Постанова

від 19.10.2020 по справі 3/385

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 3/385

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020

та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020

у справі № 3/385

за позовом Дочірньої компанії "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства теплових мереж " Кіровоградтеплоенерго "

про стягнення 4 554 092,94 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Кіровоградської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - боржника - Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю " Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" ( ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА") правонаступником - КП "Теплоенергетик" у справі № 3/385 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Державного комунального підприємства теплових мереж " Кіровоградтеплоенерго " про стягнення 4 554 092,94 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що КП "Теплоенергетик" як новий користувач ЦМК з вироблення теплової енергії, яким раніше володіло ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА", на підставі положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2005.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у справі № 3/385 (суддя Тимошевська В. В.) у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 31/04-2819 від 26.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 (колегія суддів: Кузнецов В. О. - головуючий, Березкіна О. В., Вечірко І. О.) ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у справі № 3/385 залишено без змін.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у випадку передачі ЦМК з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого власника. За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" матиме наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача ЦМК на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання попереднім користувачем, який відповідно до ст. 42 ГК України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відтак у разі здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи. У своїх судових рішеннях суди послались на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18 та від 19.04.2019 у справі № 910/5105/18.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у цій справі; ухвалити нове рішення, яким замінити боржника/відповідача у справі/наказі № 3/385 - ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" правонаступником - КП "Теплоенергетик".

Підставою для скасування оскаржуваних судових рішень ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає особливий вид правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував ЦМК з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, що одержав таке майно в користування, а умовою такого правонаступництва є надання у користування ЦМК саме з вироблення теплової енергії. Жодних інших вимог щодо правонаступництва, в тому числі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про переведення боргу, дана норма не передбачає. Крім того, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вважає безпідставним посилання судів на правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18 та від 19.04.2019 у справі № 910/5105/18, оскільки обставини, предмет спору та суб`єктний склад зазначених справ зі справою, що розглядається, є різними. Зокрема, предметом спору наведених справах було стягнення тільки додаткових нарахувань (пені, інфляційних втрат, та 3 % річних), а у даній справі поряд із додатковими нарахування суд стягнув і основних борг.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у справі №3/385 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 3/385 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020, розгляд справи призначено у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи.

Від КП "Теплоенергетик" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.09.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки КП "Теплоенергетик" вважає, що суди дійшли правильного висновку, що застосування до даних правовідносин ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" матиме наслідком протиправне позбавлення територіальної громади міста Кропивницького як власника ЦМК права розпорядження своєю власністю у зв`язку із покладенням тягаря сплати боргів попереднього користувача цього майна. Крім того, у відзиві вказано, що у 2004 році, тобто на момент передання ЦМК з вироблення теплової енергії в оренду ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА", територіальної громади міста Кропивницького в особі міської ради не знала і не могла знати, що у 2012 році буде ухвалено Закон України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання", який обтяжить ЦМК відносинами правонаступництва в частині боргових зобов`язань орендаря щодо сплати коштів за спожиті енергоносії.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2005 задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" 3 710 845 грн 08 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 105 877 грн 48 коп. річних, 531 387 грн 85 коп. пені, 205 982 грн 53 коп. штрафу, 25 500 грн державного мита та 118 грн витрат на оплату по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. На виконання цього рішення місцевим судом 20.12.2005 видано відповідний наказ.

На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08.04.2004 № 908 між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (орендодавець) та ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" укладено договір оренди від 18.10.2005 № 157/17, відповідно до якого ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" було надано в оренду на двадцять п`ять років зі збереженням профілю цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" по вул.Кутузова, 23/16 у м. Кіровограді.

Відповідно до пунктів 1.5 та 2.2 зазначеного договору, ЦМК передається в оренду з метою вироблення та реалізації теплової та електричної енергії для потреб м. Кіровограда. Передача ЦМК в оренду не спричиняє виникнення в орендаря права власності на дане майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Кіровограда, а орендар користується ним протягом терміну оренди.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2018 боржника у наказі від 20.12.2005 про стягнення з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 710 845,08 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 531 387,85 грн. пені, 205 982,53 грн. штрафу, 105 877,48 грн. річних, 25 500 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на оплату по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу замінено на правонаступника - ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА".

Надалі, згідно з рішенням міської ради міста Кропивницького від 06.11.2018 № 1942, відповідно до акту приймання-передачі від 26.04.2019, ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" було повернено з оренди ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" та передано КП "Теплоенергетик" на праві господарського відання.

Підставою для прийняття міською радою міста Кропивницького рішення від 06.11.2018 № 1942 "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" стало невиконання ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" п. 5 рішення міської ради міста Кропивницького від 10.10.2017 №1137 "Про договори з реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ" та неналежне виконання зобов`язань за договором оренди ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 18.10.2004 № 157/17 щодо забезпечення теплопостачанням споживачів усіх категорій, забезпечення підприємства газом та резервним паливом, необхідним для його роботи, що неодноразово призводило до зриву стабільного проходження опалювального сезону в попередні роки та створює загрозу зриву опалювального сезону 2018-2019 років, та щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ЦМК з вироблення теплової енергії був повернутий власнику - територіальній громаді міста Кропивницького в особі відповідної міської ради попереднім користувачем - ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА" на підставі прийнятого міською радою міста Кропивницького (Кіровоград) рішення про повернення з оренди зазначеного майна у зв`язку із неналежним виконанням орендарем взятих на себе зобов`язань за договором оренди. Згодом ЦМК з вироблення теплової енергії був закріплений за КП "Теплоенергетик" на праві господарського відання.

Тобто кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів укладення договору про переведення боргу за договором від 24 січня 2003 № 06/03-470ТЕ-18, заборгованість за яким було стягнуто з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2005 у даній справі.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що аналіз змісту ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" свідчить про покладення законодавцем обов`язку однієї особи відповідати за боргами іншої, проте питання передачі активів (прав вимоги до споживачів теплової енергії, яку поставлено внаслідок споживання енергоносіїв, та зобов`язання по оплаті яких передається) наведеною нормою не врегульовано, а відтак наслідком застосування наведеної норми закону може бути те, що суб`єкт господарювання, якому надано в користування цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, стає боржником за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно. Тобто, попередній користувач майна залишається власником майна (майнових прав вимоги до споживачів теплової енергії), а новий користувач несе тягар боргових зобов`язань попереднього користувача, що призводить до одержання попереднім користувачем прибутку за рахунок нового користувача.

Тобто, у разі здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Водночас держава відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення основного Закону поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про те, що поширення положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин матиме наслідком протиправне позбавлення територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права вільного розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності ,а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі№ 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 24.09.2020 у справі № 15/368.

Щодо тверджень ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про помилковість посилань судів першої та апеляційної інстанцій на висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №910/5082/18 та від 19.04.2019 у справі №910/5105/18, слід зазначити, що як в зазначених справах так і у справі, яка розглядається, підставою для незастосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" є те, що кінцевими власниками юридичних осіб попереднього та наступного користувачів ЦМК є різні особи, а відтак і неможливість покладення на нового користувача ЦМК надмірного тягаря відповідальності за боргами попереднього користувача.

Суд касаційної інстанції не погоджується з посиланням скаржника на правові висновки щодо застосування приписів ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11 та від 06.09.2018 у справі № 35/344-07, оскільки обставини та суб`єктний склад зазначених справ порівняно зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції при розгдяді даної справи.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами попередніх інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 у справі № 3/385 та ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 прийняті у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 у справі № 3/385 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.