Постанова

від 20.05.2020 по справі 201/12712/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 201/12712/16-ц

провадження № 61-19695св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство Запорізький експертно-технічний центр Держпраці ,

треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Київський страховий дім ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державного підприємства Запорізький експертно-технічний центр Держпраці на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року у складі судді Федоріщева С. С., постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Державного підприємства Запорізький експертно-технічний центр Держпраці на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Запорізький експертно-технічний центр Держпраці (далі - ДП Запорізький ЕТЦ ), треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Київський страховий дім , (далі - ПрАТ Київський страховий дім ), про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2016 року у м. Дніпрі на вул. Космічній відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачеві ОСОБА_1 , і автомобіля Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 , що належить на праві власності відповідачу ДП Запорізький ЕТЦ . Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Висновком експертного дослідження від 10 серпня 2016 року № 0708/16/16, складеним судовим експертом Дроздовим Ю. В. , вартість матеріальних збитків, спричинених володільцю автомобіля Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в сумі 374 861 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

На момент ДТП автомобіль відповідача був застрахований відповідно до полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/7812403 ПрАТ Київський страховий дім , яким передбачений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в сумі 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн.

05 липня 2016 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування і ПрАТ Київський страховий дім виплачене страхове відшкодування у розмірі 41 301,78 грн. Отже, на думку ОСОБА_1 відповідач має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 333 559,51 грн (374 861,29 - 41 301,78).

На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП Запорізький ЕТЦ 333 559,51 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП Запорізький експертно-технічний центр Держпраці на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 333 559,51 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ДП Запорізький ЕТЦ , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Крім того, на думку відповідача, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідного розміру проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

16 грудня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 04 липня 2016 року у м. Дніпропетровську на вул. Космічній відбулась ДТП за участю автомобіля Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , і автомобіля Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить на праві власності відповідачеві ДП Запорізький ЕТЦ . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Мікроавтобус Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Автомобіль Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності відповідачу ДП Запорізький ЕТЦ , що ним не заперечується і убачається з наказу по підприємству про закріплення автомобілів від 02 вересня 2008 року, додатку до Генеральної угоди обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів між ПрАТ Київський страховий дім і ДП Запорізький ЕТЦ і полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/7812403.

ОСОБА_2 , якого визнано винним у ДТП, перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ДП Запорізький ЕТЦ , згідно із довідкою підприємства від 19 грудня 2016 року, наказами ДП Запорізький ЕТЦ від 01 липня 1997 року № 9-Б про припиняння ОСОБА_2 на роботу, від 02 червня 2015 року № 020-к про переведення ОСОБА_2 на посаду провідного експерта з промислової безпеки, і наказу від 02 вересня 2008 року № 62 про закріплення за ОСОБА_2 автомобілю Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2 , а також наказом про відрядження від 01 липня 2016 року № 199-В ОСОБА_2 до м. Дніпра (ТОВ Луна) на одну добу - 04 липня 2016 року, із забезпеченням проїзду транспортом підприємства.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 0708/16/16 від 10 серпня 2016 року, складеним судовим експертом Дроздовим Ю. В. , вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в сумі 374 861,00 грн (з урахуванням втрати товарної вартості).

На момент ДТП автомобіль Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , був застрахований ДП Запорізький ЕТЦ , згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/7812403 в ПрАТ Київський страховий дім . Відповідно до вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн.

05 липня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ Київський страховий дім із заявою про страхове відшкодування. На замовлення страховика суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 виконано звіт про оцінку КТЗ від 22 вересня 2016 року № 7974_М, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту, без урахування коефіцієнту фізичного зносу (дорівнює 0), складає 48 459,19 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судами обох інстанцій було встановлено, що сторонами у справі не оспорюється обставина дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах із відповідачем, та отримання позивачем суми страхового відшкодування від ПрАТ Київський страховий дім у розмірі 41 301,78 грн. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача.

Зокрема, позивач просить відшкодувати вартість понесених ним витрат на ремонт автомобіля, визначаючи вартість майнової шкоди відповідно до висновку експертного дослідження від 10 серпня 2016 року № 0708/16/16, складеним судовим експертом Дроздовим Ю. В., згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Transit , становить 374 861 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що висновок експертного дослідження від 10 серпня 2016 року № 0708/16/16, складений судовим експертом Дроздовим Ю. В., не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне.

Так, статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експертного дослідження від 10 серпня 2016 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку автотоварознавчого експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення статті 106 цього Кодексу у вказаній редакції.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Крім того, апеляційним судом не була належним чином врахована поведінка позивача, пов`язана з небажанням проводити судову експертизу. Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2017 року призначено у цій цивільній справі проведення судової автотехнічної експертизи.На вирішення експерта поставлено, зокрема, питання щодо встановлення дійсного розміру завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Установлено, що автотоварознавча експертиза, призначена судом, була повернута без висновку, оскільки автомобіль позивачем не був представлений на огляд, що слідує з відповіді судового експерта Дніпропетровського НДІСЕ Кравченка О. Г. від 20 липня 2018 року, що надійшов до суду 13 серпня 2018 року разом з матеріалами справи.

Згідно зі статтею 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, не дослідивши дійсного розміру завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідної суми у рахунок відшкодування майнової шкоди, зазначивши, що відсутні підстави для сумніву щодо правильності визначення необхідного обсягу ремонтних робіт і їх вартості.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Проте, апеляційний суд не надав оцінки тому, що позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути не різницю між фактичним розміром завданої шкоди і розміром ліміту відповідальності страховика (100 000 грн), а різницю між фактичним розміром завданої шкоди і розміром виплаченого страхового відшкодування (41 301,78 грн). При цьому питання щодо наявності зобов`язання ПрАТ Київський страховий дім відшкодувати розмір завданої шкоди в межах ліміту відповідальності страховика судом апеляційної інстанції не досліджено.

Крім того, судом не з`ясовано, чи погоджувався позивач із визначеним страховиком розміром призначеного страхового відшкодування, чи звертався до ПрАТ Київський страховий дім з вимогами про відшкодування завданої шкоди в межах ліміту відповідальності страховика (з урахуванням франшизи). Зазначене має суттєве значення при подальшій оцінці наданих суду доказів та встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до передчасного висновку при апеляційному перегляді.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Запорізький експертно-технічний центр Держпраці задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун