Постанова

від 25.05.2020 по справі 761/35210/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/35210/19 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А.

Провадження №22-ц/824/5932/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Сидоренка Вадима Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Сидоренка Вадима Анатолійовича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс про стягнення коштів інфляційного нарахування та трьох відсотків річних,

УСТАНОВИВ:

у вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати у сумі 12 530,74 грн. та 3 % річних у розмірі 2 783,29 грн.; покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 грудня 2015 року між сторонами було укладено договір про надання туристичних послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), за які позивач сплатив ТОВ Богемія сервіс 1050 доларів США 25 грудня 2015 року.

Умовами договору передбачалось, що позивач має право відмовитися від замовленого турпродукту, сплативши ТОВ Богемія Сервіс (турагенту) реально понесені останнім витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за даним договором. Заява про відмову туриста від туристичних послуг в письмовій формі приймається турагентом до виконання з дня отримання такої заяви.

28 грудня 2015 року позивач засобами електронної пошти звернувся до ТОВ Богемія Сервіс із заявою про відмову туриста від туристичних послуг та вимогою про повернення сплачених за ці послуги грошових коштів.

Оскільки кошти не були повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача 27 825,00 грн. вартості туристичних послуг.

Позивач вважає, що скільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено строку повернення коштів позивачу, такий строк має обраховуватись з дня пред`явлення вимоги до відповідача, тобто з 28.12.2015 року, а тому, відповідач, в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, мав повернути кошти до 04.01.2016 року.

Втім, такий обов`язок виконано не було, а позивач отримав кошти у сумі 27 825,00 грн. лише 07.05.2019 року у межах примусового виконання судового рішення .

З огляду на вказане, посилаючись на положення ст. 625 ЦПК України, позивач просив стягнути з відповідача за період з 05.01.2016 року по 07.05.2019 року 12 530,74 грн. інфляційних витрат на 2 783,29 грн. - 3 % річних.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року позов було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 за період з 11.04.2019 року по 07.05.2019 року кошти інфляційних нарахувань в сумі - 278 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі - 61 грн. 75 коп., а всього -340 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на користь держави судовий збір в сумі - 704 грн. 80 коп.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 398 гривень 75 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко В.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, зокрема, що не погоджується із висновком суду про відсутність між позивачем та відповідачем грошових зобов`язань. Так, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Заявник також звертає увагу на необхідність застосування по даній справі висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року № 686/21962/15-ц, де суд вважав можливим стягнення суми інфляційного збільшення та відсотків річних у випадку позадоговірного утримання коштів боржником: отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, на думку заявника, при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема: ст. ст. 11, 509, 524,533- 535 і 625 ЦК України, а також порушив норми ст. ст. 263, 264 ЦПК України.

Крім того, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сидоренко В.А. подано також апеляційну скаргу на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року. Серед доводів скарги, представник позивача зазначає про порушення судом норм процесуального права, допущені при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, заявник не погоджується із позицією суду щодо стягнення понесених позивачем витрат в розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

В порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України, відзиви на подані апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи , а також додаткове рішення, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір , суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі між сторонами не було грошового зобов`язання до винесення Київським апеляційним судом постанови від 10.04.2019 року, тому на існуючі між ними зобов`язання по сплаті коштів не можуть застосовуватись вимоги ст. 625 ЦК України. Обов`язок повернення позивачу коштів в сумі 27 825,00 грн. виник саме з моменту прийняття постанови Київським апеляційним судом 10.04.2019 року у справі №753/5060/16-ц, яка набрала законної сили з дня її прийняття, а не з моменту направлення відповідачу вимоги про повернення коштів.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 грудня 2015 року було укладено договір про надання туристичних послуг між ОСОБА_1 та ТОВ Богемія Сервіс , відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), за які позивач сплатив ТОВ Богемія сервіс 1050 доларів США 25 грудня 2015 року (а.с. 18-20).

28 грудня 2015 року позивач засобами електронної пошти звернувся до ТОВ Богемія Сервіс із заявою про відмову туриста від туристичних послуг та вимогою про повернення сплачених за ці послуги грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 року у справі №753/5060/16-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 27 825,00 грн. вартості туристичних послуг.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , вказував на порушення відповідачем грошового зобов`язання, що у відповідності до положень статті 625 ЦК України, є підставою для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.01.2016 року по 06.05.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору №25122016/1 на туристичне обслуговування (розділ 5.1), укладеного між сторонами, до обов`язків ТОВ Богемія Сервіс входило:

- забезпечення бронювання туристичних послуг відповідно до Договору;

- організація оформлення документів;

- забезпечення Туриста необхідними документами: ваучерами, страховими полісами, авіаквитками на авіарейси;

- інформування Туриста про зміни в замовлених послугах;

- перевірка наявності та правильності оформлення Туристом необхідних паспортних та візових документів;

- надання іншої повної та достовірної інформації, передбаченої чинним законодавством України.

Пунктом 4.2.2 вищевказаного договору передбачено, що турист має право відмовитися від замовленого турпродукту, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс (турагенту) реально понесені останнім витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за даним договором. Заява про відмову туриста від туристичних послуг в письмовій формі приймається турагентом до виконання з дня отримання такої заяви.

У п.10.1 Договору, зокрема, сторони погодили, що побажання туриста щодо змін умов туру, або про відмову від туру приймаються до розгляду в письмовій формі.

Відповідно до п.10.2 Договору, Турист в праві відмовитись від виконання Договору до початку туристичної подорожі за умови сплати Турагенту фактичних витрат в повному обсязі за послуги, які були надані до отримання повідомлення про відмову, а також сплати штрафних санкцій у відповідності до п. 6.1 Договору.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання, в тому числі підлягають застосуванню положення ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" , Закону України "Про туризм".

За змістом статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

На підставі частини десятої статті 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст.11 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори й інші правочини.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першоі? відповідноі? оплати, тобто в якому передбачено передачу грошеи? як предмета договору або сплату і?х як ціни договору.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даних правовідносинах грошове зобов`язання перед позивачем у відповідача виникло лише на підставі рішення суду, а саме постанови Київського апеляційного суду від 10.04.2019 року у справі №753/5060/16-ц , відповідно до якої з Товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 стягнуто 27 825,00 грн. вартості туристичних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача з відповідача за період з 11.04.2019 року по 07.05.2019 року інфляційних нарахувань в сумі 278,25 грн. та 3% річних в сумі 61,75 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо виникнення у відповідача грошового зобов`язання з 05.01.2016 року (відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України) не можуть бути прийняті судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають обставинам справи.

Посилання заявника на необхідність застосування до даних правовідносин висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року по цивільній справі № 686/21962/15-ц є необґрунтованими, оскільки предметом спору у зазначеній справі є не тотожні правовідносини, а стягнення інфляційних втрат і 3 % річних по зобов`язанню за відшкодування майнової (матеріальної) і моральної шкоди.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає також безпідставними вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення від 17 лютого 2020 року, виходячи з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимогам (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 (замовник) уклав з Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери (виконавець) Договір про надання правової допомоги №43-С від 20.07.2019 р. (а.с.58-66).

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України адвокат Сидоренко В.А. надав детальний звіт виконаних робіт (наданих послуг) за Договором №43-С від 20.11.2019 року про надання правової допомоги (а.с. 69-70), які було підписано замовником без зауважень.

Фактичне перерахування коштів у загальному розмірі - 15034 грн. підтверджується копіями квитанцій (а.с. 71).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо ).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Ціна позову, визначена позивачем в загальному розмірі - 15314,74 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 340 грн. (278,25 грн. + 61,75 грн.)

Відтак, за умовами ч.2 ст.141 ЦПК України , у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому 340 грн. х 100% та розділити на суму позову 15 314,74 грн. = 2,2 % х 18 125 грн.(визначені до стягнення витрати правової допомоги) = 398 грн. 75 коп.

Здійснивши вірний розрахунок та правильно застосувавши положення процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 398 грн. 75 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції є законними та не підлягаютьскасуванню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Сидоренка Вадима Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Н.В.Ігнатченко