Постанова

від 18.05.2020 по справі 922/3573/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа №922/3573/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Крайз О.І., свідоцтво №1599 від 08.10.2008 року, ордер серія ХВ№15202 від 01.11.2019 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор , смт.Шевченкове, Харківська область, (вх.№1071Х/1-40) та апеляційну скаргу позивача - Шевченківської селищної ради, смт.Шевченкове, Харківська область, (вх.№1072Х/1-40) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19,

за позовом Шевченківської селищної ради, смт.Шевченкове, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор , смт.Шевченкове, Харківська область,

про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року Шевченківська селищна рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Шевченківський елеватор , в якій просила суд визнати укладеним договір оренди землі між позивачем та відповідачем у редакції, викладеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 року у справі №922/3573/19 у позові відмовлено повністю.

У подальшому, ТОВ Шевченківський елеватор звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою (вх.№4325), в якій на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України просило суд долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат, а також ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123911,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2020 року просив суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 12519,00 грн. з підстав, викладених у клопотанні.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19 (повний текст складено 05.03.2020 року, суддя Бринцев О.В.) заяву ТОВ Шевченківський елеватор задоволено частково; заяву Шевченківської селищної ради про зменшення розміру судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Шевченківської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор 54249,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

В решті заяви відмовлено.

Відповідач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, просить:

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69662,50 грн.;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ Шевченківський елеватор про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі №922/3573/19 в повному обсязі;

- достягнути з позивача - Шевченківської селищної ради на користь відповідача - ТОВ Шевченківський елеватор витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 69662,50 грн.

- в іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19 залишити без змін;

- розподілити судові витрати;

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, якщо виходити з логіки суду першої інстанції, сторона судового процесу має подати при подачі першої заяви по суті справи не орієнтовний розрахунок суми судових витрат, а остаточний, адже який би розрахунок сторона не подала, він буде не точний і у суду буде право зменшити розмір судових витрат у випадку, якщо їх розмір перевищить суму попереднього розрахунку, або взагалі відмовити у їх задоволенні, якщо їх сума буде менша ніж у попередньому.

Однак, апелянт звертає увагу, що наданий розрахунок судових витрат є попереднім та орієнтовним і станом на момент його подання неможливо достеменно встановити обсяг таких витрат, часу який буде затрачено на справу, визначитись зі складністю справи та ін.

Відповідач вказує, що ним документально підтверджено розмір витрат, а додатковою угодою №3 від 01.12.2019 року було передбачено сплату адвокатському об`єднанню додаткової винагороди у розмірі 12000,00 грн. і така виплати підлягає відшкодуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

Позивач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким заяву ТОВ Шевченківський елеватор задовольнити частково в сумі 12519,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що розгляд цієї справи не був складним, підготовка відзиву на позовну заяву не потребувала проведення аналізу значної доказової бази та судової практики, всі витрати на правничу допомогу пов`язані лише з вартістю правових послуг адвокатського об`єднання; відповідач добровільно погодився з надмірно високою вартістю послуг, що не може бути підставою для стягнення витрат на правничу допомогу з місцевого бюджету; вартість послуг завищена та не відповідає ринковій ціні надання аналогічних послуг; відповідач зловживає правом на розподіл судових витрат, зазначаючи завищену вартість наданих правничих послуг; розмір витрат на правничу допомогу не підтверджений належними доказами, які б доводили необхідність та неминучість понесення правничих витрат в таких розмірах.

На думку позивача, з огляду на фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, рішення судів в аналогічних справах, сума 54249,00 грн. не підлягає стягненню з Шевченківської селищної ради, оскільки розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок територіальної громади не можуть бути більшими 12519,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

Враховуючи, що позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги на одне і те ж додаткове рішення по даній справі, колегія суддів ухвалою суду від 06.05.2020 року об`єднала їх в одне апеляційне провадження.

27.04.2020 року від Шевченківської селищної ради (позивач у справі) надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№3856), в якому зазначає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі не підтверджують наявність обставин, які не давали змоги передбачити розмір витрат на професійну правничу допомогу під час подання попереднього розрахунку та обґрунтованість витрат, а навпаки вводять суд в оману і свідчать про зловживання відповідачем правом на розподіл судових витрат.

27.04.2020 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№3874), в якому зазначає, що доводи позивача носять суб`єктивний характер і не підтверджені будь-якими доказами.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на іншу дату.

15.05.2020 року від позивача надійшло клопотання (вх.№4673), в якому просить у зв`язку з відпусткою представника селищної ради відкласти розгляд справи.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів також зауважує, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи. Позиція учасників даного судового процесу чітко і зрозуміло викладена у письмових документах , які були подані до суду. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Таким чином, у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

У судовому засіданні 18.05.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, а проти апеляційної скарги позивача заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, судова колегія зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006 року, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між відповідачем та адвокатом Крайз Олександром Ігоровичем і Адвокатським об`єднанням Лоу Уолвс , на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції підтверджуються договором б/н про надання правової допомоги від 01.08.2019 року, додатковою угодою №2 від 01.10.2019 року до договору про надання правової допомоги б/н від 01.08.2019 року, додатковою угодою №3 від 01.12.2019 року до договору про надання правової допомоги б/н від 01.08.2019 року, ордером серія ХВ№152028,свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1599, актом прийому-здачі наданих послуг від 13.02.2020 року, платіжним дорученням №100 від 17.02.2020 року.

Відповідно до вищезазначеного акту загальна вартість виконаних робіт становить 111911,50 грн., а з урахуванням п.2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди встановити додаткову винагороду адвокатського об`єднання у розмірі 12000,00 грн., тобто загальна вартість робіт за актом становить 123911,50 грн.

Договір про надання правової допомоги від 01.08.2019 року б/н по суті є договором комплексного юридичного обслуговування, однак, у договорі передбачено повноваження адвокатського об`єднання представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судових органах, зокрема господарських судах.

У додатку до договору сторонами узгоджені ставки розрахунку часу надання послуг, у тому числі і складання відзиву, аналіз судової практики, участь в судовому засіданні, надання консультацій з вивченням і без вивчення документів. Тобто, на підставі договору адвокатське об`єднання має надавати відповідачеві ТОВ Шевченківський елеватор (клієнту) правничу професійну допомогу у справі №922/3573/19.

У додатковій угоді від 01.12.2019 року №3 до договору, яка в силу пункту 4 є його невід`ємною частиною, сторони узгодили обсяг послуг, що має надати адвокатське об`єднання: зокрема, надання усних консультацій з вивченням документів; аналіз судової практики; складання, подання відзиву на позовну заяву; підготовка заперечення на відповідь на відзив, інших документів у справі; супроводження справи в Господарському суді Харківської області.

В акті прийому-здачі наданих послуг від 13.02.2020 року зазначено, що послуги для клієнта за додатковою угодою від 01.12.2019 року №3 до договору, а саме, послуги, пов`язані зі справою №922/3573/19 за позовом Шевченківської селищної ради до ТОВ Шевченківський елеватор про визнання договору оренди землі укладеним надані Адвокатським об`єднанням належним чином. Акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, із зазначенням часу надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції, позивач надав клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану додаткову постанову, виходив із визначеної відповідачем суми судових витрат у попередньому орієнтовному розрахунку.

Однак, колегія суддів наразі вважає такі дії помилковими і погоджується з позицією скаржника - відповідача, що попередній розрахунок є по-перше, орієнтовним, а по-друге, станом на момент його подання неможливо точно визначити у якому розмірі кошти будуть понесені відповідною стороною.

Заперечуючи проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що відповідачем не було надано доказів щодо наданої послуги - аналіз судової практики.

Проте, слід відзначити, що доказом надання послуг з професійної правничої допомоги є договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат. Будь-яких інших доказів надання послуг, як-то довідки про аналіз судової практики, роздруковані рішення з помітками адвоката, від сторони, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат, для доведення їх розміру, законом не вимагається.

Щодо аргументу позивача, що час 5 годин, затрачений на аналіз 5 судових рішень не відповідає дійсності, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновку Верховного Суду викладеного, зокрема у справі №816/2096/17 від 16.05.2019 року та у справі №823/2638/18, згідно якого від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача щодо залежності часу, витраченого на складання відзиву від кількості сторінок цього відзиву, оскільки результатом розумового процесу адвоката, метою якого є надання правничої допомоги, є певні висновки, що можуть бути викладені навіть в одному реченні. Позивачем фактично проведена оцінка процесу мислення з метою визначення часу, що знадобився на отримання висновку, аналізуючи лише кількість сторінок тексту такого висновку.

Колегія суддів також враховує, що дійсно участь представника у судових засіданнях є правом, а не обов`язком. Разом з тим, процесуальним кодексом надано право відповідачу приймати участь у судовому процесі з метою доведення правової позиції та для справедливого вирішення справи і ухвалення законного рішення і він ним скористався. Послуги з правової допомоги складають комплекс дій адвоката, в тому числі щодо прибуття до суду, очікування початку судового засідання, участь у судовому засіданні. Весь цей час адвокат зайнятий виключно справою клієнта, отже вимушений враховувати затрачений час в договорі про надання правової допомоги.

Щодо аргументу позивача, що розмір відшкодування судових витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Так, предметом спору у справі №922/3573/19 було визнання укладеним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6325755100:02:000:0265 площею 7,5956 гк в редакції позивача. Згідно з редакцією договору, запропонованою позивачем, договір укладається строком на 10 років та зі ставкою орендної плати у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у рік, що складає 517582,70 грн. за один рік, та відповідно 5175 827,00 грн. за весь строк дії договору. Отже, можна стверджувати, що предметом спору було укладення договору на суму понад п`ять мільйонів гривень, а відповідні твердження позивача не приймаються судовою колегією, оскільки ґрунтуються на суб`єктивному та довільному тлумаченні обставин справи.

Щодо аргументу позивача, що вартість послуг на професійну правничу допомогу завищена та не відповідає ринковій ціні, то чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічний висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року.

Позивач у скарзі зазначає, що вартість послуг з професійної правничої допомоги, що підлягає стягненню з позивача, не може перевищувати 12519,00 грн.

Проте, позивачем у підтвердження вказаної позиції не надано доказів, зокрема, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу саме у такому розмірі.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів вважає, що апелянтом - позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги позивача.

Разом з тим, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор і зміни розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими заявлені до відшкодування витрати у розмірі 12000,00 грн. додаткової винагороди і 9446,00 грн. витрат по вивченню документів, оскільки, витрати щодо додаткової винагороди можливо було передбачити у попередньому розрахунку, однак такого вчинено не було. Дії по вивченню документів, колегія суддів вважає складовим елементом складання відзиву, заперечень на відповідь на відзив та вивчення судової практики, щодо яких витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі, а визначати їх окремо недоцільно.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення і відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У той час, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи і прийшов до помилкового висновку про обмеження відповідних витрат саме орієнтовним розрахунком, наданим відповідачем до початку судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 126, 240, 254, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Шевченківської селищної ради залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19 змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що підлягають стягненню.

Пункт 3 додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, смт. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 9, код ЄДРПОУ 04400156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський елеватор (63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, смт. Шевченкове, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 42977130) 102465,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

В решті додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року по справі №922/3573/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов