Постанова

від 21.08.2007 по справі 17/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "21" серпня 2007 р.       Справа №  17/426

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 21.08.2007р. об 11 год. 25 хв. при секретарі Власенко Т.С. матеріали справи №17/426

за позовом:  прокурора Маловисківського району в інтересах держави, в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград  

до відповідача:  комунального підприємства „Міський ринок”, м. Мала Виска Кіровоградської області

про стягнення 3081,25 грн.  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Федунець З.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Кіровоградської області;

від позивача - Пилипенко О.І., довіреність №04-04/21  від 11.01.07р., головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій;

від відповідача - Євенко Т.П., довіреність б/н  від 24.07.07р., адвокат.

Прокурором Маловисківського району в інтересах держави, в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з комунального підприємства „Міський ринок” 3081,25 грн.  штрафних санкцій за  невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у 2006 році.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що у відповідності до частини 1 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. До відповідача громадяни з обмеженими фізичними можливостями за працевлаштуванням не зверталися та не направлялися органами працевлаштування. При цьому відповідач стверджує, що вжив усіх  залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому на підставі статті 218 Господарського кодексу України не повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій (а.с. 16-17).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, позивача оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави у суді.

Держава реалізує свою політику загальнообов'язкового державного соціального страхування в тому числі і через Фонд соціального  захисту інвалідів, тому прокурор вправі подати позов в інтересах держави в особі відповідних органів Фонду, за наявності в органу, що зазначається позивачем, статусу юридичної особи.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального  захисту інвалідів, затвердженого наказом Директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.2007р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом  Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів; приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 05.07.01р. всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця. У разі незабезпечення зазначених нормативів підприємства  (об'єднання), установи чи організації зобов'язані щороку сплачувати штрафні санкції до Фонду соціального захисту інвалідів.

Статтею 20 вказаного Закону  передбачено, що адміністративно-господарські санкції    розраховуються     та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку   не   пізніше   1   лютого подають   до   відділень    звіт про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується  Держкомстатом. Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої  нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним. Штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів  (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

Відповідач своєчасно подав звіт, але до 15.04.07 року самостійно не сплатив штрафні  санкції; на даний момент за ним рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення на загальну  суму 3081,25 грн. (а.с.10).

Як вбачається зі звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік", наданого відповідачем до відділення,  середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб. Виходячи з нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", на підприємстві мав бути працевлаштованим 1 інвалід, але фактично не працювало жодного. Таким чином, кількість не зайнятих інвалідами робочих місць у відповідача у 2006 році склала 1 місце.

Сума штрафних санкцій для підприємств, на яких середньо облікова чисельність штатних працівників від 8 до 25 чоловік, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві за  робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту відповідача фонд оплати праці штатних працівників становить 49,3 тис. грн. (код рядка 04), при цьому на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 8 чоловік (код рядка 01), тому середньорічна заробітна плата штатного працівника дорівнює  6162,5 грн.

Будь-яких доказів, які свідчили б про вжиття заходів комунальним підприємством „Міський ринок” щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році, до суду відповідачем не надано.

Відповідач  надав суду докази про те, що у 2007 році  ним було розпочато роботу зі створення робочих місць для інвалідів. Зокрема,  в 2007 році підприємство відповідача надало до Маловисківського районного центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач  фактично не створив  робочі  місця  для  інвалідів і повинен  нести відповідальність, передбачену ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від  21.03.91р. (з подальшими змінами та доповненнями), оскільки робоче  місце  інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце  інваліда і про  порядок працевлаштування  інвалідів (далі-Положення), затвердженого постановою Кабінету  Міністрів України від 03.05.05 р. №314 зі  змінами  та  доповненнями,  внесеними постановою Кабінету  Міністрів  України від 10.01.2002 року №19, це окреме робоче  місце,  або  ділянка виробничої  площі на  підприємстві (об'єднанні),  в  установі  та  організації,  незалежно від  форм власності  та  господарювання,  де  створено необхідні  умови для праці  інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним, якщо  воно відповідає  встановленим  вимогам робочого  місця для  інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною  комісією підприємства за  участю  представників МСЕК,  органів  Держнаглядохоронпраці, громадських  організацій   інвалідів і  введено в  дію шляхом  працевлаштування  на  ньому  інваліда. Підприємства  розробляють  заходи щодо  створення робочих  місць для  інвалідів і  включають  їх до колективного  договору.  Таким чином, створеним  робочим місцем є те, яке  введено в дію шляхом  працевлаштування  інваліда.  Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового  нормативу,  створити робочі  місця  для праці  інвалідів, зазначити  їх у  колективному  договорі і  інформувати центри  зайнятості, місцеві  органи  соціального  захисту населення  та відділення  соціального  захисту  інвалідів,  а органи  працевлаштування - підібрати робоче  місце і  працевлаштувати  інваліда.

Відповідач  вказані вимоги  закону  не виконав, будь-яких  документів про  створення  робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів  суду  не  надав.

Не подано відповідачем господарському суду також наступні матеріали: визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; чи створені за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів у межах визначеного законом нормативу; чи розроблена і затверджена інструкція про робоче місце інваліда; чи інформував відповідач  місцеві органи соціального захисту населення та позивача (відділення Фонду соціального захисту інвалідів) про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; чи інформував відповідач місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може застосовуватись праця інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2006 р. звіти форми №3-ПН до Маловисківського районного центру зайнятості не подавались (а.с.29).

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують сплату штрафних санкцій в сумі 3081,25 грн., позовні вимоги заявлені обґрунтовано і повністю підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства „Міський ринок” (м.Мала Виска, вул.Велигіна, 5, р/р №260036248 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код ЄДРПОУ 32730175) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, р/р №31215230600243 в Управлінні державного казначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код ЄДРПОУ 24146702)-3081,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня  складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 23.08.2007 р.  

Суддя