Постанова

від 25.05.2020 по справі 620/3208/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3208/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної установи "Центр пробації" до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної установи "Центр пробації" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо погодження конкретного переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи; зобов`язання виконавчого комітету Чернігівської міської ради вчинити дії, спрямовані на погодження конкретного переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Деснянський і Новозаводський відділи філії Державної установи "Центр пробації" в Чернігівській області 02.01.2019 звернулись до відповідача з листом №35/15/65-19 та № 35/6/45-19, в якому просили визначити на сесії перелік об`єктів та види робіт, на яких зможуть виконувати стягнення у виді суспільно корисних робіт особи, які перебувають на обліку в Деснянському і Новозаводському відділі філії Державної установи "Центр пробації" в Чернігівській області (а.с.17).

Листом від 25.01.2019 № 02/80/20/20 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради повідомив Деснянський і Новозаводський відділи філії Державної установи "Центр пробації" в Чернігівській області, що подальше виконання рішень суду про адміністративні стягнення у виді суспільно корисних робіт можливе тільки шляхом погодження уповноваженими органами з питань пробації та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та види таких робіт (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівською місцевою прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено до Державної установи "Центр пробації" та філії Державної установи "Центр пробації" у Чернігівській області лист від 09.09.2019 № 63-525вих.-19 (а.с.15).

Листом від 11.09.2019 № 35/997-19 філія Державної установи "Центр пробації" у Чернігівській області повідомила, що уповноважений орган з питань пробації не наділений правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави і орієнтований керівництвом ДУ "Центр пробації" на надання інформації до місцевої прокуратури для захисту таких прав згідно з законодавством (а.с.16).

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до норм Закону України "Про прокуратуру" прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" визначено, що відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень отримувати, зокрема, з інформації, що надходить до прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.

Зокрема, згідно статті 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Статтею 27 вказаної Конвенції встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України та частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно вимог частин першої-третьої статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами першою та другою статті 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Таким чином, одним з найважливіших обов`язків батьків, що випливає з чинного законодавства, є належне матеріальне утримання дитини, у тому числі, здійснення своєчасної сплати аліментів на їх рахунок.

06.02.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" від 07.12.2017 № 2234-VІІІ, яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення: суспільно корисні роботи.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Законом України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено главою 31-А, зокрема, статтею 325-1, якою визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 № 474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 за № 457/22989, затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (далі - Порядок).

Згідно пунктів 11.1, 11.2 Порядку виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 12.1 Порядку при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються, у тому числі, погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

В силу пункту 11.5 Порядку щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів (пункт 13.15 Порядку).

Статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається, зокрема: погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2649/5 (далі - Типове положення), уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Згідно абзаців 15, 17 розділу ІІ Типового положення до основних завдань та функцій органу пробації належать: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; визначення спільно з органами місцевого самоврядування видів громадських робіт, суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких вони виконуються.

Наказом Державної установи "Центр пробації" № 367/ОД-19 від 26.04.2019 затверджено Положення про філію Державної установи "Центр пробації" в Чернігівській області (далі - Положення) (а.с.29-30).

Згідно пункту 2 розділу І Положення філія Державної установи "Центр пробації" в Чернігівській області безпосередньо підпорядковується Державній установі "Центр пробації" та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи (а.с.31-38).

Пунктами 2, 7 розділу ІІ Положення встановлено, що завданнями та функціями філії є: організація та координація діяльності уповноважених органів з питань пробації, зокрема, щодо виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; взаємодія з державними органами, прокуратурою, судами, Національною поліцією, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями з питань реалізації завдань, визначених законодавством про пробацію.

В порушення вищезазначених норм законодавства відповідачем не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Таким чином, Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як орган місцевого самоврядування, допустив у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог статей 31-1, 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 № 474/5, за зверненням уповноваженого органу з питань пробації не визначила види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, та не надіслав їх до уповноваженого органу з питань пробації.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність відповідних виробничих об`єктів, організацій чи установ для організації тимчасових суспільно корисних робіт, оскільки згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №40 від 04.10.2018 визначено, що об`єктами для відбуття суспільно корисних робіт є "підприємства, установи, організації, які розташовані на адміністративній території м. Чернігова, незалежно від форм власності" за умови надання ними згоди та наявності вільних робочих місць. При цьому, органом місцевого самоврядування не визначено перелік конкретних об`єктів відбування суспільно корисних робіт.

Пунктом 13.15. Порядку № 474/5 зазначено, що відповідно до визначеного переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів.

Водночас, на даний час відсутні окремі рішення Виконкому Чернігівської міської ради та Чернігівської міської ради щодо визначення конкретного переліку суб`єктів господарювання, які підпадають під перелік, визначений у рішенні виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 40 від 04.10.2018 як "підприємства, установи, організації, які розташовані на адміністративній території м. Чернігова, незалежно від форм власності".

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку