПЛЮС як користувача спірної ділянки.

Також скаржник зауважує, що заборона проведення будівельних робіт є прямою забороною господарюючому суб`єкту ТОВ ТРИА ПЛЮС на здійснення господарської діяльності.

Крім того, апелянт зазначає, що заборона Коблівській сільраді здійснювати дії щодо земельної ділянки є прямою забороною власнику на здійснення розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Отже, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала не містить жодного доказу необхідності вжиття застосованих заходів забезпечення позову, жодної обставини, яка стосувалась би предмету позову - земельної ділянки, та свідчила би про необхідність їх застосування; та містить посилання позивача на невідповідність положенням чинного законодавства оскаржуваних рішення та договору оренди, які не можуть бути встановлені оскаржуваною ухвалою та не є встановленими на теперішній час належним чином, а є лише припущеннями позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №915/180/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року. Призначено розгляд справи №915/180/20 на 21 квітня 2020 року об 11-30 год .

Ухвалою суду від 07.04.2020 року перенесено розгляд справи №915/180/20 на 19 травня 2020 року об 11-30 год. у зв`язку з установленням на усій території України карантину.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 27.03.2020 року, Миколаївська місцева прокуратура №1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову у справі №915/180/20, судом на виконання ст.ст. 136, 137 ГПК України належним чином досліджено наявність підстав для такого процесуального рішення та співмірність заходів забезпечення із заявленими прокурором позовними вимогами.

У зв`язку із викладеним, керуючись вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 53, 263, 275, 276 ГПК України, просить апеляційну скаргу ТОВ ТРИА ПЛЮС залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 у справі №915/180/20 - без змін.

В судове засідання 20.05.2020 року не з`явився представник Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Оскільки додаткових клопотань чи заяв від сторін не надходило, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, своїм правом на участь в судовому засіданні відповідач не скористався, враховуючи обмежений строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали та вже зазначено вище, 18.02.2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави із позовом №31-2206вих-20 від 14.02.2020 року до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС", в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №39 від 23.05.2019 про затвердження проекту землеустрою, вилучення із земель, не наданих у власність та користування, та надання Товариству з обмеженою відповідальність "ТРИА ПЛЮС" земельної ділянки площею 0,1100 га (землі житлової та громадської забудови) з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним укладений 30.05.2019 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" повернути Коблівській об`єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 нормативною грошовою оцінкою 519 013,00 грн.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву №31-2309вих-20 від 18.02.2020 року про забезпечення позову, в якій прокурор просить вжити заходи до забезпечення позову Миколаївської місцевої прокуратури №1 та з цією метою:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї;

- заборонити Коблівській сільській раді (вул. Одеська, буд. 4, с, Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) змінювати адресу земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019, здійснювати її поділ та об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо її відчуження;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" (вул. Черняховського, б. 4, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848881) проводити будь - які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 по просп. Курортному, 7/4 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Як на підставу позовних вимог прокурор посилається на порушення вимог законодавства під час відведення земельної ділянки в оренду.

Так, прокурором зазначено, що будівництво та обслуговування будівель торгівлі по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве суперечать вимогам земельного та водного законодавства, що вже встановлено судами за результатами розгляду позовів Миколаївської місцевої прокуратури №1 у справах №№915/1402/16, №915/1844/18.

Зокрема, у справах №№915/1402/16, 915/1844/18 суди дійшли висновку про те, що право власності ТОВ "ТРИА ПЛЮС" на нерухоме майно за вказаною адресою виникло незаконно не лише через відсутність належних дозвільних документів на початок будівельних робіт та введення в експлуатацію, а й через будівництво об`єктів у межах пляжної зони Чорного моря, на яку згідно з ч. 3 ст. 62 ЗК України, ч. 3 ст. 90 ВК України поширюється заборона будівництва будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Крім того, відповідно до кадастрового плану з проекту землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 повністю входить у нормативно визначену межу прибережної захисної смуги Чорного моря, на яку встановлені та діють обмеження 05.01 - водоохоронна зона вздовж Чорного моря, 05.03 - прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря, 05.06 - пляжна зона.

У свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 62 ЗК України та ч. 3 ст. 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Таким чином, прокурор зазначав, що у пляжній зоні прибережної захисної смуги Чорного моря заборонено будівництво об`єктів торгівлі.

Також, позивач посилався на те, що при прийнятті спірного рішення №39 від 23.05.2019 та укладенні спірного договору оренди від 30.05.2019 порушено вимоги п. 14.2.5 ДБН Б.2.2-12:2018 (чинних на період виникнення спірних правовідносин) про недопущення розміщення будинків, споруд і комунікацій у межах санітарних зон і прибережних захисних смуг, а також вимог аналогічного змісту, що передбачені п. 6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996, підрозділом 4 розділу V постанови Ради Міністрів УРСР №272 від 22.04.1969 та ін.

На думку позивача, прийняття рішення №39 від 23.05.2019 протиправно здійснено Коблівською сільською радою без необхідного погодження Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації, що суперечить ч. 6 ст. 186, ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

Відведення в оренду ТОВ "ТРИА ПЛЮС" спірної земельної ділянки відбулось внаслідок зловживання відповідачами своїми правами. Даний факт підтверджується тим, що як сторони у справі №915/1402/16, вони знали про встановлену 22.08.2018 Верховним Судом незаконність будівництва торгівельно - розважального комплексу по просп. Курортному, 7/4 в с. Коблеве.

Таким чином, за доводами позивача, ТОВ "ТРИА ПЛЮС" очевидно протиправно використовує земельну ділянку площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019.

Із посиланням на викладене, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями спірної земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України прокурор просив вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Дослідивши наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у даній справі, виходячи з наступного.

Так, постановляючи ухвалу про забезпечення позову у справі №915/180/20, судом першої інстанцції на виконання ст.ст. 136, 137 ГПК України належним чином досліджено наявність підстав для такого процесуального рішення та співмірність заходів забезпечення із заявленими прокурором позовними вимогами.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в рамках справи №915/1402/16 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС", в якому просив:

1) визнати недійсним і скасувати видане виконавчим комітетом Коблівської сільради свідоцтво від 10.12.2011 серії САЕ № 205356 про право власності ТОВ "Арена 23" (далі - свідоцтво № 205356) на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 м2, службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З і споруд, розташованих за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, пр-т Курортний, 7/4 ;

2) визнати недійсним і скасувати видане 30.05.2014 Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ТОВ "ТРИА ПЛЮС" свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 22380996 (далі - свідоцтво № 22380996) - пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 м2 за наведеною адресою;

3) зобов`язати ТОВ "ТРИА ПЛЮС" відновити стан земельної ділянки за зазначеною адресою, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів: літ. А - комплексу розважального загальною площею 789,3 м2 і літ. Б - торгівельного кіоску загальною площею 13,1 м2, сцени з танцювальним майданчиком, замощених дерев`яними дошками, загальною площею 78,3 м2, тимчасової споруди - дерев`яної альтанки загальною площею 27,0 м2.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 позов задоволено: визнано недійсними та скасовано свідоцтва № 205356 і № 22380996; зобов`язано ТОВ "ТРИА ПЛЮС" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по пр-ту Курортному, 7/4 у с. Коблевому, Березанський р-н, Миколаївська обл.: літ. А - комплексу розважального загальною площею 789,3 м2 і літ. Б - торгівельного кіоску, загальною площею 13,1 м2, сцени з танцювальним майданчиком, замощених дерев`яними дошками, загальною площею 78,3 м2, тимчасової споруди - дерев`яної альтанки загальною площею 27,0 м2.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.03.2020 року, рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 у частині задоволення позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об`єктів по пр-ту Курортному, 7/4 у с. Коблево Березанського р-ну Миколаївської обл. залишено без змін, у частині розподілу судових витрат змінено і викладено у редакції, наведеній у постанові.

Також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 року у справі №915/1844/18 залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21 січня 2020 року, задоволено позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та, зокрема:

1) визнано недійсним та скасовано видане виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 10.12.2011 року свідоцтво серії САЕ в„– 205356 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Арена 23 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області;

2) визнано недійсним та скасовано видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 30.05.2014 року свідоцтво № 22380996 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Триа Плюс на нерухоме майно пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв.м. за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області;

3) зобов`язано ТОВ Триа Плюс відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області: літ. А комплекс розважальний, загальною площею 789,3 кв.м. та літ. Б торгівельний кіоск, загальною площею 13,1 кв.м., сцена з танцювальним майданчиком, замощеними дерев`яними дошками, загальною площею 78,3 кв.м., тимчасова споруда дерев`яної альтанки, загальною площею 27,0 кв.м.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №915/1402/16 та №915/1844/18, які набрали законної сили та є чинними, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, зокрема, факт недійсності свідоцтва про право власності товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Триа Плюс на нерухоме майно пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв.м. за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район , Миколаївської області, незаконності будівництва на вказаній земельній ділянці, та зобов`язання ТОВ "ТРИА ПЛЮС" відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об`єктів по пр-ту Курортному, 7/4 у с. Коблевому, Березанський р-н, Миколаївська обл.: літ. А - комплексу розважального загальною площею 789,3 м2 і літ. Б - торгівельного кіоску, загальною площею 13,1 м2, сцени з танцювальним майданчиком, замощених дерев`яними дошками, загальною площею 78,3 м2, тимчасової споруди - дерев`яної альтанки загальною площею 27,0 м2.

Таким чином, судова колегія вважає цілком обгрунтованим та законним висновок суду першої інстанції про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду справи стосовно спірної земельної ділянки будуть здійснені ті чи інші реєстраційні дії, здійснено її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, на ній буде розміщено об`єкти нерухомості, її буде відчужено тощо, це істотно ускладнить чи взагалі унеможливить як виконання судового рішення в цій справі, так і буде унеможливлено захист або поновлення права, про яке йдеться в позові, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення відчуження земельної ділянки, щодо якої існує спір, пов`язаний із порушенням інтересів держави, а також на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення) у спосіб, визначений законом та цілком відповідають приписам ст.ст.136-137 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що обставини справи дають підстави для цілком обгрунтованих сумнівів у тому, що у разі невжиття заходів виконання майбутнього рішення у разі задоволенні позову може бути ускладнено або унеможливлено, тому доводи апелянта про недоведеність підстав накладення арешту відхиляються.

Доводи скаржника про те, що накладення спірною ухвалою суду арешту на орендовану ним земельну ділянку і заборони проводити будівельні роботи, а Коблівській сільській раді здійснювати визначені дії щодо неї свідчать про безпідставне втручання в господарську діяльність відповідачів і перешкоджає їм реалізувати визначену законом компетенцію - колегія суддів також відхиляє, адже вжиття таких заходів передбачено ст.137 ГПК України та є тимчасовим обмеженням на період розгляду справи.

Місцевий господарський суд аргументовано ствердив, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення відчуження земельної ділянки, щодо якої існує спір, пов`язаний із порушенням інтересів держави, а також на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення) у спосіб, визначений законом.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Підсумовуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" залишається без задоволення, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року у справі №915/180/20 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 136-140, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИА ПЛЮС" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року у справі №915/180/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до приписів ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.05.2020 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська