Постанова

від 20.10.2020 по справі 520/3953/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 р.Справа № 520/3953/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

представника позивача: Богомол Т.С.

представника відповідача: Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 25.05.20 року по справі № 520/3953/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000550518 від 24.02.2020 та № 00000560518 від 24.02.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000550518 від 24.02.2020 та № 00000560518 від 24.02.2020.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 4304,40 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що господарські операції позивача з ТОВ Орланд Груп , ТОВ ЖФ Грінвіч , ТОВ Харківський завод Феросплавів , ТОВ Трейдком-Торг не спричинили настання реальних правових наслідків. Посилається на неврахування судом першої інстанції узагальненої податкової інформації, яка свідчить про фіктивність контрагентів позивача (ТОВ Орланд Груп та ТОВ Трейдком-Торг ). Просить урахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13, від 14.01.2020 у справі № 820/1462/15 щодо оцінки реальності господарських операцій, а також висновки Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 520/1086/19.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі є хибними, оскільки документи, складені на оформлення господарських операцій з контрагентами позивача, в повній мірі розкривають суть таких операцій та відповідають вимогам чинного законодавства України. Вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду щодо оцінки реальності господарських операцій. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (код за ЄДРПОУ 39208812) 08.05.2014 року зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за записом № 1 480 102 0000 062845. Позивач як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Основ`янський район м. Харкова), що підтверджується витягом /т.1 а.с. 13-15/.

У період з 15.01.2020 по 21.01.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386) за вересень 2017 року, ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191) за лютий-травень 2018 року, ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259) за червень 2017 року, ТОВ Трейдком-Торг (код за ЄДРПОУ 41852238) за серпень, вересень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) та порушення вимог податкового законодавства при визначенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов`язань за взаємовідносинами з контрагентом ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259) за березень 2017 року, та показників фінансової звітності, їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якого складено акт № 211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (надалі також - акт перевірки) /т.1 а.с. 24-54/.

За висновками акта перевірки встановлені такі порушення ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ":

1) п.п. а 198.1. абз. 1.2 п.п. 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредит) на загальну суму ПДВ 272 734 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 18 854 грн., у вересні 2017 року у сумі 28000 грн., у лютому 2018 року у сумі 23867 грн., у березні 2018 року у сумі 28000 грн., у травні 2018 року у сумі 100 670 грн., у серпні 2018 року у сумі 31070 грн та вересні 2018 року у сумі 42273 грн, що призвело до:

- завищення від`ємного значення податку на додану вартість у 215 830 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 11 065 грн., у вересні 2017 року у сумі 28000 грн., у березні 2018 року у сумі 46 708 грн., у травні 2018 року у сумі 56714 грн. та у вересні 2018 року у сумі 73343 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 56 904 грн., у т.ч. у червні 2017 року у сумі 7789 грн, у березні 2018 року у сумі 5159 грн., у травні 2018 року у сумі 43956 грн.

2) порушення п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок завищення суми податкових зобов`язань по операціям оформленим, як реалізація товарів, на загальну суму ПДВ 67 073,75 грн., у т.ч. за березень 2017 року у сумі 67073,75 грн.

- порушення п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок ненарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 67073,75 грн., у т.ч. за березень 2017 року у сумі 67073,75 грн.

ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" на підставі статті 86 Податкового кодексу України подано заперечення на акт перевірки (вх. ГУ ДПС у Харківській області №б/н від 11.02.2020) /т.1 а.с.56-59/.

Листом № 6303-10-20-40-05-18-15 від 20.02.2020 ГУ ДПС у Харківській області повідомило позивача про те, що висновки оскаржуваного акта перевірки були залишені без змін /т.1 а.с.60-65/.

На підставі висновків акта № 211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 24.02.2020:

- № 00000550518 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 71130,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 56904 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14226 грн /т.1 а.с. 66/;

- № 00000560518 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 215830 грн /т.1 а.с. 67/.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримано ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" 05.03.2020.

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 24.02.2020 за № 00000550518 та № 00000560518.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з визначеними контрагентами мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.02.2020 за № 00000550518 та № 00000560518 є протиправними та підлягають скасуванню; посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також на податкову інформацію надану іншими контролюючими органами не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 вказаної статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом установлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ мало господарські взаємовідносини з ТОВ Орланд Груп , ТОВ ЖФ Грінвіч , ТОВ Харківський завод Феросплавів , ТОВ Трейдком-Торг .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259).

Між ТОВ "Будинок Інвест Строй" (у якості Покупця) та ТОВ Орланд Груп (у якості Продавця) було укладено Договір купівлі-продажу № 25 від 01.06.2017 року /т.1 а.с.74-76/.

Згідно з п.п. 1.1. 1.2. умов зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар га оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Продавець передає у власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно з видатковою накладною. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у рахунку-фактурі, видатковій накладній.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Орланд Груп передало ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ у власність Товар, що підтверджується видатковою накладною № 202 від 16.06.2017 на загальну суму 113121,00 грн, у т.ч. ПДВ - 18 853,50 грн /т.1 а.с. 77/.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 25 від 01.06.2017 року Постачання товару здійснювалось за рахунок Продавця на адресу Покупця: м. Харків, вул. Кірова, 38, оскільки позивач орендує у ПАТ НВП ТЕПЛОАВТОМАТ складське приміщення загальною площею 48 м/кв, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кірова, буд. 38, корп. 17 та належать на праві власності ВАТ НВП "Теплоавтомат", що підтверджується копією договору оренди нежитлових приміщень №194 від 18.11.2015 /т.1 а.с.19-23/.

Оплата придбаного товару здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: № 404 від 30.06.2017 на суму 80000,00 грн та № 412 від 04.07.2017 на суму 33121,00 грн /т.1 а.с.78-79/.

Заборгованість з оплати придбаного товару відсутня, що відповідачем не заперечується та знайшло своє відображення у акті № 211/20-40-05-18- 09/39208812 від 28.01.2020.

Надалі, товар експортовано позивачем до Латвії, що підтверджується митною декларацією № UA8071702017/318079 та інвойсом №1 віл 06.06.2017 /т.1 а.с. 80-83/.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386).

Між ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ (у якості Покупця) та ТОВ ЖФ Грінвіч (у якості Продавця) укладено Договір купівлі-продажу № 28082017 від 28.08.2017.

Зміст договору не досліджувався, в матеріалах адміністративної справи відсутній.

До матеріалів справи надано лист ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ № 5 від 10.01.2020, адресований до ТОВ "ЖФ Грінвіч", з проханням надати підписаний та завірений печаткою екземпляр договору купівлі-продажу від 28.08.2017 за № 28082017, укладений між ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ та ТОВ ЖФ Грінвіч .

На виконання умов зазначеного договору ТОВ ЖФ Грінвіч передало ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ у власність Товар - "електростартер ПС-У2М с комплектом ЗИП", що підтверджується видатковою накладною № 288 від 13.09.2017 на загальну суму 168000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 28000,00 грн /т.1 а.с.84/.

Позовна заява та акт перевірки містять інформацію, що постачання товару здійснювалось за рахунок постачальника.

Оплата за результатом вказаних господарських взаємовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №638 від 28.09.2017 на суму 24928,76 грн., №677 від 19.10.2017 на суму 100000,00 грн та №707 від 30.10.2017 на суму 43071,24 грн, у яких вказано, що призначення платежу: оплата за товар згідно дог. №28082017 від 28.08.2017 /т.1 а.с.85-87/.

Заборгованість з оплати товару відсутня, що не заперечуються відповідачем та знайшло своє відображення у акті № 211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020.

В подальшому, отриманий товар експортовано до Словаччини, що підтверджується митною декларацією № UA807210/2017/303237 та інвойсом № 2 від 14.08.2017 /т.1 а.с. 88-90/.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191).

Між ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (у якості Покупця) та ТОВ Харківський завод Феросплавів (у якості Продавця) укладено Договір купівлі-продажу № 260120174 від 26.12.2017 /т.1 а.с. 91-93/.

Згідно з п.п. 1.1. 1.2. зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Продавець передає у власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно з видатковою накладною. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у рахунку-фактурі і видатковій накладній. Продавець зобов`язується доставити товар за свій рахунок до складу Покупця.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Харківський завод Феросплавів передало ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" у власність Товар, що підтверджується видатковими накладними: №43 від 22.01.2018 на загальну суму 330016,00 грн., у т.ч. ПДВ - 55002.67 грн; №20 від 31.01.2018 на загальну суму 330016.00 грн. у т.ч. ПДВ - 55002.67 грн; №76 від 12.02.2018 на загальну суму 77023,10 грн, у т.ч. ПДВ - 12837,18 грн; №77 від 12.02.2018 на загальну суму 66177,00 грн, у т.ч. ПДВ - 11029,50 грн; №89 від 12.03.2018 на загальну суму 168000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28000,00 грн; №112 від 02.04.2018 на загальну суму 124008,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20668,00 грн; №113 від 02.04.2018 на загальну суму 85500,00 грн, у т.ч. ПДВ - 14250,00 грн; №179 від 02.05.2018 на загальну суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30000,00 грн; №214 від 16.05.2018 на загальну суму 214500.00 грн. у т.ч. ПДВ - 35750,00 грн /т.1 а.с.94-102/.

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачання товару здійснювалась за рахунок Продавця до складу Покупця.

Оплата за результатом вказаних господарських взаємовідносин здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №105 від 19.02.2018 на суму 38511,55 грн., №114 від 23.02.2018 на суму 13649.75 грн., №120 від 27.02.2018 на суму 13678,67 грн., №121 від 27.02.2018 на суму 25000.00 грн., №230 від 11.04.2018 на суму 34276,25 грн., №229 від 11.04.2018 на суму 38344,43 грн., №299 від 23.05.2018 на суму 180000,00 грн., №363 від 19.06.2018 на суму 41103,98 грн., №367 від 21.06.2018 на суму 150000,00 грн., №369 від 25.06.2018 на суму 106000,00 грн., №371 від 26.06.2018 на суму 11745,45 грн. та у готівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами: №119 від 17.06.2019 р. на суму 10000,00 грн., №128 від 18.06.2019 на суму 10000,00 грн., №134 від 19.06.2019 на суму 10000.00 грн., №139 від 20.06.2019 на суму 10000,00 грн., №144 від 21.06.2019 на суму 10000.00 грн., №150 від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн., №155 від 25.06.2019 на суму 10000,00 грн., №160 від 26.06.2019 на суму 10000,00 грн., №165 від 27.06.2019 на суму 10000,00 грн., №172 від 01.07.2019 на суму 10000,00 грн., №178 від 02.07.2019 на суму 10000.00 грн., №184 від 03.07.2019, на суму 10000,00 грн., №189 від 04.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №194 від 05.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №200 від 08.07.2019 на суму 10000.00 грн., №205 від 09.07.2019 на суму 10000,00 грн., №210 від 10.07.2019 на суму 10000,00 грн., №215 від 11.07.2019 на суму 10000,00 грн., №220 від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн., №226 від 15.07.2019 на суму 10000,00 грн., №231 від 16.07.2019 на суму 10000, 00 грн., №236 від 17.07.2019 на суму 10000,00 грн., №241 від 18.07.2019 на суму 10000,00 грн., №245 від 19.07.201 на суму 10000,00 грн., №250 від 22.07.2019 на суму 10000.00 грн., №254 від 23.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №255 від 24.07.2019 на суму 2898,02 грн /т.1 а.с.103-140/.

Заборгованість з оплати товару відсутня, що не заперечується відповідачем та знайшло своє відображення у акті № 211/20-40-05-18- 09/39208812 від 28.01.2020.

В подальшому, частину отриманого товару експортовано до Польщі та Вірменії, що підтверджується митними деклараціями: № UA807070/2018 001058 та інвойсом №8 від 16.01.2018, №UA807070/2018/001291 та інвойсом №9 від 24.01.2018, №UA807070/2018/001764 та інвойсом №11 від 26.02.2018, №10 від 19.02.2018 /т.1 а.с.141-151/.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Трейдком-Торг (код за ЄДРПОУ 41852238).

Між ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" (у якості Покупця) та ТОВ Трейдком-Торг (у якості Продавця) укладено Договір купівлі-продажу №01/08/18 від 01.08.2018 /т.1 а.с.152-154/.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 умов зазначеного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Продавець передає у власність Покупцю Товар в обсягах та кількості згідно з видатковою накладною. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у рахунку-фактурі та видатковій накладній. Продавець зобов`язується доставити товар за свій рахунок до складу Покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Цей договір пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не виявить бажання розірвати його по закінченню терміну.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Трейдком-Торг передано ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" у власність Товар, що підтверджується видатковими накладними: №82 від 16.08.2018 на загальну суму 186419,51 грн., у т.ч. ПДВ - 31069,92 грн, №114 від 18.09.2018 на загальну суму 253640,00 грн., у т.ч. ПДВ - 42273,36 грн /т. 1 а.с. 155-156/.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання товару здійснювалось за рахунок Продавця до складу Покупця.

Оплата за результатом вказаних господарських взаємовідносин здійснювалась позивачем шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №532 від 19.09.2018 на суму 16000,00 грн., №534 від 21.09.2018 на суму 1710,56 грн., №568 від 03.10.2018 на суму 36118,62 грн., №581 від 12.10.2018 на суму 100000,00 грн., №588 від 18.10.2018 на суму 60000,00 грн. та у готівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами: №118 від 17.06.2019 на суму 10000,00 грн., №127 від 18.06.2019 на суму 10000.00 грн., №133 від 19.06.2019 на суму 10000,00 грн., №138 від 20.06.2019 на суму 10000,00 грн., №143 від 21.06.2019 на суму 10000,00 грн., №149 від 24.06.2019 на суму 10000,00 грн., №154 від 25.06.2019 на суму 10000,00 грн., №159 від 26.06.2019 на суму 10000,00 грн., №164 від 27.06.2019 на суму 10000,00 грн., №171 від 01.07.2019 на суму 10000,00 грн., №177 від 02.07.2019 на суму 10000,00 грн., №183 від 03.07.2019 на суму 10000,00 грн., №188 від 04.07.2019 на суму 10000.00 грн., №193 від 05.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №199 від 08.07.2019 на суму 10000,00 грн., №204 від 09.07.2019 на суму 10000,00 грн., №209 від 10.07.2019 на суму 10000,00 грн., №214 від 11.07.2019 на суму 10000,00 грн., №219 від 12.07.2019 на суму 10000,00 грн., №225 від 15.07.2019 на суму 10000,00 грн.. №230 від 16.07.2019 на суму 10000,00 грн., №235 від 17.07.2019 на суму 10000,00 грн., №240 від 18.07.2019 на суму 6230,33 грн /т.1 а.с. 157-184/.

Заборгованість з оплати товару відсутня, що не заперечуються відповідачем та знайшло своє відображення у акті № 211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020.

В подальшому, отриманий позивачем товар експортовано до Польщі, що підтверджується митною декларацією № UA807070 2018/007720 та інвойсами № 14 від 04.07.2018, № 15 від 19.07.2018 /т.1 а.с. 185-191/.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону № 996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару (послуг) та отримання прибутку.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція зі списання коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Крім того, податковий кредит за спірними господарськими операціями сформований ТОВ "БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ" за фактом придбання ТМЦ, а не транспортних послуг. Тому докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій, а товарно-транспортні документи в спірному випадку не є документами, на підставі яких формувався податковий кредит.

Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати на послуги з перевезення вантажів, а не придбання товару.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.06.2019 у справі № 815/2968/15, від 19.02.2019 у справі № 825/1493/14, від 04.09.2018 у справі № 820/908/18, від 02.10.2018 у справі № 804/7239/15, а також у постановах від 11.09.2018 у справах № 804/4787/16, №815/6105/17 та № 820/477/18.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ ЖФ Грінвіч (код за ЄДРПОУ 41311386), ТОВ Харківський завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191), ТОВ Орланд Груп (код за ЄДРПОУ 40880259), ТОВ Трейдком-Торг належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Орланд Груп , ТОВ Трейдком-Торг , як-то: неподання податкової звітності, відсутність інформації про місця навантаження та розвантаження придбаних товарів, відсутність інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, наявності ознак фіктивності у ТОВ Орланд Груп , є безпідставним, оскільки така інформація, призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З урахуванням зазначеного, отримані ОУ ГУ ДФС у Харківській області пояснення громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 , на які посилається відповідач як на підставу нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Орланд Груп та ТОВ Трейдком-Торг , колегією суддів не беруться до уваги.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість, факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2019 у справі № 814/1439/17.

Отже, з огляду на обставини справи, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що згідно з чинним законодавством позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Згідно із підпунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання придбаних товарів.

Не подано ГУ ДПС у Харківській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних послуг ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ БУДИНОК ІНВЕСТ СТРОЙ .

Крім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що належними та допустимими в розумінні статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення суду про визнання правочину недійсним.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, зазначену судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відтак, посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінальних порушень щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), відносно контрагентів позивача, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду, а тому не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта № 211/20-40-05-18-09/39208812 від 28.01.2020 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.02.2020 за № 00000550518 та № 00000560518.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 00000550518 від 24.02.2020 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13, від 14.01.2020 у справі № 820/1462/15, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, зазначеним вище висновкам суду апеляційної інстанції не протирічать та з ними узгоджуються.

Посилання відповідача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 520/1086/19 не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у постановах судів апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року по справі № 520/3953/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 26.10.2020 року