Постанова

від 22.05.2020 по справі 520/14366/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2816/20

Номер справи місцевого суду: 520/14366/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В., -

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (надалі АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 119953,16 грн. та судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ КБ ПриватБанк договір №б/н від 03.02.2014 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку , які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 4096,71 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення відсотків, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк зазначає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, також суд безпідставно в оскаржуваному рішенні суду послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі.

Відзиву до суду надано не було.

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 03.02.2014 року звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої надана позивачем до позовної заяви та з якої вбачається, що у Заяві зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис.

При цьому в заяві вказано намір ОСОБА_1 оформити на своє ім`я платіжну карту Універсальна та розмір бажаного кредитного ліміту в розмірі 20000,00 грн. Окрім того в заяві зазначено, що заявник ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, що дійсна Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.

Інших умов договору вказана заява не містить.

На підтвердження позовних вимог позивачем до суду був наданий Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна .

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, станом на 10.06.2019 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 119953,16 грн., з яких: 4096,71 грн. - заборгованість за кредитом; 115856,45 грн. - заборгованість за процентами з 03.02.2014 року по 01.07.2018 року.

Задовольняючи частково позов АТ КБ ПриватБанк про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що АТ КБ ПриватБанк на підтвердження заявлених позовних вимог надав Заяву відповідача, яка підписана сторонами, розрахунок заборгованості за кредитним договором, витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , копію паспорта відповідача, відомості з ЄДРПОУ, копії банківської ліцензії та витягу з Статуту.

З дослідженої заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Висновки суду про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних в позовній заяві обставин відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві, яка безпосередньо підписана позичальником.

Також судові вірно зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Судом вірно зазначено про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Оскільки позивачем не було доведено факту укладення кредитного договору, на умовах зазначених в позовній заяві, однак, взявши до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд обгрунтовано задовольнив позов частково та стягнув з ОСОБА_1 суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 4096,71 грн., оскільки позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, при цьому відмовив позивачцу у стягненні відсотків за необгрунтованість та недоведеністю.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк про те, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки АТ КБ ПриватБанк доказів на підтвердження доводів позовних вимог до суду не надав, також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та засвідчив їх своїм підписом.

Доводи про те, що суд безпідставно в оскаржуваному рішенні суду послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (стаття 263 ЦПК України).

Апеляційний суд звертає уваги, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена та у підписаній сторонами заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - залишити без задоволення.

Заочне рішенняКиївського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 травня 2020 року.

Головуючий

Судді