Постанова

від 21.05.2020 по справі 616/409/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 616/409/17 -ц

провадження № 61-36008св1 8

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронова Олега Анатолійовича - на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 вересня 2017 року у складі судді Нестайка Ю. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у складі суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Підсереднє ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство Підсереднє (далі - ПАТ Підсереднє ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило усунути перешкоди в користуванні орендованими земельними ділянками: площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058; площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055; площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, які розташовані на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказані земельні ділянки відповідно до умов договорів оренди використовуються ПАТ Підсереднє для вирощування сільськогосподарських культур. Договір оренди з ОСОБА_1 як власником земельної ділянки площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058, укладений 01 січня 2007 року строком на 10 років. Зареєстрований цей договір 15 листопада 2007 року. Договори оренди земельної ділянки площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055 та площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, укладені 01 серпня 2012 року строком на 15 років. Зареєстровані ці договори відповідно 24 грудня 2012 року та 21 грудня 2012 року. Однак усупереч умов договорів 15 березня 2017 року невідомі особи, які відрекомендувалися представниками ОСОБА_1 , почали проводити геодезичні роботи на орендованих земельних ділянках та закопувати у землю дерев`яні кілки, які обмежують можливості роботи сільськогосподарської техніки.Крім того, на земельній ділянці площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055 ОСОБА_1 посіяла соняшник. Посилаючись на те, що строк дії договорів не закінчився, так як він починається з моменту державної реєстрації договорів, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії на земельних ділянках до моменту припинення дії договорів оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві ПАТ Підсереднє у користуванні земельними ділянками: площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058; площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055; площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, які розташовані на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на цих земельних ділянках до моменту припинення дії договорів оренди землі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.Строк дії договору оренди землі від 01 січня 2007 року спливає 15 листопада 2017 року. Отже, договір від 01 січня 2007 року є чинним, тому у відповідача відсутні підстави стверджувати, що строк дії цього договору закінчився. Строк дії договорів від 01 серпня 2012 року спливає відповідно 24 грудня 2027 року та 21 грудня 2027 року. Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Зазначений обов`язок орендодавця зафіксовано і в пункті 29 укладених між сторонами договорів оренди землі. 25 травня 2017 року ПАТ Підсереднє направило відповідачу претензію щодо недопустимості вчиненні дій, які перешкоджають орендареві повною мірою користуватися орендованими земельними ділянками. На підставі акта, складеного 30 травня 2017 року комісією за участю представників ПАТ Підсереднє та депутатів Підсереднянської сільської ради, встановлено, що на земельних ділянках: площею 5,4554 га, кадастровий номер 632148200:01:000:0058; площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, посіяна та росте багаторічна трава, закопані дерев`яні кілки; на земельній ділянці площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055, посіяно та росте соняшник, закопані дерев`яні кілки. Суд дійшов висновку, що укладені між сторонами спору договори оренди земельних ділянок є чинними, діями відповідача порушується право позивача на користування орендованими земельними ділянками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позивачем ОСОБА_1 та її представником не спростовані доводи позивача та надані ним письмові докази у вигляді договорів оренди, укладених ПАТ Підсереднє і ОСОБА_1 із зазначенням строку дії договорів та їх державної реєстрації. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про фальсифікацію позивачем договорів оренди від 01 серпня 2012 року, оскільки вказані ними обставини ними не доведено за допомогою належних та допустимих доказів. Не може спростовуватися факт підпису договорів оренди від імені ОСОБА_1 іншою особою посиланням на нездійснення передачі земельних ділянок за договором від 01 серпня 2012 року, оскільки вказані земельні ділянки фактично знаходилися в оренді ПАТ Підсереднє , а сторони відобразили в пункті 42 договору оренди землі припинення раніше укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 договору оренди з моменту державної реєстрації даного договору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Миронов О. А. - просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач за подання позову сплатив судовий збір у неповному обсязі, проте суд необґрунтовано відкрив провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідала вимогам закону. Позивач заявляв негаторний позову щодо трьох земельних ділянок, а суд задовольняє ці вимогу як одну, що є виходом за межі позову. Договори оренди від 01 серпня 2012 року вона не укладала та строк дії оренди вчиненням цих правочинів не продовжувала на 15 років. Крім того, нові договори зареєстровано без скасування реєстрації попередніх договорів, що продовжували діяти. Позивачем не доведено, що вона створює перешкоди у користуванні земельними ділянками. Щодо земельної ділянки площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058, строк дії договору оренди почався з моменту його укладення 01 січня 2007 року, а не державної реєстрації 15 листопада 2007 року.

(2) Позиція позивача

У відзиві позивач зазначає, що товариство об`єднало у позові кілька вимог, пов`язаних між собою, а тому судовий збір сплачено відповідно до вимог закону. Відповідач не спростувала справжність свого підпису у договорах оренди землі від 01 серпня 2012 року, укладення нових договорів відповідало волевиявленню обох сторін. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, а тому доводи касаційної скарги безпідставні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 03 березня 2005 року.

ОСОБА_1 за договором оренди землі від 01 січня 2007 року передала зазначену земельну ділянку в оренду ПАТ Підсереднє строком на 10 років. Пунктом 41 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. 15 листопада 2007 року вказаний договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040768900304.

ОСОБА_1 також є власником земельних ділянок площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055 та площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, та які раніше належали матері відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 червня 2011 року.

ОСОБА_1 за договорами оренди землі від 01 серпня 2012 року передала зазначені земельні ділянки в оренду ПАТ Підсереднє строком на 15 років.

Відповідно до пункту 20 договорів оренди землі від 01 серпня 2012 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації договорів за актом приймання-передачі. Пунктами 41 договорів передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктами 42 договорів оренди землі від 01 серпня 2012 року передбачено, що договори оренди землі від 01 січня 2007 року, раніше укладені з ОСОБА_2 та зареєстровані 21 листопада 2007 року, втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року.

21 грудня 2012 року договір оренди від 01 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056 зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області.

24 грудня 2012 року договір оренди від 01 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055, зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Зазначений обов`язок орендодавця зафіксовано і в пункті 29 укладених між сторонами договорів оренди землі.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

ОСОБА_1 зазначає, що договори оренди від 01 серпня 2012 року вона не укладала та строк дії оренди вчиненням цих правочинів не продовжувала на 15 років; крім того, нові договори зареєстровано без скасування реєстрації попередніх договорів, що продовжували діяти.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З підстав дефекту волі ОСОБА_1 договори оренди від 01 серпня 2012 року не оспорила у судовому порядку, а тому вказані договори є дійсними та зберігають правові наслідки, встановлені ними, тобто земельні ділянки площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055 та площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, ОСОБА_1 передала в оренду ПАТ Підсереднє строком на 15 років, а тому до спливу цього строку зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованими земельними ділянками.

Пунктами 42 договорів оренди землі від 01 серпня 2012 року передбачено, що договори оренди землі від 01 січня 2007 року, раніше укладені з ОСОБА_2 та зареєстровані 21 листопада 2007 року, втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до положень пунктів 25-27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, завтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, у тому числі, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно.

Умова пунктів 42 договорів оренди землі від 01 серпня 2012 року про те, що договори оренди землі від 01 січня 2007 року, раніше укладені з ОСОБА_2 та зареєстровані 21 листопада 2007 року, втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року, узгоджена сторонами договорів, на підставі яких проведено державну реєстрацію оренди земельних ділянок, рішення державного реєстратора не визнано незаконним, а тому доводи касаційної скарги про те, що нові договори зареєстровано без скасування реєстрації попередніх договорів, є необґрунтованими.

Щодо земельної ділянки площею 5,4554 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0058, договір оренди укладено 01 січня 2007 року, за яким ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в оренду ПАТ Підсереднє строком на 10 років.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

У частині другій статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України Про оренду землі, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Пунктом 41 договору оренди від 01 січня 2007 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

15 листопада 2007 року вказаний договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Таким чином, строк договору закінчився 15 листопада 2017 року, а тому ОСОБА_1 протиправно у травні 2017 року вчинила дії щодо обробки спірної земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено, що вона створює перешкоди у користуванні земельними ділянками, оскільки такі доводи стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суди із акта, складеного 30 травня 2017 року комісією за участю представників ПАТ Підсереднє та депутатів Підсереднянської сільської ради, встановили, що на земельних ділянках: площею 5,4554 га, кадастровий номер 632148200:01:000:0058; площею 3,4466 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0056, посіяна та росте багаторічна трава, закопані дерев`яні кілки; на земельній ділянці площею 2,1800 га, кадастровий номер 6321484200:01:000:0055, посіяно та росте соняшник, закопані дерев`яні кілки. Суд дійшов висновку, що укладені між сторонами спору договори оренди земельних ділянок є чинними, діями відповідача порушується право позивача на користування орендованими земельними ділянками. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості здійснити переоцінку доказів у справі.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що позивач за подання позову сплатив судовий збір у неповному обсязі та що позивач заявляв негаторний позову щодо трьох земельних ділянок, а суд задовольнив ці вимогу як одну, що є виходом за межі позову, необхідно зазначити, що товариство об`єднало у позові кілька вимог, пов`язаних між собою, а тому судовий збір сплачено відповідно до вимог закону; зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції відображає розгляд усіх завлених позовних вимог, а тому формулювання цієї частини рішення суду (зазначення результату розгляду не щодо кожної земельної ділянки окремо, а щодо усіх земельних ділянок разом) не свідчить про порушення судом вимог диспозитивності цивільного процесу.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Ргопіпа V. ІІкгаіпе ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронова Олега Анатолійовича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко