Рішення

від 25.05.2020 по справі 520/3953/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. № 520/3953/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000550518 від 24.02.2020 року та №00000560518 від 24.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00000550518 від 24.02.2020 та №00000560518 від 24.02.2020 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №00000550518 від 24.02.2020 року та №00000560518 від 24.02.2020 є законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 та від 21.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження.

15.05.2020 представником позивача подано відповідь на відзив у якому він додатково аргументував правову позицію викладену у позовній заяві.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 39208812) 08.05.2014 року зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи №1 480 102 0000 062845. Позивач як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Основ`янський район м. Харкова).

У період з 15.01.2020 по 21.01.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок Інвест Строй , з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386) за вересень 2017 року, ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191) за лютий-травень 2018 року, ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259) за червень 2017 року, ТОВ Трейдком-Торг (код за ЄДРПОУ 41852238) за серпень, вересень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) та порушення вимог податкового законодавства при визначенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов`язань за взаємовідносинами з контрагентом ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259) за березень 2017 року, та показників фінансової звітності, їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якого складено акт №211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Будинок Інвест Строй

Перевіркою встановлені порушення ТОВ Будинок Інвест Строй :

1. п.п. а 198.1. абз. 1.2 п.п. 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредит) на загальну суму ПДВ 272 734 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 18 854 грн., у вересні 2017 року у сумі 28000 грн., у лютому 2018 року у сумі 23867 грн., у березні 2018 року у сумі 28000 грн., у травні 2018 року у сумі 100 670 грн., у серпні 2018 року у сумі 31070 грн. та вересні 2018 року у сумі 42273 грн., що призвело до:

- завищення від`ємного значення податку на додану вартість у 215 830 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 11 065 грн., у вересні 2017 року у сумі 28000 грн., у березні 2018 року у сумі 46 708 грн., у травні 2018 року у сумі 56714 грн. та у вересні 2018 року у сумі 73343 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 56 904 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 7789 гри., у березні 2018 року у сумі 5159 грн., у травні 2018 року у сумі 43956 грн.

2. порушення п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок завищення суми податкових зобов`язань по операціям оформленим, як реалізація товарів, на загальну суму ПДВ 67 073,75 грн., у т.ч. за березень 2017 року у сумі 67073,75 грн.

- порушення п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 201.7. п . 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок не нарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 67073,75 грн., у т.ч. за березень 2017 року у сумі 67073,75 грн.

ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" на підставі ст. 86 ПК України подано заперечення на акт перевірки (вх. ГУ ДПС у Харківській області №б/н від 11.02.2020).

Листом №6303-10-20-40-05-18-15 від 20.02.2020 ГУ ДПС у Харківській області повідомило скаржника про те, що висновки оскаржуваного акту перевірки були залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки №211/20-40-05-18-09 39208812 від 28.01.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.02.2020 року:

- №00000550518 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 71130,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 56904 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14226 грн.);

- №00000560518 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується ДО складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 215830 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримано ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" 05.03.2020 року.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДПС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259).

Між ТОВ "Будинок Інвест Строй" (у якості Покупця) та ТОВ Орланд Груп (у якості Продавця) було укладено Договір купівлі-продажу №25 від 01.06.2017 року.

Згідно п.п. 1.1. 1.2. умов зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар га оплатити його на умовах передбачених даним договором. Продавець передає у власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно видаткової накладної. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товар) визначаються у рахунку фактурі видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Цей договір пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не виявить бажання розірвати його по закінченню терміну.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Орланд Груп передало ТОВ "Будинок Інвест Строй" у власність Товар, що підтверджується видатковою накладною №202 від 16.06.2017 на загальну суму 113121,00 грн., у т.ч. ПДВ 18853,50 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору №25 від 01.06.2017 року Постачання товару здійснювалась за рахунок Продавця на адресу Покупця: м . Харків, вул. Кірова, 38.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №194 від 18.11.2015 року ТОВ "Будинок Інвест Строй" орендує у ПАТ НВП ТЕПЛОАВТОМАТ складське приміщення загальною площею 48 м/кв, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кірова, буд. 38, корп. 17 , та належать на праві власності ВАТ НВП "Теплоавтомат".

Оплата та результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №404 від 30.06.2017 на суму 80000,00 грн. та №412 від 04.07.2017 на суму 33121,00 грн.

Заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №211/20-40-05-18- 09/39208812 від 28.01.2020 року.

Надалі, товар було експортовано до Латвії, що підтверджується митною декларацією №UA807170 2017/318079 та інвойсом №1 віл 06.06.2017.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386).

З позовної заяви вбачається, що між ТОВ "Будинок Інвест Строй" (у якості Покупця) та ТОВ ЖФ Грінвіч (у якості Продавця) було укладено Договір купівлі-продажу №28082017 від 28.08.2017.

До перевірки надано лист ТОВ "Будинок Інвест Строй" від 10.01.2020 №5, адресований до підприємства ТОВ "ЖФ Грінвіч", з проханням надати підписаний та завірений печаткою екземпляр договору купівлі-продажу від 28.08.2017 №28082017, укладений між ТОВ "Будинок Інвест Строй" та ТОВ ЖФ Грінвіч .

Зміст договору не досліджувався в ході перевірки та в матеріалах адміністративної справи відсутній.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ ЖФ Грінвіч передало ТОВ "Будинок Інвест Строй" у власність Товар - "електростартер ПС-У2М с комплектом ЗИП", що підтверджується видатковою накладною №288 від 13.09.2017 на загальну суму 168000,00 грн., у т.ч. ПДВ 28000,00 грн.

Позовна заява та акт перевірки містять інформацію, що постачання товару здійснювалось за рахунок постачальника.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №638 від 28.09.2017 на суму 24928,76 грн., №677 від 19.10.2017 на суму 100000,00 грн. та №707 від 30.10.2017 на суму 43071,24 грн. Призначення платежу: оплата за товар згідно дог. №28082017 від 28.08.2017.

Заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020 року.

В подальшому отриманий товар було експортовано до Словаччини, що підтверджується митною декларацією №UA807210/2017/303237 та інвойсом №2 від 14.08.2017.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191).

Між ТОВ "Будинок Інвест Строй" (у якості Покупця) та ТОВ Харківський завод Феросплавів (у якості Продавця) було укладено Договір купівлі-продажу №260120174 від 26.12.2017.

Згідно п.п. 1.1. 1.2. зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Продавець передає > власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно видаткової накладної. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у рахунку фактурі і видаткової накладної. Продавець зобов`язується доставити товар за свій рахунок до складу Покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Цей договір пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не виявить бажання розірвати його по закінченню терміну.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Харківський завод Феросплавів передало ТОВ "Будинок Інвест Строй" у власність Товар, що підтверджується видатковими накладними: №43 від 22.01.2018 на загальну суму 330016,00 грн., у т.ч. ПДВ 55002.67 грн., №20 від 31.01.2018 на загальну суму 330016.00 грн.. у т.ч. ПДВ 55002.67 грн., №76 від 12.02.2018 на загальну суму 77023,10 грн., у т.ч. ПДВ 12837,18 грн., №77 від 12.02.2018 на загальну суму 66177,00 грн., у т.ч. ПДВ 11029,50 грн., №89 від 12.03.2018 на загальну суму 168000,00 грн., у т.ч. ПДВ 28000,00 грн., №112 від 02.04.2018 на загальну суму 124008,00 грн., у т.ч. ПДВ 20668,00 грн., №113 від 02.04.2018 на загальну суму 85500,00 грн., у т.ч. ПДВ 14250,00 грн., №179 від 02.05.2018 на загальну суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 30000,00 грн., №214 від 16.05.2018 на загальну суму 214500.00 грн., у т.ч. ПДВ 35750,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачання товару здійснювалась за рахунок Продавця до складу Покупця.

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №105 від 19.02.2018 на суму 38511,55 грн., №114 від 23.02.2018 на суму 13649.75 грн., №120 від 27.02.2018 на суму 13678,67 грн., №121 від 27.02.2018 на суму 25000.00 грн., №230 від 11.04.2018 на суму 34276,25 грн., №229 від 11.04.2018 на суму 38344,43 грн., №299 від 23.05.2018 на суму 180000,00 грн., №363 від 19.06.2018 на суму 41103,98 грн., №367 від 21.06.2018 на суму 150000,00 грн., №369 від 25.06.2018 на суму 106000,00 грн., №371 від 26.06.2018 на суму 11745,45 грн. та у готівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами: №119 від 17.06.2019 р. на суму 10000,00 грн., №128 від 18.06.2019 на суму 10000,00 грн., №134 від 19.06.2019 на суму 10000.00 грн., №139 від 20.06.2019 на суму 10000,00 грн., №144 від 21.06.2019 на суму 10000.00 грн., №150 від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн., №155 від 25.06.2019 на суму 10000,00 грн., №160 від 26.06.2019 на суму 10000,00 грн., №165 від 27.06.2019 на суму 10000,00 грн., №172 від 01.07.2019 на суму 10000,00 грн., №178 від 02.07.2019 на суму 10000.00 грн., №184 від 03.07.2019, на суму 10000,00 грн., №189 від 04.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №194 від 05.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №200 від 08.07.2019 на суму 10000.00 грн., №205 від 09.07.2019 на суму 10000,00 грн., №210 від 10.07.2019 на суму 10000,00 грн., №215 від 11.07.2019 на суму 10000,00 грн., №220 від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн., №226 від 15.07.2019 на суму 10000,00 грн., №231 від 16.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №236 від 17.07.2019 на суму 10000,00 грн., №241 від 18.07.2019 на суму 10000,00 грн., №245 від 19.07.201 на суму 10000,00 грн., №250 від 22.07.2019 на суму 10000.00 грн., №254 від 23.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №255 від 24.07.2019 на суму 2898,02 грн.

Заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №211/20-40-05-18- 09/39208812 від 28.01.2020 року.

В подальшому частину отриманого товару було експортовано до Польщі та Вірменії, що підтверджується митними деклараціями: №UA807070/2018 001058 та інвойсом №8 від 16.01.2018, №UA807070/2018/001291 та інвойсом №9 від 24.01.2018, №UA807070/2018/001764 та інвойсом №11 від 26.02.2018, №10 від 19.02.2018.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Трейдком-Торг (код за ЄДРПОУ 41852238).

Між ТОВ "Будинок Інвест Строй" (у якості Покупця) та ТОВ Трейдком-Торг (у якості Продавця) було укладено Договір купівлі-продажу №01/08/18 від 01.08.2018 року.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 умов зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Продавець передає у власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно видаткової накладної. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товар) визначаються у рахунку фактурі і видаткової накладної. Продавець зобов`язується доставити товар за свій рахунок до складу Покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Цей договір пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не виявить бажання розірвати його по закінченню терміну.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Трейдком-Торг передано ТОВ "Будинок Інвест Строй" у власність Товар, що підтверджується видатковими накладними: №82 від 16.08.2018 на загальну суму 186419,51 грн., у т.ч. ПДВ 31069.92 грн., №114 від 18.09.2018 на загальну суму 253640,00 грн., у т.ч. ПДВ 42273,36 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання товару здійснювалось за рахунок Продавця на адресу Покупця: м . Харків, вул. Кірова, 38 (складське приміщення, яке ТОВ "Будинок Інвест Строй" орендує у ПАТ НВП ТЕПЛОАВТОМАТ на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №194 від 18.11.2015 року).

Оплата за результатом вказаних господарських правовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №532 від 19.09.2018 на суму 16000,00 грн., №534 від 21.09.2018 на суму 1710,56 грн., №568 від 03.10.2018 на суму 36118,62 грн., №581 від 12.10.2018 на суму 100000,00 грн., №588 від 18.10.2018 на суму 60000,00 грн. та у готівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами: №118 від 17.06.2019 на суму 10000,00 грн., №127 від 18.06.2019 на суму 10000.00 грн., №133 від 19.06.2019 на суму 10000,00 грн., №138 від 20.06.2019 на суму 10000,00 грн., №143 від 21.06.2019 на суму 10000,00 грн., №149 від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн., №154 від 25.06.2019 на суму 10000,00 грн., №159 від 26.06.2019 на суму 10000,00 грн., №164 від 27.06.2019 на суму 10000,00 грн., №171 від 01.07.2019 на суму 10000,00 грн., №177 від 02.07.2019 на суму 10000,00 грн., №183 від 03.07.2019 на суму 10000,00 грн., №188 від 04.07.2019 на суму 10000.00 грн., №193 від 05.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №199 від 08.07.2019 на суму 10000,00 грн., №204 від 09.07.2019 на суму 10000,00 грн., №209 від 10.07.2019 на суму 10000,00 грн., №214 від 11.07.2019 на суму 10000,00 грн., №219 від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн., №225 від 15.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №230 від 16.07.2019 на суму 10000,00 грн., №235 від 17.07.2019 на суму 10000,00 грн., №240 від 18.07.2019 на суму 6230,33 грн.

Заборгованості між підприємствами відсутні. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірному акті перевірки №211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020.

В подальшому, отриманий позивачем товар було експортовано до Польщі, що підтверджується митною декларацією №UA807070 2018/007720 та інвойсами №14 від 04.07.2018, №15 від 19.07.2018.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару (послуг) та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386), ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191), ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259), ТОВ Трейдком-Торг належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Додатково, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Судом також не приймається до уваги позиція контролюючого органу про відсутність/незначну кількість у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, інших виробничих ресурсів, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 11.09.2018 року у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18.

Щодо наявності пояснень громадянина ОСОБА_1 на який посилається відповідач як на підставу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Орланд Груп , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд також зауважує, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу доводів податкового органу про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

У постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах (послугах) з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №00000550518 від 24.02.2020 року та №00000560518 від 24.02.2020 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять додаткових доказів понесення позивачем судових витрат, крім витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (вул. Плеханівська, буд.20-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39208812) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000550518 від 24.02.2020 року та №00000560518 від 24.02.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 4304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов