Рішення

від 27.05.2020 по справі 160/2216/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Справа № 160/2216/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2019 року №11512-50/67 на суму 23 785,08 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року №11512-50/67 на суму 26 539,26 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 року №11512-50/67 на суму 29 293,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, він не займався нею, оскільки перебував у трудових відносинах з ТОВ Білдінг М енд Д (код ЄДРПОУ 35268548), яке й сплачувало єдиний внесок з його заробітної плати. Крім того, ним отримано податкову вимогу від 11.11.2019 року №11512-50/67, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та підписану Сарубовим І., проте управління зареєстровано тільки 01.08.2019 року, а серед осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичною особи Сарубова І. немає, тобто Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виставило вимогу за період, в якому воно ще не існувало. Як видно з отриманої вимоги від 17.02.2020 року №11512-50/67 сума заборгованості становить 29 293,44 грн, але дана сума дублює суми попередніх вимог від 22.08.2019 року та від 11.11.2019 року, а отже є потрійним стягненням. Тому, спірні вимоги прийняті відповідачами №Ф-2991-56/434-У від 22.08.2019 р., 11.11.2019 р., 17.02.2020 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року було залучено в якості другого відповідача по адміністративній справі №160/2216/20 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

До суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, а від відповідача-2 - 22.05.2020 року також доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2991-56/434-У від 22.08.2019 р., 11.11.2019 р., 17.02.2020 р. є цілком законними та вірними. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3 200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3 723 грн. * 22% = 819,06 грн. та за 2019 рік ця сума була 4 173 грн. * 22% = 918,06 грн. Так, за 2017 рік позивачу було нараховано 8 448 грн. (704 грн. * 12 місяців), за 2018 рік 9 828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців) та за 2020 рік 11 016,72 грн. (918,06 грн. * 12 місяців). Зважаючи на викладене, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 26.05.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначено, що за спірними податковими вимогами вбачається потрійне стягнення одних і тих же сум, двома різними юридичними особами - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, одночасно, що протирічить ст.61 Конституції України. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та в уточненій позовній заяві, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву та у доповненнях до нього, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 16.09.2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, з 18.10.2006 року.

Відповідно до запису №20900060006000576 від 11.12.2012 року позивачем припинено свою підприємницьку діяльність.

Як видно з матеріалів справи, 22.08.2019 року відповідачем-1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №11512-50/67, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 785,08 грн., а відповідачем-2 11.11.2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн. та 17.02.2020 року на суму 29 293,44 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідачів по формуванню та видачі відносно нього трьох спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) №11512-50/67 від 22.08.2019 року, 11.11.2019 року та від 17.02.2020 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону №2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за № 460/26905, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 435), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт (додаток 5 таб.2) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт, згідно з додатком 5 до цього Порядку (п.10 розділу IV Порядку № 435).

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник (п.16 розділу II Порядку № 435).

Позивачем не спростовується той факт, що він як платник єдиного внеску, податкову звітність не подавав, отже, не виконував свої зобов`язання визначені законодавством.

За наведених обставин, згідно з нормами чинного законодавства, з набуттям чинності змін до Закону №2464 - з 01.01.2017 року, позивач повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, незалежно він того чи отримував він дохід від своєї підприємницької діяльності.

Частиною 8 ст.9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом, є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно з частинами 2, 3 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера У (узгоджена вимога).

В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місце знаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З вказаних приписів Інструкції, наведених вище, видно, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), у одному з таких випадків: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як видно з матеріалів справи, спірні вимоги №Ф-11512-50/67 від 22.08.2019 року, 11.11.2019 року та 17.02.2020 року включають нарахування:

За 2017 рік: нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 року на загальну суму 8 448 грн.

За 2018 рік:

- за І квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.04.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.07.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.10.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІV квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 21.01.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

За 2019 рік:

- за І квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.04.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.07.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.10.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІV квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 21.01.2020 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.).

Так, позивачем отримано три вимоги - від 22.08.2019 року №11512-50/67 на суму 23 785,08 грн.; від 11.11.2019 року №11512-50/67 на суму 26 539,26 грн. та від 17.02.2020 року №11512-50/67 на суму 29 293,44 грн.

Отже, відповідно до розрахунків податкового органу заборгованість по податковій вимозі від 22.08.2019 року №11512-50/67 складається із заборгованості по єдиному внеску за 2017 рік у сумі 8 448 грн. + заборгованість за 2018 рік у сумі 9 828,72 грн. + заборгованість за І та ІІ квартал 2019 року та становить 23 785,08 грн.

Через несплату позивачем сум єдиного соціального внеску, станом на 19.10.2019 року у останнього утворилася заборгованість за ІІІ квартал 2019 року у розмірі 2 457,18 грн, на підставі чого була винесена вимога від 11.11.2019 року №11512-50/67 на суму 26 539,26 грн.

Через несплату позивачем сум єдиного соціального внеску, станом на 21.01.2020 року у останнього утворилася заборгованість за IV квартал 2019 року у розмірі 2 457,18 грн, на підставі чого була винесена вимога від 17.02.2020 року №11512-50/67 на суму 29 293,44 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірні податкові вимоги №11512-50/67 не є окремими документами про стягнення різних сум, а є єдиним документом, що визначає заборгованість позивача у кожному наступному періоді, а отже фактичним предметом оскарження по даній справі є податкова вимога 17.02.2020 року №11512-50/67 на суму 29 293,44 грн. за періоди 2017 - 2020 роки.

Таким чином спірна вимога №11512-50/67 від 17.02.2020 року була прийнята у зв`язку з тим, що позивач на кінець календарного місяця мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 грн., сформована вона була на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника за формою визначеною для платника - фізичної особи-підприємця, про що також зазначено у самій вимозі, отже в цьому випадку проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов`язковими умовами для прийняття вимоги.

Заборгованість позивача визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 року №11512-50/67 на суму 29 293,44 грн. на момент звернення до суду не сплачена та не списана, доказів протилежного до суду не надано.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 12 ст.9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, відповідно до ч.16 ст.25 Закону № 2464 та до п.13 розд.VII Інструкції №449 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач, як платник єдиного внеску зобов`язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте, оскільки своєчасно цього не зробив, у відповідачів виникло право на прийняття вимог про сплату боргу.

Суд вважає, що реєстрація 17.02.2020 року припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не звільняє позивача від обов`язку зі сплати заборгованості з єдиного внеску, яка виникла раніше.

Крім того, суд критично ставиться на посилання позивача про те, що з 01.02.2018 р. по 31.03.2019 року він працював в ТОВ Білдінг М енд Д (код ЄДРПОУ 35268548), оскільки матеріали справи не містять жодних доказів цього факту, а саме: копії трудової книжки позивача, наказів ТОВ Білдінг М енд Д про прийняття позивача на роботу та довідок про його заробітну плату.

З огляду на викладене не можна підтвердити і факт оплати ТОВ Білдінг М енд Д за позивача сум єдиного внеску, оскільки такі докази, як звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів або довідки з Управління Пенсійного фонду України в матеріалах справи - відсутні.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №11512-50/67 від 22.08.2019 року, 11.11.2019 року та 17.02.2020 року були прийняті відповідачами на підставі та у межах наданих їм повноважень, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд вважає, що у задоволенні позовної заяви позивачу слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11512-50/67 від 22.08.2019 року у розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 27810 від 21.02.2020 року, наявною в матеріалах справи.

Так, ухвалою суду від 24.04.2020 року було відстрочено позивачу сплату судового збору за нові заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11512-50/67 від 11.11.2019 року на суму 26 539,29 грн. та від 17.02.2020 року на суму 29 293,44 грн. - до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки, вимоги №Ф-11512-50/67 від 11.11.2019 року та 17.02.2020 року фактично є однією податковою вимогою №Ф-11512-50/67 про нарахування боргу (недоїмки) за наступні періоди, а ці позовні вимоги не є окремими, а тому судовий збір за їх оскарження судом не стягується з позивача, хоча йому у задоволенні позову було відмовлено повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових вимог - відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма