Постанова

від 20.05.2020 по справі 461/5244/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 461/5244/18

провадження № 61-16923св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , Головне управління Держпраці у Київській області, первинна профспілкова організація Стрийської дистанції колії, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року в складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П. і Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця ), перейменованоого в Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця ) в особі Регіональної філії Львівська залізниця , Головного управління Держпраці у Київській області, первинної профспілкової організації Стрийської дистанції колії, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

1. визнати незаконною бездіяльність регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця , Головного управління Держпраці у Київській області, первинної профспілкової організації Стрийської дистанції колії, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області стосовно випадку, що стався 30 листопада 2017 року о 16 год. 10 хв. на а/д Київ - Чоп 639 км. + 600 м у селі Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 - працівник ПАТ Українська залізниця (регіональна філія Львівська залізниця , виробничий підрозділ Стрийська дистанція колії ), який обіймав посаду - монтер колії 5-го розряду;

2. зобов`язати ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , Головне управління Держпраці у Київській області, первинну профспілкову організацію Стрийської дистанції колії, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області створити спеціальну комісію відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року № 1232;

3.зобов`язати ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця , Головне управління Держпраці у Київській області, первинну профспілкову організацію Стрийської дистанції колії, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області визнати випадок таким, що пов`язаний з виробництвом і скласти акт форми Н-1.

Позов обґрунтований тим, що 30 листопада 2017 року о 16 год. 10 хв. на автодорозі Київ - Чоп 639 км + 600 м у селі Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області автопоїзд у складі тягача МАН , реєстраційний номер Республіки Македонія НОМЕР_1 , та напівпричепа ШМІД , реєстраційний номер Республіки Македонія SK НОМЕР_2 , під керуванням водія - громадянина Республіки Македонія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час госпіталізації помер.

Потерпілий ОСОБА_2 був монтером 5-го розряду виробничого підрозділу Стрийська дистанція колії регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця .

30 листопада 2017 року ОСОБА_2 , завершивши роботу, прямував додому та о 16 год. 10 хв. потрапив у зазначену дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП).

У відповіді на адвокатський запит Регіональної філії Львівська залізниця , що надійшла від 10 квітня 2018 року № 10/1804, з посиланням на положення Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників виробничого підрозділу Стрийська дистанція колії регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця зазначило, що дія Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, не поширюється на випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , а тому в регіональній філії Львівська залізниця акти за формами Н-5, Н-1, НПВ не складались. Відтак, розслідування нещасного випадку проведено не було.

Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що нещасний випадок, який стався з монтером колії Стрийської дистанції колії ОСОБА_2 , є випадком невиробничого характеру, тому що він стався з працівником під час прямування з роботи пішки, тому він розслідується як нещасний випадок невиробничого характеру. Отже, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідачів створити спеціальну комісію відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 та зобов`язання визнати нещасний випадок з ОСОБА_2 таким, що пов`язаний з виробництвом, і скласти акт форми Н-1. У зв`язку з цим, також відсутні підстави визнавати бездіяльність відповідачів незаконною.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посиланням на Директиву Європейського парламенту і Ради від 04 листопада 2003 року № 2003/88/ЄС Про деякі аспекти організації робочого часу не можуть прийматися до уваги, оскільки положення цієї Директиви ЄС не імплементовані в національне законодавство України, а відтак застосування цих положень вбачається передчасним. Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що право кожного працівника на встановлення максимального робочого часу та на відпочинок закріплено в пункті 2 статті 31 Хартії основних прав ЄС, а деталізація цього положення міститься в Директиві Європарламенту та Ради Європи 2003/88/ЄС Про деякі аспекти організації робочого часу , яка є основним документом ЄС щодо робочого часу та відпочинку.

Хоча Хартія не є юридично обов`язковим документом, однак, на законодавчому рівні Співтовариство визнало її важливість шляхом відзначення у другому пункті преамбули Директиви, що Директива дотримується принципів, визнаних не лише в статті Європейської конвенції з прав людини, а й в Хартії. Тому суди мають враховувати зазначені доводи позивача, і посилатися на Хартію основних прав як на джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі № С-540/03 Європейський парламент проти Ради зазначив, що на Хартію основних прав можна посилатися в скарзі до ЄСПЛ тією мірою, якою вона формулює asquis основних прав, що визнаються правовим порядком Союзу. Головною її метою є підтвердження прав, що випливають із конституційних традицій і міжнародних зобов`язань, спільних для держав-членів, Договору про ЄС, Договору про заснування Європейського Співтовариства, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Соціальних хартій, прийнятих Співтовариством і Радою Європи, а також практики ЄСПЛ. Аналогічна позиція викладена й у рішенні ЄСПЛ у справі № С-131/03 Reynolds TobaccoHoldings v . Commission .

Суд має застосовувати дану практику ЄСПЛ.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи позивача, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі № С-266/14 від 10 вересня 2015 року, прийнятим відповідно до Директиви 2003/88 ЄС, час, витрачений на дорогу, прирівнюється до робочого.

Отже, час, витрачений на дорогу додому, прирівнюється до робочого, то нещасний випадок, який відбувся 30 листопада 2017 року з ОСОБА_2 по дорозі з роботи додому, повинен бути визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

Судочинство має ґрунтуватися на засадах верховенства права та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Справа не є малозначною, оскільки в разі задоволення позову позивач отримає одноразову допомогу для сім`ї в розмірі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а також має бути виплачена одноразова допомога кожному члену сім`ї, який перебував на утриманні померлого в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. На утриманні померлого знаходилася ОСОБА_1 та малолітній син - ОСОБА_4 .

Справа стосується питання, що має фундаментальне значення, а саме - застосування практики ЄСПЛ як джерела права.

Позиції інших учасників

У жовтні 2019 року АТ Українська залізниця через представників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку надіслало відзив на касаційну скаргу, в якій просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що ДТП, під час якої загинув чоловік позивача, сталася під час фактичного завершення виконання робіт, коли він рухався спочатку на громадському транспорті, а потім - пішки до свого будинку. Тому розслідування даного нещасного випадку проводиться комісією, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства. Державний нагляд на залізничному транспорті організує Головне управління Держпраці у Київській області. Тому АТ Українська залізниця не порушувало права позивача, оскільки не мало правових підстав проводити розслідування.

Оскільки ДТП сталося під час прямування працівника додому, то має застосовуватися порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Хартія основних прав ЄС застосовується з урахуванням національного законодавства та національної практики.

Крім того, в пункті 2 статті 31 зазначеної Хартії не передбачено, що час, коли працівник прямує додому, є робочим часом. Робочий час, відповідно до пункту 1 Директиви 2003/88/ЄС означає будь-який період, під час якого працівник працює, знаходиться в розпорядженні роботодавця, виконує свою діяльність або обов`язки відповідно до національного законодавства та (або) практики.

Судами правильно встановлено, що з чоловіком позивача стався нещасний випадок невиробничого характеру, оскільки виконання трудових обов`язків працівник на час ДТП завершив.

Директива 2003/88/ЄС містить відступи та виключення для працівників певних категорій і професій зокрема, осіб, які працюють в сфері залізничного транспорту.

У рішенні ЄСПЛ у справі № С-266/14, на яке посилається позивач, мова йде про час, протягом якого працівник перебував на роботі в розпорядженні роботодавця та здійснював свою діяльність і обов`язки.

Також у рішенні ЄСПЛ йдеться про рух працівників на роботу на транспорті підприємства, оскільки відповідно до обставин справи, що розглядалася ЄСПЛ, працівники пересувалися на транспорті роботодавця. Відповідні обставини в цій справі відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_2 з 24 жовтня 1994 року по 30 листопада 2017 року працював на посаді монтера колії 5 розряду в укрупненій бригаді, третьої виробничої дільниці Стрийська дистанція колії .

30 листопада 2017 року для бригади, до якої належав ОСОБА_2 , було заплановано виконання робіт на колії під час так званих вікон , тобто технологічних перерв у русі поїздів, спеціально призначених для виконання колійних робіт.

О 15 год. 45 хв. члени цієї бригади завершили виконання робіт.

Додому ОСОБА_2 із станції Люберці до села Верхнє Синьовидне добирався спочатку громадським транспортом, а потім йшов пішки з автобусної зупинки до своєї домівки.

30 листопада 2017 року о 16 год. 10 хв. на а/д Київ - Чоп 639 км + 600 м у селі Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області автопоїзд у складі тягача МАН , реєстраційний номер Республіки Македонія НОМЕР_1 , та напівпричепа ШМІД , реєстраційний номер Республіки Македонія SK НОМЕР_2 , під керуванням водія громадянина Республіки Македонія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної пригоди пішохід ОСОБА_2 30 листопада 2017 року від отриманих тілесних ушкоджень під час госпіталізації помер, а транспортний засіб отримав технічні пошкодження.

Позивач ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2

Наказом (розпорядженням) від 11 грудня 2017 року № 349/ос ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу 30 грудня 2017 року та звільнено з посади монтера колії 5 розряду у зв`язку із смертю.

Постановою про закриття кримінального провадження від 26 січня 2018 року кримінальне провадження від 01 грудня 2017 року № 12917140000000866 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

У постанові про закриття кримінального провадження від 26 січня 2018 року зазначено, що причиною настання цієї ДТП з технічної точки зору стало те, що ОСОБА_2 вийшов на проїзну частину дороги на такій відстані до автопоїзда, за якої водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на нього.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами попередніх інстанцій встановлено, що чоловік позивача загинув внаслідок ДТП, яка відбулася під час його прямування з роботи пішки, тому цей випадок не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач оспорює віднесення зазначеного нещасного випадку до нещасних випадків невиробничого характеру.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування передбачено, що нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 , розслідування проводиться в разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю.

Вичерпний перелік обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і щодо якої складається акт за формою Н-1, визначені в пункті 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 .

Розслідування та облік нещасних випадків, які сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, проводяться згідно з порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Пунктом 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 № 270, передбачено, що травмою невиробничого характеру також вважається травма, отримана під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації і не використовувався в інтересах цієї організації.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем не пов`язаний з виконанням ним виробничих обов`язків і обставини, за яких стався цей нещасний випадок, не підпадають під дію пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 .

Вказаний нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом, є невиробничою травмою, отриманою під час прямування з роботи пішки поза межами виконання трудових обов`язків, тому правильно кваліфікований за пунктом 3 підпункту 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 .

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти та обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до пункту 2 статті 31 Хартії основних прав кожний працівник має право на обмеження максимальної тривалості робочого часу та на щоденний і щотижневий відпочинок, а також на щорічну оплачувану відпустку.

Отже, зазначена норма не стосується характеру нещасного випадку на виробництві чи нещасного випадку невиробничого характеру, що є предметом судового розгляду в цій справі.

Доводам позивача щодо застосування Директиви 2003/88/ЄС суд апеляційної інстанції надав належну оцінку та навів належні мотиви їх неврахування.

Доводи касаційної скарги про застосування Директиви 2003/88/ЄС з огляду на практику ЄСПЛ, є необґрунтованими, оскільки відповідні рішення стосувалися спорів з іншими обставинами. Крім того, у статті 2 зазначеної Директиви робочий час визначений як будь-який період, під час якого працівник працює, знаходячись в розпорядженні роботодавця, та виконує свою діяльність або обов`язки відповідно до національного законодавства та (або) практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права, що вплинули на правильність по суті та законність оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на касаційну скаргу, підписаний заступником начальника управління Бобеляком Ю. Я.

Відповідно до статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною шостою статті 178 ЦПК України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 58 ЦПК України у редакції, чинній на час подання відзиву, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

До цього відзиву не додано доказів того, що заступник начальника управління Бобеляк Ю. Я. має право на підписання відзиву від імені Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 58, 141, 178, 183, 255, 400 , 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області залишити без розгляду та повернути заявнику.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов