Постанова

від 17.08.2007 по справі 18/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/280

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "17" серпня 2007 р.                                                  Справа № 18/280

Позивач: Бобровицьке міське споживче товариство

17400, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 40

Відповідач: Державна податкова інспекція у Бобровицькому районі

17400, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 34

про  визнання частково нечинними податкових повідомлень –рішень

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання К.В.Гурська

Представники сторін:

від позивача: Підгорний К.Є. –юрист, дов. від 12.07.2007р. № 12/07

від відповідача: Катруха В.А. –гол. держподатінспектор, дов. від 06.04.2007р. № 558/9/10-010

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 02.08.2007р. по 14.08.2007р. та з 14.08.2007р. по 17.08.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 17.08.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Бобровицьким міським споживчим товариством (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі (надалі –Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.11.2006р. № 0000502330/0, від 15.03.2007р. № 0000502330/2, від 22.05.2007р. № 0000502330/3 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3100,50 грн. (в т.ч. 2067,00 грн. основного платежу та 1033,50 грн. штрафних санкцій).

Позивач, на підставі ст. ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, частково змінив предмет позову і в доповнення до раніше заявлених позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006р. № 0000502330/1 в цій же частині, яке було прийнято Відповідачем за наслідками розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум цього податку сплачених товариству з обмеженою відповідальністю „Форко” в складі ціни за придбаний зупиночний комплекс з тієї причини, що Позивач не використовує цей комплекс у своїй господарській діяльності. Позивач зазначає, що даний зупиночний комплекс він придбав у ТОВ „Форко” по договору від 03.04.2006р. № 39 за 12400,00 грн. з метою його подальшого продажу за більш високою ціною Бобровицькій міській раді та отримання від цієї операції прибутку. Отже, придбання зупиночного комплексу було здійснено з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що Позивач не використовує і не може використовувати зупиночний комплекс у власній господарській діяльності, адже в договорі, укладеним ним з Бобровицькою міською радою не зазначені ні терміни передачі зупиночного комплексу міськраді, ні строки оплати. Зупиночний комплекс встановлений без вмонтованого кіоска, за межами території магазину „Крамниця” Бобровицького МСТ. Факт передачі або реалізації зупиночного комплексу не підтверджується бухгалтерськими документами. На думку Відповідача, з урахуванням норм ст. ст. 655, 837 Цивільного кодексу України, твердження Позивача про ототожнення зупиночного комплексу з товаром є помилковим. Оскільки Бобровицьке МСТ не має права здійснювати діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів, зупиночний комплекс не може використовуватись у його власній господарській діяльності. Крім того, Відповідач вказує, що за даними бухгалтерського обліку Позивача зупиночний комплекс оприбутковано на субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”, який призначено для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Бобровицьке міське споживче товариство зареєстроване розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації від 23.10.1992р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 041 120 0000 000030.

Позивач взятий на облік в якості платника податків ДПІ у Бобровицькому районі 23.10.1992р. за № 21 та зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію від 10.07.1997р. № 33505593, видане ДПІ у Бобровицькому районі).

Державною податковою інспекцією у Бобровицькому районі було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 01.11.2006р. № 116, виданого ДПІ у Бобровицькому районі, та відповідно до плану –графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення перевірки було отримане Позивачем 19.10.2006р.

          За результатами перевірки складено акт від 20.11.2006р. № 25/23/01774933.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення, зокрема п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2283,00 грн., а саме:

за лютий 2006 року на 216,00 грн.;

за квітень 2006 року на 1417,00 грн.;

за травень 2006 року на 650,00 грн.

Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про завищення Позивачем податкового кредиту за квітень та травень 2006 року на суму 2067,00 грн., вказавши, що до податкового кредиту були віднесені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ „Форко”, на придбання зупиночного комплексу, який не використовується у господарській діяльності Бобровицького МСТ.

На підставі акту перевірки від 20.11.2006р. № 25/23/01774933, Відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 23.11.2006р. № 0000502330/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3425,00 грн. (в т.ч. 2283,00 грн. основного платежу та 1142,00 грн. штрафних санкцій).

В результаті здійснення Позивачем процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, рішеннями про результати розгляду скарг ДПІ у Бобровицькому районі від 18.12.2006р. № 368/10/23-119, ДПА в Чернігівській області від 07.03.2007р. № 492/10/25-020, ДПА України від 16.05.2007р. № 4748/6/25-0215 було залишено без змін податкове повідомлення –рішення від 20.11.2006р. № 0000502330/0, а також прийняті нові податкові повідомлення –рішення від 18.12.2006р. № 0000502330/1, від 15.03.2007р. № 0000502330/2, від 22.05.2007р. № 0000502330/3.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного:

Згідно ст. 1 Закону України „Про споживчу кооперацію”, споживча кооперація в Україні —це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про споживчу кооперацію”, первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство —самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Пунктом 8 Статуту Бобровицького міського споживчого товариства, прийнятого звітно-виробничими зборами уповноважених пайовиків 10.02.2006р. та зареєстрованого Державним реєстратором Бобровицької райдержадміністрації 03.04.2006р., встановлено, що для виконання цілей і завдань споживчим товариством здійснюється, зокрема, роздрібна і оптова торгівля продовольчими і непродовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією, сировиною, ліками і медпрепаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами, торгівля нерухомістю, а також інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Для цілей оподаткування термін „господарська діяльність” вживається у значенні –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Таким чином, торгівельна діяльність, якою з метою отримання прибутку постійно займається Позивач, є для нього господарською діяльністю.

В рамках здійснення даного виду діяльності, 23.12.2005р. Позивачем було укладено з Бобровицькою міською радою договір, згідно умов якого міська рада (Замовник) доручає, а Позивач (Виконавець) зобов'язується встановити автобусну зупинку із вмонтованим торгівельним кіоском в м. Бобровиця по вул. Незалежності, 44, біля магазину „Криниця” із подальшим правом викупу Замовником.

Чинність укладеного договору та наявність зобов'язань по викупу зупиночного комплексу за ринковою ціною при наявності коштів з боку органу місцевого самоврядування підтверджується листом від 21.03.2007р. за підписом міського голови В.А.Поліщука.

З метою виконання умов договору від 23.12.2005р., Позивачем було укладено з ТОВ „Форко”, м. Бровари Київської обл. договір підряду від 03.04.2006р. № 39, згідно умов якого Позивач (Замовник) доручив, а ТОВ „Форко” (Підрядчик) виконав роботи по виготовленню та монтажу зупиночного комплексу. Вартість робіт складає 12400,00 грн. (в т.ч. ПДВ –2066,67 грн.).

Виконання робіт ТОВ „Форко” та прийняття їх Позивачем підтверджується актом від 15.05.2006р. та накладною від 15.05.2006р. № 25.

Позивач оплатив виконані роботи платіжними дорученнями від 04.04.2006р. № 90 на суму 8500,00 грн. (в т.ч. ПДВ –1416,67 грн.) та від 11.05.2006р. № 145 на суму 3900,00 грн. (в т.ч. ПДВ –650,00 грн.).

За фактом отримання коштів ТОВ „Форко” надало Позивачеві податкові накладні: від 04.04.2006р. № 14 на суму 8500,00 грн. (в т.ч. ПДВ –1416,67 грн.) та від 11.05.2006р. № 27 на суму 3900,00 грн. (в т.ч. ПДВ –650,00 грн.).

Довідкою Броварської ОДПІ від 08.12.2006р. № 4/23-4/31933961 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Форко” з питань взаємовідносин з Бобровицьким МСТ за період з 01.04.2006р. по 31.05.2006р. підтверджується реєстрація ТОВ „Форко” платником податку на додану вартість, укладення та виконання ним умов договору від 03.04.2006р. № 39, факт виписки податкових накладних від 04.04.2006р. № 14 та від 11.05.2006р. № 27, включення сум податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним до податкових зобов'язань відповідних звітних періодів, відображення у реєстрі виданих податкових накладних та відповідність даним податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2006 року.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі –Закон «Про ПДВ»), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Бобровицьке МСТ мало право віднести до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми цього податку сплачені товариству з обмеженою відповідальністю „Форко” в складі вартості виконаних підрядних робіт по виготовленню та монтажу зупиночного комплексу, оскільки він виготовлявся з метою його подальшого продажу Бобровицькій міський раді та отримання прибутку від цієї операції, що підтверджується договором від 23.12.2005р. та листом Бобровицького міського голови від 21.03.2007р.

Заперечення Відповідача щодо відсутності в договорі, укладеного Позивачем з Бобровицькою міською радою термінів передачі зупиночного комплексу міськраді, строків оплати, а також того, що зупиночний комплекс встановлений без вмонтованого кіоска, за межами території магазину „Крамниця” Бобровицького МСТ, судом до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та стосуються тільки взаємовідносин Позивача і міськради, що виникли на підставі укладеного договору, який на момент розгляду справи являється чинним. Доказів визнання договору недійсним в судовому порядку сторонами надано не було.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами ст. ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі укладеного Позивачем з ТОВ „Форко” договору підряду від 03.04.2006р. № 39, Позивач набув право власності на новостворене майно –зупиночний комплекс, а не придбав вартість підрядних робіт, як вказує Відповідач.

Що стосується посилань Відповідача на те, що за даними бухгалтерського обліку Позивача зупиночний комплекс оприбутковано на субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”, який призначено для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”, суд вважає за необхідне відмітити наступне:

У відповідності з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік —процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Тобто, порядок відображення наслідків господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку (виписка податкових накладних, відображення сум ПДВ в книгах продажу та податкових деклараціях, здійснення бухгалтерських проводок по певним рахункам та субрахункам бухгалтерського обліку) є похідним від виду господарської операції та залежить від її сутності, а не навпаки.

Під час судового розгляду справи в якості письмового доказу було досліджено головну книгу Позивача в якій на 723 сторінці по субрахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів” відсутні будь-які записи. Натомість ціна зупиночного комплексу в сумі 10333,33 грн. (без ПДВ) обліковується на 506 сторінці по субрахунку 282 „Товари в торгівлі” за травень 2006 року. Належним чином засвідчені витяги з головної книги по вищевказаним сторінкам залучені судом до матеріалів справи за клопотанням Позивача.

Представник Відповідача просив суд виключити з числа доказів витяги з Головної книги за 2006 рік і вирішувати справу на підставі інших доказів, оскільки під час проведення перевірки було встановлено оприбуткування зупиночного комплексу саме по субрахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів” на 723 сторінці.

В п. 2.10 Акту перевірки зазначено, що головним держподатревізором-інспектором Вовкогон В.М. при перевірці було використано головні та касові книги Позивача вибірковим методом. Які саме рахунки головної книги були досліджені перевіряючою особою в акті перевірки не зазначено.

Втім суд вважає, що незалежно від відображення операцій по взаємовідносинам Позивача з ТОВ „Форко” в бухгалтерському обліку, право Позивача на віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми цього податку сплаченої в складі вартості виконаних підрядних робіт по виготовленню та монтажу зупиночного комплексу підтверджується іншими доказами у справі, зокрема договором від 23.12.2005р. та листом Бобровицького міського голови від 21.03.2007р.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3100,50 грн. були прийняті з порушенням чинного законодавства. Як наслідок неправомірного донарахування податкового зобов'язання –неправомірне застосування штрафних санкцій.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 3 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі від 23.11.2006р. № 0000502330/0, від 18.12.2006р. № 0000502330/1, від 15.03.2007р. № 0000502330/2, від 22.05.2007р. № 0000502330/3 в частині визначення Бобровицькому міському споживчому товариству (код 01774933) податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3100,50 грн. (в т.ч. 2067,00 грн. основного платежу та 1033,50 грн. штрафних санкцій).

Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь Бобровицького міського споживчого товариства, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 40 (код 01774933) 03 грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 22 серпня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко