Ухвала

від 31.07.2020 по справі 761/35210/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/35210/19

провадження № 61-10546ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс про стягнення коштів інфляційного нарахування та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс

(далі - ТОВ Богемія Сервіс ), в якому, посилаючись на положення

статті 625 Цивільного процесуального кодексу України, просив стягнути

з відповідача 12 530,74 грн інфляційних втрат за період з 05 січня 2016 року по 07 травня 2019 року та 2 783, 29 грн - 3% річних.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 за період

з 11 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року 278,25 грн інфляційних втрат

та 61,75 грн 3% річних, а всього 340 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва

від 17 лютого 2020 року стягнуто з ТОВ Богемія Сервіс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

398, 75 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада

2019 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишено без змін.

У липні 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року

і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 15 314, 03 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону.

У постанові від 25 травня 2020 року Київський апеляційний суд зазначив

про те, що вказана постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Представник заявника вказав, що у касаційній скарзі порушено питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа для заявника має виняткове значення,

тому є підстави для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи касаційної скарги, правовідносини сторін, предмет спору, з такими твердженнями заявника не погоджується

і вважає їх необґрунтованими.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Богемія Сервіс про стягнення коштів інфляційного нарахування та 3% річних - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович