Постанова

від 20.05.2020 по справі 460/15/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/15/20 пров. № А/857/4830/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року про закриття провадження (судді Гудими Н.С. ухвалену у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Рівне) у справі № 460/15/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.01.2020 звернувся в суд з позовом до Центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області судом залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в якому просить постановити рішення, котрим зобов`язати державного реєстратора відповідача скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, кадастровий номер 5625810100:01:008:0153, площею 0,460 га, на яку виданий державний акт серії ЯЖ №339021, та земельну ділянку 5625810100:01:008:0153, площею 0,460 га, на яку виданий державний акт серії ЯЖ №339222.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року закрито провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду для продовження розгляду. Вказує, що суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права до спірних правовідносин, оскільки даний спір підлягає розгляду за нормами адміністративного судочинства.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не подали, а відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Ярмольчук В.С. в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач та третя особа не прибули до суду, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а відповідно до статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області із заявою в якій просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0460 га. державний акт серії ЯЖ №339021, та земельну ділянку площею 0,460 га, на яку виданий державний акт серії ЯЖ №339222, що видані Радивилівською міською радою Рівненської області 12.12.2008.

Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області у листі №Б5/01-18 від 30.10.2019 надіслав позивачу відповідь, в якій зазначив, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, бо скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується, тобто внесення запису до Державного реєстру про скасування державної реєстрації прав відбувається виключно за рішенням суду де зазначається вимога скасування запису про державну реєстрацію, таким чином відмовлено в задоволенні заяви.

Закриваючи провадження у адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а.

Як установлено судом, предметом у цій справі є зобов`язання державного реєстратора відповідача скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, кадастровий номер 5625810100:01:008:0153, площею 0,460 га, на яку виданий державний акт серії ЯЖ №339021, та земельну ділянку 5625810100:01:008:0153, площею 0,460 га, на яку виданий державний акт серії ЯЖ № 339222 .

Рішенням Радивилівського районного суду від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Радивилівська міська рада і Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області; про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20.11.2018 по справі №568/254/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Радивилівського районного суду від 19 липня 2018 року скасовано частково, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №339021 площею 0, 0460 га на ім`я ОСОБА_2 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №339222 площею 0, 0040 га на ім`я ОСОБА_2 , що видані Радивилівською міською радою Рівненської області 12 грудня 2008 року. В решті рішення суду першої інстанції (в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ) залишено без змін.

Рішенням суду не визнано право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки чи їх частину, так само як і не позбавлено ОСОБА_2 права власності на них чи їх конкретну частину, а відповідно до письмового пояснення поданого до Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2020 ОСОБА_2 заперечує вимоги позивача, а тому на думку апеляційного наявний спір про право цивільне.

Встановлені у справі, що розглядається, обставини свідчать, що позивач не погоджується із законністю підстав, які призвели до виникнення в іншої особи права власності на земельні ділянки, реєстрація яких виникла.

З наявних матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки суб`єкт владних повноважень, який був уповноважений на реєстрації права власності, приймаючи рішення про державну реєстрацію речового права (права власності) на земельні ділянки площею 0,0460 га та 0,0040 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняті рішення про державну реєстрацію права власності та вчинені записи про їх реєстрацію стосуються права третьої особи - ОСОБА_2 , а не позивача.

ОСОБА_1 , вказуючи на протиправність дій відповідача щодо відмови скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вище зазначені земельні ділянки, фактично зазначає про наявність такого права у нього та його відсутність у третьої особи і, як наслідок, відсутність у ОСОБА_2 правомірного інтересу щодо фіксації її права власності на таке майно.

Таким чином, для мети вирішення цього спору щодо наявності підстав для зобов`язання державного реєстратора вчинити певні дії слід встановлювати обставини, правова оцінка яких судом полягатиме у дослідженні підстав виникнення у позивача цивільних прав та обов`язків щодо нерухомого майна (земельних ділянок), які виникли поза межами даного спору та відповідних публічно-правових відносин, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є способом захисту позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на це ж майно.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що позивач не ставить за ціль вирішення публічно-правового спору з суб`єктом владних повноважень, так як метою звернення до суду є забезпечення задоволення його вимог щодо скасування державної реєстрації на земельні ділянки.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вбачається спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинення певних дій закрито правомірно.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13, від 06.06.2018 у справі № 826/631/15, від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 06.11.2019 у справі №826/3051/18, від 12.02.2020 у справі №820/4524/18, постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №305/550/14-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року про закриття провадження у справі № 460/15/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 25.05.2020