Рішення

від 25.05.2020 по справі 922/332/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/332/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України (ДУ ІМР НАМН), м. Харків до Фізичної особи-підприємця Григорова Олексія Леонідовича, м. Харків про стягнення 326525,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Григорова Олексія Леонідовича про стягнення заборгованості за договором оренди № 10-ор від 27.03.2018 року в розмірі 326525,82 грн., з яких 221175,39 грн. основного боргу, 7878,60 грн. штрафу, 81412,15 грн. пені та 16059,68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 11.03.2020 року.

Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання 25.05.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2020 року не з`явився, на адресу суду повернулась ухвала від 13.05.2020 року з відміткою пошти "адресат відсутній".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того в матеріалах справи наявне поштове повідомлення, відповідно до якого 06.04.2020 року поштове відправлення було залишено у поштовій скриньці відповідача.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

27.03.2018 року між Державною установою Інститут медичної радіології та онкології ім.. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Григоровим Олексієм Леонідовичем (відповідач) було укладено договір оренди № 10-ор, у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення загальною площею 126,8 кв.м., які знаходяться на 3-му та 4-му поверхах 4-поверхової будівлі головного корпусу (площею 28,8 кв.м. на 3-му поверсі та площею 98,0 кв.м. на 4-му поверсі) (реєстровий № 02012177.1.ААДЕА527), за адресою: 61024, м. Харків, вул.. Пушкінська, 82, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за перший місяць оренди становить 15683,70 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата перераховується відповідачем до 25 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 100% орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача. Податки та інші обов`язкові збори і платежі відповідач зобов`язався перераховувати в порядку та у терміни, визначені законодавством України.

Відповідно до п. 3.3 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається позивачем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний і доводиться до відповідача.

Відповідно до п. 3.7 договору, Експлуатаційні витрати, плата за комунальні послуги, плата за електроенергію, охорону та відшкодування податку на землю сплачується відповідачем окремо в строк, визначений п.3.2 договору та відповідно до розрахунків.

За умовами п.2.5 договору сторони погодили, що у разі припинення дії цього договору майно повертається відповідачем позивачу у порядку, встановленому цим договором для передачі майна відповідачу. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 27.03.2018 року по 26.02.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та передав відповідачу у користування нежитлове приміщення, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі майна, які додатком № 3 та додатком № 4 до договору оренди № 10-ор від 27.03.2018 року.

25.07.2018 року позивачем було направлено відповідачу лист за вих.. № 968/08-10 із вимогою погасити заборгованість по орендній платі та експлуатаційним платежам, який відповідно до відмітки відповідача було отримано останнім 30.07.2018 року.

В подальшому, 03.09.2018 року позивачем було складено службову записку щодо заборгованості відповідача за користування приміщенням.

14.09.2018 року позивачем повторно було направлено відповідачу лист про погашення заборгованості за вих. № 1202/08-10, який було отримано відповідачем 27.09.2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.10.2018 року відповідачем було направлено позивачу лист, в якому відповідач визнав наявність заборгованості та просив розстрочити оплату трьома платежами.

Враховуючи те, що заборгованість відповідачем погашена не була, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо погашення заборгованості (01.11.2018 року за вих.. № 1441/08-10, 07.12.2018 року за вих.. № 1617/08-10).

Відповідачем повторно було визнано заборгованість, що підтверджується листом від 13.02.2019 року, в якому відповідач звернувся до позивача з проханням розстрочити сплату оренди трьома платежами на три місяці.

В свою чергу заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим позивачем 05.03.2019 року було направлено відповідачу лист про наявність заборгованості, яка станом на 28.02.209 року складає 194852,09 грн.

Відповідачем було направлено позивачу лист, в якому відповідач визнав наявність боргу станом на 13.05.2049 року у розмірі 206129,30 грн. та знов прохав розстрочити сплату боргу на три місяці рівними частинами.

Всупереч вищенаведеному, як вказує позивач, відповідач на даний час заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат не погасив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення 221175,39 грн. заборгованості по оренді, 7878,60 грн. 3% річних, 81412,15 грн. пені та 16059,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов та участі у судових засіданнях не скористався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, за умовами ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст.286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Аналогічні приписи встановлено Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вже було зазначено вище, позивач належним чином свої зобов`язання за договором та передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актами приймання-передачі майна.

В матеріалах справи наявне листування, в якому позивач не однократно звертався до відповідача із вимогою погасити заборгованість з орендної плати та експлуатаційних платежів та прохання відповідача розстрочити оплату заборгованості.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 27.03.2018 року по 01.03.2019 року, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 223370,94 грн.

Крім того, позивачем було надано акт звірки взаєморозрахунків з урахуванням заборгованості за березень 2019 року, який підписаний лише з боку позивача, відповідно до якого позивачем була нараховано відповідачу оренду плату за березень 84,71 грн. та експлуатаційні витрати склали -2280,26 грн.

Таким чином заборгованість відповідача по орендній платі та експлуатаційним платежам становить 221175,39 грн.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач доказів здійснення повної або часткової орендної плати не надав, позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а сума боргу в розмірі 221175,39 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 81412,15 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується позивачем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на жату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, останнім нараховано пеню за період з 25.04.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 167288,37 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він є невірним, з огляду на наступне.

Так, позивачем здійснюється нарахування пені починаючи з квітня 2018 року, в той час, як заборгованість по орендній платі, на яку позивачем здійснюються нарахування, у розмірі 167288,37 грн. зазначена станом на 18.11.2019 року.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, вищезазначена сума боргу у розмірі 167288,37 грн. виникла у відповідача станом на 01.03.2019 року.

Тобто позивачем нараховано пеню на суму заборгованості у розмірі 167288,37 грн., яка ще не існувала станом на початок нарахувань - 25.04.2018 року.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той час, як позивачем нараховано за пеню, яка перевищує вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до п.3.2 договору орендна плата перераховується відповідачем до 25 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 100% орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача.

Тобто нарахування пені має здійснюватись за кожний місяць з 26 числа місяця, наступного за звітним.

Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням вимог діючого законодавства, судом встановлено, що вірним є нарахування пені на суму орендних платежів за кожний місяць з урахуванням строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме:

- За період з 26.05.2018 року по 23.11.2018 року на суму заборгованості 18413,68 грн. сума пені складає 3228,70 грн.;

- За період з 26.06.2018 року по 24.12.2018 року на суму заборгованості 16109,93 грн. сума пені складає 2852,12грн.;

- За період з 26.07.2018 року по 23.01.2019 року на суму заборгованості 15983,08 грн. сума пені складає 2850,24 грн.;

- За період з 26.08.2018 року по 23.02.2019 року на суму заборгованості 15983,08 грн. сума пені складає 2863,82 грн.;

- За період з 26.09.2018 року по 26.03.2019 року на суму заборгованості 15759,32 грн. сума пені складає 2828,91 грн.;

- За період з 26.10.2018 року по 25.04.2019 року на суму заборгованості 15871,20 грн. сума пені складає 2848,99 грн.;

- За період з 26.11.2018 року по 26.05.2019 року на суму заборгованості 16474,30 грн. сума пені складає 2943,26 грн.;

- За період з 26.12.2018 року по 25.06.2019 року на суму заборгованості 16722,00 грн. сума пені складає 2973,77 грн.;

- За період з 26.01.2019 року по 27.07.2019 року на суму заборгованості 16870,57 грн. сума пені складає 2982,16 грн.;

- За період з 26.02.2019 року по 26.08.2019 року на суму заборгованості 1907,08 грн. сума пені складає 333,87 грн.;

- За період з 26.03.2019 року по 23.09.2019 року на суму заборгованості 17109,42 грн. сума пені складає 2960,62 грн.;

- За період з 26.04.2019 року по 24.10.2019 року на суму заборгованості 84,71 грн. сума пені складає 14,44 грн.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 29680,91 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 51731,24 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивачем здійснено вказані нарахування за період з 25.04.2018 року по 18.11.2019 року на суму боргу 167288,37 грн.

Проте, як вже було зазначено судом вище, сума заборгованості у розмірі 167288,37 грн. виникла у відповідача станом на 01.03.2019 року, в той час, як позивачем здійснено нарахування на вказану заборгованість починаючи з 26.04.2018 року, тобто на той момент коли відповідна заборгованість ще не виникла.

Враховуючи вищенаведене, судом здійснено перерахунок суми 3% річних та встановлено, що вірним є нарахування 3% починаючи з 26 числа місяця, наступного за звітним та на суму заборгованості з орендної плати за кожен місяць окремо, а саме:

- За період з 26.05.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 18413,68 грн. розмір 3% річних складає 820,29 грн.;

- За період з 26.06.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 16109,93 грн. розмір 3% річних складає 676,62 грн.;

- За період з 26.07.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 15983,08 грн. розмір 3% річних складає 631,88 грн.;

- За період з 26.08.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 15983,08 грн. розмір 3% річних складає 591,16 грн.;

- За період з 26.09.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 15759,32 грн. розмір 3% річних складає 542,73 грн.;

- За період з 26.10.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 15871,20 грн. розмір 3% річних складає 507,44 грн.;

- За період з 26.11.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 16474,30 грн. розмір 3% річних складає 484,75 грн.;

- За період з 26.12.2018 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 16722,00 грн. розмір 3% річних складає 450,81 грн.;

- За період з 26.01.2019 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 16870,57 грн. розмір 3% річних складає 411,83 грн.;

- За період з 26.02.2019 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 1907,08 грн. розмір 3% річних складає 41,69 грн.;

- За період з 26.03.2019 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 17109,42 грн. розмір 3% річних складає 334,69 грн.;

- За період з 26.04.2019 року по 18.11.2019 року на суму заборгованості 84,71 грн. розмір 3% річних складає 1,45 грн.

Враховуючи вищенаведене з відповідача підлягає до стягнення 5495,33 грн. 3% річних.

В частині стягнення 3% річних в сумі 2383,27 суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що вірним періодом та сумою нарахування є:

- за період з червня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 18413,68 грн. розмір інфляційних втрат складає 1779,77 грн.;

- за період з липня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 16109,93 грн. розмір інфляційних втрат складає 1557,10 грн.;

- за період з серпня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 15983,08 грн. розмір інфляційних втрат складає 1668,40 грн.;

- за період з вересня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 1598308 грн. розмір інфляційних втрат складає 1668,40 грн.;

- за період з жовтня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 15759,32 грн. розмір інфляційних втрат складає 1320,53 грн.;

- за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 15871,20 грн. розмір інфляційних втрат складає 1042,37 грн.;

- за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 16474,30 грн. розмір інфляційних втрат складає 839,59 грн.;

за період з січня 2019 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 16722,00 грн. розмір інфляційних втрат складає 712,73 грн.;

- за період з лютого 2019 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 16870,57 грн. розмір інфляційних втрат складає 544,91 грн.;

- за період з березня 2019 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 1907,08 грн. розмір інфляційних втрат складає 51,80 грн.;

- за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 17109,42 грн. розмір інфляційних втрат складає 308,00 грн.;

- за період з травень 2019 року по листопад 2019 року на суму боргу у розмірі 84,71 грн. розмір інфляційних втрат складає 0,67 грн.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає до стягнення 11494,27 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення 4565,41 інфляційних втрат, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 4017,69 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Григорова Олексія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82, код ЄДРПОУ 02012177) 221175,39 грн. основного боргу, 29680,91 грн. пені, 5495,33 грн. 3% річних, 11494,27 грн. інфляційних втрат та 4017,69 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач - Державна установа "Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82, код ЄДРПОУ 02012177);

Відповідач - Фізична особа-підприємець Григоров Олексій Леонідович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "25" травня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/332/20