Рішення

від 19.05.2020 по справі 500/471/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/471/20

19 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Мартинюк Т.Б.

представника відповідача Чорнописька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення №000004402 від 13.11.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" (надалі позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.11.2019 №000004402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агро Оптімус", за наслідками якої складено акт від 30.10.2019 №247/19-00-04-02/40318113, яким встановлено, що ТОВ "Компані Груп" соєву олію фактично не поставляло. На думку позивача, відповідач безпідставно вважає, що позивачем введено в товарообіг (легалізовано) товар - соєву олію невідомого виробництва та виробника, з метою формування витрат та податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Позивач вважає, що право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ виникає у платника у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, позивач вказав, що первинні документи підтверджують фактичний рух активів (соєва олія) від контрагента до ТОВ Агро Оптімус , а також показують зміну грошових зобов`язань (рух коштів між сторонами Договору, та жодних порушень законодавства при складанні цих документів під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено. У зв`язку із наведеними обставинами, позивач просив даний позов задовольнити повністю.

Системою автоматизованого розподілу справ головуючим суддею у справі визначено суддю Хрущ В.Л.

Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.03.2020 розгляд даної справи відкладено у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 на підставі Розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №60 дану справу передано на розгляд судді Дерех Н.В. у зв`язку із довготривалим перебуванням судді Хрущ В.Л. у відпустці.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Податковим органом, при здійсненні аналізу відображення показників даних податкової звітності ТОВ Агро Оптімус з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.09.2019 №9215845473 встановлено невідповідність задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому, представник контролюючого орану зазначив, що основним постачальником у періоді виникнення бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку є ТОВ "Компані Груп", об`єкт поставки - олія соєва, сума поставки з ПДВ - 2884584,00 грн. (ПДВ - 480764,00 грн.). Вважає, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у грудні 2018 року є: залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів - 99,8% (зокрема, вересень 2017р. - 0,17%, листопад 2017р. - 0,1%, травень 2018р. - 18,6%, червень 2018р. - 18,6%, листопад 2018р. - 62,3%) та придбання у грудні поточного року олії соєвої, пального, канцтоварів, що становить 0,22% від усього податкового кредиту звітного податкового періоду, крім того здійснення експортних операцій з поставки олії соєвої нерафінованої в Польщу, що становить 100% податкового зобов`язання, які згідно пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового Кодексу, оподатковуються за нульовою ставкою. Крім цього, зазначив, що згідно з даними ЄРПН перевіркою не встановлено джерело походження, виробника соєвої олії та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від виробника до ТОВ Компані - Груп . Також, представник відповідача вказав, що відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Компані - Груп встановлено відсутність здійснення ТОВ Компані - Груп операцій з придбання (виготовлення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість, що відображаються в рядку 10.3 податкових декларацій, а також відсутність ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг, що відображаються в рядку 11 податкових декларацій. Отже, на думку представника відповідача, фактично, ТОВ Агро Оптімус в ланцюгу постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар - соєву олію невідомого виробництва та виробника, а тому у ТОВ Агро Оптімус відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ "Компані - Груп", які відображено в бухгалтерському обліку та складені податкові накладні з врахуванням факту поставки товару, що не відповідає вимогам ст.201 ПК України. У зв`язку із наведеним, просив відмовити у задоволенні даного позову.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання у справі призначено на 19.05.2020 о 10:00 год.

19.05.2020 представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру платників про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2016 №200258548, виданого Тернопільською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 403181119186, позивача зареєстровано платником ПДВ з 01.04.2016.

Фактичний вид діяльності позивача за КВЕД - 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Агро Оптімус" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2018 (уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.09.2019 №9215845473).

За результатами даної перевірки складено Акт від 30.10.2019 №247/19-00-04-02/40318113, яким виявлено порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, відмовлено по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок в бюджетному відшкодування від 20.09.2019 №9215845473 за грудень 2018 року в сумі 480764,00грн.

Після цього, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено податкове повідомлення - рішення від 13.11.2019 №000004402 на підставі акта перевірки №247/19-00-04-02/40318113, та на підставі п.44.1, п.44.2, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.98, п.201.1 ст.201, гл.5, ст.200 п.200.4 п.п. б Податкового кодексу України виявлено відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку - грудень 2018, у розмірі 480764,00 грн.

Не погоджуючись із складеним контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі, ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зі змісту підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни постачальниками його контрагентів, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Водночас, суд вважає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд вважає, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, у наведеному контексті, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Крім того, визначення та призначення товарно-транспортної накладної надається у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363).

Згідно з Правилами №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського обліку, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до преамбули Правил №363 вони визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Отже, Правила №363 не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкових зобов`язань чи податкового кредиту.

Товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 06.02.18р. № К/9901/2030/17 по справі № 821/589/17.

Як вбачається з матеріалів даної справи, основним постачальником у період виникнення бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку є ТОВ "Компані Груп" (код ЄДРПОУ 41630870, основний вид діяльності код КВЕД 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів).

Між ТОВ "Агро Оптімус" (Покупець) та ТОВ "Компані Груп" (Постачальник) 20.03.2018 укладено договір поставки №2003-18, у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товари, на умовах, передбачених даним Договором (соєву олію).

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 03.04.2018 №2, від 24.04.2018 №14, від 03.05.2018 №3, від 31.05.2018 №14, від 20.06.2018 №17, від 21.06.2018 №18, від 21.06.2018 №20.

На підтвердження оплати по здійснених господарських операціях позивачем додано до матеріалів справи платіжні доручення: від 24.04.2018 №902, від 23.05.2018 №952, від 24.05.2018 №959, від 31.05.2018 №973.

Також, ТОВ Агро Оптімус в подальшому увесь товар (соєва олія) експортував в Польщу та при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): серії А №022660 від 21.06.2018, серії А №0010181 від 21.06.2018, серії А855994 від 22.06.2018, серії А №0965425 від 01.06.2018, №0014880 від 03.05.2018, б/н від 24.04.2018, б/н від 04.04.2018, серії А №03040391, а також митними деклараціями, що містяться в матеріалах справи.

Суд вважає, що вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) та митні декларації підтверджують факт транспортування товару.

Також, за наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Компані-Груп складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: від 24.04.2018 №20, від 23.05.2018 №22, від 24.05.2018 №18, від 31.05.2018 №20, від 31.05.2018 №21, від 24.04.2018 №13.

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ Агро Оптімус сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

При цьому, приймаючи рішення по суті спору, суд не приймає до уваги твердження сторони відповідача щодо не представлення позивачем документів, що підтверджують транспортування товару, оскільки при проведенні перевірки платником надавались такі документи, про що свідчить інформація наведена в акті перевірки, посадовими особами надано пояснення з приводу того, що шляхові листи та товарно-транспортні накладні, за формою для внутрішніх перевезеннях (в межах України), не складались. Натомість, враховуючи те, що товар (соєва олія) одразу після придбання експортувався товариством Агро Оптімус до Польщі, а тому, для перевезення оформлялись міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), які і надавались ревізорам для перевірки.

Крім того, судом не береться до уваги твердження представника контролюючого органу, що ТОВ "Компані Груп" не подано звітів форми 1 ДФ, що унеможливлює придбання товару у фізичних осіб, не подавались звіти щодо наявності основних засобів та найманих працівників, оскільки, на думку суду, оскільки саме по собі не подання звітів не свідчить про відсутність господарських операцій із фізичними особами, відсутність найманих працівників, чи основних засобів, ці обставини можуть лише свідчити про порушення контрагентом вимог законодавства щодо подання податкової звітності, за яке передбачена відповідальність (у вигляді штрафних санкцій) ст. 120 ПК України.

Крім того, учасниками справи не подано, а судом не здобуто доказів того, що контролюючим органом досліджувалась можливість залучення постачальником матеріально-технічних, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

На думку суду, порушення податкової дисципліни, вчинене контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Наведене кореспондується з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

У відповідності до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Також, при прийнятті рішення по суті спору суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №3201920000000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.212 Кримінального кодексу України, оскільки сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб підприємств-контрагентів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги).

Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Крім того, суд враховує, що на даний час вказане кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується листом Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.12.2019 № 2674/19-00-23-01.

У розумінні частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, суд зазначає, що пунктом 2 частини другої ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, суд вважає, що викладені в акті висновки контролюючого органу є необґрунтованими, такими, що не відображають дійсні обставини справи, не підтверджені доказами, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.11.2019 №000004402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення даного позову повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення №000004402 від 13.11.2019 року - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №000004402 від 13.11.2019 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька,1, код ЄДРПОУ 43142763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" (м.Тернопіль, вул.С.Бандери, 63, код ЄДРПОУ 40318113 ) судовий збір у розмірі 7211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн. 47 коп. сплачений у відповідності до платіжного доручення №1 від 10.02.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.