Постанова

від 19.05.2020 по справі 925/1208/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа№ 925/1208/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020

у справі № 925/1208/19 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС"

про стягнення 103 269, 96 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Крупа Р.А., за довіреністю (приймав участь в режимі відеоконференції в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС" про стягнення з відповідача 103 269, 96 грн боргу, а саме: 40 317, 94 грн орендної плати за період листопад 2016 року та березень, квітень, травень 2017 року, 2 922, 13 грн витрат за спожиту електроенергію, 26 750,97 грн витрат на опалення приміщення, 1209,89 грн витрат на утримання прибудинкової території, 7 611,35 грн плати по податку на нерухомість та плати за землю з листопада 2016 року по 17 травня 2017 року, 5 576,94 грн 3% річних та 18 880,74 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №88 від 23.11.2016 року в частині повної і своєчасної оплати орендних платежів та наданих послуг згідно з п. 5.6 договору. Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року у справі № 925/1208/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"- 39 861,09 грн орендної плати, 2 813,07 грн 3% річних, 9 597,04 грн інфляційних втрат та 972,41 грн судового збору. В решті вимог - в позові відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати орендних платежів, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 610, 612, 625, 762 ЦК України, дійшов висновку про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати та нарахованих на неї сум інфляційних втрат, річних. В частині вимог про стягнення компенсаційних витрат на утримання орендованого майна, що визначено в п.5.6 договору оренди, а також інфляційних втрат й річних, нарахованих на вказані витрати, суд відмовив у їх задоволенні з мотивів внесення відповідних змін додатковою угодою від 19.05.2017 до договору оренди та відсутності доказів спростування презумпції правомірності вказаного правочину у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року у справі № 925/1208/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 512, 514, 770 ЦК України та ст. 277 ГПК України. Так, скаржник зазначає, що в силу приписів ст. 770 ЦК України у разі відчуження попереднім власником - орендодавцем нерухомого майна до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що в договірних зобов`язаннях з оренди нерухомого майна відбулась заміна кредитора - позивача, на його правонаступника - нового власника майна, яким є ОСОБА_1 . Крім того, скаржник посилається на те, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, у позивача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсутнє право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендних платежів. На переконання апелянта, місцевим господарським судом не було застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 514 ЦК України.

Також, відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020, справа № 925/1208/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року у справі № 925/1208/19 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року у справі № 925/1208/19. Учасникам справи запропоновано подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

В межах встановлених судом процесуальних строків на адресу суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що з 18.05.2017 банк не є орендодавцем за договором оренди нежитлового приміщення №88 від 23.11.2016 року, однак за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендних платежів та послуг за період до відчуження права власності на об`єкт нерухомості. Наведене стало підставою для пред`явлення даного позову про стягнення заборгованості саме за період з 23.11.2016 по 17.05.2017.

У зв`язку із впровадженням обмежень, пов`язаних із карантинними заходами, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено сторін, що про дату і час судового засідання за апеляційною скаргою ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року у справі № 925/1208/19 їх буде проінформовано додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 повідомлено сторін про призначення судового засідання за апеляційною скаргою ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 року на 19.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 задоволено заяву ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Доручено Катеринопільському районному суду Черкаської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 925/1208/19 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 19.05.2020 року.

Представник позивача в судове засідання 19.05.2020 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. При цьому, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, заслухавши думку представника відповідача, порадившись на місці ухвалила задовольнити клопотання позивача та здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 19.05.2020 колегія суддів, поставивши на обговорення питання щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , дослідивши викладені на його обґрунтування доводи, заслухавши пояснення представника з даного питання, дійшла висновку про залишення його без задоволення з мотивів, викладених у даній постанові.

Представник відповідача, який приймав участь в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та ухвали нове про відмову в позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

23 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС" (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №88 (далі - договір оренди), згідно умов якого орендодавець зобов`язався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,0 кв.м., приміщення 1-13, які позначені у витязі з технічного паспорту та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно акта приймання-передачі приміщення в оренду від 23.11.2016 орендодавцем передано, а орендарем прийнято нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,0 кв.м.

Відповідно до 5.1. договору оренди, орендна плата сплачується за фактичне користування нерухомим майном, що підтверджується складанням Актів приймання-передачі нерухомого майна в оренду та повернення нерухомого майна з оренди.

Згідно з п. 5.2. договору оренди розмір орендної плати за нерухоме майно в цілому на місяць складає 14 160 грн, в тому числі ПДВ 2 360 грн.

Орендна плата за неповний місяць визначається розрахунково, виходячи із ставки орендної плати за один місяць та фактичної кількості днів оренди. У випадку прострочення повернення нерухомого майна після закінчення терміну дії договору оренди, орендар повинен внести орендну плату за весь період користування нерухомим майном по день фактичного повернення приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна (п. 5.3 договору оренди).

Пунктом 5.5. договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно, шляхом попередньої оплати, в термін до 10 числа поточного місяця, у розмірі, визначеному у п. 5.2. договору оренди.

За змістом п. 5.6 договору оренди в орендну плату не входять, а відшкодовуються орендарем на підставі отриманих рахунків від орендодавця комунальні та експлуатаційні витрати (надалі - послуги), в тому числі: - вартість спожитої електроенергії, води, водовідведення, газу, теплопостачання; - вартість утримання прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів; - вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання і будинкових мереж; - податок на нерухомість; - земельний податок, які несе орендодавець у зв`язку із діяльністю орендаря. Розмір відшкодування розраховується згідно із тарифами підприємств-постачальників послуг.

Згідно з п. 5.7. договору оренди орендар відшкодовує вартість наданих послуг на підставі наданих орендодавцем рахунків щомісячно впродовж 2 банківських днів з дати надання орендарю відповідних документів, передбачених п. 5.6. цього договору.

До укладення договорів на постачання послуг, згідно п. 5.8. цього договору, орендар має відшкодувати орендодавцю їх вартість. За наявності лічильників в орендованому приміщенні вартість послуг визначається за показниками лічильників, а у випадку їх відсутності - на підставі рахунків, виставлених орендодавцю підприємствами-постачальниками послуг (п. 5.9. договору).

Оскільки у встановлені договором строки відповідач не здійснював оплату орендних платежів та не компенсував експлуатаційні витрати згідно п. 5.6 договору оренди, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" пред`явлено позов про стягнення відповідної заборгованості за листопад 2016 року та березень, квітень, травень 2017 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Положеннями ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вже зазначалось у даній постанові, сторонами договору оренди в п. 5.2 узгоджено розмір орендної плати в сумі 14 160,00 грн, а в п. 5.5 - порядок здійснення цих щомісячних орендних платежів, строк виконання яких настав станом на час вирішення спору судом.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що 18.05.2017 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивачем відчужено об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,0 кв.м., приміщення 1-13.

Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 438. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 18.05.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості (а.с. 129).

Таким чином, колегія суддів, з огляду на приписи ч. 4 ст. 334 ЦК України та ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач починаючи з 18.05.2017 не є орендодавцем нерухомого майна, однак доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором оренди в період з 23.11.2016 по 17.05.2017 матеріали справи не містять.

При цьому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову та порушуючи питання про перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, зокрема, вказує на те, що у зв`язку із зміною кредитора у зобов`язанні на підставі ст. ст. 512, 514, 770 ЦК України у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором оренди, оскільки орендоване апелянтом майно було відчужено банком.

Проте колегія суддів вважає, що вказані доводи скаржника є такими, що гуртуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним цивільним законодавством визначено, що самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. В даному випадку йдеться про так зване загальне правонаступництво, на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов`язків попереднього суб`єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов`язанні. Для фізичних осіб правонаступництво виникає в разі спадкування, коли до спадкоємців переходять права та обов`язки спадкодавця в межах спадкового майна.

Для юридичних осіб таке правонаступництво виникає внаслідок припинення їх правопопередників (за винятком виділу). Припинення юридичної особи з правонаступництвом (реорганізація юридичної особи) може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу, що є предметом регулювання ст. ст. 104, 106, 107, 108, 109 ЦК України. В такому випадку права кредитора у зобов`язанні переходять до правонаступника за передавальним або розподільчим балансом.

Обставин правонаступництва у даних правовідносинах в порядку п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

Водночас, статтею 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто вказаною нормою законодавець надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав.

Разом з цим, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що названа норма цивільного законодавства не наділяє нового власника речі правом наймодавця до моменту укладення ним відповідного договору з набуття права власності, а визначає алгоритм дій на майбутнє з метою захисту інтересів орендаря. Також, ця норма не містить положень щодо переходу до нового власника речі права вимоги попереднього власника, зокрема, щодо стягнення несплаченої йому суми орендних платежів. Можливість заміни кредитора у зобов`язанні з несплачених орендарем орендних платежів попередньому власнику (юридичній особі у даній справі) може виникнути у нового власника (фізичної особи у даній справі) на підставі договору відступлення права вимоги (цесії), а не правонаступництва, як помилково зазначає апелянт.

Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 20), встановила, що він не містить умов притаманних цесії, а відтак доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди, що виникла до укладення правочину з відчуження нерухомого майна, відхиляються як такі, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства та встановленими обставинами у даній справі.

За сукупністю вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що за зобов`язанням, що виникло з договору оренди та існувало в період з 23 листопада 2016 року по 17 травня 2017 року кредитором був саме банк (позивач), а не новий власник майна.

Аргументація апеляційної скарги щодо незастосування місцевим господарським судом приписів ст. 514 ЦК України, яка на його думку підлягала застосуванню до спірних правовідносин, спростовується вищевстановленими обставинами у даній справі.

Оскільки новий власник майна - ОСОБА_1 набув прав орендодавця з моменту переходу до нього права власності на нерухоме майно (з 18.05.2017), то вирішення місцевим господарським судом спору у даній справі про стягнення заборгованості за договором оренди за період з 23.11.2016 по 17.05.2017 не стосується його прав і обов`язків. Підстави для залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 відсутні, а тому заявлене апелянтом клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Згідно бухгалтерської довідки в частині розрахунку заборгованості з орендних платежів позивач просить стягнути з відповідача 40 317,94 грн, а саме: листопад 2016 року - 3 776 грн (за 8 днів листопада 2016 року); березень 2017 року - 14 160 грн, квітень 2017 року - 14 160 грн та травень 2017 року - 8 221,94 грн (за 18 днів травня 2017 року).

Здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку даної частини позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про невірність визначення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" розміру орендної плати за квітень 2017, оскільки позивач був наділений правовим статусом орендодавця 17 днів. Тому обґрунтованою слід вважати вимогу про стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2017 в сумі 7765,09 грн.

Беручи до уваги те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив оплату орендних платежів за листопад 2016 та березень, квітень, травень 2017, що ТОВ в порядку ст. 74 ГПК України не спростовано, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було частково задоволено позов про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів в сумі 39 861,09 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати компенсаційних витрат на експлуатацію орендованого нерухомого майна, визначених п. 5.6 договору оренди, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось у даній постанові, сторонами в п.5.6 договору оренду узгоджено, що в орендну плату не входять, а відшкодовуються орендарем на підставі отриманих рахунків від орендодавця комунальні та експлуатаційні витрати (надалі - послуги), в тому числі: - вартість спожитої електроенергії, води, водовідведення, газу, теплопостачання; - вартість утримання прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів; - вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання і будинкових мереж; - податок на нерухомість; - земельний податок, які несе орендодавець у зв`язку із діяльністю орендаря. Розмір відшкодування розраховується згідно із тарифами підприємств-постачальників послуг.

Однак, 19 травня 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Інженерний Центр ЯНІС" (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №88 від 23 листопада 2016 року, згідно умов якої сторони вирішили викласти п. 5.6. договору в наступній редакції: "п 5.6. В орендну плату входить вартість усіх можливих комунальних та експлуатаційних витрат (вода, електроенергія, утримання будинку, земельний податок, тощо). Дані витрати не підлягають окремому відшкодуванню" (п. 1 додаткової угоди).

Пункти 5.7., 5.8. та 5.9. виключено з договору (п. 2 додаткової угоди).

Договір діє в редакції викладеній даною додатковою угодою з 23 листопада 2016 року до закінчення дії договору (п. 4 додаткової угоди).

Місцевий господарський суд з урахуванням того, що оскільки вищевказана додаткова угода чинна та у встановленому законом порядку недійсною не визнана, дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 2 922,13 грн витрат за спожиту електроенергію, 26 750,97 грн витрат на опалення приміщення, 1 209,89 грн витрат на утримання прибудинкової території, 7 611,35 грн плати по податку на нерухомість та плати за землю з листопада 2016 року по 17 травня 2017 року, а також 2 733,36 грн 3% річних та 9 283,70 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несплатою зазначених витрат.

При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 5023/3711/11). Позивач з вимогою про визнання недійсним вказаної угоди, зокрема, в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України, не звертався.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 9 597,04 грн інфляційних втрат та 2 843,58 грн 3% річних, нарахованих за період з 11 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року на суму боргу зі сплати орендної плати. При цьому заборгованість з орендних платежів станом на час вирішення спору у суді апеляційної інстанції не сплачена.

Колегія суддів, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку даної частини позовних вимог, встановила, що він здійснений з урахуванням невірно визначеної суми орендних платежів за квітень 2017. У зв`язку з цим, місцевим господарським судом цілком правомірно було проведено власний розрахунок інфляційних втрат та річних, який є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком Господарського суду Черкаської області про стягнення з відповідача 9 597,04 грн інфляційних втрат та 2 813,07 грн 3% річних за вказаний період.

Підсумовуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 у справі № 925/1208/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС" на рішення Господарського суду Черкаської області 22.01.2020 у справі №925/1208/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 у справі №925/1208/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр ЯНІС".

4. Справу №925/1208/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текс постанови складено 25.05.2020.