Постанова

від 22.05.2020 по справі 3/385

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року м.Дніпро Справа № 3/385

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Березкіної О.В., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 (повний текст ухвали складено та підписано 22.01.2020, суддя Тимошевська В.В.)

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго", м.Кропивницький, Кіровоградської області

про стягнення 4 554 092,94 грн

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2019 року дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулась до господарського суду Кіровоградської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - боржника дочірнього підприємства Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії правонаступником - комунальним підприємством Теплоенергетик у справі № 3/385 за позовом дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до дочірнього підприємства Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії про стягнення 4 554 092,94 грн.

Вимоги заяви обґрунтовані посиланням на зміну користувача цілісного майнового комплексу з постачання теплової енергії споживачам на підставі рішення міської ради міста Кропивницького № 1942 від 06.11.2018 Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго та передачі його у господарське відання комунальному підприємству Теплоенергетик . Новий користувач цілісним майновим комплексом відповідно до положень частини 3 статті 22 Закону України Про теплопостачання став правонаступником за борговими зобов`язаннями дочірнього підприємства Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії

ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у даній справі у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 31/04-2819 від 26.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду вмотивована тим, що позивач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку ст. ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України не надав ні доказів в підтвердження того, що КП "Теплоенергетик" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, а ні доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із згаданою ухвалою дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким замінити боржника/відповідача у справі/наказі №3/385: дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії" на - комунальне підприємство "Теплоенергетик".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання") та порушення норм процесуального права (ст.ст.75,76,77,86,334 Господарського процесуального кодексу України).

За твердженням скаржника відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання" та рішення міської ради міста Кропивницького від 06.11.2018 №1942 КП "Теплоенергетик" є правонаступником ДП "Кіровоградобленерго" на підставі договору на постачання природного газу №06/03-470-ТЕ-18 від 24.01.2003, заборгованість за яким стягнута з відповідача рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №3/385. Прийняття будь-яких додаткових рішень ні власником нового боржника, ні самим новим боржником не потрібно і чинним законодавством не передбачається.

Скаржник також посилається на необхідність врахування при вирішенні питання щодо заміни відповідача його правонаступником правових висновків щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених в постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 35/344-07 та від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11

На думку апелянта, господарським судом безпідставно прийнято до уваги практику Верховного Суду, викладену у постановах: від 18.03.2019 у справі №910/5244/18, від 20.03.2019 у справі №910/7715/18, від 23.05.2019 у справі №910/5058/18, оскільки у даних справах вирішувалось питання правонаступництва боргових зобов`язань по додатковим нарахуванням.

Заявник апеляційної інстанції вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що протягом тривалого часу рішення суду залишається невиконаним, що порушує інтереси стягувача як сторони виконавчого провадження.

3.2 Доводи інших учасників справи

Від комунального підприємства "Теплоенергетик" електронною поштою до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів не приймає зазначений відзив до розгляду, який такий, що оформлений з порушенням ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а саме відзив не скріплений електронним цифровим підписом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Березкіної О.В., Вечірка І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2019 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в резолютивній частині ухвали, не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

16.03.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 поновлено дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.05.2020.

25.05.2020 учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

18.05.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням внесених змін) установлено карантин до 22 травня 2020 року. Крім того, у поданому клопотанні позивач просить провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заявник не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, колегія суддів залишає відповідне клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення.

Приймаючи до уваги, що ухвалу апеляційного господарського суду від 27.04.2020 про призначення судового засідання на 22.05.2020 позивачем було отримано 05.05.2020, останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду із клопотанням про проведення судового засідання - 22.05.2020 в режимі відеоконференції.

25.05.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2005 позов задоволено; стягнуто з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 710 845 грн 08 коп боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 105 877 грн 48 коп річних, 531 387 грн 85 коп пені, 205 982 грн 53 коп штрафу, 25 500 грн державного мита, 118 грн витрат на оплату по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, місцевим господарським судом 20.12.2005 видано відповідний наказ.

08.04.2004 Кіровоградською міською радою прийнято рішення №908 "Про надання в оренду цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго", відповідно до п.1 якого вирішено надати в оренду цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" по вул.Кутузова, 23/16 товариству з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на двадцять п`ять років зі збереженням профілю.

18.10.2005 між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (надалі - орендодавець) та дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариством з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" укладено договір оренди №157/17 цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" (надалі - орендар), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" (надалі-ЦМК), яке розташоване за адресою: м.Кіровоград, вул.Кутузова, 23/16 (п.1.1 договору).

Після укладення даного договору державне комунальне підприємство теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" припиняє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до орендаря (п.1.2 договору).

ЦМК передається в оренду з метою вироблення та реалізації теплової та електричної енергії для потреб м.Кіровограда (п.1.5 договору).

Передача ЦМК в оренду не спричиняє виникнення в орендаря права власності на дане майно. Власником майна залишається територіальна громада м.Кіровограда, а орендар користується ним протягом терміну оренди (п.2.2 договору).

18.10.2004 між сторонами договору підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго".

Згідно ухвали господарського суду від 14.09.2018 на підставі заяви ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України" замінено боржника у наказі господарського суду від 20.12.2005 про стягнення з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 710 845,08 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 531 387,85 грн. пені, 205 982,53 грн. штрафу, 105 877,48 грн. річних, 25 500 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на оплату по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, а саме: з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на його правонаступника - дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії".

Міською радою міста Кропивницького прийнято рішення від 06.11.2018 № 1942 "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго".

Пунктом 1 цього рішення було вирішено повернути з оренди дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго".

Підставою для прийняття рішення від 06.11.2018 № 1942 стало невиконання дочірнім підприємством "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" пункту 5 рішення міської ради міста Кропивницького від 10.10.2017 №1137 "Про договори з реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ" та неналежне виконання зобов`язань за договором оренди цілісного майнового комплексу ДКП ТМ "Кіровоградтеплоенерго" №157/17 від 18.10.2004 (зі змінами) щодо забезпечення теплопостачанням споживачів усіх категорій, забезпечення підприємства газом та резервним паливом, необхідним для його роботи (пункти 5.2, 5.3 договору), що неодноразово призводило до зриву стабільного проходження опалювального сезону в попередні роки та створює загрозу зриву опалювального сезону 2018-2019 років, та щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати.

Згідно п.3 вказаного рішення цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" закріплено за комунальним підприємством "Теплоенергетик" на праві господарського відання.

26.04.2019 на виконання рішення міської ради від 06.11.2018 №1942 між сторонами підписано акт приймання-передачі в господарське відання цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго".

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом оскарження відповідно до вимог апеляційної скарги дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України є правомірність відмови місцевого господарсько суду у здійсненні заміни боржника у виконавчому провадженні - дочірнього підприємства Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії на правонаступника - комунальне підприємство Теплоенергетик в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлено від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та спеціальним Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з частиною першою, другою статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відтак, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

В якості підстави для здійснення правонаступництва ДК Газ України НАК Нафтогаз України у заяві про заміну боржника його правонаступником послався, зокрема на частину третю статті 22 Закону України Про теплопостачання , в якій зазначено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Наведена норма Закону визначає випадок правонаступництва за виниклими борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Господарським судом встановлено, що цілісний майновий комплекс був переданий від попереднього користувача - ДП Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії комунальному підприємству Теплоенергетик у господарське відання за рішенням міської ради міста Кропивницького №1942 від 06.11.2018.

Тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України Про теплопостачання буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак у разі здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України Про теплопостачання з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

За загальним правилом покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

Приписами частини четвертої статті 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що поширення положень частини третьої статті 22 Закону України Про теплопостачання до даних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 90/7715/18, від 28.03.2019 у справі №910/5095/18 та від 08.05.2019 у справі 910/5080/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Колегія судів апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до положень частини третьої статті 22 Закону України Про теплопостачання суб`єкт господарювання, якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Матеріалами справи встановлено, що боргові зобов`язання в частині несвоєчасної оплати за поставлений природний газ у спірних правовідносинах виникли у суб`єкта господарювання - Державного комунального підприємства теплових мереж Кіровоградтеплоенерго у період діяльності протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2003 року, а не у дочірнього підприємства Кіровоградтепло товариства з обмеженою відповідальністю Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії , якому вказані боргові зобов`язання перейшли в порядку правонаступництва.

Господарський суд першої інстанції встановив, що позивач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів в підтвердження того, що боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що норма, закріплена в частині третій статті 22 Закону України Про теплопостачання , не підлягає застосуванню до даного спору у вирішенні питання правонаступництва відповідача. При цьому позивачем інших підстав для правонаступництва, ніж частина третя статті 22 Закону України Про теплопостачання не наведено.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про помилковість тлумачення господарським судом положень частини третьої статті 22 Закону України Про теплопостачання .

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на необхідність врахування при вирішенні питання щодо заміни відповідача його правонаступником правових висновків щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених в постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 35/344-07 та від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11, оскільки обставини, предмет спору та суб`єктний склад зазначених справ зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом у цій справі.

Крім того, суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскаржувана ухвала від 17.02.2020 постановлена місцевим судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд не вбачає законних підстав для її скасування.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у справі №3/385 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 26.05.2020

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Березкіна

І.О.Вечірко